Чому сірка важлива для рослин не менше, ніж азот і фосфор?

За інтенсивного ведення сільського господарства багато уваги приділяють балансу в ґрунті фосфору, азоту та калію, але часто забувають про сірку. Візуально дефіцит сірки плутають із дефіцитом азоту, але саме він призводить до порушення біологічних циклів. Як наслідок, знижується врожайність культур і погіршується якість продукції. До того ж брак сірки призводить до порушення родючості ґрунту.

Чому ж так важливо відновити баланс сірки у ґрунті, і як це зробити?

Причина №1. Сірка – незамінний елемент живлення, який бере участь у формуванні врожаю всіх культур

Сірка посідає одне з важливих місць у життєдіяльності рослин:

• Бере участь у синтезі хлорофілу. За її нестачі знижуються темпи наростання вегетативної маси, верхнє листя стає світло-зеленим, рослина різко відстає в рості. Часто такі «симптоми» плутають із нестачею азоту, вносять ще більше підкормок азотом, які в умовах дефіциту сірки неефективні.
• Впливає на формування жирів в олійних культур. Без достатньої кількості сірки у ґрунті проблематично підвищити олійність соняшника до 50 % і більше.
• Дефіцит призводить до зниження якості продукції. Сірка безпосередньо впливає на вміст білка в сої, люцерні, кормових травах. Для ріпаку сірка просто незамінна. За низького вмісту сірки формується мала кількість білків клейковини, через що знижується класність пшениці.

Тому сірка завжди має бути в ґрунті у доступній для рослин формі. Один із варіантів поповнення дефіциту – внесення фосфогіпсу. Це побічний продукт виробництва фосфорної кислоти, який є безпечним для навколишнього середовища. Його дозволено застосовувати у сільгоспвиробництві для всіх видів культур.

Фосфогіпс є додатковим джерелом сірки, що підвищує якість та товарність урожаю. Тому ефект від застосування помітний вже з першого року і повністю окупає витрати на внесення. Розглянемо на прикладі сої:

• За внесення фосфогіпсу зростає врожайність до 2,81 т/га (амофос + 6 т/га фосфогіпсу) порівняно з 2,03 т/га на контролі та 2,18 т/га за внесення лише 100 кг/га амофосу.
• Зростання вмісту сірки у ґрунті позитивно впливає на вміст жиру та білка у сої.

Причина №2. Сірка активує споживання рослинами інших елементів

Існує пряма залежність між сіркою, фосфором та азотом – споживання кожного з них зростає на тлі іншого. Часто без сірки внесення інших елементів марно. На кислих та лужних ґрунтах у разі сірчаного голодування навіть на полях із інтенсивною системою живлення рослини гірше засвоюють азот та фосфор. Більшість внесених добрив виявиться незатребуваною, а собівартість продукції збільшиться.

Доведено, що у разі застосування фосфогіпсу вже в перший рік коефіцієнт використання рослин фосфору та азоту збільшується на 10–15 %.

Причина №3: Сірка впливає на ґрунтові процеси

Сірка допомагає сформувати та покращити структуру ґрунту. Завдяки цьому збільшується вологоємність, знижується щільність до оптимальних значень, підтримується оптимальний газообмін. Зрештою, всі ґрунтові процеси відбиваються на врожайності культур.

Нині запаси сірки у  ґрунтах більшості регіонів країни перебувають на критично низькому рівні: середній вміст не перевищує 6,3 мг/кг ґрунту, а мінімально необхідна норма – близько 16 мг/кг. Це сталося через:

• збільшення інтенсивності обробітку ґрунту,
• втрати гумусу,
• збільшення виносу сірки з урожаями,
• скорочення обсягів внесення органічних добрив,
• відмови від сірковмісних меліорантів.

Ці причини призвели до систематичного зниження родючості ґрунту.

Щоб підтримувати біологічні процеси у ґрунті та відновити виснаження запасів сірки, аграрії використовують сульфат-амонію. Такий підхід відмінно працює на лужних ґрунтах, знижуючи рівень рН до оптимальних значень.

Але сульфат амонію має два істотні недоліки:

• сірка вимивається повністю в рік застосування – на глибині понад 1 м вона стає недоступною для рослин. Вносити таке сірковмісне добриво доведеться щороку, це збільшує витрати;
• високий ризик підкислення ґрунту. При його застосуванні на кислих ґрунтах проходитиме подальше закислення, яке потрібно нейтралізувати — доломітом, вапном або крейдою. Якщо цього не зробити, більшість культур відставатимуть у розвитку.

Щоб накопичити сірку у ґрунті без ризику підкислення, використовують фосфогіпс. У цьому меліоранті основний компонент – дигідрат сульфату кальцію. Він добре проникає у ґрунтовий профіль і вивільняється за необхідності. На кислих ґрунтах використовується нейтралізований фосфогіпс із рН близько 6,5, тому додатково нічого вносити не потрібно.

Подивіться на прикладі посіву сої, як покращуються показники ґрунту після використання фосфогіпсу.

За дефіциту сірки — вносимо фосфогіпс!

Якщо не використовувати сірковмісні добрива, є можливість втратити частину потенційного врожаю та прибутку. Фосфогіпс повністю закриває потребу в сірці — вона зберігається в ґрунтовому профілі і поступово вивільняється. Крім цього фосфогіпс:

• є додатковим джерелом кальцію, магнію, кремнію, цинку, міді;
• підвищує засвоєння азоту та фосфору;
• оптимізує рН ґрунту.

Ефект від застосування підтверджений експериментами та триває не менше трьох років за дотримання рекомендацій спеціалістів. А це означає, що ви можете отримувати додатковий прибуток не лише у перший, а й у наступні роки після використання фосфогипсу.

О. Квасюк, агроном із живлення рослин