Спецможливості
Новини

Підмочені сподівання, або Випробування пізніми культурами

08.10.2013
313
Підмочені сподівання, або Випробування пізніми культурами фото, ілюстрація

Правду кажуть, що сільгоспвиробництво — цех під відкритим небом. Дощі, що зарядили з середини вересня, внесли суттєві корективи у жнива. Якщо раннім культурам погода посприяла, то з пізніми набагато важче.

Правду кажуть, що сільгоспвиробництво — цех під відкритим небом. Дощі, що зарядили з середини вересня, внесли суттєві корективи у жнива. Якщо раннім культурам погода посприяла, то з пізніми набагато важче.

Галина Квітка
спеціально для журналу «Пропозиція»

На бурякових ланах комбайни більше стоять, ніж працюють, що, своєю чергою, гальмує запуск переробних підприємств. Станом на 20 вересня коренеплоди було викопано на 14 тис. га — це лише 5% посівних площ під цукристими. З намоченою кукурудзою також негаразди. Щоб знизити вологість тонни зерна тільки на 1%, аграріям доведеться заплатити близько 23 грн. Тож не важко порахувати: аби довести до пуття зібрану качанисту вологістю 26% і вийти на 16, треба віддати 230 грн з кожної тонни. До речі, й кукурудзяні жнива «пробуксовують» через значні опади. На 20 вересня зернову було зібрано лише з 8% посівних площ. Суттєве відставання й по соняшнику. На ту саму дату його зняли з 40% полів.
Схоже, доведеться відвикати від надто дешевої картоплі. Приміром, сільгоспвиробники Чернігівщини (а це — «вагома» область з вирощування другого хліба) скаржаться, що навесні заливало лани та городи, тож не можна було бульби посадити, а тепер знов заливає — ніяк викопати.

Зарясніли политі дощем прогнози
Незважаючи на значні опади, прогнози на врожай соняшнику в Україні навіть за кордоном викликають оптимізм. Міністерство сільського господарства США напророкувало, що, у підсумку, на українських полях стратегічної для переробних підприємств культури зберуть 11,5 млн т (тоді як у минулому сезоні було 8,4 млн). Щоправда, прогнози галузевої асоціації дещо скромніші — у засіки потрапить 9 млн т. Приблизно стільки само обіцяють і в Мінагропроді. Такому різнобою можна пошукати пояснення. Найімовірніше, американці спираються на якусь їм одним відому додаткову інформацію. Можливо, здогадуються, що керівники господарств нерідко занижують урожайність, щоб, продавши зібране прямо з-під комбайна, заробити собі на неврахованому. А може й мають рацію ті експерти, які звинувачують захід у «продуктовій змові». Мовляв, спеціально озвучують завищені прогнози, щоб збити ціни і на український соняшник, і на олію. Як воно насправді — доводиться лише здогадуватися.
Парадоксально, але, незважаючи на збиральну кампанію, що давно (ще в середині серпня) стартувала, і величезні посівні площі, переробники відчувають дефіцит сировини. Головна причина такого врожайного парадокса — багато аграріїв притримують зібране насіння. Вони називають сформовані ціни низькими (нині переробники дають, у ліпшому разі, 3 тис. грн/т, хоча торік можна було виручити в півтора раза більше) і чекають подорожчання. З другого боку, дощі перешкоджають збиранню, а відповідно, й зростанню пропозиції.

