Спецможливості
Статті

Причини невиповненості насіння та кошика соняшнику

15.03.2016
6765
 Причини невиповненості насіння та кошика соняшнику фото, ілюстрація

У цій статті розглядаються фактори, що спричинюють недоотримання агровиробниками врожаю соняшнику, та можливі шляхи запобігання цим втратам.

У цій статті розглядаються фактори, що спричинюють недоотримання агровиробниками врожаю соняшнику, та можливі шляхи запобігання цим втратам.

О. Андрієнко, канд. с.-г. наук,

Кіровоградський національний технічний університет,

О. Жужа, А. Андрієнко, канд. с.-г. наук,

ТОВ «Лімагрейн Україна»

 

Вибір строків сівби як елемент мінімізації впливу факторів навколишнього середовища

Посушливі умови завжди були проблемою для ефективного землеробства України, більша частина території якої належить до зони нестійкого та недостатнього зволоження. У середньому в Україні тривалість бездощового періоду досягає 50–90 днів. Здебільшого це супроводжується підвищеною температурою повітря, що призводить до атмосферної та грунтової посухи.

Отриманню стабільної врожайності соняшнику заважає літня посуха, яка протягом останніх років створює екстремальні погодні умови для с.-г. культур. Головна особливість таких років полягає у тому, що тривалість весни, тобто сприятливого періоду для сівби та початкового росту всіх с.-г. культур, не перевищує одного місяця. Уже в кінці квітня, а на півдні — у середині цього місяця добові температури повітря переходять плюсову позначку 15°С. Починається метеорологічне літо. Причому літо спекотне, на середину липня середня температура повітря перевищує норму на 3…4 (захід) та 5…6°С (решта території). Гірша ситуація, ще й на фоні браку опадів, спостерігається у серпні.

Важливим періодом у закладанні генеративних органів соняшнику є початок формування суцвіття (багатоквітковий кошик). Цей період, за даними більшості вчених, у ранніх та середньоранніх гібридів починається, коли рослини утворюють чотири-п’ять пар листків, а у середньопізніх гібридів — сім-вісім пар. Кількість квіток, що закладається у суцвіттях у цей час, варіює у широких межах і значною мірою залежить від агроекологічних умов уже у перші два-три тижні після появи сходів.

Тому дуже важливе правильне визначення оптимальних строків сівби для гібридів різних груп стиглості, вибір яких має грунтуватися на показниках температури прогрівання грунту на глибині загортання насіння, а не на календарному строку, оскільки у кожній зоні вирощування ці строки будуть суттєво різнитися.

Варіювання урожайності соняшнику значною мірою залежить від років досліджень, гібридів різних груп стиглості та, як показує аналіз росту і розвитку рослин, від умов проходження критичних періодів за різних строків сівби. Цей фактор, своєю чергою, впливає на температурний режим, за якого відбувалося формування бруньки та її цвітіння, а, як відомо, найбільше вологи (45–60%) соняшник використовує саме у період утворення кошика — цвітіння (табл. 1). За нестачі вологи у цей період кошики і насіння в них бувають недорозвиненими. Аналізуючи результати досліджень, слід зауважити, що більший урожай насіння у гібридів соняшнику різних груп стиглості формувався переважно у тих варіантах, де період від утворення кошика до цвітіння припадав на червень або ж першу декаду липня незалежно від року випробувань, тобто саме тоді, коли найбільш вірогідне випадання опадів за середньобагаторічними показниками.

 

Отже, для того щоб гібриди різних груп стиглості незалежно від року висіву проходили цей важливий для рослин соняшнику — критичний — період у вказані терміни, культуру слід висівати, коли грунт прогріється до температури від 10…12 до 14…16°С. І розпочинати сівбу потрібно із середньостиглих та середньоранніх гібридів, а завершувати ранньостиглими формами. Проте для середньопізніх та холодостійких гібридів висів слід починати за прогрівання грунту до 6…8°С.

