Поширення та шкодочинність південноамериканської томатної молі

Південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta Meyr.) уперше була зареєстрована в центральній частині Перу, звідки вона поширилась до інших районів Перу, а потім — і решти країн Латинської Америки. В Європі шкідник вперше був виявлений в Іспанії, за різними даними, у 2006–2007 роках. Міль виявилась дуже небезпечною, що проявилось у її здатності до швидкого поширення. Вже через декілька років після занесення шкідник поширився у більшості європейських країн — Франції, Великій Британії, Португалії, Італії, Німеччині, Греції та Туреччині. У середземноморських країнах вона віднесена до найнебезпечніших чужорідних видів, які мають карантинний статус. Активне поширення молі триває й в інших напрямках — Африка та Азія. Тобто, за дуже короткий період часу томатна міль поширилася на безпрецедентно значній території та охопила більшість країн вищезазначених регіонів. Сучасне поширення шкідника в світі показано на рис.1.

До України південноамериканську томатну міль завезли 2010 року з зараженими вантажами томатів із Туреччини та Сирії. Вогнища шкідника на той час виявили в АР Крим та Одеській області. Заражені посіви томатів відмічали як у відкритому ґрунті, так і в тепличних господарствах.

2012 року вогнища томатної молі були вперше виявлені в Херсонській області на площі 79 га, а в 2013 році — на території Миколаївської області на площі 92,8 га. Загалом станом на кінець 2013 року понад 190 га перебувало під карантином.

У 2014 році нові випадки виявлення цього карантинного шкідника в Очаківському та Березанському районах Миколаївської області році призвели до суттєвого розширення площ під карантинним режимом, які становили вже 883,92 га.

Ситуація у 2015–2017 роках в Україні змінювалась, фіксувались як збільшення площ зараження (завдяки виявленню нових вогнищ), так і їхнє зменшення (в результаті ліквідацій вогнищ та скасування карантинного режиму). Так, 2016 року, після здійснення комплексу встановлених карантинних заходів та за результатами проведеного моніторингу, повністю скасовано карантинний режим у Херсонській області.

В 2018 році державними фітосанітарними інспекторами були виявлені нові вогнища фітофага в Херсонській області (Скадовський, Білозерський, Голопристанський райони) на площі 84 га, та вперше — в Запорізькій області (Гуляйпільський, Кам’янсько-Дніпровський, Мелітопольський райони) на площі 52,7 га. Наступного 2019 року нові осередки шкідника були виявлені в Запорізькій області на площі 30,19 га, Черкаській області на площі 14,01 га та вперше у Волинській області на площі 10 га.

Подальше поширення південноамериканської томатної молі продовжилось в 2020 році. Вперше вогнища шкідника були виявлені в Закарпатській області (Виноградівський, Берегівський райони) на площі 3 га. Значне розширення площ відбулось в Запорізькій області, де до уже наявних шести районів додалося ще п’ять на площі 101,63 га. Нові вогнища виявлені у Херсонській та Одеській областях.

Таким чином, на кінець 2020 року загальна площа під карантинним режимом по південноамериканській томатній молі в Україні досягла понад 1190 га, а кількість осередків (карантинних зон) зросла до 48.

У 2021 році, за попередніми оцінками, підсумки обстежень, проведених з метою виявлення вогнищ південноамериканської томатної молі. І вони невтішні. Нажаль, площі запроваджених карантинних режимів по цьому шкіднику збільшились, міль продовжує «завойовувати» нові території як на присадних ділянках громадян, так і у великих аграрних господарствах. Вперше вогнища шкідника були виявлені в Дніпропетровській та Донецькій областях.

У південноамериканської томатної молі головна рослина-господар — томат. Дещо менше міль пошкоджує інші пасльонові культури, зокрема картоплю (здебільшого її надземну частину), перець і баклажани. В окремих випадках відмічалися пошкодження рослин з інших родин — зелених бобів, квасолі, капусти. Крім культурних рослин, томатна міль здатна заселяти бур’яни з родини пасльонових — паслін чорний, дурман звичайний та інші.

Міль може завдати до 100% ушкодження врожаю томатів як в теплицях, так і у відкритому ґрунті, якщо не будуть застосовані термінові заходи боротьби. Гусінь живиться всіма наземними частинами рослин томатів і пошкоджує рослини на всіх стадіях їхнього розвитку.

Вона утворює великі ходи-міни на листках, вигризають довгі ходи в стеблах і пагонах, зелених і дозрілих плодах. У разі значного ураження, особливо в умовах закритого простору теплиці, листя в’яне, згодом засихає й обпадає. У пошкоджені гусінню плоди потрапляють патогенні гриби, плоди досить швидко втрачають свою якість і товарний вигляд.

У Південній Америці томатна міль є одним із найважливіших шкідників томатів як у польових умовах, так і в теплицях. В Іспанії, через рік після першого виявлення, внаслідок пошкоджень, завданих гусінню T. absoluta за декілька зимових місяців, було зафіксовано майже 100% втрати врожаю томатів.

