Спецможливості
Статті

Особливості збирання та обробки зернових колосових

07.07.2010
13704
Особливості збирання  та обробки зернових колосових фото, ілюстрація
Збір врожаю Фото з архіву Журнал "Пропозиція"

Наблизились роботи зі збирання врожаю зернових колосових та ранніх культур.
Їм, як свідчить досвід минулих років, слід приділити належну увагу, оскільки від способів збору зернових культур, післязбиральної обробки зерна,  очистки, сушки та зберігання зерна значною мірою залежить кількість урожаю та його якість. Насамперед, у роботах потрібно враховувати особливості кожного року, виходячи зі стану й призначення врожаю (насіннєвий матеріал, продовольчо-кормове й технічне зерно), а також матеріально-технічного забезпечення робіт. Прогнозують та враховують ще рівень енерговитрат, бо вони досить вагомо впливають на загальну економіку виробництва зерна (особливості збирання  та обробки зернових колосових).

 

Перед по­чат­ком зби­ран­ня  урожаю зернових слід виз­на­чи­ти йо­го кон­кретні особ­ли­вості: стан посіву на кож­но­му полі (гу­с­то­та й ви­со­та рос­лин, за­бур'яненість), сор­тові оз­на­ки зер­на, во­логість, стиглість, ви­пов­­неність. Ба­жа­но зро­би­ти пе­ревірку ос­нов­них по­каз­ників якості зер­на відповідно до куль­ту­ри й ви­мог за­готівель­них стан­дартів.

Стро­ки та спо­со­би зби­ран­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур

Го­ту­ю­чись до зби­ран­ня урожаю зернових, тре­ба за­вчас­но виз­на­чи­ти йо­го стро­ки та спо­со­би. Стро­ки виз­на­ча­ють, ви­хо­дя­чи зі стиг­лості й во­ло­гості зер­на, а та­кож ста­ну посіву. Стро­ки пов'язані ще зі спо­со­ба­ми зби­ран­ня (збирання  та обробки зернових колосових). За роздільно­го спо­со­бу зі ско­шу­ван­ням рос­лин у вал­ки стро­ки на­ста­ють на 10-14 днів раніше порівня­но з пря­мим ком­бай­ну­ван­ням та за­леж­но від умов до­сти­ган­ня зер­на. Але слід пам'ята­ти, що над­то раннє зби­ран­ня зер­но­вих куль­тур, так са­мо як і їхнє пе­ре­сто­ю­ван­ня, суттєво зни­жу­ють уро­жайність. У разі пе­ред­час­но­го ско­шу­ван­ня у вал­ки, ко­ли зернівка пе­ре­бу­ває у фазі тісто­подібної стиг­лості (во­логість - 45-50%), не­добір уро­жаю ози­мої пше­ниці мо­же ста­но­ви­ти 16-18%, погіршу­ють­ся й по­каз­ни­ки якості (ма­са 1000 зер­нин і на­ту­ра зер­на, енергія про­ро­с­тан­ня й схожість насіння, вміст клей­ко­ви­ни то­що). Запізніле зби­ран­ня, на­при­клад че­рез 20 днів після на­стан­ня по­вної стиг­лості, при­зво­дить до втрат 10-12% уро­жаю пше­ниці. Це відбу­вається внаслідок оси­пан­ня, по­шко­д­жен­ня кло­пом че­ре­паш­кою, подрібнен­ня та трав­му­ван­ня зер­на. У разі пе­ре­сто­ю­ван­ня хлібів особ­ли­во не­га­тив­но на кількість та якість уро­жаю впли­ває до­що­ва по­го­да.

Кра­щим спо­со­бом зби­ран­ня урожаю зер­но­вих ко­ло­со­вих слід вва­жа­ти пря­ме ком­бай­ну­ван­ня, яке про­во­дять за до­сяг­нен­ня по­вної стиг­лості й во­ло­гості зер­на 14-18%. Жни­ва при цьо­му спо­собі слід закінчи­ти за 10-12 днів. Під пря­ме ком­бай­ну­ван­ня відво­дять, пе­ре­дусім, чисті по­ля з рівномірно дозріли­ми хліба­ми, де тра­востій віднос­но низь­ко­рос­лий і стійкий до ви­ля­ган­ня, а зер­но сла­бо оси­пається з ко­ло­са. Посіви зі зрідже­ним тра­во­стоєм, але чисті від бур'янів теж доцільно зби­ра­ти цим спо­со­бом.

