Оптимізація строків сівби соняшнику
Зміною строків сівби можна створити кращі умови для росту й розвитку рослин соняшнику та уникнути настання несприятливих умов у критичні фази розвитку рослин.
Зміною строків сівби можна створити кращі умови для росту й розвитку рослин соняшнику та уникнути настання несприятливих умов у критичні фази розвитку рослин.
А. Андрієнко,
О. Жужа, канд-ти с.-г. наук,
В. Кузьмич,
ТОВ «Лімагрейн Україна»
На сьогодні немає сталої наукової думки стосовно оптимальних строків сівби соняшнику. Оскільки різні сорти та гібриди неоднаково реагують на терміни висіву, та враховуючи те, що останніми роками у виробництві з’явилося багато нових гібридів, які відрізняються від попередників скоростиглістю, морфобіологічними ознаками, підвищеною стійкістю до затінення, хвороб, вилягання, вищою врожайністю та якістю продукції, актуальним і важливим для виробництва є визначення оптимальних термінів висіву цієї культури за різних грунтово-кліматичних умов для покращання росту і розвитку рослин та підвищення продуктивності з одиниці площі.
Постає питання: коли все ж таки висівати соняшник та на що орієнтуватися — на температуру грунту чи календарні строки?
Агроном відчуває сам та визначає за температурою грунту, коли розпочинати сівбу, враховуючи при цьому наявне за гібридами насіння, оскільки гібриди соняшнику по-різному реагують на строки сівби. Головне — правильно визначити, з якого гібрида розпочати висів.
Початок сівби також залежить від наявної посівної техніки, її технічного стану та навантаження на один агрегат. Нині внаслідок глобалізації та збільшення великих господарств останнім здебільшого не вистачає техніки для вчасного проведення сівби у стислі терміни. За таких обставин цей фактор можливо врегулювати вірно дібраними гібридами соняшнику.
Посушливі умови завжди були проблемою для ефективного землеробства України, більша частина території якої належить до зони нестійкого та недостатнього зволоження. У середньому в Україні тривалість бездощового періоду може сягати 50–90 днів. Здебільшого вони супроводжуються підвищеною температурою повітря, що призводить до атмосферної та грунтової посухи.
Отриманню стабільної урожайності соняшнику заважає тривала літня посуха, яка протягом останніх років створює екстремальні умови для виживання сільгоспкультур. При цьому тривалість весняного, тобто сприятливого періоду для сівби та початкового росту всіх культур, не перевищує одного місяця. Вже в кінці квітня (а на півдні — у середині) добові температури повітря переходять позначку 15°С. Починається метеорологічне літо. До того ж спекотне: у середині липня середня температура повітря перевищує норму на 3…4 (захід) та 5…6°С (решта території). Гірша ситуація, ще й на фоні відсутності опадів, спостерігається у серпні.
Важливим періодом у закладанні генеративних органів соняшнику є початок формування суцвіття (багатоквітковий кошик). У ранніх та середньоранніх гібридів він починається, коли рослини утворюють 5–6 пар листків, а у середньопізніх — 7–8 пар. Кількість квіток, що закладається в суцвіттях у цей час, варіює у широких межах і значною мірою залежить від агроекологічних умов вже у перші два-три тижні після появи сходів.
Тому дуже важливо зробити чіткий вибір строків сівби для гібридів соняшнику різних груп стиглості й грунтуватися він має на температурі прогрівання грунту на глибині загортання насіння, а не на календарних строках, оскільки у кожній зоні вирощування вони суттєво різняться.
Так, наприклад, у зоні Лівобережжя Запорізької та Херсонської областей, а також переважної частини Одеської області (близько 1 млн га посівів соняшнику), посилаючись на практику та досвід виробників, можна стверджувати, що кращі строки сівби — з 5 по 25 квітня (залежно від умов весни, а за народними прикметами, соняшник висівають за тиждень до Великодня). Правий берег Запорізької, Херсонської областей та майже вся Миколаївська й третина Одеської (близько 1,0 млн га посівів соняшнику) успішно сіють від 10 до 25 квітня та з 15 по 30 травня (за наявності вологи). Полтавська, Дніпропетровська, Кіровоградська області та північно-західна частина Миколаївщини висівають соняшник починаючи з 15 квітня по 15 травня залежно від групи стиглості гібридів. Інші області мають близькі строки сівби до вказаних залежно від грунтово-кліматичної зони. Всі ці регіони в технології вирощування соняшнику об’єднує не календарний строк, а саме початок сівби за температурою прогрівання грунту.
