Правильний відбір проб зерна та насіння для аналізу сільгоспкультур

Недбалий чи не­точ­ний відбір проб якості насіння мо­же при­зве­с­ти до от­ри­ман­ня невірних ре­зуль­татів і не­пра­виль­них взаємо­роз­ра­хунків. Проби є важливими для достовірної характеристики посівних якостей насіння пшениці та іншого зерна.

У де­я­ких зо­нах ви­ро­щу­ван­ня зер­но­вих куль­тур є за­галь­но­виз­нані тор­гові асоціації, що вста­нов­лю­ють пра­ви­ла відбо­ру проб зерна , яких слід до­три­му­ва­ти­ся під час ук­ла­ден­ня кон­трактів з цією асоціацією. Од­нак на сьо­годні чинні й дер­жавні стан­дар­ти, які вста­нов­лю­ють за­гальні по­ло­жен­ня що­до пра­виль­но­го відбо­ру та фор­му­ван­ня проб зерна (ГОСТ 13586.3-83 Зер­но. Пра­ви­ла и ме­то­ды відбору проб; ГОСТ ИСО 6644-97 Зер­но і про­дук­ти його переробки. Автоматичний відбір проб зерна з використанням механічних заходів.

Якість зер­на виз­на­ча­ють за ре­зуль­та­та­ми ла­бо­ра­тор­но­го аналізу се­ред­ньої про­би, що є ос­нов­ною умо­вою об'єктив­ності оцінки. Се­ред­ня про­ба зерна за всіма по­каз­ни­ка­ми - фізич­ни­ми й хімічни­ми - має відповіда­ти якості партії. Партія зер­на - це будь-яка кількість зер­на, од­норідна за якістю, яку од­но­час­но зда­ють, прий­ма­ють або зберіга­ють.

Кож­ну партію спер­шу оціню­ють ор­га­но­леп­тич­но і, пе­ре­ко­нав­шись в од­норідності зерна , при­сту­па­ють до відбо­ру об'єдна­ної про­би зерна, аналізу­ють її та вста­нов­лю­ють ос­та­точ­но якість партії за да­ни­ми ла­бо­ра­тор­но­го аналізу. В разі ви­яв­лен­ня в партії зер­на не­спе­цифічно­го за­па­ху про­би не відби­ра­ють, а зер­но відра­зу по­вер­та­ють ви­роб­ни­кові. Як­що в про­цесі ор­га­но­леп­тич­ної оцінки відхи­лень не ви­яв­ле­но, тоді при­сту­па­ють до відбо­ру про­би. Кількість зер­на, взя­то­го для аналізу, за­ле­жить від тон­на­жу кон­крет­ної партії.( правила відбору проб зерна)

Точ­ко­ва про­ба зер­на - це про­ба, відібра­на від партії зер­на за один раз з од­но­го місця. Для її відбо­ру ви­ко­ри­с­то­ву­ють ко­нусні, циліндричні, мішкові щу­пи та ме­ханічні про­бовідбірни­ки. Руч­ним щу­пом відби­ра­ють точ­кові про­би з верх­нь­о­го й ниж­нь­о­го шарів зер­на, а ме­ха­нічним - на всій гли­бині на­си­пу зер­на. Циліндрич­ний щуп, за­леж­но від розмірів, ви­ко­ри­с­то­ву­ють для відби­ран­ня проб із засіків, кон­тей­нерів, вво­дять у насіннєву ма­су в за­кри­то­му стані, ко­ли потрібної точ­ки до­сяг­ну­то, йо­го відкри­ва­ють, двічі по­вер­та­ють або злег­ка стру­шу­ють, обе­реж­но за­кри­ва­ють. На­пов­не­ний щуп вий­ма­ють, відкри­ва­ють і ви­си­па­ють от­ри­мані про­би насіння на підго­тов­ле­ну по­верх­ню для порівнян­ня на од­норідність. Мішко­вий щуп при­зна­че­ний для відби­ран­ня проб із мішків. Йо­го вво­дять у се­ре­ди­ну жо­лоб­ком до­ни­зу, вістрям уго­ру під ку­том близь­ко 30° до го­ри­зон­талі. Ко­ли до­ся­га­ють цен­т­ра мішка, тоді йо­го по­вер­та­ють жо­ло­бом до­го­ри, обе­реж­но вий­ма­ють і ви­си­па­ють насіння в по­су­ди­ну. Про­ко­лю­ван­ня від щупів у тка­нин­них мішках зарівню­ють хре­с­то­подібним ру­хом вістря щу­па, а на па­пе­ро­вих та поліети­ле­но­вих - за­кле­ю­ють лат­кою. Ко­нус­ний щуп ви­ко­ри­с­то­ву­ють для відби­ран­ня проб із на­си­пу, транс­порт­них за­собів, не­за­ши­тих мішків то­що.( правила і методи відбору проб зерна)