У 2009 році проводили виробниче випробування: висівали різні за стиглістю гібриди. Результати показали, що врожай ранньостиглого гібрида №1 становив 3,01 та 3,12 т/га за вологості насіння 6,01 та 7,8% відповідно, а №2 — 2,99 т/га (6,8%) та 3,42 т/га (8,7%) відповідно. Слід зауважити, якщо ранньостиглі гібриди більшу врожайність формували за прогрівання грунту до14…16°С, то середньоранній та середньостиглий — за сівби із прогріванням грунту до 10…12°С. Урожайність середньораннього гібрида становила 3,13–3,31 т/га, а середньостиглого — 3,15–3,23 т/га (табл. 2).

 

Варто відмітити, що у ранньостиглих гібридів відстрочення сівби до більш пізніх термінів не призводило до значного збільшення передзбиральної вологості насіння, проте у середньораннього гібрида цей показник за сівби в оптимально-пізній строк зростав на 4,8%, а у середньостиглого — взагалі вдвічі.

Таким чином, шляхом зміни строків сівби можливо створити кращі умови для росту й розвитку рослин соняшнику та розвести в часі настання несприятливих умов та критичних фаз розвитку рослин. Наприклад, у 2009 році цвітіння рослин ранньостиглих гібридів, що були висіяні за прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 14…16°С, збігалося із цвітінням середньораннього та середньостиглого гібридів, які висівали за прогрівання грунту до 10…12°С, що і забезпечило формування максимального збору насіння з одиниці площі.

У 2014 році було проведено виробничі досліди у Петрівському р-ні Кіровоградської області із гібридами соняшнику різних груп стиглості — ЛГ 5580 та ЛГ 5663 КЛ. Так, висівання середньопізнього гібрида соняшнику ЛГ 5663 КЛ на площі понад 500 га за сприятливим строком, визначеним за прогріванням грунту до температури 6…8°С, що припало на 27 березня, забезпечило врожайність 3,17 т/га. Наступний строк сівби визначали за прогріванням грунту на глибині загортання насіння до 8…10°С. Урожайність у цьому разі становила 3,05 т/га за передзбиральної вологості 5,5%. За останнього строку сівби — 26 квітня (10…12°С) урожайність становила 2,67 т/га, що на 0,5 т/га менше порівняно із раннім висівним строком (табл. 3). Слід вказати, що за раннього строку сівби сходи витримували короткочасні весняні приморозки (а протягом їхнього проростання температура на висоті 2 см над поверхнею грунту знижувалася до мінус 8…10°С).

У цьому ж господарстві, «АФ “П’ятихатська”», також провели випробування і з гібридом ЛГ 5580. Так, сівба цього середньораннього гібрида 12 квітня на площі понад 500 га за прогрівання грунту до 8…10°С, забезпечила врожайність насіння 3,28 т/га за вологості на час збирання 4,0%. Наступний термін сівби — за прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 10…12°С, за якого врожайність становила 2,84 т/га за передзбиральної вологості насіння на рівні 4,8%. Останній строк висіву під час дослідження — 19 травня забезпечив урожайність на рівні 1,97 т/га, що на 1,31 т/га менше порівняно із гібридом раннього строку сівби (табл. 4).

Отже, враховуючи дані насіннєвої продуктивності досліджуваних гібридів соняшнику та виповненості насіння, для мінімізації впливу довкілля на рівень урожайності соняшнику слід використовувати певну послідовність сівби гібридів. Так, сівбу слід розпочинати із пізньостиглих та холодостійких форм соняшнику за сталого прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 6…8 та до 8…10°С, далі висівати середньостиглі та близькі до них середньоранні гібриди, коли грунт прогріється до 10…12°С, й далі продовжувати сівбу більш скоростиглими формами, а завершувати — скоростиглими гібридами за прогрівання грунту до температури 14…16°С.

Можливими строками сівби соняшнику може бути період від 5 квітня до 15 травня залежно від грунтово-кліматичної зони та типу гібрида соняшнику, що використовує господарство. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють небажані результати. За раннього висіву період до появи сходів розтягується на три-чотири тижні, сходи можуть бути недружними, зрідженими. За пізнього терміну сівби верхній шар грунту часто висушений, що теж має негативний вплив на схожість культури.

В окремих випадках, коли весна пізня, соняшник сіють і за температури грунту 6…8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно із ранніми ярими культурами) віддають більш пізньостиглим формам. Це пояснюється тим, що за пізнього строку сівби в умовах недостатнього зволоження послаблюється розвиток вегетативної маси на шкоду генеративним органам.

