Спецможливості
Новини

Одні кажуть, АПК — це потяг, інші — що вагон

10.04.2009
460
Одні кажуть, АПК — це потяг, інші — що вагон фото, ілюстрація

Збільшення обсягів продукції агровиробництва, завдяки рекордному торішньому врожаю зернових, не поліпшило ні фінансових результатів галузі, ні життєвого рівня сільського населення. Й причиною, як було сказано на парламентських слуханнях "Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України", що проходили в сесійній залі Верховної Ради, є не лише вплив світової фінансової кризи. Навіть для харчової і переробної промисловості, де тривалий час спостерігалося зростання, спад очевидний.

Збільшення обсягів продукції агровиробництва, завдяки рекордному торішньому врожаю зернових, не поліпшило ні фінансових результатів галузі, ні життєвого рівня сільського населення. Й причиною, як було сказано на парламентських слуханнях "Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України", що проходили в сесійній залі Верховної Ради, є не лише вплив світової фінансової кризи. Навіть для харчової і переробної промисловості, де тривалий час спостерігалося зростання, спад очевидний.

Такому потягу тягнути важко, бо й сам поламався
Те, що стан в АПК близький до катастрофічного, можна побачити на прикладі молочної галузі. Якщо м'ясопереробні підприємства, хоч як прикро звучить така перспектива, можуть імпортувати, то молоко як сировину для переробки ніхто нам не постачатиме. А власна молочна ріка невпинно міліє. І нічого дивного в тому немає, бо поголів'я корів скорочується з кожним місяцем. За інформацією голови правління Укрмолпрому Василя Бондаренка, за січень у масштабах країни недорахувалися 63 тис. голів дійної череди, в лютому - ще 51 тисячі. Отже, зменшується й виробництво молока.
Своєю чергою, й молокозаводи недоотримують сировину. Підприємства галузі потужністю 18-24 млн т молока торік переробили лише 5,4 млн. Проблемою залишається й низька купівельна спроможність наших співгромадян. Споживання молокопродукції на душу населення з 373 кг у 1991 році, зазначив Василь Бондаренко, зменшилося до 206 кг у 2008 році.
Винна криза? Тоді як пояснити успіхи наших сусідів?
Білорусь, незважаючи на фінансові негаразди, спрямовує значні кошти на розвиток молочного скотарства. Як наслідок, виробництво молока зросло вдвічі проти 2000 року. А в Москві попередили, що через два роки Росія зможе повністю забезпечувати себе молочною продукцією, тож відмовиться від українського імпорту. Тим часом на полицях наших крамниць вітчизняний товар витісняється закордонним. Кількість імпорту зростає.
Одна з причин: при вступі до СОТ Україна знизила ввізне мито на молокопродукцію. А Євросоюз і далі ухвалює програми захисту власного виробника на молочному ринку.
Представник Укрмолпрому надав перелік антикризових заходів, закликав усі гілки влади невідкладно об'єднатися навколо аграрних проблем, а не сприяти поглибленню катастрофічного стану в тваринництві, що призведе до вирізання поголів'я. Адже для його відновлення знадобиться щонайменше сім-вісім років.

