Престартер для поросят — для здорового та швидкого росту

Незалежно від прийнятої технології виробництва свинини система вирощування поросят є одним із найважливіших технологічних процесів, від результатів якого залежать кінцеві зоотехнічні та економічні показники всієї галузі. Основним критерієм росту й розвитку поросят є їхня жива маса, показники якої залежать насамперед від рівня молочності свиноматок, майстерності оператора у привчанні поросят до поїдання кормів та забезпечення нормальних умов утримання.

О. Бабенко, координатор проекту
soft-agro.com

Поросята, починаючи з першого дня життя, живляться тільки материнським молоком, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток молодого організму і запобігає різним захворюванням. Проте орієнтовно з третього тижня лактації молочність у свиноматок знижується, а потреба поросят у поживних речовинах зростає. Внаслідок цього вони відчувають їхню нестачу, що призводить до зниження інтенсивності росту та розвитку. Окрім цього, що вища плодовитість свиноматки, то важче їй повною мірою забезпечувати поросят молоком (критичним є показник у 12 і більше поросят за опорос). Друга проблема — втрата свиноматкою своєї ваги, порушення обміну речовин і як наслідок — виникнення різних захворювань.
Отже, як привчити поросят до споживання твердого корму в ранньому віці? Це непросте завдання, оскільки для них молоко свиноматки — необхідний і значно привабливіший корм порівняно із гранулами престартера. Досягти поставленого завдання цілком можливо, і зробити це треба якомога швидше, адже те, що згаяно у ранньому віці, вже не надолужити пізніше, на відгодівлі.
Що ж має включати у себе перший твердий корм для поросят, який відіграє кардинально важливу роль у постановці всієї системи годівлі?
Легкодоступна енергія екструдованих зернових
Як джерело енергії у престартери включають різні види зернових культур, у тому числі частина з яких має бути термічно оброблена. Також можна використовувати відходи кондитерської і хлібопекарської промисловості, у невеликій кількості — лактозу або цукор.
Престартер має швидко розчинятися у шлунковому соку тварини, для того щоб усі його частки оптимально просочувалися кислотою (ідеально — показник рН 2–4). Це стимулює процес перетравлення і зменшує розвиток патогенних бактерій, які потрапляють у шлунок разом із кормом. Велике значення має в’язкість корму (дослідження Фледдеруса та інших, 2007 р.), яку можна підвищити завдяки:
 включенню до складу компонентів з високою концентрацією некрохмалистих полісахаридів. Справа в тому, що для шлунку потрібна підвищена в’язкість комбікорму, а от для кишечника вона може зашкодити. Тому від варіанта використання некрохмалистих полісахаридів краще відмовитися, бо вони недостатньо розщеплюються ензимами у тонкому кишечнику, і тому в’язкість корму у ньому не зменшується;
 екструдації окремих його компонентів. Екструдовані зернові добре придатні для підвищення в’язкості кормової маси у шлунку, а у кишечнику в’язкість нейтралізується завдяки активності підшлункової залози — кількість амілази зменшується, і вона (в’язкість) більше не має негативного впливу на кишечник. З другого боку, «розкриття» зерна запобігає потраплянню великої кількості неперетравленого крохмалю у дальній відділ тонкої кишки і таким чином слугує для профілактики розладів травлення. Екструдовані зернові становлять у рецептах престартеру до 30% і є джерелом легкодоступної енергії, завдяки чому комбікорм швидше піддається дії шлункового соку.