Олійні парадокси
Про парадокси на ринку соняшнику мова йшла під час Міжнародної конференції з олійних культур «BLACK SEA OIL TRADE: Нові ринки. Нові стратегії», що нещодавно відбулася в Києві. Цікаво, що подія привернула увагу 160 осіб із 120 держав, хоча Україна експортує соняшникову олію до 90 країн. А з Китаю прибула ціла делегація.
За словами аналітика агентства «УкрАгроКонсалт» Юлії Гаркавенко, кожен сезон підносить нам сюрпризи. Нинішній почався із здешевлення ріпаку. В об’єднаній Європі культура опустилася в ціні до 340 євро/т, що позначилося й на українському ринку. Усьому виною високий урожай ріпаку: і у нас, і в ЄС, і у світі. Річна прибавка виробництва на планеті становить 3,6 млн т. І це можна вважати рекордом, що для багатьох сільгоспвиробників, на жаль, став шоком. Вони не очікували, що ціни на ріпак упадуть нижче 4 тис. грн/т, а затим почали казати, що з олійних культур найвигідніше вирощувати не ріпак, а соняшник. Мовляв, з року в рік він залишався найрентабельнішою культурою, за нього завжди можна одержати гарні гроші.
Однак і цей «фаворит» підніс сюрприз. На початку збирання ціни на соняшник не просто знизилися — обвалилися. За нього давали лише 2600–2700 грн/т — навіть менше, ніж у 2011-му врожайному році. Якщо порівнювати із середніми цінами минулого сезону, то вартість соняшнику впала на 1650 грн, тобто на 200 дол./т.
І в цьому сегменті, на думку Юлії Гаркавенко, головною причиною обвалу цін став значний урожай цієї культури як в Україні, так і в багатьох інших країнах. Річна прибавка виробництва соняшнику у світі оцінюється в 5,5 млн т. Втім, для аграріїв цей аргумент виявився малопереконливим. Причому, не тільки для наших. У Болгарії, інших державах чорноморського регіону сільгоспвиробники підозрюють трейдерів і переробників у змові. Хоча останніх навряд чи варто звинувачувати в тому, що сталося. Та й логіку переробних підприємств можна зрозуміти. Адже вартість всіх видів олії різко впала порівняно з минулим сезоном. А закупівельні ціни на сировину надто залежать від цього чинника.
Втім, якщо розібратися, то насіння подешевшало на 31%, а олія — тільки на 23%. Але це свідчить лише про те, що у разі подальшого падіння цін на олію, ціни на насіння можуть залишатися на тому самому рівні або навіть зростати, зазначає Юлія Гаркавенко. До речі, так і відбувається — останні кілька тижнів олійні знову дорожчають через несприятливі погодні умови в США й конфлікт у Сирії. Ці чинники змогли змінити негативну для аграріїв тенденцію. Ціни на нафту й сою почали зростати, а за ними — і на всі олійні культури.
Якщо підвести риску, то з великою часткою ймовірності можна припустити, що ціни на соняшник на внутрішньому ринку до нового року підвищаться. Тим паче що попит з боку заводів дедалі збільшується. Адже тільки за останній рік потужності з переробки олійних зросли ще на 2 млн т.

Ходить буряк по заводу
Масове збирання солодких коренів розпочалося наприкінці вересня. Хоча досі на багатьох полях коренеплоди продовжують набирати вагу. Цьому процесу сприяє й дощова погода. Радує і цукристість — близько 15%, тобто на рівні минулого року. Попри оптимістичні новини з бурякових ланів, головний показник — площі під буряками — значно програє тогорічному. Офіційно навесні їх насіяли 292,6 тис. га (можна лише з ностальгією пригадати, як років двадцять тому ця цифра сягала 1,4 млн га!). До збирання залишилося 287 тис. Тому, у підсумку, меншим, ніж торік буде і валовий збір коренеплодів (у межах 11 млн т), і кількість звареного цукру — 1200–1350 тис. т.
Щоб окреслити наше солодке майбутнє, тут треба навести ще одну цифру. Українці за рік з’їдають 1,8 млн т цукру. Але дефіциту можна не боятися. На внутрішньому ринку залишилося чимало солодкого піску з минулих років. Тобто загальної кількості до наступної осені має вистачити, але не більше. Про значний експортний потенціал вже не йдеться.
У нинішньому сезоні переробляти буряки планують 42 цукрові заводи. Таку інформацію озвучив заступник голови правління асоціації «Укрцукор» В’ячеслав Котков під час Міжнародної конференції «Цінові стратегії на ринках зернових, олійних та цукру», яка відбулася у Києві (захід організувала інформаційна компанія «ПроАгро»).
Торік працювали 63 підприємства, а за часів Союзу було 192. Тобто охочих варити цукор з кожним роком стає дедалі менше. Скажімо, цукровики Сумщини ще навесні заявили, що цього року не запускатимуться. Тепер один із заводів, ніби, збирається включитися у сезон переробки. Та що йому переробляти, коли область практично не посіяла буряки. Втім, транспорт у нашій країні працює непогано, за великого бажання можна привезти сировину і з інших регіонів, приміром з Полтавщини. Це, звісно, додаткові витрати, які ляжуть на собівартість цукру.
На Миколаївщині завод давно стояв — цього року буряки вирощують на зрошенні. Відновили зрошувальну систему. Якщо у південних районах це зробити, кажуть фахівці, буряк даватиме і по 1000 ц/га. Але на богарі на півдні вирощувати коренеплоди — марна справа, рослини всихають через брак вологи.