З ав­то­мобілів, до­вжи­на ку­зо­ва в яких до 3,5 м, точ­кові про­би бе­руть у чо­ти­рь­ох місцях: на відстані 0,5-1 м від пе­ред­нь­о­го та зад­­нь­о­го бортів і близь­ко 0,5 м - від бічних; за до­в­жи­ни ку­зо­ва 3,5-4,5 м - у ше­с­­ти, а за до­в­жи­ни 4,5 і більше мет­рів - у вось­ми місцях; в ав­то­поїздах - із кож­но­го ку­зо­ва (при­че­па). Су­куп­на ма­са точ­ко­вих проб зерна з ав­то­мобіля, до­вжи­на ку­зо­ва в яко­го до 3,5 м, має ста­но­ви­ти не мен­ше 1 кг; 3,5-4,5 м - 1,5 кг; від 4,5 м і більше - 2 кіло­г­ра­ми.

Точ­кові про­би зер­на, яке зберіга­ють у ко­мо­рах і на май­дан­чи­ках на­си­пом зав­виш­ки до 1,5 м, відби­ра­ють руч­ним щу­пом, як­що на­сип ви­щий - комірним щу­пом із штан­га­ми, по­пе­ред­ньо роз­ділив­ши на­сип на секції по 200 м2. У кожній секції точ­кові про­би зерна бе­руть у ше­с­ти місцях на відстані один метр від стін ко­мо­ри (країв май­дан­чи­ка чи меж секції) і на од­на­ковій відстані од­на від од­ної. За не­ве­ли­кої кількості зер­на в партії мож­на ана­логічно ро­би­ти точ­кові про­би в чо­ти­рь­ох місцях по­верхні секції пло­щею до 100 м2. У кож­но­му місці про­бу бе­руть із верх­нь­о­го (на гли­бині 10-15 см від по­верхні на­си­пу), се­ред­нь­о­го та ниж­нь­о­го шарів зер­на. За­галь­на ма­са точ­ко­вих проб зерна - близь­ко 2 кг на секцію.

Під час на­ван­та­жу­ван­ня (роз­ван­та­жу­ван­ня) зер­на у ва­го­ни, на па­ро­пла­ви, в ко­мо­ри та на еле­ва­тор про­би бе­руть із стру­ме­ня зер­на в місцях пе­ре­па­ду ме­ханічним про­бо­від­бірни­ком або спеціаль­ним ков­шем, пе­ресіка­ю­чи зер­но­вий струмінь че­рез рівні проміжки ча­су. Періо­дичність відбо­ру точ­ко­вих проб зерна за­ле­жить від швид­кості пе­реміщен­ня ма­си партії та засміче­ності зер­на (табл. 1). Ма­са однієї точ­ко­вої про­би - не мен­ше 100 грамів.

З партії за­та­ре­но­го в мішки зер­на (до 10 мішків) про­бу бе­руть із кож­но­го дру­го­го, а з 10-100 мішків - з кож­но­го п'ято­го плюс 5% від за­галь­ної кількості мішків у партії. Про­би зерна із за­ши­тих мішків бе­руть мішко­вим щу­пом, роз­су­ва­ю­чи мішко­ви­ну в трьох до­ступ­них місцях. Щуп уво­дять у на­прям­ку до се­ре­ди­ни мішка жо­ло­бом до­ни­зу, потім по­вер­та­ють йо­го на 180° і вий­ма­ють. За­галь­на ма­са та­ких точ­ко­вих проб - не мен­ше двох кіло­г­рамів.( правила і методи відбору проб зерна)

Для відбо­ру проб зер­на (крім про­са, греч­ки й со­няш­ни­ку) за­сто­со­ву­ють ме­ханічний про­бовідбірник А1-УП-2-А, про­бовідбірни­ки ПДШ, ППД, щу­пи ко­нусні, циліндричні, мішкові. Про­би з ва­го­на бе­руть циліндрич­ни­ми щу­па­ми із штан­га­ми, що на­гвин­чу­ють­ся.
Усі точ­кові про­би зерна зси­па­ють у чи­с­тий, не за­ра­же­ний шкідни­ка­ми по­суд, за­побіга­ю­чи зміні якості зер­на.