Білкові компоненти тваринного походження
Окрім легкодоступних вуглеводів, престартер має містити компоненти тваринного походження із високою біологічною цінністю, адже травна система поросят у перші дні життя налаштована на споживання молока і молочних продуктів. Тому до складу першого комбікорму виробники часто вводять сухе молоко або суху сироватку.
До престартерів пре­­міум класу мо­­жуть входити сухі препарати молозива. До речі, такі продукти здобувають усе більшу популярність не ли­­ше в годівлі молодняку тварин, але і в харчуванні людей. Молозиво висушують хо­­лод­­ним способом і знежирюють. Традиційне сушіння знищило б усі найважливіші складові цього продукту: протеїни, ензими, вітаміни, мікро- та макроелементи, амінокислоти, антитіла і природні стимулятори росту. Як складова престартерного корму молозиво позитивно впливає на розвиток кишкового тракту, підтримує імунну систему і має антибактеріальну і пребіотичну дію.
Подібну до молозива дію на імунну систему молодих тварин має порошок із жовтків яєць. Такий яєчний порошок теж багатий на імуноглобуліни, що позитивно впливають на розвиток кишечника поросят.
Наступний, доволі дорогий, але високоцінний протеїновий компонент — плазма крові. Це порошок, який до 92% складається із протеїну, що засвоюється тваринами на 93%. Плазма крові містить 15–20% імуноглобулінів і альбумінів. Ви­­ко­ристання цього компонента в престартерах дає змогу значно поліпшити споживання тваринами корму. Експерти вважають, що за це відповідає особливий профіль амінокислот, що міститься у плазмі крові, оскільки сам порошок позбавлений смаку.
Також висока засвоюваність протеїну притаманна клітинам крові (шляхом аерозольного сушіння) та протеїновому гідролізату (отримують із тканин тонкої кишки забитих свиней). Ці продукти також сприяють високому споживанню комбікорму і тим самим — отриманню високих приростів.
Усі названі вище компоненти є досить дорогими, їхня частка у складі престартерів — 1–3% (до 5).

Білкові компоненти рослинного походження
Позитивну дію на кишковий тракт поросят і тим самим — на їхню імунну систему мають продукти із льону, такі як: насіння льону, льняна макуха або льняний шрот. Відбувається це завдяки тому, що льон має властивість утворювати слиз і містить ненасичені жирні кислоти омега-3 (альфа-ліноленова кислота). Особливі полісахариди з льону розбухають у кишечнику, внаслідок чого утворюється великий об’єм слизу, стимулюється проходження пасажів, слиз зв’язує токсичні речовини і швидше виводить їх із організму. Також слиз утворює захисний прошарок над ворсинками кишечника і запобігає закріпленню на них колібактерій. Якщо ж стінки кишечника вже пошкоджені, слиз утворює захисний шар над областю із запаленням, яка самостійно не може продукувати достатньо слизу. Альфа-ліноленова кислота справляє протизапальну дію на весь організм. Що стосується шкідливих компонентів: льон також містить лінамарин — глюкозид, який у процесі розщеплення під дією ферментів вивільняє незначну кількість синильної кислоти. Проте звичайні дози введення у рецептури продуктів із льону (5% для поросят, до 10% — для відгодівлі і свиноматок) не викликають негативного впливу на організм. Крім того, у промисловості насіння льону піддається термічній обробці, що деактивує лінамарин.
Дедалі частіше у склад престартерів вводять амарант. Він характеризується високим вмістом протеїну і жиру, містить незвично високу кількість лізину, має широкий спектр ненасичених жирних кислот, у тому числі альфа-ліноленову. Особливістю цієї культури є її складова — сквален – речовина, що «захоплює» кисень, насичує ним тканини й органи і є сильним імуностимулятором.
Як джерело білка в імпортних престартерах часто використовують картопляний протеїн. Він містить близько 74% сирого протеїну із привабливим набором амінокислот (високий вміст лізину) і високою засвоюваністю.
Соєві протеїнові кон­­­центрати — ефективна заміна протеїнів тваринного походження. Вони очищені від антипоживних речовин, властивих необробленій сої, і містять до 65% сирого протеїну.
Згодовування ж звичайних соєвого і соняшникового шротів у рецептурах для молочних поросят потрібно починати дуже обережно. Соя має відому алергенну дію на шлунково-кишковий тракт і підвищує ризик порушень травлення. Со­­няш­никовий шрот містить багато сирої клітковини. Звичайно, повністю відмовлятися від цих продуктів не варто, оскільки необхідно, щоб травна система звикала до цих звичних джерел протеїну, що будуть використовуватися у подальшій відгодівлі.