Роздільним спо­со­бом слід зби­ра­ти ви­со­ко­рослі, схильні до ви­ля­ган­ня та оси­пан­ня сор­ти з гу­с­то­тою стеб­ло­с­тою не мен­ше 280-300 шт./м2, а та­кож нерівномірно до­сти­га­ючі та силь­но за­бур'янені посіви. Роз­по­чи­на­ти роздільне зби­ран­ня тре­ба в кінці фа­зи вос­ко­вої стиг­лості, ко­ли во­логість зер­на ста­но­вить близь­ко 30%, закінчу­ва­ти за во­ло­гості не мен­ше 20%. Підсохлі вал­ки підби­ра­ють че­рез кілька днів і об­мо­ло­чу­ють. Пізнє зби­ран­ня валків не ба­жа­не, оскільки при цьо­му різко зро­с­тає чи­сельність і шко­до­чинність кло­па че­ре­паш­ки та кількість про­рос­ло­го зер­на внаслідок до­що­вої по­го­ди чи ви­па­дан­ня ро­си.

Для ско­шу­ван­ня хлібів у вал­ки слід за­сто­со­ву­ва­ти начіпні жат­ки, що аг­ре­га­ту­ють­ся з енер­ге­тич­ни­ми за­со­ба­ми - КПС-5Г (ЖВН-6А-01 і ЕВР-10-03), або причіпні. За­леж­но від ви­со­ти рос­лин, їхньої гу­с­то­ти та ме­тео­ро­логічних умов у період зби­раль­них робіт, ви­со­та зрізу має бу­ти не­од­на­ко­ва: 10-12 см - для низь­ко­с­теб­ло­вих і 12-15 см - для ви­со­ко­с­теб­ло­вих сортів.

Зби­ран­ня різних куль­тур теж має свої особ­ли­вості. Ок­ремі зернові колосові куль­ту­ри, зва­жа­ю­чи на їхні бо­танічні та біологічні вла­с­ти­вості, по­тре­бу­ють індивіду­аль­но­го підхо­ду.

Так, твер­да пше­ни­ця стійкіша до оси­пан­ня, ніж м'яка, то­му її доцільно зби­ра­ти пря­мим ком­бай­ну­ван­ням. Ли­ше в разі силь­но­го за­бур'я­нен­ня посіву за­сто­со­ву­ють роздільне зби­ран­ня.

Ози­ме жи­то зби­ра­ють як пря­мим ком­бай­ну­ван­ням, так і роздільним спо­со­бом за­леж­но від ста­ну посіву. Тре­ба ма­ти на увазі, що ця куль­ту­ра ду­же схиль­на до ви­ля­ган­ня, оси­пан­ня й про­ро­с­тан­ня зер­на в ко­лосі, то­му її ре­ко­мен­до­ва­но зібра­ти за сім-вісім днів.

Ози­ме три­ти­ка­ле на зер­но зби­ра­ють як пря­мим ком­бай­ну­ван­ням, так і роздільним спо­со­бом. Ско­шу­ван­ня у вал­ки про­во­дять на по­чат­ку вос­ко­вої стиг­лості зер­на, а пря­ме ком­бай­ну­ван­ня - у фазі по­вної стиг­лості. Яре три­ти­ка­ле кра­ще зби­ра­ти пря­мим ком­бай­ну­ван­ням у фазі по­вної стиг­лості зер­на.

Ячмінь, овес і яру пше­ни­цю доцільно зби­ра­ти пря­мим ком­бай­ну­ван­ням у фазі по­вної стиг­лості зер­на за во­ло­гості 16-17%. Роздільне зби­ран­ня за­сто­со­ву­ють ли­ше в разі особ­ли­во­го ста­ну посівів (ви­со­ко­рослі, за­бур'янені, не­до­стиглі, схильні до ви­ля­ган­ня й оси­пан­ня). Ози­мий ячмінь, як­що пе­ре­стоїть, ду­же схиль­ний до оси­пан­ня та ви­ля­ган­ня, то­му йо­го слід зби­ра­ти швид­ко.

