Спецможливості
Новини

Посуха в Україні 2007 року, її наслідки та виклики

25.06.2009
3712
Посуха в Україні 2007 року, її наслідки та виклики фото, ілюстрація

2007 року в Україні спостерігалася аномально сильна й жорстка весняно-літня посуха, яка охопила близько двох третин території. У зону поширення посухи потрапила понад третина посівів, що завдало агросектору мільярдних збитків. Ця критична подія привернула увагу влади, політиків, науковців, практиків, а також громадськості. Про гостроту проблеми свідчить те, що для ознайомлення з наслідками нищівної посухи та вироблення заходів запобігання їм на початку червня 2007 року Президент України Віктор Ющенко здійснив робочу поїздку до Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей, а тодішній прем'єр-міністр України Віктор Янукович відвідав Одеську область.

2007 року в Україні спостерігалася аномально сильна й жорстка весняно-літня посуха, яка охопила близько двох третин території. У зону поширення посухи потрапила понад третина посівів, що завдало агросектору мільярдних збитків. Ця критична подія привернула увагу влади, політиків, науковців, практиків, а також громадськості. Про гостроту проблеми свідчить те, що для ознайомлення з наслідками нищівної посухи та вироблення заходів запобігання їм на початку червня 2007 року Президент України Віктор Ющенко здійснив робочу поїздку до Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей, а тодішній прем'єр-міністр України Віктор Янукович відвідав Одеську область.

Насамперед, слід зауважити, що посухи належать до небезпечних природних явищ, а саме: вони призводять до сильної спеки, підвищення температури повітря й грунту, зневоднення, пригнічення й навіть загибелі сільгоспкультур на великих площах, до масового скорочення кількості худоби через вигорання травостоїв і брак корму, вітрової ерозії, зниження рівня грунтових вод, висихання озер, водойм і боліт, до порушення роботи гідроелектростанцій, систем водопостачання й промислових підприємств, до лісових пожеж, загорання торфовищ. В окремих випадках від спеки погіршується стан здоров'я населення, і навіть бувають смертельні випадки. Найбільших збитків від посух зазнає аграрний сектор.
Загалом Україна має надзвичайно сприятливі природно-соціальні умови для розвитку сільського господарства: помірний клімат, родючі грунти, великі площі орних земель, хліборобські традиції. Її справедливо вважають житницею світового виміру. Так, 2008 року валовий збір зерна в Україні становив 53,3 млн т, що значно перевищує її власні потреби й дає змогу виділити значну частину врожаю на експорт. За розрахунками, потенційні можливості щодо збору зерна сягають 60-80 млн т і більше. Вже нині понад 50 агропідприємств досягли врожайності 10-11 т/га і стали членами новоствореної організації "Клуб 100 центнерів". Кількість таких господарств щороку зростає. Україна посідає третє-четверте місце в світі з експорту пшениці: 2,6-6,5 млн т щороку (США - близько 50, Канада - 18, ЄС - 14, Австралія - 12, Аргентина - 4,3 млн т).
Водночас в окремі роки Україні дошкуляють посухи, які негативно впливають на агровиробництво і вносять істотні корективи в агростатистику. Так, у сильно посушливому 2003 році ( період посухи) валовий збір зерна становив лише 22 млн т, а експорт пшениці з 6,5 млн т впав до 0. Та ще й зерно довелось імпортувати.
