У своїй діяльності людина повинна керуватися мораллю

Під час проведення конференції “Управління агробізнесом” начальник сектору економіки журналу “Пропозиція” взяв інтерв’ю в директора корпорації “Агро-Союз” Володимира Хорішка.

Ю. М. “Агро-Союз” є прибічником технології нульового обробітку грунту “но-тілл” і активно її впроваджує. Є аргументи як “за”, так і “проти” цієї технології. Аргументом “проти”, наприклад, є те, що під час її використання зростає пестицидне навантаження на довкілля. У США технологія “но-тілл” набула широкого поширення після появи генетично модифікованих культур, стійких до гербіцидів. Оскільки ви наголошуєте на потребі впровадження інноваційних технологій, то яким є ваше ставлення до генетично модифікованих організмів?
В. Х. Я вважаю, що нікому не вдасться зупинити цей напрям (генетично модифіковані організми), і він розвиватиметься в будь-якому разі. Але його треба вивчати. Доти, доки його не вивчать досконально, існуватиме недовіра та пересторога. У мене в тому числі.
На багато новинок першою реакцією людей було категоричне “ні”, яке потім поступово змінювалося на “а може”, а ще пізніше — “дивись: працює!”.
Ю. М. Що для вас цього разу буде переконливим доказом?
В. Х. Не знаю. Можливо, коли буду достеменно впевнений, що це — безпечно. Я припускаю, що спротив упровадженню ГМО могли інспірувати хімічні або насіннєві компанії, які не займаються ГМО. Я бачу тут аналогію з імпортними пестицидами. Тоді як в Україні зареєстровано понад 500 пестицидів, їх постачальники виступають проти імпорту пестицидів із Китаю, хоча самі використовують ці ж самі китайські препарати.
Тепер щодо пестицидного навантаження. А традиційна технологія не послуговується пестицидами?
Ю. М. Ні, але порівняно з традиційною технологією використання пестицидів у “но-тілл” зростає.
В. Х. Отут я заперечую. До зростання пестицидного навантаження призводить нерозумне використання будь-якої технології. Фахівці вже зазначають, що грамотне використання технології “но-тілл” сприяє зменшенню пестицидного навантаження.
Ю. М. Але при цьому зростає ймовірність розмноження гризунів, для яких пожнивні рештки є кормом. Тоді доводиться використовувати дуже отруйні родентициди, а традиційна технологія за рахунок обороту пласта знищує нори гризунів.
В. Х. І одночасно знищує також грунт. За використання ж технології “но-тілл” на четвертий-п’ятий рік уже не залишається пожнивних решток. А в перші роки вони залишаються тому, що грунт мертвий. Але навіть у цій ситуації перевага “но-тілл” явна, адже традиційна технологія руйнує грунти. Знищувати українські чорноземи — неприпустимо! І ті вчені, які, замість пошуку рішення збереження грунтів, шукають аргументи проти “но-тілл”, є просто аморальними!
У Росії, на Кубані, вже почався незворотний процес деградації грунту — то що, Україна теж хоче дочекатися цього?
Ю. М. “Агро-Союз” займається виробництвом продукції рослинництва, яку потім використовують як кормову базу для ВРХ, свиней та страусів. Але чи всю продукцію рослинництва використовують у самому “Агро-Союзі”?
В. Х. Ні. Частину продукції ми продаємо.
Ю. М. Тоді як ви оцінюєте втручання уряду в торгівлю зерном? У доповіді на конференції ви зазначили, що держава має приділяти більше уваги сільському господарству. Водночас держава є потужним зовнішнім для бізнесу чинником, дії якого часто можуть завдавати бізнесу шкоди. Наприклад, заборона на експорт зерна призводить до “збивання” цін на нього.
В. Х. У таких заборонах більше негативу, ніж позитиву. Заборона вивозити зерно — на руку пекарям і споживачам, але шкодить сільгоспвиробникам. Відкриття кордонів для ввезення м’яса вигідне споживачеві, але шкодить сільгоспвиробнику.
На початку існування “Агро-Союзу” ми часто сперечалися, яким має бути шлях розвитку, і не могли досягти одностайного розуміння. Тоді я запропонував: уявімо, яким буде сільське господарство України в 2030 році або, точніше, яким ми хочемо, щоб воно було. Тепер запитаймо, якою має бути сільськогосподарська політика держави, щоб воно стало отаким? Коли ми зрозуміли, якою МАЄ БУТИ політика держави, ми зрозуміли, якою має бути наша стратегія розвитку.
В політиці держави на першому місці має бути: Україна аграрна, аграрна, аграрна! Ось олійники кажуть, що треба зоборонити вивезення соняшнику, бо в галузі працює чотири тисячі робітників, а машинобудівники закликають захищати власного виробника сільгосптехніки! А я порахував: у сільськогосподарському машинобудуванні працює приблизно 60 тисяч людей, а в сільському господарстві — чотирнадцять мільйонів! То кого треба захищати?!
Ю. М. В Європі, США нині спостерігається біопаливний бум. Чи плануєте розширювати посівні площі під енергетичними культурами (кукурудза, ріпак) з тим, щоб виробляти біопаливо хоча б для своїх потреб? Чи, може, від цієї ідеї краще утриматися?
В. Х. Для себе ми не вироблятимемо взагалі. Але ми маємо ідею комплексної утилізації сировини та відходів. Наприклад, побудувати біогазові установки для утилізації гною з тваринницького комплексу, спалювати газ, а вироблене тепло використовувати для виробництва етанолу з кукурудзи. Відходи етанольного виробництва — суху барду — використовувати як корм у тому ж таки тваринницькому комплексі. Ось такий проект буде економічним — матимемо не тільки етанол, а й молоко.
Ю. М. У вас є власний молочний комплекс, з якого молоко поставляють на молокозавод. Чи не розглядаєте ви ідею збудувати власний молокопереробний завод і випускати широкий спектр високоякісної молочної продукції під власною торговою маркою? Тим паче, що якість молока, виробленого в “Агро-Союзі”, відповідає європейським стандартам, але ж вигоди від цього ви не маєте.
В. Х. Ми маємо. А от Україна її не отримує, бо це високоякісне молоко змішують із низькоякісним. А ми маємо ціну, вищу за європейську, — 64 центи за літр. То чи треба нам власний завод?
Ю. М. Треба! Бо в молочному бізнесі основні гроші роблять не на молоці, а на продуктах його переробки — всіляких йогуртах, сиркових десертах, фірмових сирах тощо.

Останнє запитання. Ви — людина широкого кругозору, так би мовити, об’ємного мислення, успішно ведете бізнес, у якому впровадили найсучасніші технології та методи управління. Чи немає у вас бажання піднятися на державний рівень і почати втілювати політику, корисну для всієї держави в цілому? Іншими словами, чи не збираєтеся ви піти у велику політику?

В. Х. Не збираюся. Мені це не подобається. А людина має займатися тим, що їй приносить задоволення й на чому вона добре розуміється.

Юрій Михайлов