Один сірий, другий білий...
Універсальна продуктивність, невибагливість до умов утримання, здатність споживати значну кількість об’ємних кормів із високим рівнем клітковини — якості, які підтверджують доцільність та користь розведення такого виду водоплавної птиці, як гуси. До того ж гуси здавна приручені людиною (згадайте лишень легенду про врятування гусьми Риму) і досі часто зустрічаються на подвір’ях селян. Проте промисловим гусівництвом займаються не так уже й багато господарств.
Універсальна продуктивність, невибагливість до умов утримання, здатність споживати значну кількість об’ємних кормів із високим рівнем клітковини — якості, які підтверджують доцільність та користь розведення такого виду водоплавної птиці, як гуси. До того ж гуси здавна приручені людиною (згадайте лишень легенду про врятування гусьми Риму) і досі часто зустрічаються на подвір’ях селян. Проте промисловим гусівництвом займаються не так уже й багато господарств.
В. Хвостик, канд. с.-г. наук,
Інститут тваринництва НААН
Спеціально для журналу
«Тваринництво та ветеринарія»
У мальовничому куточку Слобожанщини, у Зміївському районі Харківської області, розміщене село Роздольне, на території якого функціонує племінне птахівниче підприємство з однойменною назвою. Розводять тут гусей трьох порід: велика сіра, велика біла та рейнська, загальним поголів’ям близько 3500 голів.
Особливості утримання стада
Утримання дорослого поголів’я гусей у господарстві розподілено на три періоди:
підготовчий — перед циклом яйцекладки (як правило, це листопад — середина січня);
продуктивний, або племінний, який розпочинається наприкінці січня — на початку лютого і закінчується у травні — червні;
пасовищний — розпочинається після закінчення яйцекладки і закінчується, залежно від природних умов, у жовтні — листопаді.
У перші два періоди гусей утримують у пташниках із випусканням на вигульні майданчики, а в третій — переважно на пасовищах або застосовують спосіб загінного випасання.
Дорослих гусей у господарстві утримують у двох пташниках розміром 18 х 96 м на глибокій незмінній підстилці: з початковим шаром не менше 15 см із деревної стружки, тирси, солом’яної січки або лушпиння соняшнику. Підстилку використовують таку, яку вдається придбати на поточний момент. Підлога у гусятниках з твердим покриттям, піднята на 20 см над рівнем грунту, щоб грунтова вода не потрапляла у пташник.
Пташники для утримання дорослих гусей не обігріваються, але добре утеплені полістироловим волокном. Узимку у приміщенні підтримують оптимальну температуру повітря на рівні 14°С, відносну вологість — 70–80%.
Як згадувалося вище, дорослих гусей у пташниках утримують на глибокій незмінній підстилці. Цей вид підстилки створює тепло у приміщенні, що, своєю чергою, сприяє більш ранньому настанню несучості гусок і, крім того, значно скорочує витрати праці на обслуговування птиці. Закладають глибоку підстилку з осені, а впродовж періоду утримання гусей зверху щодня настилають новий свіжий шар.
До посадки гусей у приміщення на підлогу насипають вапно-пушонку з розрахунку 0,3–0,5 кг/м2 площі, а зверху настилають підстилку шаром 10–15 см. Навесні за вигону гусей на пасовища всю підстилку видаляють. Зазвичай за період утримання гусей у пташнику шар підстилки може досягти висоти 30–50 см. Річна потреба в підстилці на одну дорослу особину становить приблизно 40 кг.
Гусей утримують великими групами задля зниження фактора моногамії, який досить поширений серед цієї птиці (адже тут використовують природне спарювання): 20–25% гусаків зазвичай спарюються тільки з однією гускою, решта — з шістьма-вісьмома різними самками. Водночас близько 40% гусок у спарюванні також проявляють моногамію, а 60% — полігамні. Аби гуси звикли одне до одного, формування груп проводять за два місяці до початку яйцекладки.
Кожну породу птиці утримують окремо, для чого приміщення розділені на рівні за площею секції за щільності посадки 1,5 гол./м2 площі підлоги.
Гнізда (на кожну самку окреме) у приміщеннях розміщені уздовж стін. Їх встановлюють не пізніше ніж за місяць до початку яйцекладки, щоб у птиці був час звикнути до них. Щовечора у гнізда підсипають свіжу підстилку, отже, яйця, знесені вранці, залишаться чистими.
Годівля на вигульних майданчиках
У господарстві годівлю і напування гусей проводять на вулиці — на вигульних майданчиках (соляріях) біля пташників. Їхня площа утричі більша за площу приміщення. Для виходу гусей із пташника на вигульні майданчики в кожній секції обладнано лази. Висота переносних сітчастих перегородок між окремими секціями солярію — не менше ніж 1,5 м, це запобігає змішуванню птиці з різних груп.
