Спецможливості
Новини

No-till: за та проти

08.05.2009
757
No-till: за та проти фото, ілюстрація

На сторінках аграрних засобів масової інформації точаться запеклі дискусії щодо впровадження технології no-till в Україні. Переконливими є як аргументи "за", так і "проти". А чи можна про цю технологію говорити термінами, іншими за "або-або"? З проханням дати певну збалансовану відповідь редакція "Пропозиції" звернулася до провідного фахівця ННЦ "Інститут землеробства УААН", доктора сільськогосподарських наук, професора Анатолія Малієнка. Розмову вів Юрій Михайлов.

На сторінках аграрних засобів масової інформації точаться запеклі дискусії щодо впровадження технології no-till в Україні. Переконливими є як аргументи "за", так і "проти". А чи можна про цю технологію говорити термінами, іншими за "або-або"? З проханням дати певну збалансовану відповідь редакція "Пропозиції" звернулася до провідного фахівця ННЦ "Інститут землеробства УААН", доктора сільськогосподарських наук, професора Анатолія Малієнка. Розмову вів Юрій Михайлов.

Ю. М.: Анатолію Митрофановичу, мені здається, в Україні переважає думка, що ми пасемо задніх у впровадженні нових сучасних технологій у сільському господарстві. Однією із сучасних технологій є no-till - технологія мінімального обробітку грунту. Чи справді це сьогодні основна тенденція в світі?
А. М.: Площа ріллі в світі становить 1,317 млрд гектарів. У 2004-2005 рр. за технологією no-till обробляли 95,480 млн га, або 6,8%. З цієї площі 94,7% припадає на шість країн: США, Канаду, Бразилію, Аргентину, Австралію та Парагвай. На всю Європу як Західну, так і Східну припадає не більше 3%. Однак слід зазначити: щороку за цією технологію в світі обробляють на 1 млн гектарів більше.
Причини, через які фермери запроваджують цю технологію, в різних країнах свої. В США - це підвищення продуктивності праці й боротьба з вітровою ерозією, в Канаді - збереження вологи в грунті степових зон, у Бразилії - захист від втрат поверхневого шару грунту ріллі, які з'явилися на місці знищених тропічних лісів.
Ю. М.: А які є передумови поширення цієї технології в Україні?
А. М.: На сьогодні системи no-till в ідеальному вигляді запроваджують у корпорації "Агро-Союз" на Дніпропетровщині. Але для широкого поширення цієї технології в країні мають бути певні передумови. Не можна зводити надзвичайно складне питання до наявності групи новаторів, які розуміють важливість нової технології, та ретроградів, які створюють різноманітні перешкоди її поширенню. Основними ж умовами поширення технології no-till, окрім грунтово-кліматичних, є соціально-економічні.
Донедавна головна увага в дискусіях стосовно мінімального обробітку грунту зосереджувалася на фізичних параметрах грунту, збереженні його родючості, підвищенні протиерозійної стійкості, скороченні енерговитрат. Але прогрес у низці країн був зумовлений потребою підвищення продуктивності праці в зв'язку з наявністю великих масивів орної землі за обмежених трудових ресурсів. Інші чинники, хоча і є важливими, все ж другорядні.
Так, технологія no-till дає можливість стрімко втричі-вп'ятеро підвищити продуктивність праці, скоротити витрати на оплату праці в 1,6 раза, техніку - 1,5, пальне - 2,2 раза. Зменшення сукупних витрат на виробництво в західних країнах може становити 12%. Наскільки актуальною може бути заміна дорогим капіталом дешевої робочої сили в наших умовах? Здається, не дуже актуальною, хоча ситуація поступово змінюється.
Ю. М.: Мені видається, що навіть у питанні підвищення продуктивності праці виникає необхідність запровадження технології no-till: населення на селі старішає, молодь не дуже охоче повертається в село, тобто зростає дефіцит трудових ресурсів. Але поговорімо про технологічні аспекти технології no-till. Як будь-яка технологія, вона має плюси та мінуси. Ті, хто її пропагує, говорять лише про плюси. Ті, хто її не приймає, говорить виключно про мінуси. А якщо подивитися на проблему збалансовано?
А. М.: Почнемо з переваг. Однією з основних підстав поширення цієї технології в США та Канаді стала вітрова ерозія - винесення родючого поверхневого шару грунту з вітром із величезних площ рівнинних степів США й Канади. По-друге, за цієї технології значно зменшилася водна ерозія, через яку у водойми виносились як отрутохімікати, так і речовини, що спричинювали бурхливий розвиток водоростей.
Оскільки пожнивні рештки залишаються на полі, досягається поступове підвищення в грунті вмісту органічної речовини та гумусу. В умовах достатньої зволоженості підвищується використання елементів живлення, передусім фосфору.
Пожнивні рештки зберігають грунтову вологу від випаровування. Грунти збагачуються на мікро- та мезофауну, в тому числі, на дощові хробаки, які відіграють важливу роль у підвищенні родючості грунтів.
Оскільки, за технології no-till, суттєво зменшуються витрати пального, відповідно, зменшуються й викиди в атмосферу двоокису вуглецю. При цьому в пожнивних рештках фіксується органічна речовина, яка була створена завдяки вилученню двоокису вуглецю з атмосфери.
Ю. М.: Переваги видаються доволі солідними.
А. М.: Але й недоліки можуть бути значними.
Через наявність на поверхні пожнивних решток температура грунту навесні є нижчою на 3...5°С, через що етапи органогенезу польових культур зміщуються на пізніші строки, що призводить до затримки (з відповідними наслідками) висівання ярих культур.
Якщо грунти погано дренуються, виникає небезпека перезволоження орного шару грунту, а отже, й зменшення його біологічної активності. Це треба мати на увазі, вирішуючи, де можна запроваджувати технологію no-till.
Через насиченість посівного шару грунту пожнивними рештками може виникати потреба підвищення норм висіву на 15-25%. Складнішим стає контроль за забур'яненістю посівів, витрати на гербіциди можуть зрости на 15-100% залежно від культури та виду сівозміни.
За технології no-till погіршується дія грунтових гербіцидів, оскільки частина препаратів утримується на пожнивних рештках, посилено детоксифікується в біологічно активному поверхневому шарі й діюча речовина.
Наявність пожнивних решток створює сприятливі умови для появи та збереження джерел інфекцій, шкідників, виникають сприятливі умови для виживання шкідників у

