Спецможливості
Технології

Оптимізація строків сівби пшениці озимої

27.08.2010
120025
Оптимізація строків сівби пшениці озимої фото, ілюстрація
Значення строків сівби озимини

У технології вирощування озимої пшениці велике значення мають строки сівби. Залежно від строків висівання, рослини потрапляють у різні агрометеорологічні умови, внаслідок чого по-різному ростуть і розвиваються, набувають неоднакової стійкості до низьких і високих температур, хвороб та шкідників, що відчутно впливає на врожай і якість зерна.

 

Багаторічними дослідженнями, проведеними в Інституті землеробства південного регіону НААН України, встановлено, що для одержання високого врожаю пшениці озимої по чорному пару кращим строком сівби є період з 25 вересня до 5 жовтня. Коли сіяти озиму пшеницю в ці строки, рослини восени встигають розкущитися, створити по три-чотири пагони, сформувати добре розвинену кореневу систему, набути високої зимостійкості. Така інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці забезпечує найвищу врожайність зерна озимої пшениці.

Відхилення від оптимальних строків висівання призводить до зниження врожаю.

За ранніх строків посіву озимої пшениці (5 вересня) рослини восени надмірно кущаться, створюють по шість-сім і більше пагонів, розвивають велику надземну масу, часто переростають і потім мають понижену зимостійкість, значно пошкоджуються злаковими мухами й хворобами, через що врожайність знижується в середньому на 5,7 ц з гектара.

Найбільший недобір зерна - 13,6 ц/га - мають у разі пізніх строків сівби (15 жовтня), коли врожайність становить у середньому 27, тоді як за оптимальних строків - 42-45 ц/га.

Правильні строки висіву дають рослині створити розвинену кореневу систему

За пізніх строків сівби рослини восени не встигають розкущитися, створюють лише по три-чотири листки, кущіння й формування кореневої системи відбуваються переважно навесні в умовах довгого дня й високих температур, що гальмує ростові процеси. Тому за пізньої посівної рослини відстають у рості, мають слабо розвинену кореневу систему, яка зазвичай розміщується у верхніх шарах грунту на глибині 50-70 см і не може використовувати вологу з глибоких шарів, внаслідок чого вони гірше забезпечуються вологою, дуже нестійкі до посухи й формують низьку врожайність зерна озимої пшениці .

Отже, сіяти озиму пшеницю слід у такі строки, щоб до входу в зиму рослини добре розкущилися, створили по три-чотири пагони й сформували добре розвинену кореневу систему та набули високої стійкості до несприятливих умов перезимівлі.
Проте оптимальний строк сівби озимої пшениці щорічно значно змінюється, що залежить від погодних умов року. У середньому, за 22 роки досліджень, найвищий урожай озима пшениця в цій зоні забезпечувала за сівби 25 вересня. Але протягом цих років спостерігалися досить великі відхилення оптимального строку від зазначеної дати. Розбіжність між оптимальними строками за роками становить 30-45 днів. Тому розраховувати на отримання максимального врожаю озимої пшениці, використовуючи середню дату сівби, не можна. Кращі строки її сівби слід визначати з урахуванням погодних умов, вологості грунту, попередника, сорту тощо.

Строки сівби пшениці озимої значною мірою залежать від вологості грунту.

Дослідженнями наукових установ Півдня України встановлено, що найкращі умови для росту й розвитку рослин та формування високого врожаю пшениці озимої по чорних парах - з 20 вересня по 5 жовтня, в АР Крим - 10-20 жовтня, а після непарових попередників, які зазвичай мають обмежені запаси вологи в грунті, пшеницю краще сіяти на сім-десять днів раніше, ніж по чорному пару, щоб рослини встигли восени розкущитися.
Отже, за наявності вологи в грунті, насамперед, слід сіяти озиму пшеницю після непарових попередників, потім по зайнятих парах, а за ними - на чорних парах і зрошенні.
А як бути, коли оптимальні строки сівби настали, грунт добре підготовлений, але на глибині загортання насіння сухий? Тоді сівбу озимої пшениці слід відкласти до допустимих строків і, якщо опадів не буде, то сіяти треба в сухий грунт, бо в цей період настає прохолодніша погода, й насіння менше псується, а посіви не зріджуються. При цьому не слід чекати дощів, а сіяти, бо інакше втрачається п'ять-сім днів на культивацію й сівбу, що затримує сходи та погіршує розвиток рослин восени.
Крім того, для висівання озимої пшениці в допустимі й пізні строки треба використовувати сорти, адаптовані до пізнього висіву, та збільшувати посівну норму на 15-20% і зменшувати глибину загортання насіння до 3-4 сантиметрів.
Пшениця озима, яку висівають у пізні строки та сухий грунт, на Півдні України здатна забезпечити врожайність вищу, ніж ячмінь ярий. У наших дослідах пшениця, яку вирощували за вказаною вище технологією, забезпечувала врожайність зерна 38,3 ц/га, тоді як ячмінь ярий - 23,9 ц з гектара.