Кормові кислоти — додатковий захист кишечника
Використання кислот у годівлі свиней перевірене практикою. Але чому використовують кислоти і яку дію вони справляють на організм тварин? Перш за все, слід розрізняти неорганічні й органічні кислоти.
 Неорганічні кислоти впливають тільки на зміну показника кислотності. Зниження показника рН у шлунку запобігає потраплянню неперетравленого протеїну у дальні відділи кишечника. Також у кислому середовищі пригнічується розвиток небажаних бактерій, у той час як ріст здорової флори, навпаки, стимулюється.
 Органічні кислоти можуть, крім цього, проходити через мембрани клітин мікроорганізмів і впливати на обмін речовин у них. Таким чином, органічні кислоти мають і антибактеріальну дію.
Ступінь впливу кислоти на показник рН залежить від її виду та наявної кислотності субстрату. Лимонна кислота, як і молочна, відома своїм приємним смаком. Обидві кислоти у рецептурах часто комбінують з іншими органічними кислотами, такими як мурашина та/або бензойна. Кислоти — і насамперед органічні — справляють різнобічні ефекти на гігієну корму і годівлі, а також на перетравність кормових компонентів. Але питання не у дозуванні окремої кислоти, значно важливіше — націлена комбінація різних кислот залежно від їхньої характеристики і мети застосування для конкретної рецептури.

Спеціальні кормові добавки
Окрім синтетичних амінокислот, вітамінів, мінералів та мікроелементів, які входять до складу кожного престартеру, є низка кормових добавок, які у різний спосіб підтримують роботу кишечника.
Це різноманітні ензимні (ферментні) комплекси. Так, тварина сама не здатна синтезувати такі ензими, як ксиланаза і глюконаза. Введення ензимних комплексів, що розщеплюють некрохмальні полісахариди, дає змогу досягати цього у таких компонентах комбікорму, як пшениця та інші зернові, соєвий шрот. Таким чином, з одного боку, нейтралізується негативний вплив некрохмальних полісахаридів на процес перетравлення у кишечнику, з другого — поживні речовини із цих біологічних сполук вивільняються під дією ензимів і надходять у «розпорядження» тварини.
Пробіотики — біологічно активні кормові добавки, які беруть на себе функцію «утримувачів місця» і спрямовані проти заселення кишечника потенційно шкідливими бактеріями. Заселяють внутрішні стінки кишечника — це додаткове розселення позитивних мікроорганізмів попереджає розмноження патогенної мікрофлори, а значить — запобігає порушенню травлення.
Пребіотики також ефективно підтримують здоров’я кишечника. Ці пребіотичні олігосахариди можуть блокувати рецептори різноманітних потенційних шкідливих бактерій у кишечнику. Завдяки цьому останні не здатні закріпитися на його стінках і не можуть заражати своїми токсинами клітини кишечника. Крім того, пребіотики як поживні сполуки слугують джерелом «поживи» для позитивних бактерій у товстому кишечнику і стимулюють їхній розвиток.
Ароматичні добавки та стимулятори росту — важлива група кормових добавок. Це ароматизатори, підсилювачі смаку на основі таких спецій, як орегано, кориця, тим’ян, часник та аніс. Стимулятори росту — окрема тема, щодо них варто зазначити, що ефект від їхнього введення до складу корму можна визначити лише на конкретному підприємстві, і незбалансовану рецептуру не можна виправити застосуванням такої «чудо»-добавки.
Остання група спеціальних добавок, довкола якої сьогодні ведеться широке обговорення, — так звані MCFA або MCT. Це вільні середньоланцюгові жирні кислоти із довжиною ланцюга від 6 до 12 атомів вуглеводу (MCFA) або утворені з них гліцеринові гнізда, які пропонують у вигляді три-, ді- та моногліцеридів (MCT). Вони пригнічують ріст грамнегативних і грампозитивних бактерій (наприклад, клостридій, стрептококів). Ці жирні кислоти проникають у слабокисле середовище клітини і завдяки втручанню в обмін речовин клітини пригнічують ріст цих бактерій і знищують їх.
Оскільки середньоланцюгові жирні кислоти у чистому вигляді мають дуже специфічний і неприємний для людини запах, їх усе частіше використовують саме у формі середньоланцюгових моно-, ді- та тригліцеридів, які не мають неприємного запаху. Проте дія таких сполук повною мірою ще не досліджена.