 

Чи впливає наявність бджіл біля соняшникового поля на запилення рослин та його урожайність? Цвітіння квіток у кошику починається неодночасно: спочатку, зазвичай рано вранці, розпускаються язичкові, а через день починають квітнути трубчасті квітки периферійного ряду. Потім щодня розкриваються квітки наступних двох-трьох рядів у напрямку до кошикового центра. Цвітіння всього кошика триває сім-десять днів.

Соняшник — перехреснозапилювана культура, пилок якої переноситься із квітки на квітку комахами, в основному бджолами, а також вітром. Найбільше виділення нектару квітками, завдяки чому бджоли їх частіше відвідують, відбувається за достатніх запасів вологи у грунті та температури повітря 20…25°С.

Бджоли — найпоширеніші запилювачі соняшнику, але є й інші комахи, які також грають у цьому важливу роль (визначають 31 вид комах як найбільш загальних та значимих запилювачів соняшнику, але європейська медова бджола (Apicmelifera) — найважливіший запилювач соняшнику.

Бджоловідвідування та поведінка цих комах значною мірою залежать від метеорологічних факторів, таких як вітер, опади, температура та відносна вологість. Anon (1950) стверджує, що менша нектаропродуктивність спостерігається у квітці за сухої погоди, у результаті чого бджоли витрачають більше часу на відвідання кожного кошика соняшнику і вертаються у вулик рідше, таким чином відвідують більше рослин «у польоті». В умовах Індії, згідно з даними Vaish et аl. (1978), температура позитивно корелює із частотою бджоловідвідування, а відносна вологість повітря, навпаки — негативно.

Кінцевими компонентами, що впливають на формування врожаю насіння, або на вихід олії з гектара, відповідно до Scoric (1989), є такі: кількість рослин на одиницю посіву (га), кількість насінин з однієї рослини, маса 1000 насінин, низький відсоток лузги та високий вміст олії в насінні.

Кількість насінин у соняшниковому кошику безпосередньо пов’язана із кількістю сформованих у ньому квіток. Можна з високою достовірністю стверджувати, що кількість квіток або кількість сформованих насінин відноситься до основних компонентів урожаю насіння.

У 1985 році Palmer та Steer зробили висновок, що кількість квіток на одній рослині у культурного соняшнику варіює залежно від генотипу та умов вирощування на ранніх етапах розвитку рослин до та під час бутонізації.

Для забезпечення високого рівня врожайності, великої кількості квіток на одній рослині та високої конкурентоспроможності у посіві недостатньо. Для цього рівною мірою важливо, щоб квітки мали максимальне запліднення для подальшого якомога повнішого формування насіння у кошику.

У 2013 та 2015 роках у господарстві «ПП “Криниця”», що в с. Інгулець Білозерського р-ну Херсонської обл., проводили дуже цікавий дослід на базі демонстраційного поля. Норму висіву визначали із розрахунку отримання густоти за збирання: для гібридів — 43–45 тис./га та для сортів — 28–30 тис./га.

Сівбу за варіантами досліду проводили перпендикулярно до лісосмуги по 16 рядків кожного гібрида. У лісосмузі було розміщено пасіку із бджолами — із розрахунку одна сім’я на 1 га площі посіву. Збирання проводили окремо, тобто отримали відповідні результати за двома ділянками кожного гібрида (одна ділянка розміщена на відстані 0–600 м від пасіки, а друга — за 600–1200 м від неї, табл 5).

Слід відмітити, що за розміщення пасіки на полі збільшується маса насіння з одного кошика та кількість виповненого насіння у ньому, що сприяє значному збільшенню врожайності. Також наші результати свідчать, що за використання бджіл для запилення відбувається збільшення рівня загального запилення трубчастих квіток до 70–80%.

Якісне запилення бджолами значно покращувало структурні показники врожайності та сприяло зростанню рівня урожайності від 26,5% у гібрида ЛГ 5543 до 50,4% — у гібрида Голдсан. Середній показник збільшення урожайності становив 40,7%. Більше від середнього підвищення рівня продуктивності — 42,5 –46,7% спостерігали у гібридів ЛГ 5663 КЛ, ЛГ 5635, ЛГ 5665М, ЛГ 5400 ХО та ЛГ 5633 КЛ (табл 6).