Го­рох має над­то нерівномірне дозріван­ня, ви­ля­гає. Тож йо­го зби­ра­ють роздільним спо­со­бом, ко­ли по­буріє 70-75% бобів, за во­ло­гості зер­на 35-40%. Йо­го ско­шу­ють у вал­ки впо­пе­рек ви­ля­ган­ня, а ко­рот­ко­стеб­ло­вий - на­зустріч ви­ля­ган­ню за­леж­но від до­вжи­ни стеб­ла. Як­що в гос­по­дарстві ви­ро­щу­ють сор­ти, які не ви­ля­га­ють і не ут­во­рю­ють щіль­но­го стеб­ло­с­тою, тоді доцільно про­во­ди­ти де­си­кацію для підсу­шу­ван­ня рос­лин і при­ско­рен­ня зби­ран­ня. Для де­си­кації за­сто­со­ву­ють Рег­лон (2 л/га) у суміші з аміач­ною селітрою (10 кг/га). Підби­ра­ють та об­мо­ло­чу­ють вал­ки за во­ло­гості зер­на 15-17% у стислі стро­ки ком­бай­на­ми, пе­ре­об­лад­на­ни­ми для зби­ран­ня го­ро­ху; ча­с­то­ту обер­тан­ня ба­ра­ба­на змен­шу­ють до 450-500 обертів за хви­ли­ну.
 

Спо­со­би післязбиральної об­роб­ки та зберіган­ня зерна

Зібра­не зер­но мо­же бу­ти во­ло­гим, місти­ти ор­ганічні та міне­ральні домішки, тож є нестійким і швид­ко втра­тить якість під час зберіган­ня. Навіть ко­ли зби­ра­ють су­ху зер­но­ву ма­су, в ній є би­те, трав­мо­ва­не, плю­с­к­ле зер­но, ор­га­нічний пил, унаслідок чо­го стійкість збіжжя теж зни­жується. То­му зібра­не зер­но спря­мо­ву­ють на об­роб­ку, ба­жа­но в по­тоці зі зби­ран­ням. Об­роб­ка об'єднує низ­ку взаємо­пов'яза­них опе­рацій, які здійсню­ють за­леж­но від ста­ну й при­зна­чен­ня зер­на, тех­но­логічних особ­ли­во­с­тей куль­ту­ри.

Приймання і збереження зерна

Зер­но, що над­хо­дить після ком­байнів, розміщу­ють ок­ре­ми­ми партіями: по куль­ту­рах, сор­тах, ре­про­дукціях, по­каз­ни­ках якості. Ок­ре­мо ви­си­па­ють низь­ко­якісне зер­но (фу­заріоз­не, саж­ко­ве, про­рос­ле, ура­же­не кло­пом че­ре­паш­кою, із не­вла­с­ти­вим за­па­хом, зне­барв­ле­не, з важ­ковідо­крем­лю­ва­ни­ми й шкід­ли­ви­ми домішка­ми).
Особ­ли­ву ува­гу приділя­ють роз­міщен­ню зер­на силь­них і цінних сортів пше­ниці, твердій пше­ниці, пи­во­вар­но­му яч­ме­ню, якість яких має бу­ти під постійним кон­тро­лем.

Зер­но, в яко­му смітність пе­ре­ви­щує нор­ми, вста­нов­лені для кож­ної куль­ту­ри, спря­мо­ву­ють на очи­щен­ня.
Зер­но з різною во­логістю має та­кий по­ря­док об­роб­ки: до 14% вва­жа­ють су­хим і при­дат­ним для зберіган­ня; до 17% - во­ло­гим і та­ким, що по­тре­бує підсу­шу­ван­ня, зо­к­ре­ма спо­со­бом по­чер­го­во­го пе­реміщен­ня (пе­ре­ки­дан­ня) чи вен­ти­лю­ван­ня; по­над 17% - си­рим з обов'яз­ко­вим ви­су­шу­ван­ням.
Зер­но во­ло­ге й си­ре в разі тим­ча­со­во­го зберіган­ня до сушіння слід розміщу­ва­ти на ус­та­нов­ках ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня з обов'яз­ко­вим кон­тро­лем за тем­пе­ра­ту­рою й во­логістю.