Покупці, готуймо гаманці!
Тим часом переробники небажання запускати потужності пояснюють передусім дешевизною солодкого піску на внутрішньому ринку. Так, в останні три роки, йшлося під час згаданої конференції, витрати на виробництво цукру на окремих підприємствах перевищували виручку за його реалізацію. Приміром, середні оптово-відпускні ціни на цукор з осені минулого року коливались у межах 4900–5250 грн/т з урахуванням ПДВ, а в окремих випадках реалізацію здійснювали і за нижчою ціною. Тоді як середні витрати на виробництво тонни солодкого піску в 2012-му (за вартості цукрових буряків 431 грн/т), за словами В’ячеслава Коткова, становили в межах 6850 грн/т.
А тут ще й газ. На заводах скаржаться, що цукровиробництво — одне з найенергоємніших серед підприємств харчової промисловості. Частка палива та енергії в собівартості переробки буряків становить 45–50%.
Як розповіли під час конференції, підвищення цін на природний газ для промислових споживачів та на інші складові, що формують собівартість цукру, зокрема, на вапняковий камінь, дифузійні ножі, мішкотару, хімпрепарати (формалін), сірку, фільтрувальну тканину, металопрокат, кальциновану соду тощо, також здорожчує виробництво солодкого продукту. А відсутність кредитних ресурсів поглиблює демпінгові процеси на ринку цукру, оскільки заводам і товаровиробникам необхідно гарячої пори ледь не щодня поповнювати обігові кошти для забезпечення стабільної роботи (оплата сировини, природного газу, вугілля, збирання цукрових буряків, перевезення тощо).
Нині оптова ціна на цукор коливається в межах 5613–5620 грн/т з урахуванням ПДВ. На заводах бідкаються, що у сезон масової переробки буряків (кінець жовтня — листопад) через відсутність кредитування, з одного боку, й невідкладну потребу в обігових коштах з другого, вони змушені будуть продавати солодкий пісок в умовах його сезонного перенасичення на внутрішньому ринку за ціною навіть нижче від витрат на виробництво і зазнавати значних збитків. За прогнозами, цукор в опті може подешевшати до 5 грн/кг. І ціни на нього, вважають у галузевій асоціації, почнуть зростати після закінчення сезону переробки, тобто у січні-лютому, але, запевняють, різкого підвищення не очікується.
Втім, у експертів ринку прогнози менш оптимістичні для споживачів — на липень-серпень наступного року вони називають оптову ціну на солодкий пісок у 7–7,1 грн. Тобто у роздрібній торгівлі найдешевший цукор коштуватиме 8–9 грн/кг. А для виробників — це перспектива перейти на стабільно рентабельне виробництво. Звісно, якщо ринок не переб’є ввезення цукру-сирцю в рамках квоти СОТ — на пільгових умовах.

Інтерв'ю
Органіка
Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.
Ця мо­ло­да краси­ва дівчина гордо на­зи­ває се­бе донь­кою ферме­ра. Їхнє госпо­дарст­во «Геліос-1», що розта­шо­ва­не по­близу Каховки на Хер­сонщині, два ро­ки займається ви­ро­щу­ванням черво­ної квасолі, а торік стало навіть ліде­ром... Подробнее

1
0