ОСНОВНІ ХВОРОБИ КІЗ,їх лікування та профілактика (повна версія)

Ревматизм у кіз буває м’язовий і суглобовий. М’язовий виникає при за-студі, утриманні тварин у вологих і холодних приміщеннях. М’язи стають твердими, тварина болісно реагує на доторк. Хворих кіз слід перевести в сухе приміщення і розтерти камфорним спиртом. При ревматизмі суглобів останні опухають, тварина кульгає, втрачає апетит, підвищується температура тіла.
Внутрішньо призначають 0,3–0,5 г саліцилового натрію, розтирають маззю (5 частин скипидару, 5 частин рослинної олії, 1 частина нашатирного спирту).
При порушенні обміну речовин або рахіті козенятам потрібно з 20-денного віку давати мінеральні корми: 5 г солі, 5 г кісткового борошна або товченої крейди на голову за добу. До 3-місячного віку дозу збільшують до 10 г. На зиму бажано заготовляти гілковий корм.
 Захворювання дихальної системи. Споконвіку селяни лікували свійських тварин різними травами, настоянками, відварами з них. Рецепти передавали з покоління в покоління. Однак останніми роками застосування рослинних препаратів значно зменшилося. Власники недужих тварин одразу викликають ветеринара, проте він не завжди є в селі. Зволікання призводить до хронічних захворювань, загибелі тварин. Лікарські ж препарати подорожчали, та й їх не завжди є змога придбати. Втім, лікування травами, які ростуть повсюди, може опанувати кожен і, приготувавши настоянки чи відвари, давати їх козам як для профілактики, так і для лікування. Лікувально-профілактичні заходи при респіраторних захворюваннях молодняку мають бути спрямовані передусім на підвищення імунобіологічної реактивності організму.
Поза сумнівом, для запобігання таким захворюванням слід вжити комплекс заходів: забезпечити добрі умови годівлі й утримання вагітних кіз і народжених козенят, не допускати протягів, підвищеної вологості й переохолодження молодняку. Власникам тварин рекомендуємо застосовувати рослинні лікарські засоби, адже вони найбільш доступні і дають позитивний ефект. Насамперед — настоянки женьшеню, ехінопанаксу високого (заманихи), аралії маньчжурської, левзеї сафлороподібної, лимоннику китайського із розрахунку 3–5 крапель на прийом або екстракту елеутерококу колючого — по 0,3–0,5 мл. Стійкість організму молодняку до хвороботворних агентів підвищується при застосуванні соку берези білої (бородавчастої або пухнастої) — по 20–25 мл, 1%-ного розчину екстракту березового гриба (чаги) — 25–30 мл, настоянки березового листя (1:20) 25–30 мл  3 рази на день.
До схеми лікування захворювань дихальної системи кіз слід включати рослинні препарати (настоянки, відвари) із мати-й-мачухи звичайної, яка поширена повсюди. З лікарською метою використовують листя, що містить гіркі глюкозиди, сапоніни, каротиноїди, галову яблучну та винну кислоти, вітамін С, інулін, дубильні речовини, ефірну олію та інші фармакоактивні сполуки. Органічні кислоти пом’якшують сухі виділення у верхніх дихальних шляхах і сприяють інтенсивнішому відокремленню продуктів запалення, покращують відхаркування мокроти, допомагають організмові протистояти запальному процесові. Готують свіжу настоянку із листя рослин (1:10) і протягом дня 2–3 рази напувають нею козенят — по 50–100 мл. Краще — разом з молоком. Для цього придатна фіалка триколірна, дивина (коров’як) скіпетроподібна, первоцвіт весняний, оман (дев’ясил) високий, аніс звичайний,  багно (багульник) болотяне, дягель лікарський, сосна звичайна.
Фіалка триколірна — однорічна або дворічна трав’яна рослина заввишки 15–20 см, росте повсюди. З лікувальною метою використовують надземну частину рослини. Збирають її в період бутонізації або на початку цвітіння і сушать у затінку під покрівлею. Готують настоянку (1:10) і використовують у суміші з іншими травами. Внутрішньо дають для пом’якшення запального процесу й відокремлення мокроти 2–3 рази на день по 25–30 мл з молоком.
Дивина (коров’як) скіпетроподібна — дворічна трав’яниста рослина заввишки 1–2 м. Цвіте в червні-серпні. Росте на піщаних кам’янистих грунтах на узліссі, вирубках і галявинах соснових лісів. Збирають і використовують квіти, рідше суцвіття, сушать і зберігають у добре закритих скляних банках. Застосовують у вигляді настоянки (1:10) по 15–20 мл 2–3 рази на день. Справляє відхаркувальну та знеболювальну дію.
Первоцвіт весняний — багаторічна трав’яна рослина. З лікарською метою використовують корінь і кореневище, а також листя. Застосовують як відхаркувальний засіб при катаральних запальних процесах, трахеїті, бронхіті. Готують в основному у вигляді відвару кореневищ або настоянки з листя (1:10) і застосовують 3 рази на день по 55–20 мл.
Оман (дев’ясил) високий — багаторічна трав’яниста рослина із сімейства складноцвітих. З лікувальною метою використовують корені й кореневища. Викопують їх восени або навесні, очищають від землі, миють у холодній воді і пров’ялюють на відкритому повітрі, ріжуть на невеликі шматочки й висушують у тіні під навісом. Свіжоприготований відвар (1:50) з теплим молоком по 15–20 мл тричі на день дають козенятам.
Аніс звичайний — однорічна трав’яна рослина із сімейства зонтичних. З лікувальною метою використовують плоди, які заготовляють у період стиглості. У щільній упаковці їх можна зберігати протягом трьох років. У плодах анісу міститься ефірна олія, якій притаманна протизапальна, спазмолітична і відхаркувальна дія. При ларингіті, трахеїті, бронхіті доцільно призначати збір, порошок, мікстуру, настоянку плодів анісу з кормом 2–3 рази на день. Порошок застосовують із розрахунку 1–2 г на прийом. Настоянку готують у співвідношенні 1:40, зберігають у холодильнику не більш як 2 доби. Випоюють по 150–200 мл 2 рази на день з молоком. У продажу є анісова олія, яку дають козенятам з теплим молоком 2–3 рази на день по 2 краплі.