Ми можемо стверджувати, що навіть на крайньому півдні України, але за сприятливих погодних умов (як у 2013 та 2015 рр.) за належного запилення бджолами на полях із високим рівнем агротехніки сучасні гібриди соняшнику здатні сформувати 35 ц/га насіння та більше. За нашими даними, кращий рівень урожайності демонструють гібриди ЛГ 5580 та Голдсан.

У 2014 році у ДСП «Лікарівка 2» (с. Лікарівка Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.) випробувальні посіви також було розміщено поблизу бджолиної пасіки, що забезпечило високі показники врожайності усіх досліджуваних гібридів (табл 7).

 

Результати показали, що розміщення пасіки поблизу соняшникового посіву та якісне запилення рослин бджолами сприяли формуванню високого рівня врожайності. Найпродуктивнішими у перехідній зоні від Степу до Лісостепу були гібриди Мегасан — 4,26 т/га, Тунка — 4,20 та ЛГ 5635 — 4,40 т/га; серед гібридів, призначених для вирощування за виробничої системи Clearfield® та Clearfield® Рlus, — гібриди ЛГ 5633 КЛ та ЛГ 5631 КЛП. 

Отже, ми рекомендуємо виробникам сільськогосподарської продукції для підвищення врожайності застосовувати бджолині сім’ї із розрахунку 1–1,5 бджолосім’ї на 1 га площі посіву. Крім того, під час вирощування соняшнику на полях площею понад 50 га бажано не проводити сівбу одним гібридом або гібридами з одним строком цвітіння. Якщо все ж таки вирощуєте один гібрид соняшнику на полі площею, наприклад, 150 га, то спочатку краще засіяти краї поля площею близько 50 га, а через п’ять-сім днів — середину поля. Згідно з нашими даними, найкраще витримують вирощування на полях великої площі такі гібриди, як ЛГ 5543 КЛ, ЛГ5542 КЛ, ЛГ 5580, Тунка, Мегасан, ЛГ5550 та сортовий соняшник.

 

Як впливає наявність достатньої кількості вологи під час наливання насіння? Плід соняшнику — сім’янка із дерев’янистою плодовою оболонкою (оплоднем), яка не зростається із насіниною. Через 10–12 днів після початку цвітіння починається найбільша прибавка маси насіння. У периферійній частині кошика накопичення сухої маси сім’янок завершується через 36–38 днів після початку цвітіння, а в центральній — незначно подовжується (до висихання рослин «на пні»). На початку наливання насіння його олійність інтенсивно зростає, але орієнтовно на 24-й день після початку цвітіння — уповільнюється й встановлюється на сталому рівні.

Для визначення впливу дефіциту вологи чи опадів протягом періоду наливання насіння у 2013 році в АР Крим (Первомайський р-н) на базі господарства СВК «Грузія» було проведено виробниче випробовування гібридів на зрошенні з різною кількістю поливів та в богарних умовах. На одному полі під дощувальною установкою перебували три ділянки (густота на момент збирання: гібридів — 56–58 тис. росл./га, сорту — 44–46 тис. росл./га). Перша ділянка — без зрошення, на другій проведено три поливання нормою 500 м3 у фази розвитку: зірочка, формування кошика та перед самим цвітінням; а на третій — ще один полив одразу після цвітіння — у фазі наливання насіння (табл 8).

Тобто волога для соняшнику є вирішальним фактором у формуванні рівня врожайності. Ми можемо зазначити, що рівень урожайності на крайньому півдні України за поліпшення вологозабезпечення може збільшитися вдвічі-втричі, а іноді й більше (залежно від гібрида). Звичайно, є гібриди, адаптовані до посушливих умов Півдня України. В нашому експерименті — це Мегасан та ЛГ 5580. Навіть у загущеному посіві у цьому регіоні вони формували стабільну кількість насінин у кошику разом із середнім показником маси 1000 насінин. Але залишається незаперечним факт значного збільшення цих показників під впливом зрошення. За оптимальних умов вологозабезпечення формуються достатньо високі показники маси насінин у кошику однієї рослини, що в кінцевому результаті позначається на рівні врожайності посіву в цілому (табл 9).

