Особливості захисту озимого ріпаку восени

Практика показує, що врожайність озимого ріпаку суттє­во вища, порівняно з ярим, тому господарники віддають перевагу саме озимій формі цієї культури. Для нормального розвитку рослин озимого ріпаку й підготовки посіву до перезимівлі надзвичайно важливими є умови його вегетації в осінній період.

Важливо, щоб до настання мінусових температур рослини ріпаку пройшли адаптацію. В цей період вони активно накопичують високоенергетичні речовини, зокрема й розчинний цукор, які потім відтікають у зони кореневої шийки, точки росту, корінь. Стійкість біоколоїдів, які сприяють морозостійкості ріпаку, забезпечується завдяки вмісту в рослинному організмі захисних речовин: цукрів, амінокислот, пентозанів та інших сполук із низькою точкою замерзання. Процес адаптації рослин продовжується й в умовах мінусових температур на рівні -5…-7°С. У результаті відтоку вільної води з рослинних клітин підвищується стійкість ріпаку до низьких температур. Як показує досвід, ріпакові сходи, які вчасно не пройшли фаз загартування або пройшли їх недостатньо повно щодо вимог температури й строків проходження, гинуть за настання морозів -10…-12°С, що спостерігається в разі пізніх строків сівби.

Тому саме в осінній період захисні заходи передусім повинні бути спрямовані на: радикальне обмеження та знищення джерел інфекції; блокування або уповільнення шляхів її поширення; підвищення стійкості рослин до збудників хвороб і несприятливих погодних чинників.

Дуже важливо в осінній період забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин ріпаку. Насамперед слід провести захисні заходи проти забур’яненості посівів. Адже втрати врожаю від засмічення площ бур’янами становлять 15–20%, а на зріджених посівах сягають навіть 30–50%. Важливим елементом шкідливості бур’янів є їхня конкуренція за основні фактори життєдіяльності рослин — світло, тепло, вологу, мінеральне живлення. На засмічених полях істотно знижується польова схожість культури, затримується її ріст і розвиток.

Тож осіннє застосування гербіцидів на озимому ріпаку має бути спрямоване передусім на контроль багаторічних і зимуючих бур’янів. Якщо площа засмічена злаковими бур’янами, то слід обов’язково позбутися їх саме восени, бо це може суттєво знизити продуктивність культури. Для цього потрібно застосувати зареєстровані на ріпаку грамініциди. Для використання на ріпаку дозволено близько 20 найменувань гербіцидів із різним спектром дії проти однорічних і багаторічних злакових і дводольних бур’янів. Це препарати на основі: метазахлору (Бутізан 400, к.с.), трифлураліну (Трефлан 480, КЕ), кломазону (Комманд 48, КЕ), хізалофоп-п-етилу (Тарга Супер, КЕ, Міура, КЕ), клетодиму (Цетодим, к.е., Центуріон, КЕ).

На сьогодні багато господарників віддають перевагу гербіциду Галера Супер, РК (клопіралід, 267 г/л + піклорам, 80 г/л + амінопіралід, 17 г/л) як високоефективному післясходовому гербіциду системної дії проти багаторічних і однорічних дводольних бур’янів на посівах ріпаку. Препарат відзначається швидкою дією — візуальний ефект спостерігається вже на тре­тій — п’ятий день, а повна загибель бур’янів настає через два — чотири тижні залежно від погодних умов. Препарат найефективніше знищує молоді рослини бур’янів, тобто у фазі до двох — шести справжніх листків. Галера Супер діє на такі бур’яни, як: підмаренник чіпкий, мак дикий, представники родин складноцвітих (осоти, ромашки), пасльонових, бобових, гречкових (гірчаки), лободових, щирицевих та деяких інших. Ефективність препарату не знижується навіть після випадання опадів, якщо вони пройшли через 1,5– 2,0 години після внесення гербіциду, та в посушливих умовах.

Бур’яни, окрім того, що завдають пряму шкоду посівам, так ще й слугують протягом своєї вегетації кормовою базою в ланці трофічних зв’язків низки шкідників (хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, капустяної мухи, біла­нів, озимої совки). Також вони сприяють поширенню хвороб, погіршують якість продукції, ускладнюють збирання врожаю та його переробку. На озимому ріпаку основними хворобами є альтернаріоз, некроз кореневої шийки, фомоз, борошниста роса, несправжня борошниста роса, чорна ніжка. Хвороби інтенсивно розвиваються на ослаблених рослинах.

Невід’ємним елементом технології вирощування ріпаку є використання фунгіцидів та ретардантів. Особливо це важливо в осінній період, коли потріб­но не лише захистити рослини від фітопатогенних мікроорганізмів, а й забезпечити нормальний розвиток рослин. Такий подвійний ефект робить застосування фунгіцидів на посівах ріпаку надзвичайно актуальним для підвищення його врожайності.

Використання ретардантів базується на властивостях перерозподілу потоку поживних речовин у бік накопичення не до верхньої точки росту, а до кореня. Тим самим низхідні потоки сокоруху покращують живлення нижніх бруньок і кореня. Завдяки цьому рослина міняє форму габітусу шляхом більшої детермінації стебла, кількості пагонів, стручків, потужнішого кореня та діаметра стебла. Завдяки застосуванню фунгіцидів-ретардантів можна збільшити утворення бічних пагонів і стручків, посприяти продуктивнішому нарощуванню репродуктивних органів на одиниці площі на рослині.