 Анатолій Малієнко

зимовий період, ускладнюється боротьба з мишоподібними гризунами.
За наявності великої кількості пожнивних решток зменшується ефективність підживлень азотом розкидним методом, можлива втрата до третини карбаміду.
Недоліком технології no-till є висока ціна основного технічного засобу - сівалок прямої сівби. Тут може йтися про десятки й сотні тисяч доларів. Практично комплекс механізмів для технології no-till в Україні не виробляють, і його треба завозити з-за кордону, що в умовах значної девальвації гривні та фінансової кризи стає проблематичним.
Технологія no-till потребує надзвичайно високої кваліфікації агрономічного та технічного персоналу.
Українською особливістю застосування технології no-till є відкритість полів для доступу зловмисників, що потенційно загрожує виникненням пожеж.
Ю. М.: Я знаю, що в США серйозну тривогу громадськості спричинює величезне хімічне навантаження в сільському господарстві на довкілля. Можливо, технологія no-till є, до певної міри, відповіддю на цю проблему.
А. М.: Через те що поле не орють, кількість бур'янів, комах-шкідників, хвороб, які локалізуються й розмножуються в пожнивних рештках, зростає. В зв'язку з цим доводиться збільшувати норму внесення пестицидів, навіть удвічі. Від отруєння агрохімікатами в США щороку страждає близько 300 тисяч людей; у родинах фермерів, насамперед, зростає кількість онкологічних захворювань. Деякі хлорорганічні пестициди за токсичністю в сотні разів перевищують токсичність забороненого ДДТ.
Проблемою поширення технології no-till є потреба використання імпортних системних гербіцидів типу гліфосатів. Водночас складністю стає зростання резистентності до гербіцидів. Наприклад, в Аргентині в посівах генетично модифікованої сої вже з'явилися й поширюються стійкі до гліфосатів бур'яни. До речі, поширення технології no-till тісно пов'язано з використанням генетично модифікованих культур, стійких до системних гербіцидів суцільної дії. В Україні ще й досі законодавство щодо використання генетично модифікованих культур не діє.
Ю. М.: Ви згадали про те, що в Україні немає виробництва комплексів для технології no-till. Що входить у комплекс потрібних машин?
А. М.: На 10 тис. га угідь необхідно мати один трактор потужністю 500 к.с., 18-25-метровий посівний комплекс, три-чотири зернові комбайни та один обприскувач продуктивністю 1 тис. га за добу. Крім того, така техніка має бути обладнана системою глобального позиціонування GPS. За ширини посівного агрегату 18-25 метрів людина не може забезпечити чітке керування трактором, тож потрібне комп'ютерне, через супутник. Виробництва всіх елементів технології no-till в Україні немає. Тож, крім високої ціни, тут виникає ще й проблема технологічної залежності.
Ю. М.: І все ж, якими вам бачаться перспективи поширення технології no-till в Україні?
А. М.: Донедавна стримуючим чинником у поширенні цієї технології були: дешева робоча сила, дешеві пально-мастильні матеріали, низькі ціни на добрива та техніку. Високий урожай можна було виростити й без переходу на технології мінімального обробітку грунту. Проблеми захисту грунтів від ерозії розв'язували з допомогою контурно-меліоративного землекористування, дефляцію стримували, вдаючись до плоскорізального обробітку.
Але сьогодні ситуація змінюється на користь подальшого полегшення праці й зменшення енерговитрат, у тому числі за рахунок поширення технологій no-till. Я вважаю, що в оглядовій перспективі технологію no-till в Україні можна буде використовувати на площі близько одного мільйона гектарів.

Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0