Старожили рекомендують висівати у три строки: завжди один — невдалий, один — середньовдалий, а один буде успішним. До того ж вони не спостерігали жодної залежності від року вирощування. Й мали рацію, бо працювали, в основному, зі старими сортами та гібридами. На сьогодні ми маємо багато нових гібридів соняшнику, для кожного з яких є свої, кращі саме для нього, строки сівби: середньопізні та холодостійкі гібриди будуть розкривати свій генетичний потенціал у ранні строки висіву, середньостиглі та середньоранні — за прогрівання грунту до 10…12°С, а низка середньоранніх та ранньостиглих — до 14…16°С відповідно. При цьому для кожної зони будуть свої кращі календарні строки сівби.
Для підтвердження або спростування сказаного вище та встановлення оптимальних строків сівби ми висівали гібриди соняшнику різних груп стиглості у три різні строки: ранній — за прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 6…8°С, середній —
до 10…12 та пізній — до 14…16°С.
Результати досліджень, які проводили протягом 2006–2009 рр. у перехідній зоні від Лісостепу до Північного Степу та 2014 р. у зонах Степу та Лісостепу, показали, що зміна строків сівби впливала на ріст та розвиток рослин, змінюючи вологість, температуру грунту і польову схожість насіння, тривалість періоду сівба — сходи, а зміна кількості допосівних культивацій обумовлювала рівень забур’яненості посівів.
Показник маси сім’янок з одного кошика значно варіював залежно від умов вирощування. Простежувалася тенденція до збільшення розміру цього показника зі зміщенням календарних строків сівби від ранніх до більш пізніх (табл. 1).
У середньому за роки досліджень маса сім’янок з одного кошика у скоростиглого гібрида за другого та третього строків сівби була на одному рівні і становила 33,7–34,7 г. У ранньостиглого та середньораннього гібридів більшого значення цього показника досягали за пізнього висіву, а за сівби у середній строк спостерігалося зниження маси сім’янок з кошика на 11,0 та 9,7% відповідно. Найменшу масу було сформовано всіма досліджуваними формами за ранньої сівби.
Відмічені особливості формування маси сім’янок з одного кошика вплинули і на урожайність гібридів соняшнику. Дані обліку врожаю насіння показали, що формування його, в основному, залежало від морфобіологічних властивостей досліджуваних біотипів та погодних умов періоду вегетації. Так, найбільшу урожайність практично в усі роки досліджень забезпечив середньостиглий гібрид. Порівняно з ним, середньоранній формував дещо меншу (2006–2007) або майже однакову (2008) продуктивність. Найменший рівень урожайності серед досліджуваних форм показав ранньостиглий гібрид.
Варіювання врожайності соняшнику значно залежало від років досліджень, гібридів різних груп стиглості та, як показує аналіз росту і розвитку рослин, від умов проходження критичних періодів за різних строків сівби. На це, своєю чергою, впливав температурний режим, за якого відбувалося формування бруньки та її цвітіння, а, як нам відомо, найбільше вологи
45–60%) соняшник використовує саме у період утворення кошика — цвітіння (табл. 2). За нестачі вологи в цей період кошики і насіння бувають недорозвиненими. Аналізуючи результати досліджень, необхідно зауважити, що, в основному, більший урожай насіння гібридів соняшнику різних груп стиглості формувався у тих варіантах, де період від утворення кошика до цвітіння припадав на червень або ж першу декаду липня незалежно від року досліджень, — саме тоді, коли можливе випадіння опадів за середньобагаторічними показниками.
