Покликання сім’ї Бойчуків

За дерев'яною дощатою загорожею по всьому периметру просторого подвір'я височіють товсті гіллясті липи. На рівному трав'янистому фоні, немов солдати в строю, вишикувалися вулики, біля яких туляться два будиночки для всілякого оснащення пасічно-бджільницького господарства, інструментів, тимчасового зберігання продукції.
Перший холодний подих зимової студеності на пасіці не захопив зненацька Дмитра Бойчука та його сім'ю. Вулики в них утеплено, захищено від холоду та вітровію, бджоли мають удосталь корму.
Торішній медоносний сезон був стабільним за продуктивністю: негода не дошкуляла тривалими зливами, перепадами температур. "Тож однією з вагомих передумов міцного здоров'я бджіл-трудівниць, їхньої віддачі, - вважає пасічник, - є вчасна, достатня кормозаготівля до зимового сезону та пізня попередня підгодівля". Довелося для цього купити три центнери цукру-піску й залишити запас меду у вуликах.
Відомо, що актуальним завданням бджолярів напередодні зимування комах є переробка вибракуваної воскосировини, ретельна перевірка технологічного стану вуликів, забезпечення вощиною та іншим інвентарем. Це, відповідно, сприяє раціональному використанню часу у весняно-літній період, тобто якісному догляду за бджолами, коли вони не мають спочинку ані хвилини.
Такі складові завдання - звичайна буденна справа у Дмитра Івановича, його дружини Марії, помічника - сусіда Івана - та сина Івана.
Уже 41 рік займається бджільництвом Д. І. Бойчук. Пригадує під час нашої розмови, як колись у тодішньому місцевому колгоспі "Зоря комунізму" керівництво частенько не давало спокою. Мовляв, чого менше меду потрапляє до комори? Словам пасічника керівник господарства не йняв віри. Тож щоб остаточно розвіяти сумнів, що треба й трудівницям залишити меду на можливу тривалу негоду, вирішив перевірити вулики. Натягнув на обличчя сітчасте забрало й нумо заглядати в кожний вулик. Та хоч як захищався, але дісталося "контролеру" від бджілок. Більше не турбував трудівниць, у всьому вірив і сприяв пасічникові.
Щороку, в другій половині жовтня (за температури довкілля 10...12°С), у сім'ї Бойчуків не гають часу: перевіряють комплектації бджолиних гнізд, вилучають зайві рамки, які не обсиджуються комахами. Кожна залишена рамка має 1,5-1,8 кг меду. Якщо менше, немає гарантії того, що бджолородина буде здоровою й збережеться.
...Підходжу до крайнього вулика й обережно піднімаю краєчок кришки.
Дмитро Іванович, усміхаючись, із лукавинкою у вимові каже: "Не бійтеся, бджоли не вилетять, бо гнізда утеплені зверху й з боків щільними подушками. І, крім цього, за висоти огорожі 2,3 метра вулики захищені. А ще - у вуликах здійснено відповідне профілактичне обслуговування: верхні льотки відчинені на 1-2 сантиметри, а нижні - зачинені. Для захисту від сонячної радіації (у разі перепадів температур довкілля) льотки притінено дощечками".
Не забуває пасічник із помічниками й про те, що взимку треба якнайменше турбувати бджіл, не стукати без потреби по вулику, періодично очищувати льотки та прилеглі частини від мертвих бджіл і снігу.
Технологічний цикл - хід зимівлі - досвідчений пасічник-ветеран періодично контролює, прослуховуючи гумовою паличкою з наскрізним отвором, яка має на кінці лійкоподібну форму. Дотримується такого правила: в разі потрапляння у вулик гризунів заносить його в тепле приміщення й одразу ж видаляє їх. А прояви стурбованості бджіл (шум, виприскування комах) є ознакою локального захворювання їх на нозематоз.
Обійстя сім'ї Бойчуків стоїть за півкілометра від лісового масиву. Тож відрадно, що, крім основної продукції, на території пасіки є побічна, несподівана, - білі гриби. І ніхто з членів сім'ї не знає, всі дивуються, як могли потрапити спори таких красенів на бджолину територію - за високу огорожу.
- Хіба що бджоли занесли спори на своїх ніжках, як, наприклад, дикі качки приносять на ставок ікру риб з іншого водоймища, - жартівливо мовить Іван.
Щоденні клопоти сім'ї Бойчуків - не тільки на пасіці. Тримають також корову, телицю, бичка, іншу живність. Усі троє пораються сумлінно у приватно-селянському господарстві. Дмитро та Марія - пенсіонери з 2003 року, а 35-річний син у всьому їм надійний помічник.
Господар захоплено розповідає про секрети бджільництва, які передав йому колись батько Іван Дмитрович за свого життя, і про постійних своїх покупців-односельців, удячних за екологічно чистий, цілющий продукт.

М. Фіялка