Престартер у цифрах
 14 МДж ОЕ: новонародженим поросятам потрібна енергія для росту, проте її надлишок шкодить тваринам. Вміст енергії у престартері має буди від 13,4 до 14 МДж ОЕ. У кілограмі готового корму має міститися від 13,4 до 14 г лізину, від 180 до 200 — протеїну, 8,5 — кальцію, 3,5 — перетравного фосфору, максимально 60 — сирого жиру і не більше ніж 80 г цукру.
 1-й тиждень: на кожному підприємстві — своя стратегія годівлі поросят. Найчастіше за тиждень перед відлученням престартер починають змішувати зі стартером. Деякі підприємства згодовують престартер протягом ще одного тижня після відлучення поросят. Але незалежно від того, яка кормова стратегія обрана підприємством, важливо, щоб перехід від престартеру до стартеру тривав упродовж не менше одного тижня: різка зміна корму веде до порушень травлення.
 Від 14-го до 35-го дня: період згодовування престартеру залежить від конкретних умов підприємства. Інколи достатньо двох-трьох тижнів, у інших випадках краще згодовувати його протягом чотирьох-п’яти тижнів. Якщо поросят відлучають рано або якщо на час відлучення вони мають недостатню вагу, то краще довший період погодувати їх престартером.
 Від 150 г до 1,5 кг: за достатньої кількості молока поросята можуть споживати на добу 150 г на голову, або 1,5 кг на гніздо. Водночас, якщо молока у свиноматки мало або якщо тварин годують престартером більш тривалий час, вони можуть споживати на добу 1,5 кг на голову, або 15 кг на гніздо, тобто у 10 разів більше! Така кількість престартеру, звичайно, позначається на витратах.

Що слід враховувати?
 Комбікорм може бути у формі зернистого порошку, гранул або крупки. Гранула — діаметром від 2,5 до 2 мм, але не занадто тверда. Кожен грам спожитого престартеру стимулює секрецію шлункового соку і розвиток травної системи.
 Купуйте таку кількість престартеру, яка буде згодована протягом трьох місяців. Корм із відкритих мішків треба згодовувати якомога швидше, оскільки за тривалого зберігання він втрачає смакові якості.
 Відкриті мішки не можна зберігати у приміщеннях із тваринами: корм швидко вбирає у себе сторонні запахи, що може стати причиною погіршення його споживання тваринами. Зберігайте мішки там, де є свіже повітря.
 Деякі підприємства самостійно виготовляють престартерні і стартерні комбікорми, як правило, використовуючи відповідний концентрат, що містить високоякісний протеїн, вітаміни, мінерали, амінокислоти, ензими. До такого концентрату додають зернову групу власного виробництва.
 Престартер потрібно роздавати щонайменше шість разів на добу, невеликими кількостями, щоразу свіжий, у чисті годівнички.
 Залишки корму з вчорашнього дня поросята споживають погано, тож їх потрібно видаляти.
 У перший тиждень життя поросят невелику кількість престартеру потрібно розсипати прямо на підлогу, щоб викликати інтерес тварин до незвичного корму.
 Якщо через час після роздавання престартеру годівниці пусті, потрібно поступово збільшувати його кількість.
 Важливо слідкувати за розвитком тварин і за їхніми приростами та вчасно переводити поросят на годівлю стартером.