Кращий господар в Україні:репортаж з Харківщини, Вінничини та Черкащини

Агрофірма імені Шевченка, село Червоноармійське Вовчанського району Харківської області

Любов Дмитрівна Овсяник живе в Червоноармійському, що у Вовчанському районі Харківської області, вже 30 років. Працює на фермі.
Любов Овсяник, доярка:
- Тепер значно краще стало: і зарплата більша, і на роботі краще. Доярка отримувала влітку мінімум 2,5 тисячі, нині - 1200-1300. Як для цього періоду - дуже непогано.

Марія Дмитрівна Рябченко теж працювала й дояркою, і бригадиром тваринницького комплексу. Тепер уже на пенсії.
Марія Рябченко, пенсіонерка:
- Я на пенсії, але ж мої діти тут працюють. У нас не ображають нікого. Скрізь усе порозкрадали, а в нас все на місці. Тож і нашим дітям є де працювати, і ми, пенсіонери, не забуті. Треба було цукру - пішли в дирекцію, по мішку виписали. Ми не в обіді на свого голову.

Олег Миколайович Супрун, ветлікар за фахом, місцеве сільгосппідприємство (а тоді це був збанкрутілий радгосп з боргом понад 1 млн гривень) очолив у 1997 році. А вже за три роки місцеві селяни практично одностайно віддали йому свої земельні паї й створили агрофірму імені Шевченка, в обробітку якої нині майже 3,5 тис. га землі.
Олег Супрун, директор агрофірми імені Шевченка:
- Виробництво у нас не просто рентабельне, а високорентабельне. Та ми - виняток із загальноукраїнської тенденції. І це тому, що пристосувалися до тих умов, які існують на аграрному ринку.

Виробництво агрофірма розвиває на науковій основі. До речі, Олег Миколайович кілька років тому захистив кандидатську дисертацію на тему формування економічного механізму господарювання сільгосппідприємств, взявши за основу досвід роботи саме свого сільгосппідприємства.

Олег Супрун, директор агрофірми імені Шевченка:
 - Я назвав би три головні складові, що є основою успішного господарювання. Найперше - це новітні технології у виробництві. Друге - утримання тваринництва на рівні, який забезпечує найнижчу собівартість. Третє - всього цього ми досягаємо завдяки тому, що щороку виробляємо 5-6 тис. т зернових культур, доробляємо і одержуємо 400-500 т зерновідходів.

На зерновідходах плюс силос, сінаж і утримують тваринництво. Собівартість молока за надоїв 3,5-4 тис. кг/рік - близько 50 к., а рентабельність його виробництва завжди вище за 50%. Від його реалізації агрофірма щодня має 2 тис. грн. Можна, звичайно, надоювати за рік і по 6 тис. кг від корови, погоджується директор, тільки тоді собівартість продукції сягатиме вже три гривні, відповідно, й рентабельність буде не та. Науковий підхід - у дії. А ось іще один: холодний метод вирощування телят.

Олег Супрун, директор агрофірми імені Шевченка:
- Залежно від температури повітря, ми випоюємо телят молоком пропорційно, збільшуємо даванку, якщо на вулиці холодно.

Фактично на вуличному майданчику лише навіси від дощу та снігу - таким способом вдається вирощувати здорове поголів'я. Наукові підходи спрацьовують і в рослинництві. Наприклад, останні шість років 600-700 га землі тут залишають під парами і, як наслідок, мають високі врожаї озимої пшениці - майже 70 ц/га. До речі, за такі показники Олегу Миколайовичу було присвоєно звання "Заслужений працівник сільського господарства". Впроваджувати нові технології намагаються й спеціалісти агрофірми.

Геннадій Кривоконенко, головний інженер:
- Сіяли восени озиму пшеницю за новою технологією - No-till. У сівалці Great Plains стоять но-тильні диски. Площу не готували до обробітку.
Минулий рік агрофірма завершила з прибутками, розрахувалися з пайовиками, нині на часі - весняно-польові роботи. Принаймні пальним запаслися заздалегідь.
Щороку господарство відчутно підтримує й соціальну сферу села. Із 370 тис. грн сільського бюджету 40% сплачує агрофірма.

ПП "Юхимівське", Шаргородський район Вінницької області
У Юхимівці найпершими прокидаються доярки, адже вже о п'ятій починають доїти корів. Надоюють тут від 3 до 3,5 т за добу.
Із 550 голів великої рогатої худоби, що є в приватному підприємстві, 237 - дійний гурт. Два з половиною роки тому в господарстві ввели в дію доїльну залу, що дало змогу підвищити якість молока, й тепер переробні підприємства забирають його на дитяче харчування.

Людмила Куцолапська, головний зоотехнік:
- Найперша вимога - якість кормів і, відповідно, молока. Кормові культури ми вирощуємо виключно в природних умовах, корми пройшли всі експертизи. Тому наше молоко придатне для дитячого харчування.
Годівля тварин - за чітко встановленим раціоном. Механізатор Іван Тимофійчук щодня підвозить трактором до сараїв корм для корів.

Іван Тимофійчук, механізатор:
- Є автоматизований розкидач, він сам завантажує себе, розмішує корми: силос, сіно, солому, дерть, патоку, макуху. Все роздаємо для дійної худоби механізовано.
Зберегти ферму, як і всі інші виробничі підрозділи господарства, для сьогоднішнього керівництва "Юхимівського" було справою честі.

