Поширення хламідіозу свиней в Україні Хвороба з багатьма обличчями

Унаслідок системного ураження організму тварини спостерігається загибель частини молодняку, відставання його в рості і розвитку. Високоцінних племінних тварин передчасно вибраковують, погіршується якість післязабійної продукції — усе це призводить до значних економічних збитків у господарствах.

О. Неволько, канд. вет. наук,
заступник директора з питань наукового забезпечення діагностики інфекційних захворювань тварин,
ДНДІ з лабораторної діагностики
та вет.-сан. експертизи

На сьогодні хламідіоз набув значного поширення, але й досі залишається маловивченим інфекційним захворюванням. Це типовий антропозооноз (підтверджена можливість передавання збудника інфекції від хворих тварин людям). Для нього характерна здатність утворювати природні вогнища. Хламідіоз спроможний поширюватись повсюдно не лише серед сільськогосподарських, домашніх, а й серед диких, промислових тварин та птиці, внаслідок чого захворювання переростає у масштабну проблему як сфери охорони здоров’я людини, так і ветеринарної медицини.
Збудник входить до «Списку збудників захворювань людей, тварин і рослин, які можуть бути застосовані за виробництва біологічного і токсичного озброєння, експорт яких контролюється і виконується за ліцензуванням».
Витоки захворювання
Хламідіоз виникає спорадично в усі пори року. Хворі тварини (свиноматки, кнурі, поросята) та тварини-хламідіоносії виділяють збудника із різними секретами, екскрементами, плацентами, абортованими плодами та зі спермою кнурів.
Зараження відбувається переважно аліментарним шляхом, але можливе зараження і за прямого контакту, внутрішньоутробно та статевим шляхом. В інфікованих тварин хламідії можна виявити в усіх тканинах і органах. У дорослих тварин збудник, в основному, уражує репродуктивні органи.
Інкубаційний період хвороби становить від 15 днів до декількох тижнів. Хворобу реєструють у свиней усіх вікових груп, клінічні ознаки залежать від статі та віку тварин.
У свиноматок спостерігають народження мертвого та слабкого приплоду, аборти.
У кнурів хвороба проявляється уретритами, артритами, орхітами, кровотечами з уретри, баланопоститами, наявністю крові в спермі, серозно-фібринозними періорхітами, простатитами, купритами, сім’яними везикулітами, фімозом, парафімозом, іноді пневмонією, анорексією, проносом, виснаженням.
У поросят спостерігають пневмонії, кон’юнктивіти, артрити, проноси, поодинокі некротичні ураження шкіри, дерматити, некроз та відпадіння хвоста та вух, серозно-фібринозні перикардити, плеврити та полісерозити.

Що потрібно
для діагностики хламідіозу?
Для діагностики використовують усі доступні методи, зокрема:
 мікроскопічний метод (світлова та люмінесцентна мікроскопія, метод імунофлуоресценції);
 метод виділення та культивування хламідій на курячих ембріонах із наступною ідентифікацією збудника;
 серологічний метод (визначення наростання титру антитіл у парних пробах сироватки хворих або перехворілих тварин в РЗК, РТЗК, РНЗК, РНГА, ІФА);
 молекулярно-генетичний метод ідентифікації хламідій (ПЛР).
Диференціювати від…
   Лептоспірозу. Досить часто перебігає гостро, що нехарактерно для хламідіозу. Лептоспірозні аборти супроводжуються муміфікацією плодів, народженням великої кількості слабких поросят. У таких поросят спостерігають лихоманку зі здатністю до рецидиву, прогресуюче схуднення, анемію та жовтушність. Летальність досягає 50–70%.
Позитивного ефекту за лептоспірозу досягають обробкою свиноматок великими дозами стрептоміцину (за хламідіозу така обробка абсолютно безрезультатна — ці мікроорганізми не чутливі до стрептоміцину!).

   Хвороби Ауєскі. Захворювання можна легко відрізнити від хламідіозу шляхом постановки біопроби (підшкірно заражають кроликів, собак, кішок). Типова картина хвороби Ауєскі — сильний свербіж, що виникає в місці ін’єкції матеріалу. Тварини гинуть уже через 4–8 год після появи клінічних ознак. Біопроба, поставлена у такий спосіб, за наявності хламідіозу негативна.

   Гемофільозного полісерозиту та гемофільозної плевропневмонії. За таких захворювань у діафрагмальних і верхівкових частках легень утворюються великі некротичні зони, оточені сполучною тканиною, яка поступово розростається. У деяких поросят можливий розвиток фібринозного перикардиту. Обов’язковим є проведення бактеріологічного дослідження.

   Бруцельозу. Бруцельозні аборти у свиней спостерігаються як у першій, так і в другій половині поросності, і для них характерні гіперемії шкірних покривів із точковими крововиливами, значне збільшення селезінки в абортованих плодів. За бруцельозу, поряд із артритами і бурситами, під шкірою та в м’язах тулуба формуються абсцеси, чого ніколи не буває за хламідіозу. Бруцельозні орхіти та епідидиміти схильні до гнійного розвитку, що також нехарактерно для хламідіозу.

   Сальмонельозу. За виникнення цієї хвороби у свиноматок аборти не носять масового характеру (відбуваються спорадично). Основна клінічна ознака у підсвинків за сальмонельозу — постійний пронос із виділенням водянистих випорожнень із гнильним запахом. За хламідіозу гастроентерит виникає у поросят-сисунів, тоді як сальмонельоз уражує переважно підсвинків у віці двох-чотирьох місяців.

   Лістеріозу. Відзначають ознаки ураження ЦНС (парези, паралічі, судоми). За хламідіозу подібні ознаки можливі, але вони спостерігаються тільки в окремих випадках. У головному мозку за лістеріозу розвивається гнійний енцефаломієліт.

   Хвороби Тешена. Характеризується ознаками ураження ЦНС: підвищеною чутливістю шкіри та слизових оболонок, судорожними скороченнями м’язів, хиткою ходою, парезами кінцівок. Ознаки ураження нервової системи за хламідіозу не мають такої виразної симптоматики та гостроти перебігу. Крім того, хвороба Тешена уражує переважно поросят двох-десятимісячного віку, а поросята-сисуни від тритижневого до двомісячного віку майже не хворіють, тоді як за хламідіозу насамперед уражуються саме новонароджені тварини.
 
Лікування чи забій?
Для лікування іноді використовують антибіотики груп тетрацикліни, ріфаміцини, фторхінолони та макроліди. Але найчастіше лікування тварин не проводять — хворих та підозрілих на захворювання тварин піддають забою. Забій хворих тварин проводять на санітарній бійні за дотримання заходів особистої безпеки.