Перспективна культура шукає спонсора

Протягом останніх 10 років працівниками Дослідної станції лікарських рослин УААН розроблено й удосконалено технологію вирощування нової для виробництва лікарської культури — козлятнику лікарського, — сировину якої застосовують для лікування легких форм цукрового діабету.
Однак на сьогодні впровадження її у виробництво стримується тим, що козлятник лікарський та його сировина не занесені до Реєстру офіційних лікарських засобів України, оскільки брак коштів не дає можливості ДСЛР УААН та Інституту ендокринології МОЗ завершити клінічні дослідження сировини. Цим самим затримується і впровадження у виробництво лікарських препаратів із сировини козлятнику лікарського для лікування діабету, на який хворіє кожен п’ятий у країні.

На сьогодні провідними науковими установами розроблено достатню кількість медичних препаратів, створених на основі сировини лікарських рослин. Втім, впровадження розробок у виробництво буває доволі проблематичним: в Україні або дані види не ростуть, а ввезення лікарської сировини з-за кордону коштує досить дорого.
Серед головних завдань, що їх ставлять перед собою наукові працівники Дослідної станції лікарських рослин УААН, введення в культуру нових видів лікарських рослин, розробка та удосконалення технологічних прийомів вирощування, спрямованих на підвищення сировинної продуктивності культур, та збільшення вмісту діючих речовин, на основі яких створено ефективні лікарські засоби.

Погіршення екологічних умов та неконтрольований ринок заготівлі дикорослої лікарської сировини призвели до значного зниження, а подекуди взагалі зникнення окремих видів лікарських рослин у природних фітоценозах.
Цінність козлятнику лікарського полягає в тому, що в сировині (трава, насіння) рослини виділено фармакологічно активні речовини — гуанідинові основи, які здатні знижувати вміст цукру в крові. Основний алкалоїд (галегін) за своєю хімічною будовою та фармакологічною активністю є аналогом протидіабетичних препаратів ряду бігуаніду (глібутид, метформін та ін.). Препарати та прості лікувальні форми з трави козлятнику лікарського досить давно застосовують у народній медицині. А в багатьох європейських країнах — Словенії, Болгарії, Німеччині — і в медицині науковій. У Росії на основі козлятнику створено низку медичних препаратів, зокрема Галегамін, а для сировини розроблено Технічні умови. Окрім того, у народній медицині траву використовують не лише як протидіабетичний засіб, він ефективний і для підвищення виділення молока в породіль.

Близько 10 років тому в Україні було розпочато фармакологічні дослідження, в результаті яких проведено доклінічні випробування й доведено цукрознижувальну активність водної витяжки трави козлятнику лікарського. Проте через економічні труднощі (нестачу коштів) останні етапи клінічних досліджень завершено не було, і цю культуру в Україні досі не внесено до Державного реєстру.

Запрошуємо спонсорів до фінансування заключних етапів клінічних досліджень. Це дасть їм змогу бути співвласниками розробленої фармакопейної статті на траву козлятнику лікарського, а в подальшому — монополістом на сировину з цієї культури.

Введення в культуру козлятнику лікарського розпочато нами в 90-х роках минулого століття на полях ДСЛР УААН, яка розташована в с. Березоточа Лубенського району Полтавської області. Наукову установу створено в 1916 році, вона має свої традиційні методичні підходи та достатній досвід щодо введення рослин в культуру та розробки для них технологічних прийомів вирощування, створення високопродуктивних сортів.
На початкових етапах досліджень було встановлено, що козлятник доволі невибагливий до умов вирощування в Лісостепу України. Було доведено також ефективність насіннєвого способу розмноження нової культури. Цей спосіб використовували і в подальшому під час розробки технології вирощування козлятнику лікарського.
Для детальнішого ознайомлення з культурою нижче подається короткий морфологічний опис та основні технологічні прийоми її вирощування.