У 2010 році Службою карантину і захисту рослин Нідерландів проведено аналіз фітосанітарного ризику щодо цього шкідника. Відповідно до цього аналізу, у випадку, якщо всі теплиці заражені, для контролю T. absoluta буде необхідно 13–15 додаткових інсектицидних обробок, у Великій Британії цей показник може бути 18 обробок. Орієнтовна вартість цих додаткових обробок для Нідерландів становить 4 млн євро на рік. За висновками експертів очікується, що міль не можна буде повністю контролювати і, не зважаючи на застосовані заходи регулювання, втрати врожаю оцінюються в 1–5% (5–25 млн євро на рік для Нідерландів). Крім того, виробникам доведеться повернутися до інтенсивного механічного запилення та замінити використання біологічних агентів боротьби інсектицидами.

Біологічний цикл розвитку шкідника складається з таких стадій: яйце, гусениця (1-й–4-й віки), лялечка, імаго (метелик) (рис. 2). Залежно від температурних умов, перше покоління розвивається 24–38 днів. У середньому розвиток стадій становить: яйце – 4–5 днів, личинка – 13–15 днів, лялечка – 9–11 днів. Тривалість життя метеликів-самців становить 6–7 днів, метеликів-самок — 10–15 днів. Шкідник має високий репродуктивний потенціал, здатний протягом календарного року давати від 3 до 12 поколінь (в країнах її звичайного мешкання).

Зовні метелики невеликі за розмірами, розмах крил до 10 мм. Загальне забарвлення крил коричнево-сіре, на передніх крилах є темні плями і штрихи без смуг (рис. 3).

Масовий літ імаго спостерігається у нічні години, а в день вони ховаються під листками кормових рослин. Одна самка відкладає в середньому 250–300 яєць на поверхню листків і пагонів рослин, переважно з нижнього боку. Яйця розміром 0,22 х 0,36 мм, циліндричні, молочно-білі до жовтого кольору.

За 4–5 днів після відкладання яєць відроджуються гусениці. Гусениці першого віку вершково-білі з темною головою, згодом стають світло-салатовими, на більш пізніх етапах розвитку вони набувають червоного відтінку. У старшому віці можуть сягати завдовжки 10 мм. Характерною їхньою ознакою є наявність чорної повздовжньої смуги за головою (рис. 4).

Гусениці вгризаються в плоди, листки чи стебла рослини, утворюють ходи-міни, де харчуються і розвиваються. За 13–15 днів вони тричі линяють, проходять чотири віки і заляльковуються. Лялечки світло-коричневі, довжиною майже 6 мм.

Південноамериканська томатна міль перезимовує в стадії яйця, лялечки або імаго. Основна маса гусениць четвертого віку виходить назовні і заляльковується у лялечках на поверхні листків та у ґрунті (в останньому випадку кокон відсутній). Гусениця не впадає в діапаузу до тих пір, поки доступний харчовий ресурс. Оптимальна температура розвитку Т. absoluta знаходиться в межах 25-30˚C, нижній поріг розвитку — близько 8-9˚C, верхній — 35˚C. Однак, зважаючи на те, що міль перезимовує в умовах південно-східних областей України, можливо, нижній поріг розвитку шкідника є набагато нижчим.

З метою виявлення південноамериканської томатної молі необхідно проводити обстеження всіх пасльонових культур, у тому числі й дикорослих. Проводять обстеження в період вегетації, при цьому звертають увагу на зовнішні ознаки заселення рослин міллю. А також виставляють феромонні пастки з метою відловлювання метеликів.

Зазвичай обстеження починають проводити через два-три тижні після висаджування розсади, коли можна візуально виявити ознаки пошкодження рослин. Обстеження проводять з періодичністю 10–14 днів. Під час обстеження безпосередньо здійснюють огляд 10–20 рослин (кущів) у 20 місцях.

Важливе значення для ідентифікації шкідника має характер пошкоджень. Подібні до томатної молі, ознаки шкодочинності можуть викликати й інші комахи — мінери, совки, інші види молей. Тому за обстеження слід проводити огляд всієї рослини.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ:

Хімічні заходи. Застосування хімічних препаратів залишається основним методом боротьби з південноамериканською томатною міллю. Однак, ефективність інсектицидів обмежена особливостями розвитку шкідника, зокрема високою частотою поколінь та прихованим способом життя, що, своєю чергою, обумовлює здатність молі швидко виробляти стійкість до пестицидів. У Південній Америці резистентність томатної молі до хімічних препаратів вже спостерігається повсюдно.

У зоні масового поширення томатної молі ефективними є інсектициди з різних хімічних груп: піретроїди, неонікотиноїди, фосфорорганічні сполуки, оксадіазини, авермектини, антраніламіди, карбамати, карбоксаміди, семікарбазони. Чинним Реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, не визначено специфічних інсектицидів, які потрібно використовувати лише для боротьби з південноамериканською томатною міллю. Однак вітчизняні фахівці рекомендують у разі виявлення вогнищ шкідника застосовувати препарати на основі дозволених діючих речовин, а також ті, які використовують для боротьби з картопляною міллю та іншими лускокрилими комахами. Для запобігання появи резистентності до інсектицидів потрібно проводити періодичну ротацію препаратів із різними діючими речовинами та хімічними класами.