Незалежно від пори року гусей щодня випускають на вигульні майданчики біля пташника. Температура повітря в межах -15…20°С не є небезпечною для гусей, лише за сильного вітру взимку птицю не випускають. У такому разі птицю годують у приміщеннях, а воду вона виходить пити все ж таки на вулицю.
Годують гусей сухими комбікормами та влітку – зеленою масою із додаванням зерновідходів.
На годівлю усього стада щодня витрачають 1,3 т комбікорму (370 г/гол./добу).
У кінці вигульних майданчиків на всю довжину будівлі розміщені купальні канавки з проточною водою, зі спуском її у каналізацію. Взимку проточна вода не замерзає. Гуси залюбки користуються канавками для купання і краще спарюються на воді.
Купання гусей та перебування їх у будь-яку пору року на свіжому повітрі сприяє підвищенню якості інкубаційних яєць. Стічна канавка зроблена з нахилом для того, щоб краще змивати бруд у каналізацію за допомогою шланга. Таким чином солярії обладнані напувалками, годівницями та спеціальними канавками для купання. Несуться гуски лише у приміщенні, у гніздах.
Продукція
Гуси відкладають яйця здебільшого через день і у ранкові години. Зазвичай працівники перевіряють гнізда та забирають яйця впродовж дня. Та в зимовий період і рано навесні, за загрози заморозків, яйця збирають якомога частіше, щоб запобігти їхньому підмерзанню та забрудненню.
Зберігають яйця в окремому добре провітрюваному приміщенні за температури 8…10°С. Їх складають у стерильну тару так, щоб вони були у горизонтальному положенні. Так зберігають протягом семи-дев’яти діб. Раз на два-три дні працівники інкубатора перевертають яйця, щоб не допустити прилипання зародка до підшкаралупної плівки.
Господарство не має власного забійного цеху, тож дорослих гусей (віком чотири роки) після закінчення яйцекладки живими продають населенню або перекупникам.
Ціна реалізації птиці мінлива: коливається із року в рік залежно від низки факторів і становить у середньому 25 грн/кг живої ваги.
Основний вид продукції, яку виробляє господарство, — яйця гусей. За рік підприємство у середньому виробляє приблизно 70 тис. шт. Частина з них іде в інкубатор для отримання добового молодняку, який потім іде на ремонт стада та на продаж, частину — продають одразу: усе залежить під попиту на той чи інший вид продукції, і щороку він має звичку змінюватися.
Відібрати чи вибракувати?
Під час розведення гусей особливу увагу приділяють оцінці птиці за екстер’єрними ознаками. Для вирощування відбирають лише типових, добре розвинутих, без екстер’єрних вад особин. Екстер’єр птиці оцінюють на індивідуальному рівні у 9- та 26-тижневому віці. Протягом усього періоду вирощування молодняку гусей із стада вибраковують особин із дефектами екстер’єру, які мають травми крил, ніг, із надто грубою конституцією та тих, що відстали у рості та розвитку.
Перший відбір: у гусей визначають стать, проводять індивідуальне диференціювання птиці за живою масою, зовнішніми ознаками, які характеризують міцність конституції, типовість лінії, породи та загальний розвиток. Відбирають кращих гусей із типовими для породи ознаками, добре вираженими м’ясними формами будови тіла, станом оперення, без дефектів екстер’єру.
Слід проводити жорстке вибракування особин із здавленою із боків головою, подовженою шиєю та затримкою росту пера.
Стать у гусей визначають шляхом огляду клоаки. Цей процес досить складний, і успішне його виконання потребує певних навичок. У цьому віці розкрити клоаку в птиці не так уже й просто (остання пручається, стискає її), але парувальний орган у гусака видно добре, а його довжина дорівнює приблизно 9–10 мм.
У 26-тижневому віці (вік остаточного відбору молодняку для комплектування батьківського стада) відбирають кращий молодняк за живою масою, розвитком екстер’єру, станом оперення, типовими для кожної породи іншими ознаками (колір оперення, наявність шишки на голові та ін.). У самців обов’язково має бути добре розвинутим статевий орган.
У цьому віці у птиці вже набагато легше розкривається клоака, і приблизно 75–90% гусаків мають сформований статевий орган. Він має вигляд спірального завитка з ледь помітними поділками. Довжина статевого органу в цьому віці становить 5–7 см, колір рожевий, у деяких гусей він може мати сірувату пігментацію (у порід із сірим оперенням).