Правильний відбір проб зерна та насіння для аналізу сільгоспкультур
Для правильної оцінки показників якості зерна пшениці вагоме значення має ретельність відбору проб. Тому важливо одержати найбільш репрезентуючу пробу зерна зернових культур або продуктів його переробки.
Недбалий чи неточний відбір проб якості насіння може призвести до отримання невірних результатів і неправильних взаєморозрахунків. Проби є важливими для достовірної характеристики посівних якостей насіння пшениці та іншого зерна.
У деяких зонах вирощування зернових культур є загальновизнані торгові асоціації, що встановлюють правила відбору проб зерна , яких слід дотримуватися під час укладення контрактів з цією асоціацією. Однак на сьогодні чинні й державні стандарти, які встановлюють загальні положення щодо правильного відбору та формування проб зерна (ГОСТ 13586.3-83 Зерно. Правила и методы відбору проб; ГОСТ ИСО 6644-97 Зерно і продукти його переробки. Автоматичний відбір проб зерна з використанням механічних заходів.
Якість зерна визначають за результатами лабораторного аналізу середньої проби, що є основною умовою об'єктивності оцінки. Середня проба зерна за всіма показниками - фізичними й хімічними - має відповідати якості партії. Партія зерна - це будь-яка кількість зерна, однорідна за якістю, яку одночасно здають, приймають або зберігають.
Кожну партію спершу оцінюють органолептично і, переконавшись в однорідності зерна , приступають до відбору об'єднаної проби зерна, аналізують її та встановлюють остаточно якість партії за даними лабораторного аналізу. В разі виявлення в партії зерна неспецифічного запаху проби не відбирають, а зерно відразу повертають виробникові. Якщо в процесі органолептичної оцінки відхилень не виявлено, тоді приступають до відбору проби. Кількість зерна, взятого для аналізу, залежить від тоннажу конкретної партії.( правила відбору проб зерна)
Точкова проба зерна - це проба, відібрана від партії зерна за один раз з одного місця. Для її відбору використовують конусні, циліндричні, мішкові щупи та механічні пробовідбірники. Ручним щупом відбирають точкові проби з верхнього й нижнього шарів зерна, а механічним - на всій глибині насипу зерна. Циліндричний щуп, залежно від розмірів, використовують для відбирання проб із засіків, контейнерів, вводять у насіннєву масу в закритому стані, коли потрібної точки досягнуто, його відкривають, двічі повертають або злегка струшують, обережно закривають. Наповнений щуп виймають, відкривають і висипають отримані проби насіння на підготовлену поверхню для порівняння на однорідність. Мішковий щуп призначений для відбирання проб із мішків. Його вводять у середину жолобком донизу, вістрям угору під кутом близько 30° до горизонталі. Коли досягають центра мішка, тоді його повертають жолобом догори, обережно виймають і висипають насіння в посудину. Проколювання від щупів у тканинних мішках зарівнюють хрестоподібним рухом вістря щупа, а на паперових та поліетиленових - заклеюють латкою. Конусний щуп використовують для відбирання проб із насипу, транспортних засобів, незашитих мішків тощо.( правила і методи відбору проб зерна)
З автомобілів, довжина кузова в яких до 3,5 м, точкові проби беруть у чотирьох місцях: на відстані 0,5-1 м від переднього та заднього бортів і близько 0,5 м - від бічних; за довжини кузова 3,5-4,5 м - у шести, а за довжини 4,5 і більше метрів - у восьми місцях; в автопоїздах - із кожного кузова (причепа). Сукупна маса точкових проб зерна з автомобіля, довжина кузова в якого до 3,5 м, має становити не менше 1 кг; 3,5-4,5 м - 1,5 кг; від 4,5 м і більше - 2 кілограми.
Точкові проби зерна, яке зберігають у коморах і на майданчиках насипом заввишки до 1,5 м, відбирають ручним щупом, якщо насип вищий - комірним щупом із штангами, попередньо розділивши насип на секції по 200 м2. У кожній секції точкові проби зерна беруть у шести місцях на відстані один метр від стін комори (країв майданчика чи меж секції) і на однаковій відстані одна від одної. За невеликої кількості зерна в партії можна аналогічно робити точкові проби в чотирьох місцях поверхні секції площею до 100 м2. У кожному місці пробу беруть із верхнього (на глибині 10-15 см від поверхні насипу), середнього та нижнього шарів зерна. Загальна маса точкових проб зерна - близько 2 кг на секцію.
Під час навантажування (розвантажування) зерна у вагони, на пароплави, в комори та на елеватор проби беруть із струменя зерна в місцях перепаду механічним пробовідбірником або спеціальним ковшем, пересікаючи зерновий струмінь через рівні проміжки часу. Періодичність відбору точкових проб зерна залежить від швидкості переміщення маси партії та засміченості зерна (табл. 1). Маса однієї точкової проби - не менше 100 грамів.