Агротехнічні заходи. Важливим заходом контролю чисельності південноамериканської томатної молі є сівозміна. Ротація пасльонових з іншими культурами сприяє обмеженню подальшого розвитку шкідника на зараженій площі, або виступає як профілактичний захід.

У відкритому ґрунті, для переривання циклу розвитку шкідника, застосовують утримання ґрунту в чистому вигляді (за принципом чорного пару) не менш ніж 6–8 тижнів. Також у місцях поширення томатної молі необхідно уникати спільних посадок ранніх та пізніх сортів для запобігання подовженню періоду розвитку шкідника.

Бур’яни з родини пасльонових можуть бути резерваторами томатної молі, тому потрібно проводити їхнє систематичне знищення, як на самих посівах, так і поза ними. Видаляти бур’яни потрібно й у безпосередній близькості від заражених теплиць. У теплицях і парниках для знищення лялечок томатної молі протягом 4–5 тижнів проводять соляризацію (прогрівання сонцем) ґрунту.

Заражені різними стадіями шкідника плоди та частини рослин, а також всі рослинні рештки необхідно знищувати. Ґрунтообробна техніка після використання на заселених ділянках підлягає очищенню за допомогою промивання водою під високим тиском або пару. Також, для запобігання поширенню молі, весь виробничий інвентар, пакувальний матеріал та одяг працівників, необхідно ретельно перевіряти і, за необхідності, очищати. Вікна, двері та інші можливі отвори в теплицях повинні бути оснащені захисними сітками, діаметром не менше 1,6 мм. Значно знижує щільність зимуючого запасу шкідника глибока оранка ґрунту.

Біологічний контроль. В Україні офіційно не зареєстровані біологічні препарати для боротьби з південноамериканською томатною міллю, однак у багатьох країнах світу досить успішно використовується декілька біоагентів, наприклад природні вороги молі Nesidiocoris tenuis і Macrolophus pygmaeus. Ці хижаки комерційно доступні і широко використовуються в Північній Африці та Європі.

Південноамериканська томатна міль може поширюватись з вантажами свіжих томатів, баклажанів, перцю а також із садивним матеріалом рослин-господарів імпортного походження. Загалом же томатна міль здатна поширюватися в усіх стадіях свого розвитку з розсадою, плодами, інвентарем, ґрунтом, рослинними рештками, пакувальним матеріалом та безпосередньо за перельотів метеликів. Природна міграція молі відбувається на порівняно невеликі відстані.

Щодо країн високого ризику, з яких до нас може потрапляти шкідник, то, в першу чергу, розглядається Туреччина, з якої вперше були завезені заражені міллю вантажі томатів. Підтверджують цей ризик результати фітосанітарної експертизи (аналізів) зразків імпортної продукції, які відбираються державними фітосанітарними інспекторами під час здійснення фітосанітарного контролю. Так, за 9 місяців 2021 року було зафіксовано 65 випадків виявлення T. absoluta. З них 59 випадків виявлення — в томатах із Туреччини.

В усіх цих випадках заражені міллю вантажі не допустили до розвантаження та вільного обігу в Україні, до них застосували фітосанітарні заходи, такі як повернення в країни походження або знищення.

Листки: звертають увагу на пошкодження у формі плям («мін»), гусениці живляться паренхімою листка. Міни частіше бувають прозорі, крізь які видно гусениць середніх та старших віків. Характерною ознакою є наявність екскрементів біля вхідного отвору.

Стебла: на стеблах виявляють наявність отворів, які гусениці роблять зазвичай біля черешка листка. У стеблах шкідник пробурює ходи, у такому випадку верхня частина стебла вище ураженої ділянки може відмирати.

Плоди: насамперед оглядають плід томатів навколо чашолистика. Гусениці роблять невеликі вхідні отвори, які спочатку малопомітні. Згодом, внаслідок накопичення в них екскрементів, пошкодження стають видимими. Вхідні отвори можуть розміщуватися в середній або нижній частинах плоду. В самих плодах гусениці роблять глибокі, звивисті ходи, діаметром до 2–3 мм. У пошкоджених місцях відбувається загнивання плоду (рис. 5, 6).

Використання феромонних пасток дає змогу визначати фактичну наявність шкодочинного організму на обстежуваній площі. У відкритому ґрунті феромонні пастки встановлюють із розрахунку пастка на 5 га. Пастки розміщують по краю довжини поля в лінію через кожні 100 м, закріплюючі на висоті 40–50 см від поверхні ґрунту. Феромонний моніторинг охоплює період з травня по жовтень.

В усіх цих випадках заражені міллю вантажі не допустили до розвантаження та вільного обігу в Україні, до них застосували фітосанітарні заходи, такі як повернення до країн походження або знищення.

О. Башинська, начальник відділу фітосанітарної експертизи та контролю якості зернових Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Держпродспоживслужби

журнал «Пропозиція», №11, 2021 р.