Спецможливості
Новини

Об’єднаймо, браття, наші сили...

13.01.2015
712
Об’єднаймо, браття, наші сили... фото, ілюстрація

Те, що в Україні працюють іноземці, — факт загальновідомий. Наразі навіть у нашому уряді є кілька міністрів, які мають неукраїнське походження. 

Те, що в Україні працюють іноземці, — факт загальновідомий. Наразі навіть у нашому уряді є кілька міністрів, які мають неукраїнське походження. 

Сільське гос­по­дар­ст­во країни — та­кож не ви­ня­ток, іно­земців пра­цює тут чи­ма­ло. І не ли­ше ме­не­д­же­ра­ми у ве­ли­ких ком­паніях, пред­став­ництвах та дочірніх підприємствах західних ком­паній — іно­земні фер­ме­ри вже не один рік пра­цю­ють на ук­раїнських зем­лях (про такі при­кла­ди ми не­од­но­ра­зо­во пи­са­ли на сторінках сво­го ви­дан­ня). На­явність «не­зай­ма­них» зе­мель, ба­жан­ня са­мо­­­реалізу­ва­ти­ся і, звісно, за­ро­би­ти при­ваб­лю­ють до Ук­раїни аг­раріїв з усь­о­го світу — з Німеч­чи­ни, Австрії, Нідер­ландів, Франції, Бельгії... Як­що порівню­ва­ти їхню кількість із вітчиз­ня­ни­ми фер­ме­ра­ми, звісно, ци­ф­ра не вра­жає — в Ук­раїні їх пра­цює десь до 200. Здебільшо­го во­ни «опа­ну­ва­ли» західні та цен­т­ральні регіони країни, а спе­ціалізу­ють­ся на рос­лин­ництві, роз­ве­ден­ні сви­ней, ВРХ та «ек­зотів» (кіз, кролів, волів то­що).
Інко­ли мож­на по­чу­ти інфор­мацію, мов­ляв, во­ни, іно­земці, ма­ють якісь пре­фе­ренції тільки то­му, що во­ни іно­земці. Втім, прак­ти­ка свідчить про інше — жод­них пре­фе­ренцій, жод­них пільг, а про­бле­ми — ті самі. Пра­цю­ють во­ни в тих са­мих умо­вах, що й наші вітчиз­няні аг­рарії: у ре­аліях не­до­лу­гої кре­дит­но-банківської си­с­те­ми, не­про­зо­рості та за­плу­та­ності за­ко­но­дав­чої та по­дат­ко­вої баз… і ней­мовірної ко­рупції всю­ди. І як­що наші аг­рарії — на­род бу­ва­лий і до та­ких «пе­ре­пон» звич­ний, то для іно­зем­них фер­мерів такі «дер­жавні зви­чаї» — річ див­на і не­о­сяж­на. Прав­да, во­ни, по­при все, на­ма­га­ють­ся пра­цю­ва­ти так, як за­ве­де­но у них на «батьківщи­нах», — чес­но, у рам­ках за­конів тієї країни, де во­ни об­роб­ля­ють зем­лю. І це їм, як не див­но, вдається.
Об’єдну­ють західних фер­мерів не ли­ше про­бле­ми. На відміну від вітчиз­ня­них гос­по­дар­ників, яких «до ку­пи» зібра­ти ду­же важ­ко (хо­ча всі і ро­зуміють, що «ра­зом і бать­ка кра­ще би­ти»), фер­ме­ри-іно­земці кілька разів на рік вла­ш­то­ву­ють такі зустрічі, аби поспілку­ва­ти­ся, обміня­ти­ся дум­ка­ми та досвідом, уз­на­ти щось но­вень­ке… Навіть за­сну­ва­ли та­кий собі клуб IFA (International Farm Association). (Інак­ше, ніж клуб, йо­го не на­звеш, ад­же це не гро­мадсь­ка ор­ганізація — із членсь­ки­ми вне­ска­ми, ста­ту­том то­що.)
У по­всяк­ден­но­му житті фер­ме­ри здебільшо­го спілку­ють­ся між со­бою за до­по­мо­гою те­ле­фо­ну чи еле­к­трон­ної по­шти. Са­ме у та­кий спосіб во­ни завжди зна­ють, що відбу­вається у їхньо­му се­ре­до­вищі, чим жи­ве IFA, ко­ли і де бу­де ор­ганізо­ва­но чер­го­ве зібран­ня… Кілька ак­тивістів (се­ред них — Дітріх Трайс, Алек­сандр Цайн та Альф Рай­херт, які фер­ме­ру­ють та кон­суль­ту­ють фер­мерів) цілком на до­б­ровільних за­са­дах, без будь-якої оп­ла­ти, бе­руть на се­бе підго­тов­ку та­ких зустрічей-зборів. Ви­т­ра­ти на про­ве­ден­ня подібних за­ходів по­кри­ва­ють за ра­ху­нок са­мих фер­мерів-учас­ників (так би мо­ви­ти «всклад­чи­ну»).
Ос­танні збо­ри IFA відбу­ли­ся у Києві на­прикінці ли­с­то­па­да ми­ну­ло­го ро­ку (до речі, місцем зустрічі бу­ває не обов’яз­ко­во Київ, це мо­же бу­ти і гос­по­дар­ст­во од­но­го із членів IFA). Як пра­ви­ло, на такі зустрічі за­про­шу­ють ціка­вих лю­дей, які мо­жуть по­ра­да­ми та ре­ко­мен­даціями, своїм впли­вом в ук­раїнсько­му аг­рар­но­му суспільстві на різних рівнях до­по­мог­ти виріши­ти на­гальні про­бле­ми (як­що, мо­же, і не зовсім виріши­ти, то хо­ча б ок­рес­ли­ти шля­хи їхньо­го вирішен­ня).

