Озимим посівам загрожують мишоподібні гризуни

Тепла, помірно волога погода та достатня кормова база сприяли збільшенню чисельності гризунів восени 2004 року. Найбільше їх у посівах багаторічних трав поліських і лісостепових областей — 10–25, максимум 75 колоній. На окремих площах Івано-Франківської, Сумської, Хмельницької областей — близько 300 і більше колоній на гектарі. Зростає заселеність гризунами посівів озимих зернових культур і ріпаку. На окремих полях озимини Вінницької, Івано-Франківської, Рівненської, Сумської областей вже є 20–32 колонії на гектарі. У розкопаних норах гризунів враховується по 10–12 мишенят: 30–72% самиць, які  беруть участь у розмноженні, мають по 5–7 ембріонів кожна. Це свідчить про добрий фізіологічний стан популяції гризунів, їх спроможність надалі масово розмножуватися й про їхню шкодочинність в озимині, багаторічних травах, садах.

Найпоширеніші та найнебезпечніші в посівах — сірі полівки (звичайна і гуртова) та миші (хатня, курганчикова, польова, лісова, жовтогорла).
Полівки, серед яких найчисленніші сірі (звичайна й гуртова), мають компактне тіло, хвіст і короткі ноги, вуха ледве помітні. Звичайна полівка з сірою спинкою і буро-білим животом, довжина її тіла — 8,5–12, хвоста — 3–4,5 см. Гуртова полівка різниться від звичайної меншим розміром і світлішим забарвленням. Звичайна полівка поширена в усіх зонах, гуртова — у Присивасько-Кримському Степу.

Серед гризунів сірі полівки найплодючіші, що зумовлено доволі раннім статевим дозріванням (у самок за сприятливих умов воно може наступати в 10–20 денному віці) і коротким строком вагітності (12–20 днів). Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів: пересічно по 5–6, максимально по 10–13 мишенят.
Отже, якщо на 1 га озимої пшениці в жовтні буде три жилих колонії полівок (по одній парі дорослих полівок у кожній), то за сприятливих кормових і погодних умов протягом зими та весни від них і їхнього потомства до червня наступного року може наплодитися близько 600 полівок, які, якщо не  боротися з ними, здатні повністю знищити посіви та урожай пшениці.

Миші, в яких довжина тіла не перевищує 13 см, мають довгий хвіст (не менше 2/3 довжини тіла) і порівняно довгі вуха. Хатня миша однокольорова, мишачо-сіра, з трохи світлішим животом. Поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.

Лісова миша рудувато-бурого кольору, живіт білий; зустрічається в лісах, лісосмугах, чагарниках, на полях.

Жовтогорла миша схожа з лісовою, на грудях має округлу пляму іржавого кольору. Мешкає в лісах Карпат, гірського Криму, Полісся і Лісостепу.

Польова миша (житник) зверху червонувато-бура, живіт і ноги — білі, має чорну смужку вздовж спини. Найпоширеніша в Поліссі та Лісостепу, на півдні — в річкових заплавах. Тримісячна самиця житника здатна розмножуватись.
Останнім часом у деяких регіонах країни (Донецька обл., Кіровоградська, Одеська, Харківська тощо)  розплодилася курганчикова миша, а в Прикарпатті — полівка (криса) водяна.
Курганчикова миша є різновидом хатньої миші, тільки менша за розміром. Цей гризун характерний своєю здатністю восени збирати великі запаси корму на зиму (5–10 кг колосків хліба, насіння злакових, інших бур’янів) і споруджувати над ними земляні курганці близько 1 м діаметром і  0,5 м заввишки. Курганці спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів. Гніздо курганчикової миші розміщене під курганцем на глибині 12–20 см. Від гнізда йде 1–2 ходи до запасів корму та 10 і більше нір на поверхню грунту.

Водяна полівка, або криса, найбільша за розміром серед полівок. Довжина тіла — 14–22 см, хвіст дорівнює 3/4 довжини тіла і покритий волосками, а не лусочками, як у крис. Колір гризуна буро-коричневий або темно-сірий. Полівка схожа на ондатру, тільки менша  і, як всі інші види мишоподібних гризунів, є переносником туляремії. В Україні поширена скрізь, немає лише в Криму, сухих приморських степах і гірських Карпатах.
Поселяється цей гризун біля водоймищ — річок, озер, канав, боліт, на вологих луках. Наприкінці літа переселяється в посіви, городи й сади, сховища овочів. Харчується прибережними та водяними рослинами, лучними й лісовими травами, корою і корінням дерев, городніми культурами та ярими злаками, віддаючи перевагу соковитому корму і кореневищам. Значної шкоди завдає полівка садам, зокрема, молодим насадженням. Вона обгризає кору саджанців і знищує кореневу систему, яку перегризає біля кореневої шийки. На картопляних полях  восени полівка виносить бульби з-під кущів.

Нори різної будови водяна полівка влаштовує, здебільшого, в берегах річок, озер, боліт, каналів. Вхідний отвір починається біля води й піднімається в товщу берега, де розміщується основна частина нори з гніздовою камерою. Глибина нір — 10–15 см, подекуди близько — 1 м. Довжина підземних ходів може сягати кількох десятків метрів. У пошуках кореневищ полівка риє багато ходів біля поверхні грунту. Розмножується гризун лише в теплий період року — квітень-листопад. Кількість малят в одному приплоді — 14, пересічно — 6–9. Маса дорослих мишей — 120–280 г. Досягнувши половини маси дорослих особин, молодняк розселяється. Самиці, які досягли  60–65 г, здатні розмножуватися.