Козлятник лікарський (Galega officinalis L.) — багаторічна трав’яниста рослина родини бобових (Fabaceae), роду Галега (Galega). Відома під назвами: галега лікарська, чокабук, дика люцерна, дика вика. У природних фітоценозах росте на вологих луках, по берегах рік та озер, у горах Криму, на плавневих солонцях, у пониззі Дніпра, зрідка на півдні Лісостепу, у степових районах Правобережжя. Сировинні запаси досить обмежені. Утворює дуже розвинутий високорослий кущ заввишки до 130 см. Насіння ниркоподібної форми, зелено-жовтого або оливкового кольору. Вага 1000 насінин — 5,5–6,5 г.
Як уже зазначалося вище, козлятник лікарський розмножується переважно насінням. Його схожість без відповідної передпосівної підготовки перебуває в межах 37–53%. Механічна скарифікація підвищує її до 65–73%. У польових умовах насіння починає проростати за температури 8...9°С, оптимальна температура для проростання — 17...22°С. При ранньовесняних посівах сходи з’являються на 15–25-й день і в перший місяць розвиваються повільно. Від появи сходів до початку бутонізації проходить 55–63 дні, до масового цвітіння — 65–82 дні. Період масового цвітіння триває в середньому 8–12 днів. За вегетацію за сприятливих погодних умов проводять два укоси трави. Тривалість вегетації — 161–176 днів.  Пізньої осені вся надземна частина відмирає. Зимостійкість рослини в умовах Лісостепу України низька (в окремі роки випади від вимерзання становлять 70–100%), і через це козлятник лікарський у цій кліматичній зоні рекомендується вирощувати як однорічну культуру.
Рослина вибаглива до грунтових умов. Кращими для неї є легкі за механічним складом та чисті від бур’янів грунти. Найкращі попередники — чистий пар або зернові, що ідуть по удобреному пару.
Основний та наступні обробітки грунту проводять з урахуванням місцевих грунтово-кліматичних умов і залежно від попередників. Після збирання зернової культури поле обробляють полицевими лущильниками на глибину 12–14 см. Важливе значення для накопичення вологи та зниження забур’яненості посіву має глибока (25–27 см) оранка. Її проводять якомога раніше, щоб восени встигнути знищити пророслі бур’яни важкими боронами чи культиваторами.

Обов’язковим заходом у ранньовесняний період є боронування зябу важкими боронами у два сліди. Безпосередньо перед посівом проводять передпосівну культивацію грунту на глибину 6–7 см та коткування кільчастозубчастими котками в агрегаті з райборінками. Такий технологічний прийом варто проводити культиватором типу РВК-З,6, який забезпечує поєднання кількох операцій в одну, зокрема вирівнювання, культивацію та прикотковування.

Підготовлене під сівбу поле повинно мати вирівняну дрібногрудкувату поверхню та достатній запас вологи у верхньому шарі грунту. Так само як і передпосівний обробіток грунту, посів проводять у якомога більш ранні строки.
Культура доволі ефективно реагує на внесення мінеральних добрив. За даними ДСЛР, 1 ц сухої трави виносить 2,5 кг азоту, 0,7 фосфору і 1,5 кг калію. Основні мінеральні добрива, внесені в дозі N60P30K45, сприяють збільшенню врожаю трави на 35–40%, а органічні (40 т/га) в комплексі з мінеральними (NPK)45 — на 55–60%. Літні прикореневі підживлення малоефективні, оскільки період від часу їх застосування до збору сировини доволі короткий.
В умовах Лісостепу основні строки сівби припадають на другу-третю декади квітня. За два-три дні до посіву насіння скарифікують вручну або на скарифікаторі. Безпосередньо перед засипанням в сівалку його змішують з просіяним суперфосфатом (20–30 кг/га) та висівають овочевими сівалками рядковим способом з міжряддями 45 см. Глибина загортання насіння становить 1,5–3,0 см, оптимальна норма висіву — 10,0–12,0 кг/га.
Через повільний ріст сходів особливу увагу слід приділити доглядові за посівом. Так само як і для інших просапних культур, він складається з розпушувань міжрядь і ручних прополювань бур’янів у рядках. Перше розпушення міжрядь (шарування) проводять після позначення рядків — на глибину 4–5 см. Культиватори з плоскорізальними лапами-бритвами та ротаційно-голчасті коточки працюють на малій швидкості, щоб не присипати рослини землею. За вегетаційний період слід провести не менш як 3–4 розпушування міжрядь на глибину 8–10 см та 2–3 ручних прополювання. Для отримання достатнього врожаю сировини густота рослин має становити 16–28 екз./м2.