  Цьо­го ра­зу гос­тя­ми зи­мо­вої «сесії» IFA бу­ли: Геб­хард Ро­ген­хо­фер, ге­не­раль­ний ди­рек­тор «Син­ген­та Ук­раїна», який роз­повів про пла­ни ро­бо­ти ком­панії в Ук­раїні у 2015 р., оз­най­о­мив із умо­ва­ми прид­бан­ня ЗЗР та насіння та про­гра­ма­ми підтрим­ки клієнтів то­що; док­тор Ансгар Аш­фальк із німець­ко­го по­соль­ст­ва — з до­повіддю що­до політи­ко-еко­номічної си­ту­ації в Ук­раїні, а та­кож док­тор Фол­кер Зас­се із Німець­ко-Ук­раїнсько­го аг­ро­політич­но­го діало­гу (APD), який поінфор­му­вав при­сутніх про ос­танні но­ви­ни ук­раїнської аг­рар­ної політи­ки та за­ко­но­дав­ст­ва.
 
  Ну а самі ор­ганіза­то­ри підго­ту­ва­ли кілька ціка­вих до­повідей на «ку­ку­ру­дзя­ну» те­му. Том Бо­ге із ТОВ «Ге­ром Інвест-Ук­раїна» вик­лав ос­но­ви успішно­го ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи в Ук­раїні. А Алек­сандр Цайн оз­най­о­мив фер­мерів із ре­зуль­та­та­ми влас­но­го досліджен­ня «По­шук відповідно­го ФАО для ку­ку­руд­зи». Алек­сандр у по­льо­вих умо­вах із німець­кою пе­дан­тичністю вив­чав, як ФАО за­леж­но від місця ви­ро­щу­ван­ня впли­ває на вро­жайність та во­логість ку­ку­руд­зи. На­разі це ду­же ак­ту­аль­на те­ма, ад­же, вра­хо­ву­ю­чи те­перішні ціни на енер­го­носії, са­ме час зби­ран­ня, во­логість та вро­жайність фор­му­ють собівартість то­вар­но­го зер­на. Тож по­ра­ди Алек­сан­д­ра бу­ли цілком слуш­ни­ми та до­реч­ни­ми.
Зустріч три­ва­ла до пізньо­го ве­чо­ра, ад­же після діло­вих ви­с­тупів на­став час жва­во­го не­фор­маль­но­го спілку­ван­ня, так би мо­ви­ти, «за жизнь»…
Ну а на­ступ­но­го дня кілька фер­мерів відвіда­ли сервісний центр од­но­го із найбільших дис­три­бу­торів Case IH, ком­панію «Тай­тен Ма­ши­нері Ук­раїна», де їх оз­най­о­ми­ли із технікою провідно­го світо­во­го ви­роб­ни­ка.

  Після спілку­ван­ня із фер­ме­ра­ми-іно­зем­ця­ми по­чи­наєш ро­зуміти, що їм пра­цю­ва­ти в Ук­раїні навіть важ­че, ніж на­шим рідним аг­раріям: чу­жа країна (хо­ча для ба­га­ть­ох із них за ро­ки жит­тя в Ук­раїні во­на ста­ла дру­гим до­мом, а де­ко­му навіть по­да­ру­ва­ла «дру­гу по­ло­вин­ку»), чу­жа мо­ва, інші зви­чаї, мен­тальність і, відповідно, підхо­ди до ве­ден­ня бізне­су… Втім, во­ни гідно до­ла­ють труд­нощі, про­дов­жу­ють пра­цю­ва­ти тут, да­ють ро­бо­ту на­шим співвітчиз­ни­кам, спла­чу­ють по­дат­ки та роб­лять свій по­силь­ний вне­сок у про­до­воль­чу без­пе­ку Ук­раїни. І на­ма­га­ють­ся ефек­тив­но пра­цю­ва­ти — по­при «сюр­при­зи» на­шо­го за­ко­но­дав­ст­ва, при­зви­ча­ю­ю­чись до на­шо­го мен­таліте­ту, на­ма­га­ю­чись об­хо­ди­ти підступні «ри­фи» чи­нов­ниць­кої ко­рупції, не очіку­ю­чи пре­фе­ренцій і про­грам підтрим­ки ук­раїнсько­го уря­ду. І мож­ли­во, ча­ст­ка успіху кож­но­го з них — са­ме у взає­мо­підтримці, єдності підходів до гос­по­да­рю­ван­ня, сповіду­ванні євро­пейсь­ких цінно­с­тей і на­ма­ган­ні спільно шу­ка­ти вдалі рішен­ня, спи­ра­ю­чись на кра­щий досвід та при­слу­ха­ю­чись до щи­рих дружніх по­рад. Ми бу­ли б раді по­чу­ти подібну інфор­мацію і про на­ших фер­мерів, які са­мо­ор­ганізо­ву­ють­ся в такі собі про­фесійні клу­би «за інте­ре­са­ми», ад­же хо­роші при­кла­ди гідні насліду­ван­ня.

 

Інтерв'ю
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних
Земельна реформа аж ніяк не завершилася з прийняттям закону про обіг сільськогосподарських земель. Вона потребує прийняття супутніх законів та підзаконних актів, що забезпечать функціонування ринку землі. Про долю цих законів і... Подробнее

1
0