Су­купність точ­ко­вих проб ста­но­вить об'єдна­ну про­бу. До неї до­да­ють ети­кет­ку із за­зна­чен­ням на­зви куль­ту­ри, но­ме­ра ма­ши­ни, ко­мо­ри, ма­си партії, ча­су відбо­ру про­би зерна , її ма­си. Ети­кет­ку підпи­сує осо­ба, що відби­ра­ла про­бу. За об'єдна­ною про­бою зерна най­точніше виз­на­ча­ють ор­га­но­леп­тичні по­каз­ни­ки зер­на, за­ра­женість йо­го комірни­ми шкідни­ка­ми. За­ра­же­не шкідни­ка­ми зер­но (крім кліща) по­вер­та­ють у гос­по­дар­ст­во. Для по­даль­шо­го розміщен­ня зер­на виз­на­ча­ють йо­го тип і підтип та во­логість.

Перш ніж роз­ра­ху­ва­ти­ся за прий­ня­ту партію, оціню­ють якістю зер­на за се­ред­нь­о­до­бо­вою про­бою. Цю про­бу зерна фор­му­ють із об'єдна­них проб, відібра­них із кількості од­норідних за якість партій зер­на, що надійшли з од­но­го гос­по­дар­ст­ва про­тя­гом опе­ра­тив­ної до­би. Для її скла­дан­ня з об'єдна­ної про­би бе­руть по 50 г з кож­ної тон­ни зер­на.

Відповідність якості зер­на ви­мо­гам стан­дар­ту виз­на­ча­ють за се­ред­нь­ою про­бою, виділе­ною з об'єдна­ної або се­ред­ньої про­би, ма­са якої ста­но­вить 2±0,1 кг. Як­що ма­са об'єдна­ної чи се­ред­нь­о­до­бо­вої про­би зерна пе­ре­ви­щує 2 кг, то се­ред­ню про­бу бе­руть ме­то­дом ква­д­ра­ту­ван­ня або роз­подільни­ком БИС-1 . У пер­шо­му ви­пад­ку зер­но ви­си­па­ють на чи­с­ту, рівну, гла­день­ку по­верх­ню у ви­гляді ква­д­ра­та й пе­ремішу­ють за до­по­мо­гою двох де­рев'яних пла­нок із ско­ше­ни­ми ре­б­ра­ми. Зер­но, взя­те з про­ти­леж­них боків ква­д­ра­та, обо­ма ру­ка­ми з план­ка­ми зси­па­ють од­но­час­но на се­ре­ди­ну ква­д­ра­та, фор­му­ю­чи ва­лик. Потім бе­руть зер­но з кінців ва­ли­ка й од­но­час­но з обох пла­нок зси­па­ють на се­ре­ди­ну ква­д­ра­та. Так пе­ремішу­ють зер­но тричі. Сфор­мо­ва­ну та­ким чи­ном об'єдна­ну про­бу зер­на зно­ву ви­си­па­ють рівним ша­ром у ви­гляді ква­д­ра­та й роз­поділя­ють план­кою по діаго­налі на чо­ти­ри три­кут­ни­ки. Із двох про­ти­леж­них три­кут­ників зер­но ви­ки­да­ють, а ре­ш­ту змішу­ють і зно­ву роз­поділя­ють, по­ки не за­ли­шить­ся кількість йо­го 2±0,1 кг, яка і є се­ред­нь­о­до­бо­вою про­бою.

Роз­подільни­ком БИС-1 мож­на змішу­ва­ти про­би зерна , розділя­ти їх навпіл, виді­ля­ти на­важ­ки за­да­ної ма­си (25, 50 та 100 г). Він має два роз­подільно-змішу­вальні при­ст­рої, які скла­да­ють­ся з трьох ко­нусів з от­во­ра­ми і за­сип­ною лійкою ве­ли­ко­го діаме­т­ра. Дру­га лійка має відвідний па­т­ру­бок для ви­ве­ден­ня по­ло­ви­ни зраз­ка. Як­що партію зер­на аналізу­ють за всіма по­каз­ни­ка­ми, то цю по­ло­ви­ну ви­ко­ри­с­то­ву­ють для виз­на­чен­ня на­ту­ри зер­на. У третій (нижній) лійці є дві ру­хомі заслінки, до ру­чок яких прикріпле­но стрілки, що вста­нов­лю­ють­ся на потрібній поділці шка­ли за­леж­но від ма­си об'єдна­ної про­би й ма­си на­важ­ки для аналізу. Ре­ш­та зер­на про­хо­дить че­рез цен­т­раль­ний ка­нал. Об'єдна­ну про­бу зер­на пе­ред виділен­ням на­ва­жок зва­жу­ють і до­во­дять до ма­си 2 кг. Для цьо­го спо­чат­ку виз­на­ча­ють про­пу­ск­ну здатність ка­налів роз­подільни­ка. Як­що відо­ма про­пу­ск­на здатність то­го чи іншо­го ка­на­лу й ма­са на­важ­ки, тоді виз­на­ча­ють, яким ка­на­лом мо­же бу­ти виділе­на на­важ­ка роз­ра­хун­ко­вої ма­си.( правила відбору проб зерна)

