Найкращі сидерати для картоплі – вибирай, але перевіряй!

 

 

Сидерати слід сіяти у період, коли на ділянці немає основних культур. Зазвичай це осінь чи рання весна. Після їхнього загортання у ґрунт через пару тижнів можна висаджувати картоплю.

 

Осінній висів сидератів захищає поверхню ґрунту від ерозії, особливо в дощовий період, оскільки коріння утримує верхній шар ґрунту, запобігаючи вимиванню поживних речовин та погіршенню структури ґрунту. Крім того, це дає змогу конкурувати з бур’янам. Весняна сівба у ряді випадків справляє фітосанітарний ефект та оперативно постачає органічне зелене добриво.

 

Гірчиця біла — один із найпопулярніших і широко досліджених сидератів для картоплі. Вона швидко росте, утворює потужну кореневу систему та добре пригнічує бур’яни. Покращує структуру ґрунту, має фітосанітарні властивості – культура ефективна проти парші та ризоктонії, вважається оптимальною культурою для біофумігації.

Гірчиця збагачує ґрунт азотом, зазвичай збільшує вміст сухої речовини в подальшій культурі картоплі та вихід бульб.

 

Одним із недоліків гірчиці є фітотоксичність, яка може виникати у разі прохолодної весни, тому за весняної сівби відразу після закладення зеленої біомаси картоплю не садять — вичікують два або три тижні. За весняної сівби той плюс, що cкошування та загортання виконують безпосередньо перед цвітінням, коли концентрація глюкозинолатів найвища. З іншого боку, на постійній основі можна сіяти гірчицю на сидерати наприкінці літа або на початку осені, щоб вона загинула навесні від морозів природним чином.

 

Що таке біофумігація

Цей термін застосовують для визначення впливу сівозмінних або сидеральних культур на шкідників, що переносяться ґрунтом.

Такі культури, як ріпак та гірчиця, містять біологічно активні хімічні речовини, так звані глюкозинолати. У ґрунті деякі глюкозинолати в коренях, стеблах та листі розпадаються на ізотіоціанати (ITC) та інші хімічні речовини. Відомо, що ізотіоціанати вбивають або пригнічують деякі фітопатогени та нематоди. Існує багато типів глюкозинолатів, які продукують різні типи ITC із різною токсичністю для різних шкідників.

Метил ITC є активною хімічною речовиною, яка також, як звичайний синтетичний фумігант, в лабораторних умовах пригнічує розвиток білої гнилі, парші та рожевої гнилі.

 

Конюшину білу або червону також досить часто рекомендують як сидеральну культура для картоплі. Так, згідно з одним із досліджень учених із Нідерландів, червона конюшина перед садінням картоплі більше збільшила вихід бульб, ніж ще одна популярна суміш сидератів із вівса/ гороху/ віки.

Однак слід знати, що конюшина сприйнятлива до вертицильозного в’янення, що небезпечно для подальшої культури картоплі.

 

 

Жито раніше було чи ненайпопулярнішою покривною або сівозмінною культурою для картоплі, особливо на легких ґрунтах. На відміну від бобових, жито не потребує високого pH і дуже конкурентоспроможне з бур’янами. Це одна з кращих рослин для запобігання вилуговуванню нітратів восени. Жито також дуже терпиме до низьких зимових температур. На жаль, жито важко знищити навесні, і воно часто є рослиною-господарем для нематод, що атакують картоплю.

 

Соя — дуже хороший попередник картоплі, особливо у теплих кліматичних умовах. Соя більш терпима до кислотності ґрунту, ніж більшість бобових і добре зарекомендувала себе проти парші. Недолік сої, що вирощується як сидеральна культура, полягає в тому, що після неї на полі залишається дуже мало рослинних решток і це не сприяє підтримці рівня органічної речовини в ґрунті.

 

Овес — злакова рослина, яку часто використовують як сидерат під час осінньої сівби, оскільки вона покращує структуру ґрунту та захищає його від ерозії. Сприяє накопиченню вологи та запобігає пересиханню ґрунту, пригнічує розвиток бур’янів.

 

Зрозуміло, багатьох цікавить питання, а чи є сидерат для картоплі, який би відлякував колорадського жука так, як гірчиця відлякує нематод?

Такого сидерату в цьому плані поки не виявлено, а ось в якості супутньої покривної культури вчені радять підсіяти до картоплі рядок гречки. В одному з досліджень одна смуга гречки поруч із 4–5 рядками картоплі показала значне зниження кількості личинок колорадського жука, порівняно з посадками картоплі без гречки. Вчені вважають, що це відбулося внаслідок активнішого залучення квітучою гречкою на ділянку хижих комах, що полюють на личинок колорадського жука, таких як золотоочки і жужелиці.

 

Насамкінець, практика посадки сидератів для картоплі корисна — на відміну від синтетичних добрив, сидерати можуть поліпшити фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту. Це сприяє розвитку більшої та здоровішої кореневої системи картоплі, відповідно й формуванню рясного врожаю. Різні дати посадки (весна та осінь), використання різних культур дають змогу зробити картопляне поле продуктивним, збагаченим корисними мікроорганізмами. Наприклад, саме на посадках картоплі, заражених вертицильозним в’яненням (Verticillium dahliae) дослідники спостерігали, що коли певні сидерати, зокрема гірчиця, загорталися в ґрунт перед садінням бульб, рівень зараження Verticillium був низьким навіть за високого інфекційного фону.

У цьому випадку дослідники пояснюють, що «зелений гній» є джерелом енергії для корисних мікроорганізмів. Ймовірно, що ці організми, збільшуючись у кількості, не дають Verticillium повноцінно розвиватися. Потім, після посадки картоплі, вони, нібито, витісняють Verticillium з області вздовж коріння картоплі, званої ризосферою. Це єдине місце, де збудники вертицильозного в’янення можуть вражати рослини картоплі.

Вчені радять спробувати різні види сидератів для конкретного поля, щоб визначити ті з них, які будуть найкращими для тієї чи іншої ситуації.