Плодопошкоджуючі шкідники ріпаку

Вирощування ріпаку передбачає створення можливостей для максимальної реалізації сортової спроможності в процесі створення врожаю. Для цього науковцями країни розроблено відповідні технологічні карти з переліком усіх заходів, що допомогають рослинам ріпаку забезпечити реалізацію свого потенціалу щодо врожаю насіння.

Однак завадити отриманню високого врожаю насіння ріпаку можуть агрокліматичні, екологічні, організаційно-господарські, інші чинники, які слід подолати аграріям на шляху до врожаю. Відомо, що ріпак, як і багато інших капустяних культур, є улюбленою культурою для харчування численних шкідливих комах, зокрема тих, що спеціалізуються на ріпакових посівах. Надалі йтиметься про плодопошкоджуючі шкідники ріпаку, які згубно впливають на врожай насіння.
У період плодоутворення й дозрівання молоді стручки й насіння озимого та ярого ріпаків пошкоджуються личинками насіннєвого прихованохоботника, що є одним з основних шкідників у насінниках хрестоцвітих культур. Окрім прихованохоботника, у стручках може розвиватися капустяний стручковий комарик (галиця), який через морфологічні особливості свого розвитку здебільшого супутній йому. Нерідко в роки масового розмноження ці шкідники можуть знищити до 30% врожаю насіння ріпаків.
В Україні за останні роки площі під ріпаками значно розширювалися, що зумовило розселення й збільшення шкідливості фітофагів. Так, до 2005 року ареал прихованохоботника й галиці обмежувався Волинською, Івано-Франківською, Львівською, Рівненською, Тернопільською областями. Надалі цих комах виявляють у Київській, Кіровоградській, Черкаській і навіть Одеській і Херсонській областях. Тобто плодопошкоджуючі шкідники заселяють посіви в усіх зонах ріпакосіяння. Тому аграріям - виробникам насіння не зайве буде ознайомитися з деякими особливостями розвитку плодопошкоджуючих комах, щоб вміти раціонально регулювати їхню чисельність.
Ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник (Ceuthorrhynchus assimilis Payk.), поширений в Європі, Малій Азії і Північній Америці. Зустрічається в європейській частині пострадянських країн: від Кавказу на півдні до Балтії та Карелії на півночі, в Україні - повсюди.
Жук чорного кольору, завдовжки 2,2-3 мм, вкритий білуватими лусочками. Головотрубка дуже тонка, блискуча. Передньоспинка слабовипукла, округло-звужена. Надкрила широкі, вкриті світлими волосоподібними та овальними лусочками. Ноги тонкі й довгі. Яйця прихованохоботника округло-овальні, білуваті, завдовжки 0,53 мм і завширшки 0,27 мм. Личинки білі, безногі, трохи зігнуті, з світло-коричневою головою, завдовжки до 5 мм.
Зимують жуки в грунті й під рослинними рештками. Жуки пробуджуються в квітні за середньодобової температури повітря 7...8°С. Спочатку вони харчуються на сходах хрестоцвітих бур'янів (хрінниця, дика редька, суріпиця), згодом переселяються у посіви хрестоцвітих культур (ріпак, капуста, редька тощо). Жуки вигризають на стеблах, квітконіжках, бутонах та інших органах невеликі виямки. У другій половині травня і до кінця червня самки відкладають по 1, рідше 2 яйця всередину молодих стручків хрестоцвітих культур через прогризені ними отвори. В один стручок можуть одночасно відкласти яйця декілька самок, тому часто в одному стручку зустрічається кілька личинок. Плодючість самок - 30-40 яєць. Ембріональний розвиток триває 7-10 днів. Личинки, які відродилися, за 30 днів свого розвитку з'їдають повністю або частково 3-7 насінин у стручку. Наприкінці червня - на початку липня дорослі личинки, дохарчувавшись, прогризають отвори в стінках стручків і падають на землю. Там, на глибині 2-4 см, вони утворюють колисочку, де й заляльковуються. Відродження молодих жуків нового покоління відбувається до серпня. До настання холодів вони харчуються хрестоцвітими бур'янами. Протягом вегетації розвивається одне покоління шкідника.
Личинки ріпакового насіннєвого довгоносика можуть сильно пошкоджувати насінники капустяних культур, зокрема ріпаку, гірчиці, капусти, редьки, редиски, тощо, насамперед, за сухої теплої погоди вегетації, коли чисельність шкідника значно збільшується. Як наслідок, маса 1000 насінин може зменшитися на 16%, вміст олії - 2%, схожість насіння - 40%. Пошкоджені прихованохоботником стручки сильніше уражуються альтернаріозом. Вченими також відзначене явище компенсаторної реакції ріпаку, що проявляється у збільшенні кількості стручків за незначних пошкоджень прихованохоботника.