За останні 120 років в Україні зафіксовано понад 70 посух. Особливо сильними вони були в 1891, 1901, 1906, 1911, 1921, 1922, 1938, 1939, 1946, 1957, 1959, 1963, 1965, 1968, 1972, 1975, 1979, 1983, 1992, 1996, 1999, 2003, 2007 роках. Жорсткими й катастрофічними за наслідками (загибель урожаю, голод і людські жертви) були посухи 1891, 1921 і 1946 років. В окремі періоди посухи були майже щороку протягом 5-11 років: у 1888-1894, 1929-1936, 1944-1954, 1999-2007. У 1956-2005 рр. зафіксовано 60 посух, які охоплювали понад 10% площ і мали значну інтенсивність (ГТК - 0,5, де ГТК - гідротермічний коефіцієнт зволоження Селянинова, який являє собою співвідношення суми опадів до 0,1 суми температур вище 10°С). За роки незалежності в Україні було сім посух (із них дві сильні): 1994, 1996, 1999, 2000, 2003, 2005 (друга половина року), 2007. За даними М. Барабаш і Т. Корж (2008), в Україні 1999, 2001, 2007 роки були найтеплішими за 100-літній період, коли 11 місяців із 12 утримувалися аномально теплими. Аномально жорстка посуха в квітні-червні 2007 року спостерігалася в Південному, Південно-Східному та Центральному регіонах України. Посуха охопила АР Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Кіровоградську, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Черкаську області. На цих територіях у квітні-травні - на початку червня не було атмосферних опадів понад 40-50 днів. Починаючи з травня 2007 року, встановилися вкрай несприятливі погодні умови для розвитку сільськогосподарських культур, формування врожаю ранніх зернових і вегетації пізніх культур. Спостерігалися висока температура та низька відносна вологість повітря, суховійні явища. Температура повітря сягала 30...37°, на поверхні грунту - 50...60°С. Місцями опади в період вегетації становили 30-70% сезонної норми. За масштабами та інтенсивністю посуху 2007 року прирівнюють до жорстоких посух ХХ століття: в 1921 і 1946 та до сильних посух у 1972 і 2003 років. Її негативний вплив значно посилився внаслідок того, що в деяких областях у 2006 році була суха осінь і аномально тепла й малосніжна зима 2006-2007 року.
Варто зауважити, що, крім України, спека та посухи мали місце в сусідніх державах: Росії, Молдові, Румунії, Угорщині, Болгарії, Греції. Водночас у Південно-Африканській Республіці спостерігалися небувалі снігопади й холодні фронти. У цілому, на земній кулі 2007 рік був одним з найтепліших за останні півтора століття.
В Україні атмосферно-грунтова посуха у весняно-літній період негативно позначилася на стані зернових культур, садів і виноградників, кормових угідь, природних травостоїв, лісових насаджень тощо. Жнива почалися на два-три тижні раніше за традиційні терміни. У Миколаївській області протягом літа зафіксовано понад 600 випадків займання сухої трави ( наслідки посухи). У Херсонській області наприкінці серпня сталася масштабна пожежа на Олешківському лісовому масиві, під час якої згоріло понад 4000 га хвойних лісів. В Одесі, на околиці Суворовського району, на початку серпня загорілися на глибині 3 м торфовища станції біологічного очищення "Північна".
У південному регіоні обміліла р. Дністер ( наслідки посухи). Вода в ній набула каламутного вигляду, з'явилися водорості, що зумовило обмеження подавання питної води в м. Южне Одеської області. Значно знизився рівень води в р. Сіверський Донець. На початку серпня швидкість опускання води в річці сягала 10 см/добу. Виникла загроза припинення роботи водозабірної насосної станції Лисичанського нафтопереробного заводу. В районі всмоктувальних труб насосів горизонт води опустився до критичних відміток: близько 30 см над мінімальним рівнем. Адміністрація заводу змушена була вжити заходів щодо скидання додаткових обсягів води з водосховищ і підтримання потрібних рівнів води в річці.
Низькі рівні води спостерігалися на р. Дунай і придунайських озерах, які навесні поповнюються повеневими водами. Внаслідок зменшення запасів води та опускання рівня води нижче за критичну позначку в озері Ялпуг, виникла складна ситуація з водозабезпеченням населених пунктів Болградського району Одеської області. Для розв'язання проблеми водопостачання міста Болград і прилеглих до озера Ялпуг сільських населених пунктів слід було подати воду в озеро з річки Дунай і збільшити рівень води в ньому за допомогою гідротехнічних споруд. Важлива роль у водорегулюванні та водозабезпеченні належала Одеському облводгоспу. Посуха зумовила обміління річок центральної частини України (Рось, Оріль та ін.), що ускладнило водопостачання населених пунктів та загальну водно-екологічну ситуацію в їхніх басейнах. У Черкаській області не витримували навантаження та виходили з ладу колишні колгоспні водогони й свердловини. У Карлівському районі Полтавської області до посухи додалися ще й пилові бурі, які знищили 1800 га цукрових буряків, 178 га - соняшнику, 56 га - ячменю. Збитки становили 12 млн грн. У Бердянському районі Запорізької області на узбережжі Азовського моря між селами Куликовське та Новопетрівка загинуло близько 47 т риби (бичок).