Культурі завдають шкоди 12 видів шкідників та 7 видів збудників хвороб. Найкритичніші фази розвитку рослин при цьому: фаза сходів і бутонізація —цвітіння. У фазі сходів значні втрати можуть спричинити бульбочковий довгоносик і люцерновий слоник. Пошкоджені ними рослини відстають у рості, знижується їхня продуктивність. За чисельності жуків 1–2 екз./п.м втрати врожаю сягають 23%. У фазі бутонізація — цвітіння домінуюча роль належить сисним комахам. Здебільшого це трав’яний, люцерновий та ягідний клопи, що пошкоджують до 55% рослин.
Збудниками хвороб насіннєвого матеріалу та вегетуючих рослин є грибки з роду фузаріум, ботрітіс, аскохіта, альтернарія. Ураження насіння ними становить близько 12%, На вегетуючих рослинах домінують коренева гниль і плямистість листя, або аскохітоз. На кореневі гнилі в посівах хворіє від 5 до 26% рослин. Поширення плямистостей залежить від погодних умов вегетаційного періоду: у роки з вологим літом хворобою уражується до 100% рослин, а з посушливим — не більш ніж 30%.
У цілому втрати врожаю козлятнику внаслідок ураження хворобами та пошкодження комахами перевищують 20%. Своєчасне та якісне виконання комплексу агротехнічних заходів зводить втрати врожаю від шкідливих організмів до господарсько невідчутних. Слід зазначити, що окремі прийоми вирощування підвищували стійкість рослин. Зокрема, оптимальні дози мінерального живлення (NPK30) підвищували їхню стійкість до ураження кореневими гнилями в межах 10–16%; передпосівна обробка насіння розчинами регуляторів росту (Агростимуліном, Емістимом, Івіном) удвічів знижувала розвиток кореневих гнилей, що забезпечувало в польових умовах прибавку врожаю надземної маси на 20–25%.

Для отримання якісної сировини площу перед скошуванням трави повністю очищують від бур’янів. Збирання сировини проводять у фазі масового цвітіння після спадання роси в першу половину дня. Скошена під час роси або після дощу трава темніє. Для скошування застосовують косарки типу Е-281 або КСК-100. Скошену масу вивозять з поля і сушать у затінку або в сушарках за температури не вище 45–50°С. Урожайність сухої трави першого укосу становить 20,0–28,0, при двох укосах — 30,0–46,0 ц/га.
Якість сировини козлятнику лікарського оцінювали за вмістом у ній суми гуанідинових алкалоїдів у перерахунку на галегін сульфат.
Попередні економічні розрахунки показали високу ефективність вирощування культури. За умови вирощування козлятнику як однорічної культури загальні витрати на одиницю площі не перевищують 2730 грн/га. Валова ціна продукції за врожайності 35 ц/га за умови середньоузагальненої ціни на траву як вид сировини становить 10500 грн. Розрахунковий чистий прибуток від реалізації продукції перебуває в межах 7500–7800 грн/га.
Як ми вже зазначали, невирішеність такого питання, як проведення клінічних випробувань, стримує впровадження цієї культури у виробництво. Всі умови для створення сировинної бази козлятнику лікарського для фармацевтичної промисловості України Дослідною станцією лікарських рослин УААН вирішені: розроблено технологію вирощування та проект Тимчасової фармакопейної статті на сировину козлятнику лікарського. Для забезпечення населення України цукрознижувальними препаратами вітчизняного виробництва для лікування легких форм діабету залишилося зробити не так багато, а саме: довести до логічного кінця клінічні випробування і внести козлятник лікарський до Держреєстру (тим більше, що у Європі ліки з нього виробляють).

Оскільки основною лікувальною формою є настій трави, переробниками можуть бути фармацевтичні фабрики, ЗАТ “Ліктрави”, а також фармацевтичні фірми “Здоров’я”, “Фармак”, “Ейм” та інші.

О. Губаньов,
заввідділу технологій вирощування лікарських рослин ДСЛР УААН