Спецможливості
Статті

Некробактеріоз ВРХ: і в ногах є правда…

06.11.2014
1651
Некробактеріоз ВРХ: і в ногах є правда… фото, ілюстрація

Останнім часом велика рогата худоба все частіше страждає від копитної форми некробактеріозу, адже масовий перехід на безприв’язне утримання худоби спричинив виникнення специфічних особливостей, із якими раніше не доводилося стикатися фахівцям на фермах із прив’язною системою утримання. Так, 20–100% вітчизняних ферм нині мають проблему некробактеріозу.

Останнім часом велика рогата худоба все частіше страждає від копитної форми некробактеріозу, адже масовий перехід на безприв’язне утримання худоби спричинив виникнення специфічних особливостей, із якими раніше не доводилося стикатися фахівцям на фермах із прив’язною системою утримання. Так, 20–100% вітчизняних ферм нині мають проблему некробактеріозу.

В. Прядко,
практикуючий лікар вет. медицини, консультант із хвороб ВРХ,
Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com

 І це передбачуваний результат, адже недосконалість або повне недотримання санітарно-гігієнічних умов утримання тварин, нехтування плановими профілактичними заходами із попередження ортопедичної патології, незбалансованість раціонів за вмістом вітамінів і мінералів та багато інших нюансів можна спостерігати чи не на кожному вітчизняному підприємстві. Вияв­ля­ється, боротися із цією напастю можна. Звісно, якщо знати — як саме…
Втрати, які ми несемо…
або «Кульгава» економіка
Фахівці не приховують, що проблема здоров’я кінцівок ВРХ має міжнародний характер. За даними інституту Weihen­stephan-Тriesdorf, близько половини дійних корів у Німеччині мають захворювання копит, а втрати на кожну кульгаву корову становлять від 120 до 850 євро. Давайте спробуємо порахувати економічні збитки на вітчизняних фермах (звісно, такий розрахунок несе показовий характер): у середньому господарство у результаті кульгавості худоби витрачає 400–500 євро (якщо курс 1 євро = 17 грн, то виходить близько 8500 грн) у розрахунку на одну тварину. При­­пустимо, що на молочному комплексі на 1200 голів кульгає 20% тварин (240 корів), у такому разі господарський збиток становить майже 2 млн грн!
Цей простий приклад переконує: захворювання на некробактеріоз спричинює тваринникам величезні економічні втрати, які обходяться удесятеро дорожче, аніж його профілактика і вчасно проведене ефективне лікування. Некробактеріоз рідко призводить до летального результату, але значно підриває економіку господарства через порушення репродуктивної функції корів, зниження молочної продуктивності (залежно від стадії та перебігу хвороби надої можуть зменшитися на 10–80%!), передчасне вибракування, вимушені витрати на лікування та догляд за хворими тваринами (рисунок).

Звідки ноги ростуть…
Предметом постійних дискусій серед ветеринарних лікарів є етіологія некробактеріозу. Одні фахівці вважають, що зараження відбувається за безпосереднього контакту із хворими тваринами, які виділяють збудник Fusobacterium necrophorum або асоційовані з ним мікроорганізми із молоком, калом, сечею, слиною, гнійними виділеннями із матки і таким чином інфікують пасовища, підстилку тощо.
Інші дотримуються думки, що збудник некробактеріозу — «стаціонарний житель» ШКТ корови, представник природного мікробіоценозу, і що будь-яка тварина від народження є його носієм. Як аргумент ця група фахівців наводить приклади доволі частого виникнення некробактеріозу на фоні хронічного ацидозу, за якого знижується імунітет тварини і створюються умови для розвитку інфекції.
Таким чином, прибічники цієї теорії походження некробактеріозу вважають, що нормальна мікрофлора ШКТ в умовах тривалого ацидозу рубця корови стає патогенною, тож навіть «вхідні ворота» (наприклад, пошкодження шкі­ри) для виникнення її клінічних ознак зовсім не потрібні. Це означає, що в етіології хвороби відсутній механізм передачі збудника, так би мовити, від тварини до тварини. Звідси і вердикт: раз немає механізму передачі збудника, значить — це не інфекція. Отже, можна безперешкодно перевозити тварин фермами. Що, власне, і відбувається.
Таким чином, некробактеріоз ВРХ слід розглядати як поліетіологічний факторний процес, у якому на фоні метаболічних розладів провідну роль відіграє інфекція. Аналіз результатів досліджень біоматеріалу від ВРХ за цього захворювання констатує його етіологічну різноманітність.
Отже, в інфекційній етіології некробактеріозу єдиного збудника немає, хоча провідну роль відіграє анаероб Fusobacterium necrophorum. Проте, слід відзначити, що у 89,5% випадків лабораторно виділено представників кокової групи, досить часто представником асоціації є E. coli — у 63,2% асоціативних різновидів бактерії роду Proteus виявляли у 68,4%, а P. aeruginosa — у 47,4% випадків. Представники клостридіальних збудників визначали у 31,6% мік­робних асоціацій.
Некробактеріоз характеризується за­­паленням суглобів, гнійно-некро­тичними ураженнями шкіри (переважно — дистальних відділів кінцівок), слизових оболонок, паренхіматозних органів.
Найчастіше хворіють телиці із 4–5-місячного віку та бугайці на відгодівлі. Виникає хвороба будь-якої пори року, але найчастіше її прояв реєструють у вологі періоди та за несприятливих умов утримання тварин. Зараження тварин відбувається контактним (через пошкоджену шкіру та слизові оболонки) та аліментарним (із водою та кормами) шляхами.