Марія Соколюк, головний бухгалтер ПП "Юхимівське":
- Хороший спадок нам дістався. Ми боремося, щоб його підтримати. Щоб не було соромно перед людьми, що не стало Соколюка - й господарство занепало... Хоча цього багато людей очікували...

Василь Михайлович Соколюк, чоловік Марії Федорівни, тут, у Юхимівці, був головою господарства, вона - головним бухгалтером.

Марія Соколюк, головний бухгалтер ПП "Юхимівське":
- Була можливість, і ми перші в області перейшли на комп'ютерну систему ведення бухгалтерського обліку, а з 2002 року повністю перейшли на комп'ютерний облік.
Коли Василя Михайловича не стало, підприємство очолив зять - Олександр Кічмаренко.

Олександр Кічмаренко, директор ПП "Юхимівське":
- Уявіть, студент, який щойно закінчив університет, через півроку сідає на місце директора, яке, зазвичай, займають кваліфіковані спеціалісти, котрі розуміються на тому від А до Я. Тож попервах, звичайно, були певні труднощі.
Та поступово все ставало на свої місця. Економіка господарства розвивалася й далі, а, відповідно, зростали повага й авторитет молодого керівника.

Марія Соколюк, головний бухгалтер ПП "Юхимівське":
- Він - людина нового покоління. Він керує по-новому. Він - людина грамотна, толкова, віддає себе роботі практично всі 24 години. І так сталося, що слово директора - це закон. Люди його поважають і цінують. Цінують те, що господарство тримається. Вони бачать, як іде реалізація, як виплачують зарплати. Щомісяця, день у день, 6-7 числа ми зарплату виплачуємо. Всі податки сплачуємо щомісяця. Заборгованості ні копійки немає.
Нині "Юхимівське" готове виходити в поле. Скільки й чого сіятимуть із ярих - диктує структура сівозміни, яку намагаються не порушувати. Торішній урожай зернових продають, не поспішаючи, вичікуючи кращої ціни. Зароблені кошти йдуть на відтворення й розвиток господарства. А щодо теми "тещі - зятя"...

Олександр Кічмаренко, директор ПП "Юхимівське":
- На роботі ми - не теща й зять. У кожного з нас свої обов'язки, й кожен відповідає за свою роботу. До того ж, ми - однодумці. .
Марія Соколюк, головний бухгалтер ПП "Юхимівське":
- Такі стосунки рідко в кого є. Мама - і все. А він мені як син.

Агрофірма "Корсунь" Черкаської області
Нетеребки, як і решту довколишніх сіл, цієї зими замело добре. Вся надія була на трактор, який місцеве господарство виділило для того, щоб чистити дороги.

Марія Трутас, сільський голова с. Нетеребки:
- Якби не агрофірма "Корсунь" та їхній трактор, життя у нас завмерло б. А так у нас чистили кожну вулицю: у Нетеребках їх шість, а в Набутові - чотири.
Водяна свердловина для школи й книги для сільської бібліотеки, подарунки пенсіонерам та дітям до свят і навіть допомога сільським аматорам сцени та участь у завершенні будівництва сільської церкви - останні п'ять років усе це робить агрофірма "Корсунь".

Марія Трутас, сільський голова с. Нетеребки:
- Тільки агрофірма "Корсунь" відраховує нашому господарству такі прибутки й орендну плату. Тільки у нас є такий Савченко, з яким знаходимо спільну мову.

Родина Бочковських здає в оренду агрофірмі три земельні паї, загалом виходить понад гектар. На кожен пай отримали по 6 ц зерна.

Любов Кирилівна Бочковська пропрацювала в місцевому господарстві майже 40 років. Тепер тут працюють її сини.
Любов Бочковська:
- Два сини працюють в агрофірмі "Корсунь". Заробляють добре. Зарплатню щомісяця отримують вчасно.
Агрофірму "Корсунь" створено вісім років тому. Сьогодні господарство має в обробітку 23 тис. га землі в трьох районах Черкаської області. Минулого року, який, за словами директора, був непростим для агрофірми, тут отримали валовий збір зернових близько 30 тис. тонн.

Михайло Савченко, директор агрофірми "Корсунь":
- Люди добросовісно відпрацювали, дотримувалися всіх технологічних процесів. І це завдяки тому, що ми свого часу придбали високопродуктивну техніку, вдалися до прогресивних технологій поверхневого обробітку грунту. Тільки за останній рік техніки придбали на 12 млн грн, а до кінця року плануємо закупити ще на десять. Побудували просторе приміщення для зберігання машин та причіпного знаряддя, уже все практично готове до нового аграрного сезону.
Щодо запасних частин ми тісно співпрацюємо з "Амако". Вони поставляють їх до сівалок, просапних і грунтообробних агрегатів. На сьогодні це достатньо надійний партнер. Телефоном можемо замовити запчастини, й протягом тижня вони будуть у господарстві.
Для чергового нового потужного трактора нинішня весна стане "бойовим хрещенням" на корсунських полях. Спеціалісти планують, що він реально за добу оброблятиме близько 300 гектарів.