Природні вороги прихованохоботника, найвідоміші з яких Bracon variator Nees, B. fulvipes Nees, Triaspis obscurellus Nees, вивчені недостатньо.
Капустяний стручковий комарик, або галиця (Dasyneura brassicae Winn), поширений у Центральній і Південній європейській частині колишнього СРСР, в Україні - повсюди.
Комарик, розміром 1,2-1,5 мм, коричневого кольору з темно-зеленим відтінком і червонувато-коричневим черевцем. Личинки 0,5-1,5 мм завдовжки, черв'якоподібні, без ніг і головної капсули, спочатку прозорі, згодом білі, а пізніше жовтуваті.
Комаха зимує у грунті в стадії лялечки в коконі. Комарики вилітають, коли грунт прогріється до температури 12...15°С. Літають увечері, особливо після дощу. Самки відкладають яйця в стручки через отвори, зокрема зроблені насіннєвим прихованохоботником. Непошкоджені стручки недоступні комарику для зараження через слабкий яйцеклад, який морфологічно не пристосований для самостійного утворення отворів. Через 4-6 днів відроджуються личинки, які розвиваються 10-15 днів, висмоктуючи сік зі стінок молодих стручків, незрілого насіння ріпаку, капусти, редьки, гірчиці тощо. Пошкоджені стручки деформуються, потовщуються і часто розтріскуються. В одному стручку може бути 15-25 личинок. Дохарчувавшись, личинки мігрують у грунт, де заляльковуються і зимують.
За матеріалами фітосанітарного моніторингу, що проводять спеціалісти Державної служби захисту рослин, шкідливість прихованохоботника й галиці у посівах озимого та ярого ріпаків під урожай 2009 року відзначалася повсюди. Прихованохоботника враховували на 4-18, макс. в осередках Херсонської області 40% рослин, 1-8% стручків, за чисельності 1-7 личинок у кожному. Галиця пошкоджувала 2-16, макс. у Київській, Кіровоградській, Тернопільській областях до 31% рослин, 6-12% стручків, у кожному з яких харчувалося по 3-16 личинок.
Для захисту ріпаків від прихованохоботника й галиці найефективнішими є заходи, що передбачені інтегрованою системою захисту цієї культури. Вона раціонально поєднує організаційно-господарські, агротехнічні й хімічні заходи регулювання фітофагів.
Істотне значення в обмеженні чисельності плодопошкоджуючих, як й інших шкідників ріпаку, мають організаційно-господарські та агротехнічні заходи. Вони містять, насамперед, обов'язкове дотримання сівозміни, просторову ізоляцію посівів ріпаку від минулорічних посівів капустяних культур, глибоку зяблеву оранку та відповідне підготування грунту, знищення капустяних бур'янів, моніторинг шкідливих організмів.
Особливе значення для проведення ефективного захисту рослин, що відповідає вимогам інтенсивного рослинництва, надається спостереженням за динамікою заселення посівів фітофагами та за їхньою чисельністю. Облік чисельності жуків прихованохоботника проводять у період бутонізації і цвітіння ріпаку, одночасно з обліками ріпакового квіткоїда. Для цього в 20 місцях посіву візуально підраховують кількість довгоносиків на кожній із 5 рослин. Проби розміщують рівномірно по діагоналі або шаховим порядком.
Для визначення чисельності личинок прихованохоботника й галиці та відсотка пошкоджених ними стручків відбирають не менше 100 стручків з верхнього й нижнього ярусів рослин. Розтинають кожен стручок і виявляють кількість личинок в одному стручку та відсоток пошкоджених стручків.
Хімічні обробки посівів ріпаку для захисту врожаю проводять на початку та наприкінці бутонізації за виявлення на рослині 5-6 жуків прихованохоботника. Для цього зареєстровані й дозволені до використання в Україні за умов чіткого дотримання санітарних строків останньої перед збиранням врожаю обробки, Каліпсо 480, к.с., 0,2 л/га, Моспілан, р.п., 0,1-0,12 кг/га, Нурелл Д, к.е., 0,5-0,6 л/га, та інші препарати. Відразу після збору врожаю насіння доцільно просушити на сонці, що також сприятиме загибелі личинок.
Спеціалізованих заходів щодо знешкодження личинок галиці не проводять. Чисельність і шкідливість галиці ефективно обмежуються недопущенням механічного травмування стручків, передусім, через пошкодження їх прихованохоботником.
Ефективно захищаючи посіви від плодопошкоджуючих та інших спеціалізованих і багатоїдних шкідників, а також хвороб і бур'янів, сільгоспвиробники матимуть шанси отримати врожаї насіння ріпаку відповідної якості. З цих питань конкретні професійні консультації аграріям завжди готові надати спеціалісти державних інспекцій захисту рослин у регіонах.

С. Довгань,
канд. с.-г. наук, начальник Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України
Г. Козак,
канд. с.-г. наук, головний спеціаліст відділу прогнозування та фітосандіагностики Головдержзахисту