В українському АПК намітилися негативні тенденції, — «Держпромзовнішекспертиза»
В розвитку українському АПК все чіткіше видно негативні тенденції, які полягають у "латифундації", посиленні спеціалізації на вирощуванні та експорті зерна, зростанні імпортної залежності у матеріально-технічному забезпеченні. У секторі формується модель, коли агрохолдинги під експортні контракти зерна отримують кредити на закупівлю іноземної техніки та матеріально-технічні ресурси.
Про це на «Економічній правді» пише заступник директора ДП «Держпромзовнішекспертиза» Сергій Поважнюк, повідомляє propozitsiya.com.
За його словами, статистика свідчить про явну позитивну динаміку в 2010-2016 рр: сільгоспвиробництво зросло на 34%, експорт у вартісному вираженні — на 54%, частка сектора у ВВП країни збільшилася з 7,5% у 2010-му до 11,6% у 2016-му. «Однак за цими, на перший погляд, позитивними цифрами приховуються негативні тенденції у структурі сільськогогоподарського виробництва, небезпечні для економіки країни», – переконаний економіст.
Так, упродовж 2010-2017 рр в Україні відбувалося найбільше зростання виробництва соєвих бобів, удвічі — насіння соняшнику, в 1,75 рази — зернових і зернобобових.
Вирощування іншої рослинницької продукції, в тому числі працемісткої овочевої та плодово-ягідної, зростає меншими темпами. У тваринництві збільшилося виробництво м'яса — винятково завдяки птахівництву, а виробництво молока та яєць — незначно знизилося. Водночас суттєво зменшилося поголів'я ВРХ (-15%), молочного стада (-18%) і свиней (-14%).
Ці цифри є свідчення посилення спеціалізації вітчизняного агросектору на вирощуванні зерна та насіння олійних, а також про поступову деградацію тваринництва.
«Одна з головних причин — укрупнення аграрних виробників. Сумарний земельний банк найбільших агрохолдингів із банком землі понад 10 тис га зріс із 6,1 млн га (32% посівної площі) у 2010 році до 7,3 млн га (39% посівної площі) у 2016 році», – повідомив С.Поважнюк і нагадав, що агрохолдинги, які зацікавлені у виробництві затребуваних світовим ринком значних обсягів товарного зерна та олійних культур, цілком логічно нехтують овочівництвом, садівництвом і тваринництвом, щоб мінімізувати інвестиції у робочу силу та прискорити капіталообіг.
«За такої моделі основна додана вартість утворюється за межами нашої держави. Це не дозволяє повною мірою реалізувати в Україні синергії природної ренти (сприятливі агрокліматичні умови) та зростання світового попиту на продукти харчування.
Аграрний сектор України потребує продуманого реформування і зміни моделі функціонування, включаючи проведення земельної реформи», – переконаний економіст.