Основний висновок, що випливає із результатів цього досліду, такий: наявність вологи під час наливання насіння хоча значно і не збільшує кількість виповненого насіння, але водночас в середньому на 15% збільшує масу 1000 насінин, що є суттєвою прибавкою до врожаю. Особливо значними є ці показники за вирощування інтенсивних гібридів або кондитерського соняшнику.

 

Чи впливає попередник та обробіток грунту на наливання, виповненість насіння та продуктивність посівів соняшнику? 

Багато авторів зазначали, що маса 1000 насінин варіює залежно від генотипу, агротехнічних заходів та факторів навколишнього середовища. У нашому аналізі ми використовуємо масу 1000 насінин як елемент структури врожаю, що демонструє ступінь виповненості та наливання насіння соняшнику. Досліди проводили в умовах Кіровоградської обл.

Попередники чинили помітний вплив на формування маси 1000 насінин різних гібридів соняшнику та натуру насіння. Так, вирощування соняшнику після сої і кукурудзи на зерно забезпечувало підвищення структурних показників відносно еталона, а варіанти повторної сівби соняшнику виявилися найсприятливішими для формування цього показника. Найбільший вплив на зміну маси 1000 насінин та натури насіння чинили досліджувані гібриди соняшнику. Особливо суттєву різницю у значенні цих показників спостерігали між середньораннім та середньостиглим гібридами (табл 10).

Показник продуктивності гібридів соняшнику різних груп стиглості є основним в оцінюванні господарської цінності кожного із них. Так, ці показники у середньораннього гібрида після озимої пшениці, сої та кукурудзи на зерно були дуже близькими та варіювали у межах 2,98–3,03 т/га. У середньостиглого гібрида максимальну врожайність отримали після сої (3,55 т/га), що на 0,15 т/га більше від показника еталонного варіанта, а висів після кукурудзи на зерно спричинив недобір урожаю у розмірі 0,13 т/га. Найнижчу продуктивність спостерігали у повторних посівах соняшнику, де недобір урожаю становив 0,74 т/га. У середньопізнього гібрида отримали більшу врожайність за сівби після кукурудзи (3,27 т/га), що на 0,36 т/га більше від показника еталонного варіанта, а після сої рівень продуктивності соняшнику був близьким до контролю. У всіх досліджуваних гібридів за вирощування у повторних посівах відмічали наявність плюсклого насіння і, відповідно, суттєвий недобір урожаю.

Результати досліджень, проведених протягом 2010–2012 рр. із середньораннім гібридом, свідчать, що застосування як попередника сої на насіння у технології вирощування соняшнику справляло позитивний вплив на формування виповненого насіння та урожайності, яка становила 2,89–2,71 т/га та суттєво перевищувала продуктивність рослин соняшнику, висіяного після озимої пшениці та повторно після соняшнику. За вирощування соняшнику після кукурудзи на зерно рівень урожайності, порівняно із зібраним після сої, знижувався, проте несуттєво, за традиційного та мінімального обробітків грунту і становив 2,78 та 2,65 т/га, відповідно. Нижчий, ніж після сої та кукурудзи на зерно, рівень урожайності формувався за висіву після озимої пшениці за традиційного та мінімального обробітків ґрунту і становив 2,56 та 2,41 т/га, відповідно. Після соняшника недобір урожаю був суттєвим як відносно варіантів висіву після сої, так і кукурудзи на зерно, при цьому рівень урожайності становив 2,08–2,40 т/га. Нижчий рівень продуктивності формувався за умов прямої сівби — 1,12 т/га (табл 11).