Треба міцні рейки й машиніста путнього
У своєму виступі голова парламентського Комітету з питань аграрної політики й земельних відносин Микола Присяжнюк закликав не списувати всі негаразди на фінансову кризу. Вона лише поглибила й висвітлила наявні проблеми. А для селянина криза - звичний стан.
Часто виходить так: посиділи в парламенті, погомоніли, а далі - влада сама собі працює, аграрії - самі по собі.
- Ми постійно, - вважає голова комітету, - живемо в кризі: або виростимо щедрий урожай та не можемо його продати, або недобираємо, тому що не вносимо добрив і недофінансовуємо весняно-польові роботи. І я вважаю, що основні аграрні принципи мають лягти в резолюцію, і ми зобов'язані донести її до Кабінету Міністрів і, починаючи з сьогоднішнього дня, вимагати виконання нашої з вами резолюції... Коли ми слухаємо уряд і бачимо, що уряд декларує й приймає протягом року постійні постанови, якими начебто намагається поліпшити стан в агропромисловому комплексі і на селі в цілому, розуміємо: сьогодні практично уряду нема. Немає прем'єр-міністра, нема віце-прем'єра, а це галузь із потужним потенціалом...  А я переконаний, що в умовах кризи саме АПК здатний пом'якшити кризові явища... Якби у нас в сільській місцевості проживало не 30 відсотків, а, як у розвинутих країнах, - два відсотки населення, вплив фінансово-економічної кризи був би набагато болючішим.
- Історія, - сказав далі Микола Присяжнюк, - доводить, що кризи долаються саме завдяки розвитку агропромислового комплексу. Україна зобов'язана використати свій агропотенціал та конкурентні переваги. Тож сьогодні нам потрібні, по-перше, невідкладні антикризові заходи для забезпечення продовольчої безпеки. По-друге, стратегічні цілі розвитку АПК і сільських територій. Згадаймо, коли розпався Радянський Союз, китайських фахівців спитали: "Скажіть, чому ми, ідеологи соціалізму, і його розвалили, а у вас він розвивається успішно?" Китайці відповіли: "Це тому, що ви приймали рішення на пленумі, і ми їх через тиждень теж ухвалювали. Але ви їх не виконували, а ми виконували".
Так от, сьогодні говорити, що не вистачає законодавчої бази, не можна - її достатньо. Достатньо й постанов, і рішень, і законів. Треба, щоб виконавча влада їх виконувала. В уряді мають чітко сказати, яким шляхом ми підемо: обігріватимемо так званих латифундистів чи дбатимемо про фермерство, індивідуальне виробництво.
Україні слід перестати бути ринком збуту для інших країн. Ми маємо керуватися доброякісним національним аграрним егоїзмом у зовнішньоекономічній діяльності.
Сьогодні всі кажуть, що варто створити при всіх посольствах аграрні аташе, щоб ми могли просувати свою продукцію. І це дуже важливо: формування сучасної інфраструктури сільського господарства, в тому числі мережі оптових ринків, формування державного національного земельного банку. І я вважаю, що розвиток тваринництва як потужної експортно орієнтованої галузі треба розглядати як вершину цілісної піраміди. В неї вбудовані і зернове господарство країни, і харчова промисловість.
Серед сільськогосподарських "здобутків" останніх років він назвав спад виробництва, особливо м'ясо-молочної продукції. Колись Україна виробляла 5 млн тонн м'яса. А тепер? Торік ми імпортували 540 тис. тонн, 70 тис. із яких - сало! І звідки? З сусідньої Польщі.
Фінансовий стан підприємств галузі не дає можливості активно проводити весняно-польові роботи. Тоді як банки майже згорнули кредитування. При тому, що рівень заробітків на селі падає, а натуроплата дедалі частіше підміняє гроші. Те, що нині відбувається в земельних відносинах, голова комітету вважає повним хаосом.

