Спецможливості
Статті

Оперативне лікування корів з патологією дійок Закінчення. Початок у №2/2002

05.06.2008
3105
Оперативне лікування корів з патологією дійок Закінчення. Початок у №2/2002 фото, ілюстрація
Оперативне лікування корів з патологією дійок Закінчення. Початок у №2/2002

Спосіб І. Ращенка
Тварину фіксують у стоячому положенні. Застосовують циркулярну анестезію біля основи дійки. Проте Е. Школьников рекомендував ці операції робити без знеболювання.
Знеболювання досягається цирку-лярною анестезією, яку виконують навколо основи дійки таким чином. Намічають дві точки ін’єкції. Одну — спереду, другу — позаду основи дійки. Із цих точок тонкою ін’єкційною голкою вводять навколо дійки підшкірно 0,25—0,5%-ний розчин новокаїну в кількості 10—15 мл. Створений інфільтраційний валик перериває провідність нервів, які йдуть до шкіри дійки.
Після підготовки поля операції (вим’я миють, насухо витирають, а верхівки дійок змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду) і знеболювання виконують хрестоподібний надріз сфінктера дійкового каналу. Його надрізають гудзиковим ланцетоподібним ножем, прихованим ножем або ножем І. Ращенка, гострим з обох боків і з тупим кінцем (рис. 1). Таким ножем можна оперувати будь-яку тугодійну корову. Його легко виготовити самому із звичайного скальпеля (рис.2).
Надріз сфінктера дійкового каналу виконують обережно, під контролем пальців, щоб запобігти повному розрізу сфінктера, адже повний розріз м’язів сфінктера може призвести до постійного самовільного виділення молока.
Великим і вказівним пальцями лівої руки захоплюють оперовану дійку біля верхівки і натискуванням пальцями в бік основи вимені по можливості наближують сфінктер дійкового каналу до місця оперативного втручання. Після цього ланцетом виконують надріз мускульного сфінктера і стінок дійкового каналу ланцетом (рис. 3). Ланцет витягують і вводять повторно, попередньо повернувши його на 90°. Так утворюють хрестоподібний розріз сфінктера дійкового каналу. Просувати ланцет вглиб дійкового каналу більш ніж на 15 мм не слід, адже це може призвести до повного розрізу сфінктера дійки.
Після операції треба старанно видоїти молоко з четверті вимені про-оперованої дійки і в подальшому протягом трьох діб проводити часті, кожні 2—3 год, здоювання, аби виключити можливість розвитку інфекції та усунути зростання виконаних надрізів сфінктера дійкового каналу. Через три доби після операції корів переводять на звичайний режим доїння.
В. Кондратьєв, А. Кисельов, І. П’єсков рекомендували після хрестоподібного надрізування сфінктера дійкового каналу в його просвіт вводити поліетиленову або полівінілову трубку, щоб не проводити частого здоювання.
Такі трубки еластичні, добре стерилізуються і легко піддаються механічній обробці. Введені з лікувальною метою в дійковий канал, вони не спричинюють подразнення тканин і забезпечують виведення молока з молочної цистерни назовні. Зовнішній діаметр тонкостінних поліетиленових або полі-вінілових трубок становить від 3 до 4 мм. Їх стерилізують кип’ятінням або занурюють на 40 хв у 0,1%-ний розчин етакридину лактату.
За межами дійки залишають вільну частину трубки завдовжки до 2 см. Цей кінець трубки розрізають навпіл і кожну половинку фіксують до шкіри дійки вузлуватим швом. Щоб молоко не накопичувалося в дійковому каналі і повністю витікало через трубку, у ній роблять кілька отворів (рис. 4).
За кордоном з цією метою використовують кеглеподібну канюлю, виготов-лену з м’якої пластмаси. Її легко виготовити і з поліетиленової або полівінілової трубки, бо поліетилен і полівініл при нагріванні легко моделюються. Перевага кеглеподібної канюлі перед іншими пристроями беззаперечна: вона самостійно утримується в дійці, її не потрібно додатково фіксувати (рис. 4).
На 4—5-й день трубку або канюлю витягують і корову переводять на зви-чайний режим доїння. Застосування трубок або кеглеподібних канюль попереджує заростання дійкового каналу і дає змогу не робити частого доїння.
Л. Целіщев для видалення молока з цистерни рекомендував вводити у дійку 15—20 стерильних кінських волосин завдовжки 25—30 см. Їх складають удвоє і через металеву трубку вводять у дійку. Потім трубку витягують. Аби волосини не втягнулися в дійку, їх зав’язують вузлом. Волосся необхідно міняти щодня впродовж перших трьох днів. Потім виконують одномоментне доїння. Для зменшення молокоутворення, Л. Целіщев пропонував вводити в дійкову цистерну 2—5 мл 1%-ного розчину атропіну сульфату. Атропін розслаблює гладенькі м’язові волокна, посилює регенеративні процеси і в кілька разів зменшує молокоутворення. У післяопераційний період атропін вводять щодня протягом 4—5 днів, причому повторні дози мають бути меншими від попередніх.
Про позитивні результати усунення тугодійності способом І. Ращенка писали О. Примак, В. Кондратьєв, А. Кисельов, І. П’єсков та інші автори. Тому його застосовують у клінічній практиці найчастіше.
Спосіб Л. Целіщева
Автор рекомендував закритий спосіб розтину сфінктера без порушення цілісності слизової оболонки дійкового каналу. Обробивши тампоном, змоченим спиртом, верхівки дійки для розправлення складок слизової оболонки, у дійковий канал вставляють товстий молочний катетер. Потім паралельно катетеру, відступивши від нього 1—2 мм, у товщу верхівки дійки вводять скальпель з гострим кінцем на глибину 0,6—1 см і рухом леза в бік шкіри розсікають сфінктер з двох або чотирьох протилежних точок. Рани на шкірі закривають колодієм.