З партії затареного в мішки зерна (до 10 мішків) пробу беруть із кожного другого, а з 10-100 мішків - з кожного п'ятого плюс 5% від загальної кількості мішків у партії. Проби зерна із зашитих мішків беруть мішковим щупом, розсуваючи мішковину в трьох доступних місцях. Щуп уводять у напрямку до середини мішка жолобом донизу, потім повертають його на 180° і виймають. Загальна маса таких точкових проб - не менше двох кілограмів.( правила і методи відбору проб зерна)
Для відбору проб зерна (крім проса, гречки й соняшнику) застосовують механічний пробовідбірник А1-УП-2-А, пробовідбірники ПДШ, ППД, щупи конусні, циліндричні, мішкові. Проби з вагона беруть циліндричними щупами із штангами, що нагвинчуються.
Усі точкові проби зерна зсипають у чистий, не заражений шкідниками посуд, запобігаючи зміні якості зерна.
Сукупність точкових проб становить об'єднану пробу. До неї додають етикетку із зазначенням назви культури, номера машини, комори, маси партії, часу відбору проби зерна , її маси. Етикетку підписує особа, що відбирала пробу. За об'єднаною пробою зерна найточніше визначають органолептичні показники зерна, зараженість його комірними шкідниками. Заражене шкідниками зерно (крім кліща) повертають у господарство. Для подальшого розміщення зерна визначають його тип і підтип та вологість.
Перш ніж розрахуватися за прийняту партію, оцінюють якістю зерна за середньодобовою пробою. Цю пробу зерна формують із об'єднаних проб, відібраних із кількості однорідних за якість партій зерна, що надійшли з одного господарства протягом оперативної доби. Для її складання з об'єднаної проби беруть по 50 г з кожної тонни зерна.
Відповідність якості зерна вимогам стандарту визначають за середньою пробою, виділеною з об'єднаної або середньої проби, маса якої становить 2±0,1 кг. Якщо маса об'єднаної чи середньодобової проби зерна перевищує 2 кг, то середню пробу беруть методом квадратування або розподільником БИС-1 . У першому випадку зерно висипають на чисту, рівну, гладеньку поверхню у вигляді квадрата й перемішують за допомогою двох дерев'яних планок із скошеними ребрами. Зерно, взяте з протилежних боків квадрата, обома руками з планками зсипають одночасно на середину квадрата, формуючи валик. Потім беруть зерно з кінців валика й одночасно з обох планок зсипають на середину квадрата. Так перемішують зерно тричі. Сформовану таким чином об'єднану пробу зерна знову висипають рівним шаром у вигляді квадрата й розподіляють планкою по діагоналі на чотири трикутники. Із двох протилежних трикутників зерно викидають, а решту змішують і знову розподіляють, поки не залишиться кількість його 2±0,1 кг, яка і є середньодобовою пробою.
Розподільником БИС-1 можна змішувати проби зерна , розділяти їх навпіл, виділяти наважки заданої маси (25, 50 та 100 г). Він має два розподільно-змішувальні пристрої, які складаються з трьох конусів з отворами і засипною лійкою великого діаметра. Друга лійка має відвідний патрубок для виведення половини зразка. Якщо партію зерна аналізують за всіма показниками, то цю половину використовують для визначення натури зерна. У третій (нижній) лійці є дві рухомі заслінки, до ручок яких прикріплено стрілки, що встановлюються на потрібній поділці шкали залежно від маси об'єднаної проби й маси наважки для аналізу. Решта зерна проходить через центральний канал. Об'єднану пробу зерна перед виділенням наважок зважують і доводять до маси 2 кг. Для цього спочатку визначають пропускну здатність каналів розподільника. Якщо відома пропускна здатність того чи іншого каналу й маса наважки, тоді визначають, яким каналом може бути виділена наважка розрахункової маси.( правила відбору проб зерна)
Після проведення всіх аналізів середню пробу зерна зберігають протягом доби, якщо його прийняв від господарства хлібоприймальний пункт. Проби з партії зерна, призначеного на відвантаження в інші місця, треба зберігати протягом місяця, а зерна, призначеного на експорт, - упродовж трьох місяців у разі перевезення залізницею і шести місяців - водним транспортом.