Очи­щен­ня зер­на

Зер­но, зібра­не ком­бай­на­ми, підля­гає не­гай­но­му очи­щен­ню, особ­ли­во як­що во­но во­ло­ге (збирання та обробка зернових колосових). За­трим­ка з очи­щен­ням во­ло­го­го й си­ро­го зер­на мо­же при­зве­с­ти до йо­го са­мозігріван­ня й погіршен­ня якості вже че­рез 10-12 го­дин зберіган­ня.
Очи­щен­ня зерна мо­же бу­ти по­пе­реднім, пер­вин­ним і вто­рин­ним за­леж­но від чи­с­то­ти, во­ло­гості та при­зна­чен­ня зер­но­вої ма­си. По­пе­реднє за­сто­со­ву­ють у разі знач­но­го (по­над 15%) засмічен­ня, підви­ще­ної во­ло­гості та пе­ред сушінням у шахт­них зер­но­су­шар­ках. Пер­вин­но­му очи­щен­ню підля­гає все свіжозібра­не зер­но. На цій опе­рації виділя­ють ос­нов­ну фракцію зер­на, відо­крем­лю­ють ве­ликі й дрібні домішки. Вто­рин­не очи­щен­ня за­сто­со­ву­ють для насіння й про­до­воль­чо­го зер­на, щоб до­ве­с­ти йо­го до норм чи­с­то­ти, вста­нов­ле­ної на го­то­ву про­дукцію.

Ос­нов­ну ча­с­ти­ну домішок відо­крем­лю­ють на повітря­но-решітча­с­тих зер­но­се­па­ра­то­рах і аспіра­то­рах. Для ви­лу­чен­ня важ­ковідо­крем­лю­ва­них домішок за­сто­со­ву­ють трієри, пнев­мо­сор­ту­валь­ні сто­ли, гірки.
На сьо­годні про­по­ну­ють до­сить ве­ли­кий вибір зер­но­очис­них ма­шин як вітчиз­ня­них, так і за­рубіжних. До та­ких ма­шин на­ле­жать зер­но­се­па­ра­то­ри серій БСХ, БИС, БЦС, КБС, СС, які за­сто­со­ву­ють ок­ре­мо або во­ни вхо­дять до скла­ду зер­но­очис­них ком­плексів. По­тужність ма­шин різна: для підприємств за­готівель­ної си­с­те­ми (хлібо­прий­мальні пунк­ти, еле­ва­то­ри) во­на має бу­ти не мен­ше 50 (100) т/год, для гос­по­дарств - до 20 т/год. Для очи­щен­ня зер­на й бур­ту­ван­ня на май­дан­чи­ках надійнішою є ма­ши­на ти­пу ОВС.

Зер­но­очисні ма­ши­ни ма­ють бу­ти укомп­лек­то­вані змінни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми, щоб за­без­пе­чи­ти різні ре­жи­ми очи­щен­ня. Ре­жим очи­щен­ня о­би­ра­ють для кож­ної куль­ту­ри ок­ре­мо, ко­ри­с­ту­ю­чись на­ве­де­ною таб­ли­цею. Але в кон­крет­но­му ви­пад­ку ре­жим уточ­ню­ють, ви­хо­дя­чи з чи­с­то­ти й розміру зернівки, її во­ло­гості.
 

Сушіння зер­на

Здійсню­ють його в разі підви­ще­ної зби­раль­ної во­ло­гості, а та­кож для термічно­го зне­за­ра­жен­ня зер­на від шкідників. За на­яв­ності різних партій, пе­ре­дусім, су­шать во­логіше зер­но, ура­же­не, з ви­щою тем­пе­ра­ту­рою. Що­до пше­ниці, то спо­чат­ку су­шать зер­но твер­дих, силь­них і цінних сортів.
Слід пам'ята­ти, що сушіння - це над­зви­чай­но відповідаль­на опе­рація, яка по­тре­бує не­ухиль­но­го до­три­ман­ня всіх пра­вил та інструкцій. До ос­нов­них пра­вил на­ле­жать:

  • фор­му­ван­ня для сушіння партій, од­норідних за во­логістю, ба­жа­но очи­ще­но­го зер­на;
  • до­три­ман­ня тем­пе­ра­тур­них ре­жи­мів, го­ло­вним чи­ном, нагріван­ня зер­на, за­леж­но від куль­ту­ри, її во­ло­гості й при­зна­чен­ня;
  • закінчен­ня сушіння зерна за во­ло­гості, вста­нов­ле­ної для кож­ної куль­ту­ри;
  • охо­ло­д­жен­ня нагріто­го зер­на.