У Запорізькій області на території складу артилерійських снарядів поблизу с. Новобогданівка через спеку виникла небезпека перегрівання та вибуху снарядів. Для запобігання самозагорянню боєприпасів було організоване поливання технічних територій. Для цього пожежні команди проклали водопровідний рукав завдовжки 1 км і безперервно подавали воду з басейну, щоб знизити температуру грунту.
 Спекотна погода ( посуха) істотно ускладнювала ліквідацію так званої фосфорної аварії, яка сталася 16 липня на залізниці поблизу Львова, де зійшли з рейок і перекинулися цистерни з рідким фосфором.
В Україні виявили малярійних комарів, ареал поширення яких через спеку зріс, поширившись від тропічної зони на північ. На Житомирщині зафіксовано випадок захворювання на малярію у мешканця області, який до цього працював у Московській області. В Маріуполі Донецької області спека спричинила курйозний випадок. В Азовське море втік нільський крокодил завдовжки близько метра, який був одним із артистів цирку-шапіто, що гастролював у місті. Втікач згодом віднайшовся, він успішно витримав солонуваті води Азовського моря, які не є кращим середовищем для нільського крокодила.
Від посухи в Україні постраждало 10 млн га посівів зернових, на площі 1,1 млн га сільгоспкультури загинули. Постраждало 11,5 тис. сільгосппідприємств. Несприятливі погодні умови завдали значної шкоди кормовиробництву. Виникли проблеми з формуванням кошика соняшнику. Мали недобір урожаю винограду та фруктів. Зменшилися надої молока. Аграрний сектор України опинився у форс-мажорних обставинах.
У розрізі областей посіви постраждали так (млн га): Херсонська - 1,7, Дніпропетровська - 1,5, Миколаївська - 1,2, Запорізька - 1,3 (близько 75% посівних площ), Кіровоградська - 1,3 (близько 75%), Черкаська - 0,7 (57%), Вінницька - 0,7 (47%), Київська - 0,5 (46%).
За кількістю постраждалих агрогосподарств області розмістилися так: Одеська - 7902; Миколаївська - 701; Херсонська - 506; Кіровоградська - 383; Черкаська - 362; Дніпропетровська - 333; Луганська - 292; Запорізька - 240; Вінницька - 218; Київська - 145; Харківська - 116; Донецька - 113; Житомирська - 110; АР Крим - 42; Сумська - 38. Найскладніша ситуація була в Херсонській, Миколаївській та Одеській областях, які де-факто стали зоною стихійного лиха. Північні та західні області від посухи не постраждали. Постало питання про визнання Херсонської області зоною стихійного лиха. Через посуху в області в критичному стані перебувало близько 253 тис. га посівів, чимало загинуло зовсім, пересіванню не підлягало 143 тис. га. У деяких районах загинула понад половина посівів.
Аномально сильна й тривала посуха негативно позначилася на врожаї 2007 року. Збір зерна становив 29 млн т проти 38 - у 2005, 33 - у 2006, 53 - у 2008 рр. Середня врожайність зернових в окремих областях сягала 10-15 ц/га і менше. Збирання зернових рекомендовано за умови рівня врожайності на полях не менше 5 ц/га. Внаслідок істотного зменшення врожаю, в травні уряд скасував дозвіл на експорт зерна пшениці.
Надзвичайно важливо зазначити, що господарства, які зберегли зрошувальні системи та дощувальну техніку (або купили нову) й поливали сільськогосподарські культури, посухи практично не відчули, зокрема, агрофірма "Промінь"у Біляївському районі Одеської області (керівник - Ольга Вовченко), СП "Нібулон", сільгосппідприємство "Веселий Кут-111"у Снігірівському районі Миколаївської області (урожай зернових на круг - 53 ц/га), дослідне господарство "Асканійське"у Чаплинському районі Херсонської області (директор - Віра Найдьонова).