Знов за рибу гроші...
Депутати-аграрії вкотре
викликали "на килим"
керівників Держкомрибгоспу
Кількість риболовних суден, що ведуть промисел в океанічних районах за межами України, зменшилася з 230 в 1990 році до 14, до того ж, і вони можуть зникнути як застава під кредит. Причому лише п'ять суден залишилися в державній власності, але всі перебувають в оренді нерезидентів України. Така інформація прозвучала під час комітетських слухань, проведених Комітетом Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. На засіданні, на яке запросили представників Мінагрополітики, Держрибгоспу, Держрибохорони, Асоціації рибодобувачів, депутати намагалися з'ясувати, як виконується ухвалене парламентським комітетом 17 червня 2008 року рішення "Про сучасний стан та законодавче забезпечення розвитку рибної галузі України". За словами голови Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Миколи Присяжнюка, тоді було детально проаналізовано стан справ у рибній галузі й окреслено комплекс практичних заходів для виведення її з кризи.
За цей час лише поміняли голову Державного комітету рибного господарства, а уряд прийняв дві постанови щодо цієї галузі. І це все! Так і не було розроблено концепції розвитку, ніхто комплексно не перевіряв діяльності Держкомрибгоспу, не оцінював структурних перебудов, які здійснює його керівництво. Через таку безконтрольність, вважає Микола Присяжнюк, затверджені законами України програми розвитку галузі та будівництва суден, як і раніше, ніхто не виконує. Безконтрольність - одна з причин складного стану галузі. Серед переліку негараздів, які були названі під час засідання, - зниження продуктивності рибницьких ставків, втрата генетичного потенціалу, недотримання технології вирощування риби. Окрім того, керівництво Держкомрибгоспу руйнує систему державного контролю за нерестом риби та використанням водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах. Більшість структурних підрозділів галузі залишається збитковою. В цій ситуації на керівні посади нерідко призначають осіб, які вже були звільнені за корупційні дії. Все це сприяє соціальним протестам громадськості, про що свідчать численні звернення до органів влади. Так, у Криму 211 працівників понад десять місяців не отримують зарплати. "Всі мають знати: парламентським комітетом жодне рішення не буде знято з контролю до його повного виконання", - наголосив Микола Присяжнюк.
Водночас Держкомрибгосп бачить у розвитку галузі позитивні тенденції. За словами заступника голови цієї структури Василя Черніка, торік зросли показники добування морепродуктів. Було виловлено 224,2 тис. т риби та інших водних живих ресурсів, що на 4,9% більше, ніж у 2007 році. Основна частка вилову - майже 60% - припадає на підприємства океанічного промислу.
Загальне зменшення рибопромислового виробництва в попередні роки Василь Чернік пояснює не тільки світовою тенденцією зниження вилову через скорочення запасів водних живих ресурсів у районах промислу, а передусім зменшенням кількості суден рибної промисловості України.