Спосіб Е. Школьникова
Для лікування тугодійності автор запропонував дисковий ніж. Слід відзначити, що він має певні переваги порівняно з іншими аналогічними інструментами. Конструкція його така: діаметр металевого стержня становить 2,5—3 мм, що відповідає середній величині просвіту дійкового каналу. Вільна частина стержня поступово потоншується до верхівки і закінчується тупо (діаметр — 1 мм). Вмонтований дисковий ніж завдовжки 15—17 мм підвищується над поверхнею циліндричного стержня на 1,2—2 мм. Останній відокремлений від ручки невеликою кільцеподібною муфтою. Загальна довжина стержня до упорної муфти становить 4—4,5 см. Ручка завдовжки 60 і діаметром 6 мм закінчується кільцем, аби було зручніше тримати ніж.
Конструкція ножа дає змогу вільно вводити його навіть за значного звуження або викривлення дійкового каналу. Техніка розширення дійкового каналу за допомогою цього ножа проста. Дійку захоплюють лівою рукою за верхівку, обробляють антисептичним розчином і в канал обережно вводять стержень до леза дискового ножа, спрямовуючи останній між пальцями. Потім швидким коротким поштовхом просувають його до упорної муфти, розсікаючи у такий спосіб сфінктер на глибину до 2 мм, і таким самим швидким рухом витягують ніж із дійкового каналу.
Після операції молоко з цих частинок видоюють повністю. Протягом пер-ших трьох днів, щоб запобігти росту сполучної тканини, корів доять через кожні 3—4 год. У перші дні верхівку дійки після кожного доїння змазують емульсією стрептоміцину. Автор відмічав, що під час наступної лактації тугодійності в корів не спостерігається.
Спосіб І. Підмогіна
Автор запропонував хірургічний ніж, аналогічний за модифікацією ножу Е. Школьникова. Порожнистий напрямний стержень має на своїй стінці два отвори для виходу антисептичної мазі, яку витискають із тюбика, з’єднаного з ножем.
Різким рухом ніж просувають до упорної муфти, потім натискують на тюбик з емульсією, яка по каналу через отвори потрапляє в порожнину дійки. Витягуючи ніж, на тюбик натискують повторно, внаслідок чого розсічена частина каналу і сам канал заповнюються маззю, що, за даними автора, запобігає запаленню, спричиненому злипанням. Після операції корову не доять 8—12 год. Протягом наступних трьох днів емульсію наносять тільки на кінчик дійки.
Оперативне лікування зарощування дійкового каналу
Повна непрохідність дійкового каналу може бути зумовлена розростанням сполучної тканини після травматичних пошкоджень верхівки дійки або розвитком новоутворень на її верхівці. У первісток інколи виявляють природжену відсутність дійкового каналу або закриття його шкірою.
У тварин четвертина вимені збільшена й переповнена молоком. Верхівка відповідної дійки на місці каналу не має отвору. Пальпацією встановлюють повну відсутність сфінктера дійки або останній частіше пропальповують у вигляді потовщення м’язів. Молоко не виділяється внаслідок зарощення отвору тонкою шкірою, що, іноді, коли його затискують рукою (як під час доїння), виступає у вигляді підвищення на верхівці дійки.
Тварину фіксують у стоячому положенні. Знеболювання не виконують.
Якщо дійковий канал заріс шкірою, дійку треба стиснути так, аби шкіра, що закриває канал, натягнулася у вигляді підвищення. Центр останнього проколюють кровопускною голкою. Найкраще пропалити шкіру розжареним дротом, в’язальною спицею або, захопивши очним пінцетом, зрізати ножицями. Після операції стежать, щоб рана не заросла, часто здоюють і катетеризують дійку, а в проміжках між здоюванням змазують вазеліном, борною або іншою маззю з метою запобігання утворенню кірок і закупорки каналу. Якщо отвір малий, його розширюють бужуванням.
У разі заростання дійкового каналу його створюють штучним шляхом. П. Дяченко рекомендував послідовно по ходу каналу дійки вводити катетер для овець, потім катетер для корів і на завершення — дійкорозширювач. Після такого оперативного втручання канал дійки являє собою колото-рвану рану. Для збереження прохідності каналу в його просвіт вводять шовкову (шовк № 10) турунду (дренаж), просочену емульсією Вишневського з додаванням до неї натрію лимонно-кислого. Турунду залишають на 48—62 год, потім проводять обережні здоювання. В. Малий та А. Кривошей вважали, що доцільніше шовкову турунду замінити кетгутовою і міняти її через кожні 12 години.
Д. Логвинов, А. Юрков, С.Осмачкін та А. Мілорадович рекомендували після того, як буде зроблений отвір дійкового каналу, вводити в його просвіт ковпачкоподібний ніж і вирізувати надлишки рубцевої тканини.
Після операції корів слід видоювати через кожні 2—3 години.
В.Кондратьєв, A.Кисельов та І. П’єсков замість частих здоювань рекомендують у дійковий канал, утворений штучно описаним вище методом, вводити канюлю із поліхлорвінілової трубки терміном на 10—16 днів. Ця рекомендація заслуговує на увагу.
Л. Тихонюк,
канд, вет. наук,
доцент кафедри хірургії Білоцерківського державного
аграрного університету

Інтерв'ю
14-15 березня в Одесі пройшов черговий конгрес "Органічна Україна". Органічне землеробство, як і кожне явище, має як своїх прихильників, так і своїх противників. І у тих, і у інших є свої аргументи. Тож сьогодні редакція сайту «Пропозиція... Подробнее
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0