 Для зменшення негативного впливу посухи на посіви вжито низку заходів щодо інтенсифікації використання наявних зрошувальних систем. Станом на 31 травня 2007 року поливання було здійснено на площі 350 тис. га, що на 22 тис. га більше, ніж 2006 року, а інтенсивність поливань зросла втричі. Заповнено водою 20,8 тис. га рисових чеків в АР Крим, Одеській і Херсонській областях. Вирішували питання щодо збільшення лімітів коштів Держбюджету за оплату електроенергії для роботи зрошувальних систем. Завдяки державній підтримці зрошення, в південних областях посуха не зашкодила врожаю на значних площах. Там, де використовували зрошення, в доброму стані перебували томати. Цьому сприяло відчутне зниження захворюваності рослин в умовах спеки.
Для стабілізації функціонування аграрного сектору та безпеки життєдіяльності населення в потерпілих від посухи регіонах на загальнодержавному рівні було ухвалено низку важливих законодавчих рішень і заходів та активовано наявні державні програми, в тому числі щодо дальшого розвитку й стимулювання зрошуваного землеробства, зокрема такі.
1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 1 червня 2007 р., яким передбачено для всіх областей виділення 270 млн грн на ліквідацію наслідків посухи в агропромисловому комплексі.
2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року"від 4 червня 2007 р. № 794, якою передбачено комплекс невідкладних заходів щодо зменшення впливу посухи та гарантування продовольчої безпеки, зокрема виділення бюджетних коштів для надання підтримки сільському господарству та подолання наслідків посухи (з Держбюджету передбачалося виділення 350 млн грн, з них 50 - на закупівлю насіння, 200 - для підтримки господарств, 100 - Аграрному фонду для закупівлі зерна), компенсацію сільгоспвиробникам, які використовують зрошувані землі, 80% вартості спожитої та оплаченої, починаючи з квітня 2007 року, електроенергії для поливання посівів і заповнення водою рисових чеків.
3. Постанова Верховної Ради України "Про інформацію Кабінету Міністрів України щодо ситуації, яка склалася в сільському господарстві України внаслідок посухи у квітні-червні 2007 року"від 8 червня 2007 р № 1161-V, якою схвалено невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року.
4. Указ Президента України від 20 липня 2007 р., відповідно до якого Кабінету Міністрів України за участю Національної академії наук України доручено оцінити вплив змін клімату на національну економіку та на систему забезпечення життєдіяльності населення України.
5. Указ Президента України від 18 вересня 2007 р. "Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна", який зобов'язав уряд у тримісячний термін розробити та затвердити державну галузеву програму "Зерно'2008-2015".
6. Указ Президента України від 3 березня 2006 р. № 187/2006 "Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні", який передбачає відновлення ефективного функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу та активізацію інвестиційної діяльності у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
7. Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. № 863. Вона передбачає найперше забезпечення сталого функціонування наявних меліоративних систем і каналів комплексного призначення, в тому числі 2,17 млн га зрошуваних земель і поліпшення екологічного стану на площі 120 тис. га зрошуваних земель.
Загалом шкодочинність посухи 2007 року для економіки України виявилася доволі значною. Загальний обсяг продукції сільського господарства за січень-листопад 2007 року проти відповідного періоду 2006 року скоротився на 5,7%; загальне виробництво продукції рослинництва було меншим на 9,4%, продукції тваринництва - на 0,4%; загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції рослинництва зменшився на 14%, а обсяг продукції тваринництва збільшився на 12%. У Миколаївській області урожай посушливого 2007 року був утричі меншим, ніж у 2008 році зі сприятливими погодними умовами. На жаль, Україна виявилася недостатньо підготовленою до критичних ситуацій масштабу посухи 2007 року.
Посуха 2007 року, а також посуха 2003 року вчергове засвідчили високу посуховразливість територій України та нагальну потребу в розв'язанні проблеми захисту від безводних стихій. Значна повторюваність і зростаюча кількість посух унаслідок глобальних змін клімату, їхня шкодочинність потребують здійснення захисту від них та зменшення їхнього негативного впливу.
Сучасна аграрна наука й практика володіють багатьма науково обгрунтованими та ефективними методами й способами захисту від посух у різних природно-кліматичних умовах. Розроблено високоефективний і надійний захисний комплекс, який містить систему агротехнічних, лісомеліоративних, гідромеліоративних та організаційно-господарських заходів.
