Об’єднаймо, браття, наші сили...
Те, що в Україні працюють іноземці, — факт загальновідомий. Наразі навіть у нашому уряді є кілька міністрів, які мають неукраїнське походження.
Те, що в Україні працюють іноземці, — факт загальновідомий. Наразі навіть у нашому уряді є кілька міністрів, які мають неукраїнське походження.
Сільське господарство країни — також не виняток, іноземців працює тут чимало. І не лише менеджерами у великих компаніях, представництвах та дочірніх підприємствах західних компаній — іноземні фермери вже не один рік працюють на українських землях (про такі приклади ми неодноразово писали на сторінках свого видання). Наявність «незайманих» земель, бажання самореалізуватися і, звісно, заробити приваблюють до України аграріїв з усього світу — з Німеччини, Австрії, Нідерландів, Франції, Бельгії... Якщо порівнювати їхню кількість із вітчизняними фермерами, звісно, цифра не вражає — в Україні їх працює десь до 200. Здебільшого вони «опанували» західні та центральні регіони країни, а спеціалізуються на рослинництві, розведенні свиней, ВРХ та «екзотів» (кіз, кролів, волів тощо).
Інколи можна почути інформацію, мовляв, вони, іноземці, мають якісь преференції тільки тому, що вони іноземці. Втім, практика свідчить про інше — жодних преференцій, жодних пільг, а проблеми — ті самі. Працюють вони в тих самих умовах, що й наші вітчизняні аграрії: у реаліях недолугої кредитно-банківської системи, непрозорості та заплутаності законодавчої та податкової баз… і неймовірної корупції всюди. І якщо наші аграрії — народ бувалий і до таких «перепон» звичний, то для іноземних фермерів такі «державні звичаї» — річ дивна і неосяжна. Правда, вони, попри все, намагаються працювати так, як заведено у них на «батьківщинах», — чесно, у рамках законів тієї країни, де вони обробляють землю. І це їм, як не дивно, вдається.
Об’єднують західних фермерів не лише проблеми. На відміну від вітчизняних господарників, яких «до купи» зібрати дуже важко (хоча всі і розуміють, що «разом і батька краще бити»), фермери-іноземці кілька разів на рік влаштовують такі зустрічі, аби поспілкуватися, обмінятися думками та досвідом, узнати щось новеньке… Навіть заснували такий собі клуб IFA (International Farm Association). (Інакше, ніж клуб, його не назвеш, адже це не громадська організація — із членськими внесками, статутом тощо.)
У повсякденному житті фермери здебільшого спілкуються між собою за допомогою телефону чи електронної пошти. Саме у такий спосіб вони завжди знають, що відбувається у їхньому середовищі, чим живе IFA, коли і де буде організовано чергове зібрання… Кілька активістів (серед них — Дітріх Трайс, Александр Цайн та Альф Райхерт, які фермерують та консультують фермерів) цілком на добровільних засадах, без будь-якої оплати, беруть на себе підготовку таких зустрічей-зборів. Витрати на проведення подібних заходів покривають за рахунок самих фермерів-учасників (так би мовити «вскладчину»).
Останні збори IFA відбулися у Києві наприкінці листопада минулого року (до речі, місцем зустрічі буває не обов’язково Київ, це може бути і господарство одного із членів IFA). Як правило, на такі зустрічі запрошують цікавих людей, які можуть порадами та рекомендаціями, своїм впливом в українському аграрному суспільстві на різних рівнях допомогти вирішити нагальні проблеми (якщо, може, і не зовсім вирішити, то хоча б окреслити шляхи їхнього вирішення).
Цього разу гостями зимової «сесії» IFA були: Гебхард Рогенхофер, генеральний директор «Сингента Україна», який розповів про плани роботи компанії в Україні у 2015 р., ознайомив із умовами придбання ЗЗР та насіння та програмами підтримки клієнтів тощо; доктор Ансгар Ашфальк із німецького посольства — з доповіддю щодо політико-економічної ситуації в Україні, а також доктор Фолкер Зассе із Німецько-Українського агрополітичного діалогу (APD), який поінформував присутніх про останні новини української аграрної політики та законодавства.
Ну а самі організатори підготували кілька цікавих доповідей на «кукурудзяну» тему. Том Боге із ТОВ «Гером Інвест-Україна» виклав основи успішного вирощування кукурудзи в Україні. А Александр Цайн ознайомив фермерів із результатами власного дослідження «Пошук відповідного ФАО для кукурудзи». Александр у польових умовах із німецькою педантичністю вивчав, як ФАО залежно від місця вирощування впливає на врожайність та вологість кукурудзи. Наразі це дуже актуальна тема, адже, враховуючи теперішні ціни на енергоносії, саме час збирання, вологість та врожайність формують собівартість товарного зерна. Тож поради Александра були цілком слушними та доречними.
Зустріч тривала до пізнього вечора, адже після ділових виступів настав час жвавого неформального спілкування, так би мовити, «за жизнь»…
Ну а наступного дня кілька фермерів відвідали сервісний центр одного із найбільших дистрибуторів Case IH, компанію «Тайтен Машинері Україна», де їх ознайомили із технікою провідного світового виробника.
Після спілкування із фермерами-іноземцями починаєш розуміти, що їм працювати в Україні навіть важче, ніж нашим рідним аграріям: чужа країна (хоча для багатьох із них за роки життя в Україні вона стала другим домом, а декому навіть подарувала «другу половинку»), чужа мова, інші звичаї, ментальність і, відповідно, підходи до ведення бізнесу… Втім, вони гідно долають труднощі, продовжують працювати тут, дають роботу нашим співвітчизникам, сплачують податки та роблять свій посильний внесок у продовольчу безпеку України. І намагаються ефективно працювати — попри «сюрпризи» нашого законодавства, призвичаюючись до нашого менталітету, намагаючись обходити підступні «рифи» чиновницької корупції, не очікуючи преференцій і програм підтримки українського уряду. І можливо, частка успіху кожного з них — саме у взаємопідтримці, єдності підходів до господарювання, сповідуванні європейських цінностей і намаганні спільно шукати вдалі рішення, спираючись на кращий досвід та прислухаючись до щирих дружніх порад. Ми були б раді почути подібну інформацію і про наших фермерів, які самоорганізовуються в такі собі професійні клуби «за інтересами», адже хороші приклади гідні наслідування.