Різні куль­ту­ри по­тре­бу­ють та­кож особ­ли­вих підходів до ви­су­шу­ван­ня. Про­до­воль­чу пше­ни­цю су­шать за змінних тем­пе­ра­тур­них ре­жи­мів з ура­ху­ван­ням якості клей­ко­ви­ни (збирання  та обробки зернових колосових). Як­що клей­ко­ви­на слаб­ка, тоді тем­пе­ра­ту­ру збільшу­ють, за над­то міцної - зни­жу­ють, щоб поліпши­ти якість зер­на. За м'яких ре­жимів ви­су­шу­ють зер­но цінних, силь­них і твер­дих пше­ниць. Зер­но про­рос­ле, уш­ко­д­же­не кло­пом че­ре­паш­кою, фор­мує слаб­ку клей­ко­ви­ну, то­му йо­го теж ви­су­шу­ють за підви­ще­них тем­пе­ра­тур з постійним кон­тро­лем за ре­жи­мом сушіння. Ре­жим ви­су­шу­ван­ня в шахт­них пря­мо­точ­них зер­но­су­шар­ках вста­нов­лю­ють відповідно до таб­лиці.

Ре­жи­ми сушіння про­до­воль­чо­го зер­на

Жи­то та ячмінь є до­волі тер­мостійки­ми куль­ту­ра­ми, то­му їхнє зер­но в про­цесі ви­су­шу­ван­ня мож­на нагріва­ти до 60°С, крім пи­во­вар­но­го яч­ме­ню. Пи­во­вар­ний ячмінь по­ви­нен ма­ти ви­со­ку схожість, у зв'яз­ку з чим мак­си­маль­но до­пу­с­ти­ма тем­пе­ра­ту­ра ста­но­вить 40°С для зер­на з во­логістю до 19%, та 45°С - з ви­щою во­логістю.

Овес до­пу­с­кається нагріва­ти до тем­пе­ра­ту­ри 50°С не­за­леж­но від во­ло­гості зер­на, тільки слід постійно кон­тро­лю­ва­ти стан зер­но­вої ма­си, бо в разі підси­хан­ня об­лу­щується плівка від яд­ра й погіршу­ють­ся умо­ви сушіння.
Го­рох під час ви­су­шу­ван­ня розтріскується, то­му тем­пе­ра­ту­ра в су­шарці має бу­ти м'якою - 40...45°С, зніма­ти во­ло­гу слід не більше 2-3%, потрібне проміжне відле­жу­ван­ня.

Насіннєве зер­но цих куль­тур ви­су­шу­ють за помірніших ре­жимів: за во­ло­гості до 19% тем­пе­ра­ту­ра нагріван­ня не мо­же пе­ре­ви­щу­ва­ти 40°С для пше­ниці, жи­та, яч­ме­ню, вівса та 35°С - для го­ро­ху. За ви­щої во­ло­гості тем­пе­ра­ту­ру зни­жу­ють на 5°С і за­сто­со­ву­ють ступінчасті ре­жи­ми сушіння.

Для ви­су­шу­ван­ня за­сто­со­ву­ють різні су­шар­ки: шахтні пря­мо­точні й ре­цир­ку­ляційні, ко­лон­кові, бун­керні. Го­ло­вним у їхньо­му ви­борі є до­три­ман­ня техніко-тех­но­логічних норм і ре­жимів сушіння, спря­мо­ва­них на за­без­пе­чен­ня якості зер­на, про­дук­тивність об­роб­ки, раціо­наль­ну ви­т­ра­ту енер­го­ре­сурсів.

Ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня

У про­цесі зби­ран­ня, об­роб­ки й зберіган­ня зер­но мо­же ма­ти де­що ви­щі во­логість і тем­пе­ра­ту­ру, що зни­жує йо­го стійкість та якість. У цьо­му разі ефек­тив­ним є ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня, тоб­то про­ду­ван­ня ма­си зер­на ат­мо­сфер­ним повітрям за до­по­мо­гою вен­ти­ляційно­го об­лад­нан­ня. За підви­ще­ної во­ло­гості зер­но вен­ти­лю­ють су­хим повітрям, у разі підви­ще­ної тем­пе­ра­ту­ри - хо­лод­ним. Цей ме­тод має кілька суттєвих пе­ре­ваг, а са­ме: об­роб­ляється зер­но без йо­го пе­реміщен­ня й трав­му­ван­ня, він не по­тре­бує знач­них капіта­ло­в­кла­день і енер­го­ви­т­рат, при­ско­рює дозріван­ня не­до­стиг­ло­го зер­на, підви­щує стійкість і три­валість зберіган­ня. Та­ким чи­ном зер­но, зібра­не з во­логістю до 17%, мож­на до­ве­с­ти до су­хо­го ста­ну, охо­ло­ди­ти в осінньо-зи­мо­вий період, уник­ну­ти са­мозігріван­ня й пе­рей­ти до етапу три­ва­лого зберіган­ня.

Ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня здійсню­ють у на­зем­них зер­но­с­кла­дах за до­по­мо­гою вен­ти­ляційних ус­та­но­вок чи у бун­кер­них схо­ви­щах-си­ло­сах, які ма­ють вен­ти­ляційну си­с­те­му.

Зберіган­ня й транс­пор­ту­ван­ня зер­на

Надійність зберіган­ня за­ле­жить від во­ло­гості й тем­пе­ра­ту­ри зер­на. Зер­но, яке спря­мо­ву­ють на пе­ре­роб­ку чи зберіган­ня, по­вин­но ма­ти во­логість відповідно до куль­ту­ри та її при­зна­чен­ня. Пше­ни­цю, жи­то, ячмінь зберіга­ють за во­ло­гості зер­на 14-15%, овес - 13-14, го­рох - 15-16%. Для три­ва­ло­го зберіган­ня во­логість зер­на до­дат­ко­во зни­жу­ють на 1-2%. У про­цесі зберіган­ня ство­рю­ють такі умо­ви, які за­без­пе­чу­ють стійкість про­дукції, за­побіга­ють її уш­ко­д­жен­ню шкідни­ка­ми та хво­ро­ба­ми, уне­мож­лив­лю­ють зво­ло­жен­ня й са­мозігріван­ня. Особ­ли­во по­зи­тив­ним є зберіган­ня зер­на в охо­ло­д­же­но­му стані за ну­ль­о­вої тем­пе­ра­ту­ри.

Зер­но про­до­воль­чо-кор­мо­ве й технічне зберіга­ють у су­хо­му стані на­си­пом у зер­но­с­кла­дах, си­ло­сах еле­ва­торів, бун­кер­них схо­ви­щах. Ви­со­та на­си­пу об­ме­жується технічни­ми мож­ли­во­с­тя­ми схо­вищ, во­на має за­без­пе­чу­ва­ти їхнє нор­маль­не об­слу­го­ву­ван­ня й кон­троль за якістю про­дукції. Зер­но насіннєве зберіга­ють як на­си­пом, так і в упа­ко­ва­но­му стані відповідно до ви­мог стан­дар­ту. Під час зберіган­ня кон­тро­лю­ють тем­пе­ра­ту­ру, во­логість, ура­женість шкідни­ка­ми й хво­ро­ба­ми, колір, за­пах, чи­с­то­ту зер­на. Для куль­тур ок­ре­мо­го при­зна­чен­ня (на­при­клад, ячмінь пи­во­вар­ний) виз­на­ча­ють та­кож схожість та життє­здат­ність зер­на.

Про­до­воль­чо-кор­мо­ве й технічне зер­но пе­ре­во­зять на­си­пом або в тарі транс­пор­том усіх видів відповідно до пра­вил пе­ре­ве­зен­ня ван­тажів. Насіннєве зер­но пе­ре­во­зять у надійній тарі, га­ран­ту­ю­чи йо­го якість і сор­то­ву чи­с­то­ту. Транс­портні за­со­би ма­ють бу­ти чисті, без сто­ронніх за­пахів і надійно за­хи­ща­ти про­дукцію від зво­ло­жен­ня.

 

М. Кирпа, доктор с.-г. наук, завлаб післязбиральної обробки й зберігання зерна, Інститут зернового господарства НААН України, Дніпропетровськ

Інтерв'ю
Радник з сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перрен
    Радник Посольства Франції в Україні з питань сільського господарства Ніколя Перрен розповів сайту propozitsiya.com, чому в званні великої аграрної країни нема нічого поганого, чим його батьківщина заслужила це звання і чим зі свого... Подробнее
Сьогодні аграрії країни постали перед численними викликами: здорожчанням матеріальних ресурсів, здешевленням продукції, неможливістю реалізувати її у повному обсязі, руйнуванням налагоджених процесів і логістичних ланцюжків тощо. Утім,... Подробнее

1
0