Після про­ве­ден­ня всіх аналізів се­ред­ню про­бу зер­на зберіга­ють про­тя­гом до­би, як­що йо­го прий­няв від гос­по­дар­ст­ва хлібо­прий­маль­ний пункт. Про­би з партії зер­на, при­зна­че­но­го на відван­та­жен­ня в інші місця, тре­ба зберіга­ти про­тя­гом міся­ця, а зер­на, при­зна­че­но­го на ек­с­порт, - уп­ро­довж трьох місяців у разі пе­ре­ве­зен­ня залізни­цею і ше­с­ти місяців - вод­ним транс­пор­том.

Як­що зда­ють-прий­ма­ють партії ку­ку­руд­зи в ка­ча­нах на­си­пом із ав­то­мобілів, тоді точ­кові про­би зерна бе­руть у двох місцях за поз­довжнь­ою ось­о­вою лінією на відстані 0,5-0,7 м від пе­ред­нь­о­го й зад­нь­о­го бортів. У кож­но­му місці відбо­ру зніма­ють верхні ка­ча­ни і з гли­би­ни близь­ко 10 см вий­ма­ють по п'ять ка­чанів, які ле­жать по­ряд. Як­що на­си­пи в ав­то­мобілях не­од­норідні, до­пу­с­кається збіль­­шен­ня кількості місць взят­тя проб. В ав­то­поїздах точ­кові про­би відби­ра­ють з кож­но­го ку­зо­ва. В по­тя­гах з кож­но­го ва­го­на бе­руть 20 точ­ко­вих проб (по 5 ка­чанів, які ле­жать по­ряд, - усь­о­го 100 шт.). На скла­дах ку­ку­руд­зу в ка­ча­нах бе­руть з двох шарів: на гли­бині 10 см і 1 м та на відстані 3 м від стін ко­мо­ри і 75 см від стін са­пет­ки - по 16-17 ка­чанів, що ле­жать по­ряд. Усь­о­го в кожній секції має бу­ти відібра­но 100 ка­чанів.

Об'єднані про­би зерна від кож­но­го ав­то­мобіля скла­да­ють у крафт-мішки. Для фор­му­ван­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої про­би з мішка бе­руть кож­ний 10-й ка­чан і пе­ре­но­сять в іншу та­ру. Як­що їх ви­яв­ляється більше ніж де­сять, то відби­ра­ють че­рез од­на­ко­ву кількість ка­чанів, щоб ма­ти се­ред­ню про­бу з де­ся­ти ка­чанів, за якою виз­на­ча­ють вихід зер­на та йо­го якість.
Про­би для виз­на­чен­ня во­ло­гості зер­на слід зберіга­ти в ємності, що гер­ме­тич­но за­кри­ва­ється. Ре­зуль­та­ти аналізів се­ред­нь­о­до­бо­вих проб за­­пи­­су­ють у ла­бо­ра­тор­ний жур­нал, який пе­ре­да­ють бух­гал­терії для про­ве­ден­ня роз­ра­хунків за прий­ня­ту зер­но­ву про­дукцію та вне­сен­ня да­них у реєстр на­клад­них. Реєстр проб зерна над­си­ла­ють гос­по­дар­ст­ву, звідки надійшло зер­но. У реєстрі на­клад­них, крім відо­мо­стей про якість зер­на, на­во­дять роз­ра­ху­нок за за­куп­ле­не зер­но за­леж­но від йо­го якості.

Національ­ним стан­дар­том Ук­раїни (ДСТУ 4138-2002 Насіння сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. Ме­то­ди виз­на­чен­ня якості) вста­нов­ле­но пра­ви­ла відби­ран­ня, фор­му­ван­ня й прий­ман­ня проб насіння всіх сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур.
Тре­ба та­кож ска­за­ти про різні нор­ми відбо­ру точ­ко­вих проб за­леж­но від ма­си партії насіння, яке зберіга­ють або транс­пор­ту­ють на­си­пом, у засіках, кон­тей­не­рах ве­ли­кої місткості або від стру­ме­ню насіння під час їхньо­го за­пов­нен­ня.

