Технологія вирощування гороху

Горох — рослина невибаглива, проте, далеко не всі фермери збирають високі врожаї цієї культури. З огляду на це, розглянемо актуальні питання його виробництва, зокрема, які можуть бути технологічні помилки під час його вирощування, якими мають бути високопродуктивні посіви гороху, а також що робити, щоб отримати високий урожай цієї культури.

Середня врожайність гороху в Україні — близько 2,1–2,7 т/га. Але за дуже зваженого й добре продуманого технологічного підходу цілком можливо отримувати 4– 4,5 т/га гороху щороку. За сучасного ведення господарства урожай на рівні 3,5–4,5 т/га, якого досягають вітчизняні аграрії, вже далеко не рідкість. А світовий рекорд урожайності гороху становить 6,47 т/га (25 серпня 2017 р., фермер Tim Lamyman, Lincolnshire, Велика Британія).

 

Вибір поля під горох

Ґрунти — від чорноземів і добре дренованих суглинків із високим умістом піску до типових суглинків (це ґрунти, які містять більше глини, ніж інших типів гірських порід або мінералів) із pH > 5,0 (CaCl₂).

Структура ґрунту або схили мають забезпечувати хороший дренаж.

Ґрунт не має містити залишки сульфонілсечовин (післядія гербіцидів). Їхні залишкові кількості збільшуватимуть ефект фітотоксичності на лужних і кислих ґрунтах, а також за умов сухого вегетаційного періоду та зими з невеликою кількістю опадів.

Із низькими ризиками пошкодження посівів гороху заморозками.

Із низькими ризиками розвитку широколистих бур’янів.

Із урахуванням високих ризиків розвитку падалиці соняшнику в разі висіву після соняшнику.

Для мінімізації ризиків появи захворювань культури слід вибирати поля, на яких до цього не вирощували бобові та олійні протягом як мінімум трьох років та які розташовані не ближче ніж за 500 м до полів, де попереднього року вирощували горох або люцерну.

 

Контроль хвороб

Як це не дивно, але найбільшу шкоду гороху здебільшого завдають не «розпіарені» захворювання листя, такі як аскохітоз, а кореневі гнилі, в основному — фузаріозні й вірусні хвороби. Шкідливість кореневих гнилей пов’язана з насиченням сівозмін широколистими культурами: соняшником, соєю, які теж уражуються тими самими збудниками кореневих гнилей. Тому якісне протруювання насіння фунгіцидними протруйниками, ефективними проти кореневих гнилей, та дотримання сівозмін мають дуже важливе значення. За вирощування на кислих ґрунтах сильно зменшується врожайність гороху через ґрунтову алюмотоксичність, тому в такому разі доцільно проводити їхнє вапнування.

Також поширена проблема — вірусне захворювання гороху — вірус мозаїки (PSbMV), що передається через насіннєвий матеріал. У світі, зокрема й в Україні, це одне з найпоширеніших захворювань гороху. На жаль, основним методом контролю цього вірусу є запобігання його занесенню із насінням і контроль тлі та трипсів.

PSbMV також заражає боби, сочевицю й нут, але не інфікує пасовищні бобові трави. Основним джерелом вірусу є заражене насіння гороху, його також переносять тля й трипси. За висівання інфікованого насіння часто відбувається 100%-ве інфікування всього поля. Оскільки симптоми ураження на листках побачити важко, часто упускається можливість контролю вірусу задля зменшення впливу на зростання, розвиток, а отже, й урожайність культури.

 

 

 

 

Якість насіння — ключовий фактор успіху

Для висіву слід використовувати насіння тільки доброї якості. Щоб бути упевненим у цьому, варто купувати насіннєвий матеріал лише в перевірених дилерів із хорошою репутацією. Тобто в таких, які не тільки реалізують високоякісне насіння, а й добре знають ґрунтово-кліматичні особливості вашого регіону та зможуть забезпечити сильну технологічну підтримку в управлінні посівами гороху. Потрібно бути обачливими й не використовувати насіння невідомого сорту або без відповідної інформації на упаковці. Слід уникати й дешевих угод із невідомими дилерами. Важливо знати походження партії насіння: звідки воно надійшло, хто його виробник, чи не були насіннєві посіви уражені вірусними захворюваннями (адже вони передаються через насіння). Потрібно поцікавитися, які заходи застосовував дилер під час процесу протруювання, чи ефективний застосований протруйник проти тих ґрунтових хвороб, які поширені у ваших умовах вирощування. Звісно, висів надійним якісним насінням — порада, що стосується в цілому технологій вирощування всіх агрокультур, а не тільки гороху.

 

Добрива

Під час висіву рекомендують вносити суперфосфат (50–100 кг/га). Корисно удобрювати азотом (10–15 кг/га) ґрунти з граничним значенням рН (<5,0) і ті, що містять глину. Дуже добре горох реагує на внесення органіки.