Якщо здають-приймають партії кукурудзи в качанах насипом із автомобілів, тоді точкові проби зерна беруть у двох місцях за поздовжньою осьовою лінією на відстані 0,5-0,7 м від переднього й заднього бортів. У кожному місці відбору знімають верхні качани і з глибини близько 10 см виймають по п'ять качанів, які лежать поряд. Якщо насипи в автомобілях неоднорідні, допускається збільшення кількості місць взяття проб. В автопоїздах точкові проби відбирають з кожного кузова. В потягах з кожного вагона беруть 20 точкових проб (по 5 качанів, які лежать поряд, - усього 100 шт.). На складах кукурудзу в качанах беруть з двох шарів: на глибині 10 см і 1 м та на відстані 3 м від стін комори і 75 см від стін сапетки - по 16-17 качанів, що лежать поряд. Усього в кожній секції має бути відібрано 100 качанів.
Об'єднані проби зерна від кожного автомобіля складають у крафт-мішки. Для формування середньодобової проби з мішка беруть кожний 10-й качан і переносять в іншу тару. Якщо їх виявляється більше ніж десять, то відбирають через однакову кількість качанів, щоб мати середню пробу з десяти качанів, за якою визначають вихід зерна та його якість.
Проби для визначення вологості зерна слід зберігати в ємності, що герметично закривається. Результати аналізів середньодобових проб записують у лабораторний журнал, який передають бухгалтерії для проведення розрахунків за прийняту зернову продукцію та внесення даних у реєстр накладних. Реєстр проб зерна надсилають господарству, звідки надійшло зерно. У реєстрі накладних, крім відомостей про якість зерна, наводять розрахунок за закуплене зерно залежно від його якості.
Національним стандартом України (ДСТУ 4138-2002 Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості) встановлено правила відбирання, формування й приймання проб насіння всіх сільськогосподарських культур.
Треба також сказати про різні норми відбору точкових проб залежно від маси партії насіння, яке зберігають або транспортують насипом, у засіках, контейнерах великої місткості або від струменю насіння під час їхнього заповнення.
Від партії насіння, яку зберігають або транспортують насипом, точкові проби зерна потрібно відбирати від кожної партії (контрольні одиниці) у п'яти місцях.
За такою схемою відбирають проби з кожного засіку, якщо цю партію зерна зберігають у кількох засіках.
Із транспортних засобів тоннажем понад 25 т проби відбирають в одинадцяти місцях.
У кожному місці точкові проби зерна відбирають з трьох шарів: нижнього, середнього та верхнього.
Точкові проби качанів кукурудзи з насипу в засіках відбирають уручну в п'яти місцях і в кожному з них у трьох шарах (зверху, посередині та внизу) по 5 шт. - усього 75 штук.
З бунтів точкові проби відбирають у п'яти місяцях.
У центрі бунту качани відбирають із трьох шарів на різних глибинах, а з країв - в одному шарі з чотирьох протилежних боків (усього 7 точкових проб). З кожного місця відбирають по п'ять качанів (усього 70 шт.)
У процесі завантаження (розвантаження) транспортних засобів точкові проби відбирають через рівні проміжки часу - від кожної партії (контрольної одиниці) по 75 качанів.
З автомашин точкові проби качанів кукурудзи відбирають в двох шарах по 2 шт. у кожному місці - всього 20 шт. Якщо контрольна одиниця є в кількох автомашинах, точкові проби відбирають у процесі їхнього завантаження (розвантаження) через рівні проміжки часу.
З мішків або подібних до них контейнерів точкові проби качанів кукурудзи відбирають уручну.
Після відбирання качанів мішки пломбують знову, про що зазначають в акті відбирання проб.
Відібрані качани підраховують. Якщо їх 70 шт. і більше, виділяють кожен третій, але не менше 25 шт. Качани обмолочують і виділяють середню пробу насіння для аналізування.
Пересвідчившись в однорідності всіх точкових проб, їх об'єднують і ретельно перемішують. Якщо отримана проба за масою відповідає середній, її вважають такою.
Середню пробу виділяють з об'єднаної, послідовно зменшуючи її масу до мінімальної маси проби, потрібної для визначення посівних якостей і вологості насіння, маса якої є неоднаковою для різних сільськогосподарських культур і зазначена в додатках до стандарту (ДСТУ 4138-2002). У цьому разі формують три середні проби:
- перша - для визначення чистоти, відходу, схожості, життєздатності, маси 1000 насінин та інших аналізів;
- друга - для визначення вологості та заселеності шкідниками;
- третя - для проведення фітоекспертизи.
Отже, точний відбір зерна чи насіння має важливе значення для правильної оцінки якості вирощеної продукції, тому проби треба відбирати, формувати й приймати на основі стандарту. Відомо, що важко встановити сталі правила для кожного випадку, особливі обставини можуть спричинити потребу модифікації методики відбору зерна.
Н. Ящук, молод. наук. співробітник НУБіП України