Строк висівання пшениці озимої значною мірою залежить від сорту.

Одні з них потребують раніших строків сівби, другі - пізніших, а треті мають переваги за врожайністю лише в разі пізнього висіву.

Розпочинати сівбу потрібно пластичними сортами озимої пшениці , які восени повільно розвиваються й добре гальмують ріст і розвиток за скороченої тривалості дня: Струмок, Ніконія, Лада одеська, Одеська 162, Одеська 267, Вікторія одеська, Писанка, Косовиця, Антонівка, Землячка, Донецька 48 тощо.
У середині оптимальних строків краще сіяти сорти: Куяльник, Красуню одеську, Ніконію, Одеську 267, Селянку, Українку одеську, Фантазію одеську, Вікторію одеську, Херсонську безосту, Херсонську 99.
Обсіваючись у кінці оптимальних, у допустимі й пізні строки, треба використовувати сорти озимої пшениці , які слабо реагують на скорочення тривалості дня, восени інтенсивно розвиваються, мають добрі компенсаційні властивості, формують велику кількість продуктивних стебел, скоростиглі: Знахідка одеська, Селянка, Обрій, Сирена одеська, Вдала, Застава, Повага, Єдність. Ці сорти в разі запізнення з сівбою забезпечують вищий урожай, ніж інші.
У дослідах ІЗПР за сівби пшениці по чорному пару рано (5 вересня), у середньому за 36 років, урожайність зерна становила 37,5 ц/га, в оптимальні строки (25 вересня) - 40-42, а в пізні (15 жовтня) - всього 26,6 ц/га. Ці дані свідчать про те, що в цій зоні найнебезпечнішими для озимої пшениці є пізні строки сівби. На жаль, через погані попередники, низьку технічну оснащеність, несвоєчасне підготування грунту господарства щорічно не встигають висіяти пшеницю в оптимальні строки: понад 40% її площі засівають пізно, через що недобирають багато зерна.
Важливо зазначити, що оптимальні строки сівби озимої пшениці не постійні: вони змінюються в часі під впливом багатьох чинників. Так, вчені Інституту зернового господарства (В. Бондаренко, А. Артюх та ін.) ще в 1980 році порівнювали оптимальні строки сівби озимої пшениці за 1948-1960 роки, коли вирощували сорти екстенсивного типу (Українка, Кооператорка, Одеська 3), і за 1961-1977 роки, коли набули поширення сорти Безоста 1, Одеська 51, і встановили, що оптимальні строки значно змістилися - з 1-7 на 7-15 вересня. Тепер у Дніпропетровській області, за даними цього ж інституту, оптимальні строки сівби пшениці - 20-25 вересня. Отже, ці дані свідчать, що оптимальні строки висівання пшениці вже давно поступово зміщуються до пізніших, і цей процес триває й донині.
 Аналіз даних польових дослідів Інституту землеробства південного регіону засвідчив, що в 1967-1980 роках оптимальний строк сівби пшениці озимої по чорному пару був 5-20 вересня, а, за даними дослідів 1981-1994 і 2006-2008 років, найвищий урожай вона забезпечувала в разі висівання в пізніший строк - 25 вересня - 5 жовтня.