Агротехнічні заходи передбачають застосування систем землеробства, які забезпечують накопичення й зберігання вологи та завбачують снігозатримання, мульчування поверхні землі, сівбу високоякісними та посухостійкими сортами й гібридами рослин, відповідні сівозміни, системи обробітку грунту, боротьбу з бур'янами, внесення добрив, хімічну меліорацію тощо.
У складі агротехнічних заходів заслуговує на увагу низка нових технологій і засобів, які успішно пройшли багаторічну виробничу перевірку або дали позитивні результати в умовах посухи, зокрема:
n нульова технологія обробітку грунту No-till, яка, крім ресурсоощадності й підвищення стійкості посівів до посухи, відтворення родючості та підтримання біологічної активності грунту, забезпечує й збереження вологи;
n зовнішня обробка насіння різними способами (мікрохвильовим, радіоактивним, лазерним, світловим, хімічним, біологічним тощо), які позитивно впливають на живу клітину, пригнічують насіннєві інфекції, формують стійкість рослин до посух і морозів тощо;
n використання для обробки насіння й посівів біостимуляторів росту рослин вітчизняного виробництва, перевірених на практиці в різних регіонах УкрНДІ "Агроресурси" - Інститутом гідротехніки і меліорації УААН;
n висівання генетично модифікованого насіння (за умови гарантії безпеки);
n технології інженерної біомеліорації посівного матеріалу, яка передбачає інокуляцію (введення в тканину) біопрепаратів з азотфіксуючими мікроорганізмами та ін.;
n внесення в грунт гранульованих абсорбентів, які забезпечують акумуляцію вологи, аерацію і дренування грунту (вермікуліт, силевіт, аргініт та ін.).
Лісомеліоративні заходи передбачають розвиток системи полезахисних лісосмуг і лісових насаджень до оптимальних 8-10% (проти нинішніх 4-6%), відновлення та належний догляд за уже створеними системами.
До складу гідромеліоративних заходів входять дальший розвиток зрошуваного землеробства та обводнення територій. Відомий херсонський журналіст Василь Піддубняк справедливо запитує "Відмовлятися від поливу - це дикість? Це - невігластво?".
Про доцільність і можливість безпечного зрошення свідчать тисячолітня історія стародавнього зрошення, світовий досвід сучасного зрошення на площі близько 275 млн га, набутий позитивний власний досвід 120-річного зрошення лісонасаджень в садибі Фальц-Фейна в Асканії-Новій, 40-50-річний досвід регулярного зрошення й поливання присадибних ділянок на Півдні України. На Інгулецькому зрошуваному масиві в с. Чорнобаївка поблизу Херсона ми віднайшли позитивний 30-літній досвід інтенсивного зрошення присадибної ділянки дренажною водою. В населених пунктах і на дачах для порятунку врожаю місцеві кулібіни створили величезний арсенал міні-дощувальної техніки - від стаціонарних систем до мобільної бочки на тракторі. В Донецькій області більшість дач оснащено вугільними вагонетками, які слугують місткостями для води. Останнім часом стали використовувати системи краплинного зрошення, інколи з повторним використанням трубопроводів, взятих з реконструйованих систем у великих господарствах.
Одним із найважливіших і найпотужніших засобів знешкодження та зменшення негативного впливу посух є впровадження зрошуваного землеробства, штучне зрошення, регулярні поливання рослин. У посушливих районах без зрошення практично неможливо одержати високий урожай навіть за додержання агротехніки. У 1929 році, згадуючи історію створення заповідника "Асканія-Нова", В. Фальц-Фейн писав: "... дефіцит води зв'язував людей по руках і ногах. Без води в достатній кількості не можна було розраховувати на успіх із закладанням садів і насаджень". У посушливі періоди поливання потрібні полям, як повітря людині. Тому дивним рефреном останнім часом лунають заклики зменшити площу зрошення полів до нібито екологічно припустимих рівнів (6-8% загальних обсягів сільгоспугідь), поступово закрити найнебезпечніші щодо фільтрації води гідротехнічні споруди (магістральні й зрошувальні канали, наливні ставки, греблі на малих річках), спустити Каховське водосховище тощо.