Мишоподібні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтриманні температури тіла, яка непостійна і коливається в межах 30...40°С. Понад як 70% енергії, одержаної з продуктів харчування, витрачається на підтримання температури. Тому, наприклад, звичайна полівка з’їдає за добу соковитого корму 100–350% від маси свого тіла, тоді як корова з’їдає лучної трави лише 4,8% від маси свого тіла.
Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Полівки живляться, переважно, зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші основну енергію отримують завдяки насінню, а в разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через 2–3 дні (хатня, лісова миші), а польова — через 8 днів.

Підтримує температуру тіла гризунів і спільне життя в гнізді. Його мишоподібні гризуни влаштовують у шарі грунту завглибшки 15–35 см. Влітку, а також безсніжної зими гнізда заглиблюються. Гніздо легко виявити завдяки  отворам у грунті — вириті  нори. До одного гнізда можуть вести підземні ходи  кількох десятків нір. Така група нір утворює колонію.
Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Природа зумовлює сезонність у розмноженні гризунів. Навесні розмноження розпочинається за середньодобової температури повітря 5°С. За середньодекадної температури повітря вище 22°С та нижче 5°С розмноження припиняється. Проте за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку, під снігом.
Найнесприятливішими чинниками, які спричиняють загибель гризунів, є ранні (до снігу) морози, утворення льодової кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу й заливанням нір і посушливі весна й літо.

Визначити видовий склад мишоподібних гризунів у посівах можна за характером пошкодження рослин і розселенням. Якщо в полі зустрічаються ділянки “стриженої” рослинності, діаметр нір не перевищує 5 см, у нори затягнуті зелені стебла, є екскременти розміром із рисове зерно, отже, в угрупованні гризунів переважають сірі полівки.
На присутність водяної полівки вказують погризені залишки стебел і кореневищ, діаметр нір понад 5 см, екскременти завбільшки 8–10 мм. Викиди землі з нір водяної полівки дуже схожі на кротовини, але, на відміну від останніх, не тягнуться рівним рядочком, а розподілені  по площі нерівномірно. Викиди землі невисокі, й форма у них не конічна (як у крота), а приплюснута. Жилі нори невеликого діаметра, в місцях скупчення гризунів є залишки зерна і насіння, а зелені, соковиті рослини в нори не затягнуті — все це вказує на присутність мишей.

Захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять восени за наявності в Степу — 3, в Лісотепу — 5 колоній, навесні — понад 5 колоній на гектарі. Щоб визначити потребу в обробках, слід знати чисельність мишей на кожному полі. Для цього підраховують кількість колоній і нір на визначеній ділянці 0,25 га (100х25 або 50х50 метрів — за високої чисельності) або на прямолінійних маршрутах по діагоналі поля 1000 м завдовжки (1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) та 5 м (0,5 га) завширшки за малої кількості гризунів. На кожному полі до 200 га закладають один маршрут або ділянку. У другій половині дня притоптують усі виходи в колоніях, а вранці наступного дня підраховують відкриті виходи та визначають кількість жилих колоній і нір.
У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, — які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.

Найефективнішим і найекономічнішим способом боротьби з гризунами є застосування родентицидів (Бактороденциду, Роденфосу, Шторму) і аміачної води.
Біологічний препарат Бактороденцид (зерно, заражене бактеріями мишачого тифу) виготовляють 15 обласних, 45 міжрайонних лабораторій біологічних методів захисту рослин і 19 сільгосппідприємств, розміщених на території країни. Застосовують його в дозі 2 г в нору. Препарат ефективний проти всіх видів полівок, хатньої та лісової мишей. А от польовій миші  бактерії мишачого тифу, що містяться на лушпинні зараженого зерна, не страшні, бо вона не їсть зернину, а вигризає її середину.

Роденфос — готова до застосування зернова принада з умістом 2,5% фосфіду цинку технічного, 3% соняшникової олії та 94,5% зерна. Розкладають її у нору в дозі 3 г , а потім землю притоптують. Для приготування принади з фосфідом цинку в умовах господарства слід застосовувати олію соняшникову недезодоровану. При цьому фосфід цинку треба перемішувати з продуктами, які мають суху поверхню, тому що у вологому середовищі цей родентицид розкладається з виділенням газу фосфіну. За таких умов принада дуже небезпечна для оточуючих і втрачає належні якості ще до розкладання її у полі.
Шторм, 0,005%, воскові брикети, —препарат на основі зерна з діючою речовиною флокумафен, що належить до групи антикоагулянтів крові. Застосовують у нормі 0,7–1,5 кг/га. Смерть гризунів від великої кровотечі настає через 3–10 днів. Шторм дозволений для роздрібного продажу проти хатньої миші та пацюків.
Аміачну воду проти полівок застосовують у дозі 150–200 г в нору, а потім землю добре притоптують.
Щоб ефективно захистити посіви від мишоподібних гризунів, важливо визначити домінуючі види та їх чисельність. Конкретні поради та консультації з цих та інших питань захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів надають спеціалісти обласних та районних відділень Державної служби захисту рослин. Вони не тільки допоможуть обрати ефективний засіб захисту озимих культур взимку, а підкажуть, де його придбати.
Систематичне обстеження, вчасний захист полів від мишоподібних гризунів забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур.

О. Сядриста, О. Іванова,
Головдержзахист