Доведено, що після застосування ретардантів у рослинах ріпаку починають відбуватися певні зміни. Рослини уповільнюють ріст надземної частини, завдяки чому формується компактна розетка з невеликих, але міцних лист­ків. Водночас рослина формує вкорочені й потовщені стебла, у ній краще перерозподіляються пластичні речовини між стеблом і репродуктивними органами, інтенсивніше формуються структурні елементи, які визначають урожай. Коренева система перетвориться з яскраво вираженої стрижневої на комбіновану, з великою кількіс­тю коренів другого-третього порядків і великою кількістю кореневих волосків. Коренева шийка потовщується й практично не виступає над поверхнею ґрунту, в надземній точці росту провокується закладання додаткових плодоносних стебел. У результаті стимулюються процеси росту й розвитку кореневої системи та накопичення поживних речовин у коренях, що сприяє підвищеній холодостійкості рослин і ранньому початку відновлення вегетації культури навесні.

Найпоширенішими фунгіцидами з ретардантними властивостями є препарати на основі триазолів: тебуконазолу (Фолікур 250 EW, ЕВ, Тілмор 240 ЕС, КЕ, Замір, ЕВ), метконазолу (Карамба, в.р.) та пропіконазолу (Аканто Плюс 28, КС).

Деякі з дозволених фунгіцидів (Альтерно, КЕ, Амістар Екстра 280 SС, КС, Піктор, КС) містять у своєму складі стробілурини, які володіють цінними властивостями — стимулювати обмінні процеси та зменшувати енергетичні втрати. Також застосування цих фунгі­цидів сприяє створенню ефекту озеленення, що зупиняє старіння, подовжує життєдіяльність рослин і збільшує врожай. Ці препарати посилюють фотосинтез і ростові процеси в рослинах, підвищують засвоєння та споживання азоту й стійкість культури до несприятливих погодних умов.

ЗАЗВИЧАЙ, В ОСІННІЙ ПЕРІОД РЕТАРДАНТИ НА ПОСІВАХ ОЗИМОГО РІПАКУ ВНОСЯТЬ, КОЛИ РОСЛИНИ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ФАЗІ ТРЬОХ — П’ЯТИ ЛИСТКІВ. ПРОВОДИТИ ОБРОБКУ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ЗА ТЕМПЕРАТУРИ НЕ НИЖЧЕ ЯК 15°С. ФАХІВЦІ РЕКОМЕНДУЮТЬ ЗАСТОСОВУВАТИ РЕТАРДАНТИ В ОСІННІЙ ПЕРІОД ЗАЛЕЖНО ВІД СТАНУ ПОСІВІВ.

Так, якщо ріпак перебуває в стадії чотирьох розвинутих справжніх лист­ків, із кореневою шийкою 4 мм, з нормальним зеленим кольором листків, які майже дотикаються один до одного в рядках, ніяких обробок на таких посівах проводити не потрібно. Якщо на рослині сформувалося понад чотири листки, діаметр кореневої шийки — понад 5 мм, колір великого листя темно-зелений і спостерігається змикання рядків, такі посіви слід обробляти ретардантами для затримання росту стебла. На посівах, де рослини мають менше ніж чотири листки, діаметр кореневої шийки — менше як 4 мм, листя на яких освітлене до червоно- фіолетового кольору й змикання рядів не відбувається до середини жовтня, слід вносити підтримувальну дозу азотних добрив. Під час сприятливої погоди можна провести позакореневе підживлення 8–10% розчином сечовини з нормою витрати 20–30 кг д. р. азоту/га із додаванням створених спеціально для хрестоцвітих культур комплексних мікродобрив, що дає хороший ефект на посівах цих культур. Таке підживлення можна проводити й на полях, де ріпак висіяний після поганих попередників у пізні терміни.

Ретарданти, як і багато регуляторів росту, добре діють у ясну сонячну погоду під час активного росту рослин. У похмуру дощову та холодну погоду їх застосовувати недоцільно.

Норма витрати препаратів також залежить від сонячної інсоляції та температури повітря. В осінній період норма витрати фунгіцидів із ретардантними властивостями (Фолікур, Карамба та ін.) зазвичай на 50% нижча, ніж навесні. У разі, якщо інтенсивність освітлення висока, а нічні температури низькі, норму витрати препарату можна дещо знизити (наприклад, на 0,1 л із розрахунку на кожні 50 м над рівнем моря), а в регіонах, де часто бувають тумани й низька інтенсивність освітлення, норму витрати слід підвищувати до верхнього допустимого рівня норми витрати.

Заходи захисту та догляд за посівами ріпаку в осінній період мають велике значення для подальшого розвитку рослин і формування продуктивності культури. Визначення оптимальних строків висіву, проведення необхідних агротехнічних прийомів, використання найефективніших відповідно до потреби препаратів забезпечує отримання здорових посівів, що є гарантією підвищення врожайності культури.

В. Сергієнко, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №10, 2019 р.