Отже, оптимальний строк сівби озимої пшениці за цей період змістився приблизно на 10 днів, що можна пояснити зміною клімату, еволюцією в селекції сортів тощо. Потепління клімату в осінні місяці спричинює сильніше кущіння рослин і більше переростання їх за ранніх строків висіву, натомість позитивно впливає на розвиток рослин пізніх посівних строків.
Тому тепер за пізнього висівання можна отримати урожай озимої пшениці на 5-8 ц/га вищий, ніж раніше, але це буде значно нижчий урожай, ніж за сівби в оптимальні терміни.
Аналогічне зміщення оптимальних строків сівби озимої пшениці зафіксували й інші наукові установи України. На підставі цього, останніми роками пропонують перемістити посівні строки цієї культури на вісім-десять днів пізніше, мотивуючи це зміною клімату та біологічними особливостями сучасних сортів. Проте, на наш погляд, такі рекомендації є хибними, бо зміщення строків сівби сталося, порівняно з даними, одержаними приблизно 20-30 років тому, і відображає лише історичний аспект цього питання. Нині, за рекомендаціями 20- 30-річної давнини, господарства пшеницю вже не сіють, а використовують строки сівби згідно з дослідженнями наукових установ за останні роки, які зазвичай враховують зміни клімату й біологічні особливості сортів нового покоління. Наукові установи постійно проводять досліди зі строками сівби пшениці, уточнюють їх і щорічно рекомендують виробництву, коли краще висівати культуру. Тож зміщувати строки сівби озимої пшениці одним заходом немає підстав, вони вже поступово зміщені одночасно зі зміною сортів і клімату. Господарствам просто треба дотримуватись оптимальних термінів висіву, які рекомендують наукові установи в конкретному році.

За даними Гідрометеослужби (Т. Адаменко, 2007), оптимальних термінів висівання пшениці озимої в цілому по Україні дотримуються лише в 47% випадків, а запізнення відбувається в 43% випадків. Через це посіви пшениці в середньому на 25% її площі входять у зиму зі слаборозвиненими рослинами та зрідженими посівами, що обумовлює щорічно втрату 10% урожаю зерна.
За даними нашого інституту, недобір зерна пшениці пізньої посівної становить 13-14 ц/га, або понад 30%. Можна тільки уявити, які втрати мала б держава, якби господарства сіяли озиму пшеницю на вісім-десять днів пізніше!
Правильніше порушувати питання про потребу зведення до мінімуму в господарствах як пізніх, так і ранніх посівних кампаній, тобто оптимізувати строки сівби озимої пшениці. Щоб сіяти пшеницю в оптимальні строки й збирати високий урожай зерна, господарствам слід приблизно на 5% площ змістити висівання на пізніший строк, а близько 40% площ, навпаки, засівати на вісім-десять днів раніше. Це поліпшить стан розвитку посівів пшениці й значно підвищить її врожайність. У разі 40% площ пізніх посівів озимої пшениці годі й думати про високі врожаї, такі, наприклад, як отримують передові господарства чи країни Європейського Союзу, де врожайність озимої пшениці досягає 70-75 ц з гектара.

Для того щоб змістити ранні строки сівби на пізніші, не треба жодних додаткових витрат, потрібна лише технологічна дисципліна. А пізні строки сівби в сучасних умовах господарювання є великою проблемою, для вирішення якої знадобляться значні кошти, щоб поліпшити технічне забезпечення та встигнути до оптимальних строків якісно підготувати грунт і своєчасно посіяти, мати добрі попередники тощо. На сьогодні у господарств слабка матеріально-технічна забезпеченість, і це не дає їм можливості в оптимальні терміни здійснювати осінні польові роботи, внаслідок чого держава втрачає багато зерна. Тож проблему пізніх строків сівби озимої пшениці потрібно вирішувати господарствам невідкладно, що дасть можливість значно збільшити виробництво пшеничного зерна.  

І. Нетіс, доктор с.-г. наук, Інститут землеробства південного регіону УНААН

Advertisement

Інтерв'ю
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
Ідея спалювати в котлах ТЕЦ солому ще в 80-х здалася б смішною. Однак зараз учені бачать не тільки можливість замінити ним, кукурудзяним і соняшним бадиллям дві третини газу, але й доводять, що тепло

1
0