Нова концепція приміщень для відгодівлі телят

Багато телятників надто задушні та економічно затратні. Доктор Ханс- Юрген Кунц із Сільськогосподарської палати землі Шлезвіг-Гольштинія  розробив голштинський телятник

Дотепер немає системи телятників, які забезпечують тваринам достатню кількість свіжого повітря й водночас є простими і зручними в обслуговуванні. В більшості старих будівель задушливо, вогко і часто темно через незначний об'єм повітря та недостатнє провітрювання. Гній у таких приміщеннях прибирають уручну. І навіть у сучасних просторих "іглу" та сільських корівниках прибирання гною займає багато часу.
Підприємства, що стрімко розвиваються, шукають нові концепції приміщень для вирощування телят, які одночасно забезпечували б хороший мікроклімат, просту експлуатацію й не потребували великих затрат на будівництво. Базуючись на досвіді різних систем утримання, ми розробили зовсім нову концепцію телятника для перших шести місяців життя молодняку, так званий голштинський телятник.

Багато повітря й компактно
Йдеться про конструкцію з відкритим складеним дахом і середнім розміщенням годівниці (схема 1). Таку конструкцію можна подовжувати в усі боки. Її відмітною особливістю є те, що на компактній площі телятник пропонує три різні кліматичні зони залежно від віку телят. Для тварин, які їдять з напувалок, передбачені окремі "іглу" з виходом. Вони встановлені в ряд на одному боці від годівниці. Між "іглу" є достатньо місця для складування соломи.
Навпроти розміщено групові станки для восьми-десяти телят. На стічному боці передбачено щілинну вентиляцію, а обидві торцеві сторони наполовину закриті ворітьми позаду нього. Додатково для телят, які їдять з напувалок, збудовано окремі групові станки із захищеними мікрокліматичними зонами.
Годівницю з твердим покриттям умонтовано посередині між двома частинами телятника так, що годування можна здійснювати механічно. Для молодих телят є можливість простого подавання корму, наприклад, молочне таксі.
Вигідно з погляду затрат робочого часу сконструйовано й групові станки: кожний станок завдовжки 8 м і завширшки 4 м з твердою підлогою. Внутрішня площа посипана соломою. Оскільки підлога в станках на одному рівні з землею, треба регулярно чистити гній. Слід запобігати утворенню матів з гною, що створює поганий мікроклімат. Посередині кожного станка вмонтовано каналізаційну трубу. Вона забезпечує відведення води, яку використовують для очищення.
Годівниця навпроти місця для виганяння й відпочинку телят піднята на 25 см. В телятнику немає кормової решітки, що спричинено потребою напувати молодих телят навіть під час групового утримання в станках. Для відокремлених телят обмеженням слугує проста труба.
Окремі станки розділено решітками, які можна переміщати для відокремлення телят під час очищення від гною в задньому відділенні для лежання або в передньому біля годівниці. Очищення від гною відбувається досить швидко за допомогою двох проходів телятником пересувного щита. Бетонне обкантування розміром 15х15 см виконує роль спрямовувача.
Ще однією перевагою є те, що передню частину місця для поїдання корму й лежання, де зазвичай збирається найбільше гною, можна очищувати незалежно від заднього місця для лежання.
Кілька
кліматичних зон
У телятнику групового утримання створюють дві кліматичні зони: загальний мікроклімат створюється за допомогою системи щілинного провітрювання на стічному боці й регулюється задніми воротами на фронтальному боці.
Стічний бік закрито до висоти 1,5 м. Тут вмонтовано дощату обшивку для системи щілинного провітрювання, яка складається з дощечок завширшки 10 см, закріплених на відстані 2,4 см одна від одної. Відстань між дошками відповідає їхній товщині.
Таку систему щілинної вентиляції часто використовують під час відгодівлі телят у Данії. Науково-дослідні центри міста Футтеркамп теж можуть похвалитися успішним досвідом використання великих станків. Як альтернативу для системи щілинної вентиляції можна застосувати також листовий метал з отворами.
Обидві фронтальні сторони закриваються воротами тільки в задній частині місць для лежання (4 м) до самого даху. Таким чином унеможливлюються протяги в повздовжній осі. До годівниці тваринам буде поступати достатня кількість свіжого повітря через відкриті розділювальні решітки.

Мікроклімат для найменших
Телят слід максимально довго утримувати в окремих станках "іглу", це зменшить ризик їхнього інфікування. Якщо треба переводити телят, яких годують рідкою їжею, в групові станки, тоді потрібно обов'язково забезпечити їм мікроклімат, де вони будуть захищені від надходження холодного повітря.
Для такого "телячого гнізда" задні бетонні стіни треба обшити щілинними плитами. Альтернативно всю задню стіну можна виготовити облегшеної конструкції з перфорованими плитами або пустотілими профільованими плитами з пластмаси. Вони не передають тепло, що запобігає процесу виділення його телятами та їхньому переохолодженню.
Крім того, роздільні стіни між станками в задній частині зони для відпочинку потрібно виготовляти не з решітки, а у вигляді рами з труб. Потім на всій площі в рами вмонтувати перфоровані плити або пустотілі профільовані плити з пластмаси.
Такі напівзакриті роздільні стіни слугують для того, щоб у цій зоні вітер не створював шлюзового ефекту. Така проблема завжди виникає в приміщеннях зі складеним дахом, які не мають поперчних стін ( їх використовують для утримання телят).
Для спрощення очищення від гною роздільні стіни слід планувати так, щоб їх можна було прикріпити посередині станків. Як розділення пропонуються замки швидкого рознімання, які зручно відмикати однією рукою і які автоматично замикаються, якщо їх довести до решітки.
Важливу роль у створенні мікроклімату відіграють плити для накривання, покладені на висоті 1,5 м біля задньої стіни. Щоб прибирати гній, їх піднімають за допомогою троса. Плити мають довжину 2,25 м і ширину 4 м і герметично стикуються із задньою та бічною стінами станка.
Їх можна виготовляти з різноманітних матеріалів. Одним з варіантів є застосування пустотілих камерних профільних плит. Їх часто використовують як роздільні стіни в свинарниках, вони бувають різної ширини й довжини.

Морозостійкі напувалки
Для водяних напувалок пропонуються різні системи. Важливим тут є те, що їх обов'язково треба робити морозостійкими. Найчастіше використовують циркуляційні системи з автоматичним підігріванням ємностей і трубопроводів. Часто застосовують вертикальні напувалки з розпиленням, до того ж, їхні трубопроводи прокладають в ізольованих поліуретановою піною ємностях або обкутують нагрівальною стрічкою, що захищає напувалки та водопроводи від замерзання.

950 євро за місце
Уже будують перші "голштинські телятники". Вартість місця в одному з таких телятників, разом з монтуванням "іглу", становить приблизно 950 євро (схема 2). Якщо на цій фермі для "іглу" буде використано 30 наявних стоячих місць, тоді вартість створення нового місця знизиться до 880 євро.