 

Якість обробітку ґрунту: чи обов’язкова передпосівна культивація

Обробіток ґрунту має забезпечувати добре розпушування ґрунтового шару, збереження вологи й створення якісного насіннєвого ложа на глибину висіву. Іноді дуже важко уникнути проведення передпосівної культивації — наприклад, якщо горох вирощують за безгербіцидною технологією. Але якщо є можливість відмовитися від передпосівної культивації, то краще так і зробити, оскільки проведення цієї операції навесні — це втрата вологи, а отже, й зменшення врожаю. В такому разі потрібно забезпечити хороше насіннєве ложе. Цього можна досягти, наприклад, за прямого висіву гороху після якісної осінньої оранки з вирівнюванням поля котками в агрегаті з плугом, а найкраще — за використання хорошої сівалки. Дуже добрий результат після застосування зернових сівалок точного висіву, таких як Horsch Pronto AS із зерновими секціями та спеціальними котушками точного висіву.

За застосування no-till ефективна технологія висівання гороху між стернею у міжряддя із використанням системи CTF (фото 6, праворуч). Також горох дає добрі результати за його висівання зерновими сівалками точного висіву, а за вирощування за технологіями тwin rows (подвійний рядок) і strip-till можна використовувати покривні культури.

 

Терміни висіву

Насіння гороху починає проростати за температури ґрунту 1–2°С, за її підвищення до 4–6°С сходи з’являються через 12–20 днів. Вони люблять тепло, але водночас мають стійкість до короткочасних заморозків: витримують короткочасне зниження температури до -7°С. Щоправда, є сортові відмінності за ступенем стійкості рослин культури до заморозків. Горох і нут — дві культури, сходи яких найстійкіші до короткочасного зниження температури. Пелюшка стійкіша до несприятливих факторів, аніж горох посівний.

Найкращим урожаям гороху сприяють погодні умови, коли вже засіяне поле (але ще без сходів) накриває снігом. У моїй практиці були такі випадки, коли після такого пізнього снігу, що випав навесні, отримували 4,8 т/га гороху. Сівбу гороху розпочинають якомога раніше, адже ця культура полюбляє вологу, вона стійка до холоду, а в разі запізнілих строків висіву значно знижується її врожайність.

 

Висівна норма, глибина та рівномірність висіву

Для сухої зони норма висіву (кількість рослин — середньооптимальна) становить 55 росл./м². Слід зазначити, що вона значно корелює для різних сортів гороху, тож краще уточнити в оригінатора насіння рекомендовану норму висіву саме для ваших умов вирощування. Фактичні норми висіву залежатимуть від розміру насіння, схожості й типу сорту гороху. Глибина висіву — 5–8 см. На рівень урожайності гороху сильно впливає рівномірність висіву й розподілу насіння полем і дотримання оптимальної норми висіву.

Якщо сівалки не обладнані прикочувальними роликами, то слід провести коткування поля відразу після висіву за допомогою кільчасто- шпорових котків. Горох звичайних (не вусатих) сортів дуже добре реагує на знищення проростаючих бур’янів за допомогою післясходового боронування. Цю операцію слід проводити, коли на рослинах уже буде 3–10 вузлів, причому виконувати її потрібно в післяполуденний час, коли через спеку тургор рослин знижується — таким чином рослини менше пошкоджуються.

 

 

 

Бульбочкові бактерії

Насіння гороху щороку слід інокулювати препаратами групи E (спеціальні інокулянти для гороху). Результат їхнього застосування — добре розвинені бульбочки розміром з невелику горошину, рожевого забарвлення у розрізі.

Слід враховувати, що за використання ALS-інгібіторів, до яких належать і IMI- гербіциди, бульбочки на горосі можуть не розвиватися. Тому слід уникати застосування цих гербіцидів на горосі. Такий ефект особливо чітко проявляється в умовах стресу рослин, посухи, на кислих, піщаних і висококарбонатних ґрунтах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Застосування гербіцидів

Досходові:

Трифлуралін, 480 г/л, 1–2 л/га (1,2 л — легкі ґрунти, 1,5 л — середні, 1,7 л — важкі ґрунти), за наявності стерні слід використовувати максимальні норми;

Метрибузин 75%, 100–180 г/га;

Пендиметалін, 330 г/л, 3–6 л/га;

Диметенамід- П, 720 г/л, 0,8–1,2 л/га (норму можна збільшувати до 1,4 л/га на ґрунтах із умістом гумусу понад 3,5%);

Пропізохлор, 720 г/л, 2–3 л/га;

Дифлуфенікан (500 г/л), 100–200 мл/ га (можна в баковій суміші із пендиметаліном або трифлураліном, 60 г/га — за наявності в посіві злакових бур’янів).

Післясходові:

Базагран (бентазон, 480 г/л), 3 л/га, обприскування посівів гороху у фазі 5–6 листків культури;

Базагран М (МЦПА, 125 г/л + бентазон, 250 г/л), 2–3 л/га, обприскування посівів гороху у фазі 5–6 листків культури;

MЦПА Na 25%, 0,7–1 л/га;

Агрітокс (МЦПА у формі солей диметиламіну натрію, калію, 500 г/л), 0,5 л/га, обприскування у фазі 3–5 листків культури.