Результати наших досліджень показали суттєвий вплив попередників та систем обробітку грунту на показники якості насіння. Найбільшою натурою соняшникове насіння відзначалося за вирощування культури на основі глибокого основного обробітку грунту і за розміщення посіву після сої — 427 г/л, після кукурудзи на зерно — 417, а після озимої пшениці та соняшнику — 400 та 395 г/л відповідно. Застосування замість оранки мілкого обробітку грунту після досліджуваних попередників не призводило до суттєвого зменшення цього показника, а за використання прямої сівби цей показник знижувався після озимої пшениці та соняшнику на 16 та 10% відповідно. Більшою олійністю відзначалось насіння соняшнику за глибокого основного обробітку грунту і за вирощування після озимої пшениці — на рівні 50,5%, після кукурудзи на зерно — 50,2, а після сої та соняшнику — 49,6%. Застосування замість оранки мілкого обробітку грунту після озимої пшеницї та сої не призводило до зменшення цього показника, а після кукурудзи та соняшнику олійність знижувалась на 2,4 та 1,4% відповідно, а за прямої сівби — на 3,6 та 4,1%.

 

Отже, причини невиповненості насіння соняшнику та малого розміру кошика:

ŒНехтування комплексом агротехнічних заходів. Найбільшу кількість вологи (60%) соняшник використовує у період формування бруньки — цвітіння. За нестачі вологи у цей період кошик та насіння бувають недорозвиненими. Тому заходи із накопичення вологи у ґрунті є основою отримання високих урожаїв.

Неоптимальний вибір строку сівби для конкретного гібрида. Під час цвітіння соняшнику температура повітря перевищує 35°С, при цьому тривалість життя пилку зменшується до декількох хвилин, що викликає недостатнє запилення і як наслідок — маємо недобір урожаю. Таке часто трапляється в липні, коли цвіте соняшник ранніх строків сівби. 

ŽНевірний вибір попередника та обробітку ґрунту. Соняшник має потужну кореневу систему, проникає в ґрунт до 3 м, тому його не потрібно розміщувати після культур з глибоким проникненням кореневої системи, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукрові буряки. Ці культури висушують грунт на більшу глибину, що створює дефіцит вологи в критичний для соняшнику період — цвітіння та наливання.

Незбалансованість живлення. Нестача фосфору негативно впливає на формування та наливання насіння й обмежує продуктивність соняшнику. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння. Поглинання фосфору рослинами спостерігається у період від сходів до цвітіння, завдяки чому він накопичується у стеблі та листках, а пізніше переміщується у кошик й зрештою — у сім’янку. Із загальної потреби культури у фосфорі 60–70% його рослини поглинають у період формування кошика — завершення цвітіння.

Вибір зони вирощування для гібридів соняшнику. За пізнього строку сівби в умовах достатнього зволоження посилюється ріст вегетативної маси не на користь генеративним органам.

Недостатня кількість комах-запилювачів призводить до незадовільного запилення квітів. Для кращого запилення на посівах соняшнику доцільно розміщувати пасіки із розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на один гектар. Це значно підвищує врожайність насіння.

Вибір оптимальної густоти стояння рослин для кожного гібрида. Соняшник — рослина короткого світлового дня, вона вибаглива до інтенсивного сонячного освітлення. За затінення послаблюється ріст рослин, формуються дрібніші кошики, витягується стебло, зменшується врожайність. За загущення посіву відбувається активація різних хвороб, наявність яких також може негативно впливати на виповненість насіння.

Бур’яни можуть знижувати врожайність соняшнику на 20–30% і вміст олії у насінні — на 1–1,5%. Герботоксичний період у цієї культури становить 40–50 днів, він охоплює час від появи сходів до фази формування кошика. Біологічною основою такого тривалого герботоксичного періоду є повільний ріст рослин у початковий період органогенезу, а технологічною — широкорядний спосіб сівби, який створює сприятливі умови для проростання насіння бур’янів. Через це бур’яни у посівах соняшнику здатні формувати велику вегетативну масу, яка стримує, а іноді й зовсім пригнічує ріст і розвиток культурних рослин. 

Інтерв'ю
Сьогодні аграрії країни постали перед численними викликами: здорожчанням матеріальних ресурсів, здешевленням продукції, неможливістю реалізувати її у повному обсязі, руйнуванням налагоджених процесів і логістичних ланцюжків тощо. Утім,... Подробнее
Наразі багато виробників ЗЗР, насіння та техніки вдаються до транспортно-складського аутсорсингу. Адже це дає змогу з мінімальними витратами (не секрет, що у великих компаніях витрати на логістику на сьогодні часто перевищують інші... Подробнее

1
0