Від партії насіння, яку зберіга­ють або транс­пор­ту­ють на­си­пом, точ­кові про­би зерна потрібно відби­ра­ти від кож­ної партії (кон­трольні оди­ниці) у п'яти місцях. 
За та­кою схе­мою відби­ра­ють про­би з кож­но­го засіку, як­що цю партію зер­на зберіга­ють у кількох засіках.
Із транс­порт­них за­собів то­нна­жем по­над 25 т про­би відби­ра­ють в оди­над­ця­ти місцях.

У кож­но­му місці точ­кові про­би зерна відби­ра­ють з трьох шарів: ниж­нь­о­го, се­ред­нь­о­го та верх­нь­о­го.

Точ­кові про­би ка­чанів ку­ку­руд­зи з на­си­пу в засіках відби­ра­ють уруч­ну в п'яти місцях і в кож­но­му з них у трьох ша­рах (звер­ху, по­се­ре­дині та вни­зу) по 5 шт. - усь­о­го 75 штук.
З бунтів точ­кові про­би відби­ра­ють у п'яти міся­цях. 

У центрі бун­ту ка­ча­ни відби­ра­ють із трьох шарів на різних гли­би­нах, а з країв - в од­но­му шарі з чо­ти­рьох про­ти­леж­них боків (усь­о­го 7 точ­ко­вих проб). З кож­но­го місця відби­ра­ють по п'ять ка­чанів (усь­о­го 70 шт.)
У про­цесі за­ван­та­жен­ня (роз­ван­та­жен­ня) транс­порт­них за­собів точ­кові про­би відби­ра­ють че­рез рівні проміжки ча­су - від кож­ної партії (кон­троль­ної оди­ниці) по 75 ка­чанів.
З ав­то­ма­шин точ­кові про­би ка­чанів ку­ку­руд­зи відби­ра­ють в двох ша­рах по 2 шт. у кож­но­му місці - всьо­го 20 шт. Як­що кон­троль­на оди­ни­ця є в кількох ав­то­ма­ши­нах, точ­кові про­би відби­ра­ють у про­цесі їхньо­го за­ван­та­жен­ня (роз­ван­та­жен­ня) че­рез рів­ні проміжки ча­су.
З мішків або подібних до них кон­тей­нерів точ­кові про­би ка­чанів ку­ку­руд­зи відби­ра­ють уруч­ну.

Після відби­ран­ня ка­ча­нів мішки плом­бу­ють зно­ву, про що за­зна­ча­ють в акті відби­ран­ня проб.
Відібрані ка­ча­ни підра­хо­ву­ють. Як­що їх 70 шт. і більше, виділя­ють ко­жен третій, але не мен­ше 25 шт. Ка­ча­ни об­мо­ло­чу­ють і виділя­ють се­ред­ню про­бу насіння для аналізу­ван­ня.
Пе­ресвідчив­шись в од­норідності всіх точ­ко­вих проб, їх об'єдну­ють і ре­тель­но пе­ремішу­ють. Як­що от­ри­ма­на про­ба за ма­сою відповідає се­редній, її вва­жа­ють та­кою.

Се­ред­ню про­бу виділя­ють з об'єдна­ної, послідо­вно змен­шу­ю­чи її ма­су до мінімаль­ної ма­си про­би, потрібної для виз­на­чен­ня посівних яко­с­тей і во­ло­гості насіння, ма­са якої є не­од­на­ко­вою для різних сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур і за­зна­че­на в до­дат­ках до стан­дар­ту (ДСТУ 4138-2002). У цьо­му разі фор­му­ють три се­редні про­би:

•  пер­ша - для виз­на­чен­ня чи­с­то­ти, відхо­ду, схо­жості, життєздат­ності, ма­си 1000 насінин та інших аналізів;
•  дру­га - для виз­на­чен­ня во­ло­гості та за­се­ле­ності шкідни­ка­ми;
•  тре­тя - для про­ве­ден­ня фіто­ек­с­пер­ти­зи.

От­же, точ­ний відбір зер­на чи насіння має важ­ли­ве зна­чен­ня для пра­виль­ної оцінки якості ви­ро­ще­ної про­дукції, то­му про­би тре­ба відби­ра­ти, фор­му­ва­ти й прий­ма­ти на ос­нові стан­дар­ту. Відо­мо, що важ­ко вста­но­ви­ти сталі пра­ви­ла для кож­но­го ви­пад­ку, особ­ливі об­ста­ви­ни мо­жуть спри­чи­ни­ти по­тре­бу мо­дифікації ме­то­ди­ки відбо­ру зерна.

Н. Ящук, молод. наук. співробітник НУБіП України