Різні селективні післясходові протизлакові гербіциди: Арамо, Пантера, Центуріон — 0,2–0,8 л/га та ін. Під час планування застосування страхових гербіцидів слід враховувати пороги шкодочинності бур’янів (табл. 1).

Поєднання Агрітоксу і Базаграну в одній баковій суміші — дуже невдале, призводить до пригнічення рослин.

Не можна використовувати Базагран у бакових сумішах із протизлаковими гербіцидами.

Поєднувати в баковій суміші грамініциди (наприклад, Пантера) і мікродобрива (наприклад, кристалони) неприпустимо — це спричинить пригнічення культурних рослин, а в деяких випадках може зумовити навіть загибель урожаю.

Детермінантні й вусаті сорти гороху чутливіші до гербіцидів, ніж звичайні сорти, і це слід враховувати. Основний акцент у системі протибур’янового захисту — на внесення досходових ґрунтових гербіцидів, а страхові — використовувати за потреби.

Для боротьби з бур’янами в посівах вусатого гороху доцільніше застосовувати гербіциди, а не післясходове боронування: вуса рослин чіпляються за борону — і цей сорт гороху сильніше пошкоджується за боронування посіву.

Вусаті й детермінантні сорти гороху чутливіші до препаратів, що містять МЦПА, тож застосування останніх може спричинити загибель точки росту в цих сортів, зниження врожайності або взагалі загибель усього врожаю.

Дуже добре зарекомендувала себе на горосі суміш ґрунтових гербіцидів Стомп, 3 л/га + Фронтьєр Оптіма, 1 л/га.

Якщо ви дотримуєтеся правильної сівозміни й чергуєте зернові культури з широколистими та збираєтеся сіяти після гороху пшеницю або ячмінь, то не слід застосовувати на горосі гербіцид Півот або його аналоги, а також препарати, що містять діючу речовину імазетапір. Останній несприятливо впливає на вегетацію пшениці — її посіви розвиваються значно гірше, також гербіциди на основі цієї діючої речовини негативно впливають і на звичайний соняшник. Після їхнього застосування не можна висівати соняшник протягом двох і більше років. Препарати, що містять імазетапір: Півот, Серп, Євро-Ланг, Смарагд, Парі, Пікадор, Пікет, Сапфір, Стобоб, Тапір, Фабіан, Юпітер. Схожу дію має діюча речовина імазамокс. Вирощування гороху — це можливість зробити перерву у використанні гербіцидів ALS-інгібіторів!

 

Контроль шкідників

Найпоширеніші шкідники на горосі — попелиці, трипси, горохова плодожерка, горохова зернівка, бульбочкові довгоносики, совки, лучний метелик, вогнівки. Застосовувати інсектициди потрібно за виявлення більше однієї комахи горохової зернівки (брухусу) на 100 помахів сачка.

 

Переваги гороху як попередника

Кращі попередники гороху — зернові культури, озима пшениця, кукурудза, ячмінь і сорго, а також рис. До того ж він сам є добрим попередником для наступних культур, оскільки після гороху в ґрунті залишаються рослинні рештки, багаті на вміст фосфору й кальцію. Причому горох залишає на полі невелику кількість рослинних решток, як і соя, тому після нього без проблем можна висівати за технологією no-till. Особливо добре після гороху вирощувати озиму пшеницю.

Під час планування сівозміни горох часто використовують як проміжну культуру (тобто на зайнятому пару) між злаковими культурами. В структурі посівних площ він є складовою ланки: злакова зернова культура — горох.

Останній дуже рано звільняє поле, тому є хорошою культурою для зайнятих парів і повторних посівів. На зрошенні після ярового ячменю можливе отримання і другого врожаю раннього гороху.

Після гороху формують високий урожай будь-які зернові, озима пшениця, кукурудза, а також цукрові буряки. На формування 1 т зерна і відповідної кількості соломи горох виносить із ґрунту 55 кг азоту, 16 — фосфору і 25 кг калію. Критичний період потреби в поживних речовинах у гороху настає в період формування генеративних органів — від бутонізації до кінця цвітіння. За цей період рослини гороху майже повністю поглинають потрібні їм кількості калію і близько 60% фосфору. Тому попередньо слід провести обстеження ґрунту та обов’язково внести фосфорно-калійні добрива під цю культуру відповідно до результату ґрунтового аналізу й потреби рослин гороху.

Польовий горох сприятливий для подальшого вирощування зернових. Три основні аспекти його привабливості як культури у сівозміні:

знищення бур’янів у посівах гороху за допомогою простих гербіцидів, без потреби використання сульфонілсечовини й IMI-продуктів;

у рослин не виникає ALS-стійкості, відбувається очищення поля від хвороб листя та захворювань кореневої системи;

збагачення ґрунту азотом завдяки симбіотичній азотфіксації.

Але якщо на коренях гороху немає бульбочок і азотфіксація не відбувається, то азот у ґрунті не накопичується — і культура втрачає свої переваги як хороший попередник.

 

О. Орлов, керівник аграрного бізнесу, Agricultural Consulting, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №4, 2018 р.