Отже, для того щоб гібриди різних груп стиглості у різні роки цей важливий для рослин період (критичний) проходили у вказані терміни, соняшник необхідно висівати за прогрівання грунту від 10…12 до 14…16°С, сівбу розпочинати із середньостиглих та середньоранніх гібридів, а завершувати — ранньостиглими формами. Проте для середньопізніх та холодостійких гібридів сівба має починатися з прогрівання грунту до 6…8°С.
Урожайність досліджуваних форм неоднаково змінювалась під впливом цього агротехнічного заходу в різні за гідротермічним режимом роки. На нашу думку, це пов’язано з неоднорідністю строків настання несприятливих умов для росту і розвитку рослин, особливо у критичні за водоспоживанням фази, і найбільшою варіабельністю його ознак під впливом цих факторів.
У середньому за 2006–2008 рр. досліджень ранньостиглий гібрид показав дещо вищу продуктивність за другого та третього строків сівби — 2,00 та 2,05 т/га відповідно. Середньоранній та середньостиглий гібриди здебільшого вищу врожайність формували за
третього строку сівби — коли грунт на глибині загортання насіння прогрівався до 14…16°С. За раннього висіву (до 6…8°С) у всіх гібридів спостерігалось суттєве зниження збирання насіння з одиниці площі. Проте, враховуючи результати досліджень 2009 р., різниця за урожайністю між строками сівби з прогріванням грунту на глибині загортання насіння до 10…12 та до 14…16°С у ранньостиглого гібрида Світоч стала більш помітною, а у гібридів Запорізький 28 та Запорізький 32, навпаки, скоротилася (табл. 3).
В умовах 2009 р. проводилося виробниче випробування отриманих результатів досліджень. Було закладено два кращі строки сівби. Тобто гібриди висівали за прогрівання грунту до 10…12°С (раніше рекомендований строк сівби) та до 14…16°С (кращий за результатами досліджень). Із гібридами, що досліджувалися протягом 2006–2009 рр., для порівняння було висіяно новий районований ранньостиглий гібрид.
За результатами проведеного випробування встановлено, що урожайність ранньостиглого гібрида
№ 1 становила 3,01 та 3,12 т/га з вологістю насіння 6,01 та 7,8% відповідно, а гібрида № 2 — 2,99 (6,8%) та 3,42 т/га (8,7%). Вологість насіння вказана станом на 18 вересня. Слід зауважити, якщо ранньостиглі гібриди більшу врожайність формували за прогрівання грунту до 14…16°С, то середньоранній та середньостиглий — за сівби з прогріванням грунту до 10…12°С. Урожайність середньораннього гібрида становила 3,13–3,31 т/га, а середньостиглого — 3,15–3,23 т/га (табл. 4). Необхідно відмітити, що у ранньостиглих гібридів відстрочення сівби до пізніших термінів не призводило до значного зростання вологості насіння, проте у середньораннього гібрида цей показник за висіву в оптимально пізній строк зростав на 4,8%, а у середньостиглого — взагалі вдвічі.
Таким чином, зміною строків сівби можна створити кращі умови для росту й розвитку рослин соняшнику та запобігти настанню несприятливих умов у критичні фази розвитку рослин. Наприклад, у 2009 р. цвітіння рослин ранньостиглих гібридів, що були висіяні за температури прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 14…16°С, збіглася з цвітінням середньораннього та середньостиглого гібридів, які висівали за прогрівання грунту до 10…12°С, що й забезпечило формування максимального збору насіння з одиниці площі цих форм.
У 2014 р. нами було проведено виробниче випробування у ТОВ «АФ “П’ятихатська”» Петрівського р-ну Кіровоградської області з гібридами соняшнику різних груп стиглості ЛГ 5580 та ЛГ 5663 КЛ. Так, середньопізній гібрид соняшнику ЛГ 5663 КЛ на площі понад 500 га за висіву 27 березня, що відповідало прогріванню грунту до 6…8°С, забезпечив урожайність 3,17 т/га з вологістю під час збирання 5,0%, наступним терміном сівби був строк з прогріванням грунту на глибині загортання насіння до 8…10°С, де урожайність становила 3,05 т/га з передзбиральною вологістю 5,5%. Останній термін, що використовували, — 26 квітня, де урожайність становила 2,67 т/га, що на 0,5 т/га менше порівняно із раннім строком (табл. 5). Слід вказати, що за раннього строку сівби сходи витримували короткочасні весняні приморозки, а протягом проростання температура на висоті 2 см над поверхнею грунту знижувалася до -8…10°С.