У період посухи зрошення потребують більшість сільгоспкультур, багаторічні насадження, спортивні й декоративні газони, квітники та присадибні ділянки в населених пунктах і на дачах. При цьому рослини втрачають води значно більше, ніж у вологі роки. Відповідно до ареалу поширення посух, орієнтовні площі земельних угідь, які потребують зрошення, сягають 23 млн га у Степу, 4 - в Лісостепу, 0,1 - на Поліссі. Розвиток зрошення в таких масштабах обмежений через брак коштів, води й проектів. Тому зрошувальні системи різних конструкцій створено лише на площі 2,6 млн га (у т. ч. 2,1 - в Степу, 0,36 - у Лісостепу і 0,011 - на Поліссі). Природно, що в нинішніх складних соціально-економічних умовах реальні площі їхнього використання дещо менші.
Для гарантування продовольчої та екологічної безпеки в посушливих і напівпосушливих районах України слід усіма способами вжити заходів щодо дальшого розвитку зрошуваного землеробства, відновлення й модернізації зрошувальних систем на основі сучасних технологій і матеріалів з використанням нових високоефективних дощувальних машин, увезених в Україну. Доцільно задіяти всі наявні ресурси й джерела води (водосховища, канали, річки, ставки, скидні води, джерела, дощові й підземні води тощо). Незабаром виникне потреба у використанні водних ресурсів р. Дунай, особливо в Одеській області. Надзвичайно важливо зібрати й зберегти колишні проекти, перевести в електронний вигляд креслення, звіти про інженерно-геологічні та землегрунтові знахідки, об'єднати їх в єдиному державному архіві. Ця важлива робота дасть можливість зберегти щонайменше 1-2 млрд грн. Доцільно створити стабілізуючий фонд зрошуваних земель. За даними академіків УААН С. А. Балюка, М. І. Ромащенка та інших, мінімально потрібна площа зрошуваних земель в Україні має становити 1,5-1,7 млн га. На думку доктора біологічних наук І. П. Григорюка, в перспективі зрошуваний фонд України має досягти 3,5 млн га. Вочевидь, частина зрошуваних земель має одержати статус державного значення й стати гарантом продовольчої безпеки та експортних квот у посушливі періоди.
Організаційно-господарські заходи передбачають: грошову компенсацію агровиробникам, які зазнали істотних збитків від посухи (розмір компенсацій встановлюється відповідними законопроектами), звільнення від сільськогосподарського податку з огляду на неврожай, підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію, страхування ризиків, виплату страхових збитків, створення державних агентств зі страхування сільськогосподарських ризиків, активізацію дорадчих служб, лізингових компаній та інвестиційних проектів, складання прогнозів урожайності й валового збору зернових, моніторинг посух, розроблення та ухвалення державної програми захисту сільськогосподарських рослин від посухи, наукове забезпечення та супровід її реалізації тощо.
Варто відновити поглиблене вивчення посух. Як стверджують метеорологи, дані про посухи за останні 25 років практично не систематизували й не аналізували. Інформація про посухи набуває цінності, зважаючи на потребу у відстеженні поширення та інтенсивності процесів опустелювання, що потребує приєднання України до Конвенції ООН з опустелювання. У цьому контексті позитивну роль відіграє Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 998 "Про затвердження Порядку збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель" та положення згаданого вище Указу Президента України від 3 березня 2006 року щодо відновлення спостережень за збиранням урожаю на меліорованих землях.
Слід організувати моніторинг посух із проведенням картування охоплених посухами територій і застосуванням ГІС-технологій та космічних спостережень.
Висновок. У 2007 році в південних, південно-східних і центральних областях України спостерігалася жорстка посуха, яка завдала економіці держави значних збитків, зокрема в аграрному секторі. Загальне виробництво зернових і овочевих культур зменшилося на 15%. Для гарантування продовольчої та екологічної безпеки треба на державному рівні запровадити комплекс захисних заходів від посух, серед яких одним з найважливіших є розвиток зрошуваного землеробства.

Д. Савчук,
канд. техн. наук,
завлаб захисту від шкідливої дії вод,
Інститут гідротехніки і меліорації УААН

Інтерв'ю
В Україні дедалі частіше говорять про смерть аграрної науки, і про неефективність роботи НААН. Про можливі варіанти виходу науки із кризи та про перспективні розробки науковців у інтерв`ю propozitsiya
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее

1
0