З такою агрополітикою далеко не заїдеш
Заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Сергій Рижук теж вважає, що протягом 17 років незалежності владні інститути держави так і не зрозуміли суті пріоритетності розвитку сільського господарства. Через те в сільській місцевості найнижчий рівень життя, найнижча зарплата, мізерна пенсія, найвищий рівень смертності, найнижчий рівень народжуваності, деградують і вмирають сьогодні сотні сіл. Матеріально-технічна база сільського господарства морально й фізично спрацьована. Ресурси для селян дорожчають, а їхня продукція дешевшає. Стала нормою тотальна збитковість більшості сільськогосподарських підприємств. Це призвело до знищення цілих галузей агровиробництва. Зруйновано більшість тваринницьких комплексів. Останнім часом загрозливих масштабів набуло скуповування фінансовим і промисловим капіталом корпоративних прав засновників сільгосппідприємств, що призводить до концентрації в одних руках десятків, а то й сотень тисяч гектарів угідь. Це пролетаризує власників земельних паїв, поширює безробіття, бідність і безнадію. Отже, цілком очевидно, що нинішні основні напрями аграрної політики в державі не спрацьовують.
А періодичні намагання уряду адміністративними, часто запізнілими, засобами зупинити сповзання АПК до тотальної кризи ще більше погіршують ситуацію. На думку Сергія Рижука, насамперед потрібно змінити стратегію розвитку організаційних форм господарювання в сільськогосподарському секторі. Головне завдання - створити рівні умови діяльності всіх типів агропідприємств. Поки що тут спостерігаються колосальні перекоси. За статистикою, дрібнотоварні селянські господарства виробляють 61% валової аграрної продукції. Але вони позбавлені на сьогодні будь-якої державної фінансової підтримки. Водночас лише 7% сільгосппідприємств отримали три чверті всіх субсидій, а це майже 10 млрд гривень. Ось і головна відповідь на питання, чому при зростанні втричі за останні чотири роки фіскальної державної підтримки - проблем в АПК більшає.
Звичайно, дрібнотоварні підприємства для держави, з одного боку, - це все ще порятунок, а з другого - тягар. Середній розмір такого господарства - всього 1,20 га, але й ці 94% землі не в єдиному масиві, а в клаптиках. Лише 18% господарств мають хоча б якусь техніку, а середній вік працюючих там жінок - 58-61 рік. Близько в половині дворів сьогодні вже не тримають корів або свиней. Хіба можна вірити уряду разом із Держкомстатом, що селянин на своєму подвір'ї виробляє понад 60% валової продукції, а продукції тваринництва - три чверті?
 Не кращі справи з фермерськими господарствами. Великотоварні підприємства через брак регулятивної ролі держави на аграрному ринку 81% посівних площ займають зерновими й олійними культурами. Вони ліквідували тваринництво, кормовиробництво й далі погіршують родючість грунтів.
Отже, держава, щоб позбутися цих перекосів, має докорінно реформувати напрями підтримки сільського господарства, а саме:
а) перейти від виробничих субсидій до незалежних від обсягу й типу виробництва прямих платежів;
б) створити рівні умови діяльності та доступу для всіх типів сільгосппідприємств з тим, щоб кожне дрібне підприємство мало перспективу стати великотоварним, а значить, і конкурентоспроможним, мало перспективу;
в) диференціювати державну підтримку окремо для виробників сільськогосподарської продукції та окремо для розвитку сільської місцевості.
І, нарешті, остаточно відійти від валових показників розвитку сільського господарства, поки не буде високої рентабельності, ефективності...
Що більше виробляє сільське господарство, то більше - що?.. -воно має збитків, вимиваються основні обігові кошти, фонди. Що ми й маємо.

А віз і нині там...
Підсумовуючи сказане, перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Лавринович висловив сподівання, що МінАП разом із Комітетом Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин "знайдуть можливість відпрацювати ті підходи, які ляжуть в основу довготривалої програми розвитку агропромислового комплексу в Україні. З тим, щоб ми працювали й бачили не тільки перспективу АПК, а передусім перспективу того, що мешканці українських сіл матимуть такий рівень життя, який принаймні на сьогодні забезпечено у великих містах країни".
Від себе додамо: напрацьовані рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України" налічують понад десять сторінок друкованого тексту. Безперечно, Верховна Рада їх затвердить - проблем нема. А от хто їх реалізовуватиме - питання залишається відкритим. Знову говорили, балакали?..

Регіональний SOS
Начальник головного управління АПК Луганської облдержадміністрації Сергій Хворостяненко під час виступу: "Я прошу всіх, хто має можливість приймати рішення, звернути увагу на такі питання.
Перше, розвиток овочівництва. Складні умови фінансової кризи позначаться на суспільстві так, що овочі будуть найбільш затребувані на столі тих громадян, у кого дуже скромний достаток.
Друге. Розвиток молочної галузі. Вона на сьогодні потребує уваги щонайбільше - в усьому. Візьміть до уваги й приклад Луганської області: починаючи з рішень облдержадміністрації, обласної ради, де виділено цільові кошти на розвиток цієї галузі. Є потреба зміцнити допомогу й на державному рівні.
Третє. Зрошення. Ми недоотримали коштів на компенсацію витрат за електроенергію на зрошення. Для нас, степової зони, це дуже важливо, а ми ж не поодинокі. Південь, схід - ми конче потребуємо цієї підтримки. Тому, приймаючи рішення щодо цієї галузі, треба все зробити максимально правильно.
...Потрібно, щоб скоріше надійшли кошти - це першочерговий. Вже березень, а грошей немає...

Галина Квітка

Попередня стаття
Наступна стаття

Інтерв'ю
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових

1
0