Також у ТОВ «АФ “П’ятихатська”» провели випробування й з гібридом ЛГ 5580. Так, висів середньораннього гібрида соняшнику ЛГ 5580 на площі понад 500 га з терміном сівби 12 квітня, що відповідало прогріванню грунту до 8…10°С, забезпечив урожайність 3,28 т/га з вологістю під час збирання 4,0%, наступним терміном сівби був строк з прогріванням грунту на глибині загортання насіння до 10…12°С, де урожайність становила 2,84 т/га з передзбиральною вологістю 4,8%. Останній строк, що використовували, — 19 травня, де урожайність становила 1,97 т/га, що на 1,31 т/га менше порівняно із раннім висівом (табл. 6).
У 2014 р. у зоні Лісостепу також було проведено випробування строків сівби з гібридами різних груп стиглості. Як показали дослідження, для середньостиглого та середньоранніх гібридів кращими виявились строки сівби за прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 10…12°С
(урожайність — 3,81 та 4,06 т/га), для ранньостиглого — ранній висів, у
середньораннього гібрида Мегасан урожайність за строками сівби була
приблизно однаковою (табл. 7).
Отже, враховуючи дані насіннєвої продуктивності досліджуваних гібридів та їхню передзбиральну вологість, слід рекомендувати наступну послідовність сівби гібридів соняшнику. Залежно від можливостей того чи іншого господарства для проведення сівби у стислі строки потрібно концентрувати техніку на висів конкретного гібрида й не розтягувати його висів у часі. Сівбу потрібно розпочинати з пізньостиглих та холодостійких форм з часу сталого прогрівання грунту на глибині загортання насіння до 6…8 та 8…10°С, далі висівати середньостиглі та близькі до них середньоранні гібриди, коли прогрівання грунту становить 10…12°С, й продовжувати більш скоростиглими формами, а завершувати висів — скоростиглими гібридами, коли грунт прогріється до температури 14…16°С.
Фахівці «Лімагрейн Україна», які проводили ці дослідження, рекомендують дотримуватися найсприятливіших строків сівби гібридів соняшнику. Для гібридів ЛГ 5663 КЛ та
ЛГ 5665М оптимальним є термін з прогріванням грунту від 6…8 до 8…10°С, а для холодостійкого гібрида ЛГ 5550, який придатний для висіву на схилах або змитих грунтах, — до 8…10°С, для інших високоолійних гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей — коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 10…12°С. Сівба в цей строк дає можливість одержувати дружні сходи на 9–12-й день.
Можливими строками сівби соняшнику може бути період від 5 квітня до 15 травня залежно від грунтово-кліматичної зони та гібрида соняшнику, що використовує господарство. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють небажані результати. За ранньої сівби період до появи сходів розтягується на три-чотири тижні, сходи можуть бути недружними, зрідженими. За пізнього висіву верхній шар грунту часто висушений, що теж негативно впливає на схожість.
Фахівці «Лімагрейн Україна» наголошують на обранні строків сівби залежно від агрономічної зони вирощування соняшнику, також не слід забувати, що кожен генотип має специфічну реакцію на строки сівби. Під час вибору строків сівби необхідно враховувати як агротехніку господарства, так і засміченість полів. Перевагу для ранніх термінів надавати гібридам за системою Clearfield, але завжди слідкувати за прогріванням грунту та дотримуватися оптимальних строків сівби.
Іноді, коли весна пізня, сіють і за температури грунту 6…8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами) віддають більш пізньостиглим формам. Це пояснюється тим, що за пізнього строку сівби в умовах недостатнього зволоження послаблюється розвиток вегетативної маси на шкоду генеративним органам.