Кульгавість і не тільки…
Некробактеріоз – хвороба системного характеру, тобто збудникові (чи збудникам) немає різниці, де паразитувати: у копиті, порожнині матки чи в інших органах. Найчастіше виникає після важких отелень. Отже, окрім ураження дистального відділу кінцівок, патологічні зміни відбуваються у шкірних покривах вимені і хвоста, слизовій оболонці ротової порожнини, кишковому тракті й статевих органах, у печінці, легенях, нирках тощо.
Перебіг некробактеріозу супроводжується гнійно-некротичними процесами у ділянці пальців. Пошкоджується переважно шкіра та підшкірна клітковина міжпальцевого склепіння, м’якушів, у запущених випадках реєструють гнійно-гнильні пододерматити, рідше — флегмонозні процеси та подартрити. Із характерних клінічних ознак можна виділити набряк ураженої кінцівки, больовий синдром і як наслідок — кульгавість.
Некробактеріозні ураження копитець починаються із відшарування рогу м’якуша та гнильного розпаду його основи шкіри (за своєчасного лікування та поліпшення умов утримання тварин подальший розвиток патологічного процесу призупиняється). Клінічні прояви локального ураження кінцівок залежать від стадії захворювання та від того, наскільки швидко виявлено та оглянуто ветеринарним лікарем хвору тварину. Так, це може бути лише тріщина у копитній щілині чи, навпаки – некротичний процес із повним випаданням міжпальцевої щілини, велика зяюча рана із мертвими некротизованими тканинами.
У деяких господарствах реєструють перебіг інфекції некробактеріозу водночас із іншими супутніми захворюваннями, такими як пастерельоз, інфекційний ринотрахеїт, парагрип, у такому разі процес відбувається на фоні ослаблення резистентності, імунодефіцитного стану та викликаних епітеліотропнимим вірусами «відкритих воріт» для інфекції.

Корову… «списати»
не можна вилікувати!
У молочному скотарстві все — від утримання, годівлі тварин та до лікувально-профілактичної роботи —взаємопов’язано, і збій злагодженої системи ведення тваринництва загрожує серйозними наслідками. Більшість науковців та практикуючих лікарів ветеринарної медицини, які працюють із некробактеріологічною патологією ВРХ, зазначає, що профілактика цього захворювання має грунтуватися на таких аспектах:
  Комфортні умови утримання тварин
  Повноцінна та збалансована годівля (як стверджують німецькі ветеринари, захворювання копитець і суглобів є одним із візуальних сигналів неправильної годівлі)
  Проведення відповідних санітарно-гігієнічних заходів на фермі
  Своєчасна обробка копитець у тварин двічі на рік
  Вживання імунопрофілактичних заходів у неблагополучних господарствах
  Організація повноцінного сухостою (+ обов’язкова вітамінопрофілактика, наприклад, за допомогою Євітселу: вперше — у день запуску, вдруге — через місяць у дозі 15 см3 в/м).
Ні для кого не є секретом проста істина: що раніше поставлено діагноз на некробактеріоз (до речі, це стосується будь-якого захворювання), то ефективніше лікування та швидше одужання тварини.
Так, якщо некробактеріоз діагностують на початковій стадії, то благополучність одужання досягає 90%, якщо ж захворювання виявлено запізно (його перебіг сягнув четвертої стадії розвитку кульгавості, що спричинило ураження тканин та внутрішніх органів), шанси на успіх лікування оцінюються 50 на 50%. У такому разі некробактеріоз може в деяких випадках розвиватися досить стрімко: перебіг його від першої стадії кульгавості до останньої відбувається протягом 72 год («хода трьох ніг»), через різкий біль тварина практично перестає споживати корм, слабшає, втрачає до 70% надою тощо.
Ясна річ, за клінічних проявів не­­кро­­бактеріозу слід активно ді­­яти, а саме: провести са­­нітарно-хірургічну обробку ураженої ділянки, обов’язково застосувати антибіотики (найчастіше використовують препарати цефалоспоринової групи) та провести заходи симптоматичної терапії.

Педикюр — запорука здоров’я
Одним із основних заходів боротьби із некробактеріозом є регулярне, а головне — правильне функціональне обрізування копитець. Тут важливо чітко дотримуватися правил. На­­приклад, найпоширеніша помилка під час виконання цієї операції (95% випадків) – це зрізання п’яти, у результаті чого у тварини формується неправильна постановка кінцівок. Отже, щоб обрізування виконувалося грамотно і регулярно, ба­­жано у кожному господарстві мати окрему штатну посаду ортопеда, адже людина, яка відповідальна за це, має працювати вміло, педантично і грамотно. Фахівці також радять господареві ферми самому пройти курс із догляду за копитцями. Таким чином власник тварини не лише зможе вчасно виявляти корів із проблемними копитцями, а й у разі виникнення такої ситуації са­­мос­­тійно бра­­ти всю «операцію» у свої руки.
Необхідно також мати весь набір інструментів для правильного проведення цієї процедури. Ножі ма­­ють бути гост­ри­ми, крім того, знадобляться клей, бло­­ки, спрей та інші супутні матеріали для надання повноцінної допомоги хворій тварині.

Відмінне обрізування копитець має за­­без­­пе­чити дві важливі функції:
   рівномірно розподілити навантаження між двома половинами копитця кожної кінцівки;
   забезпечити рівномірне розподілення на­­вантаження між усіма частинами підошви.
На тазових кінцівках корови максимальне навантаження припадає на зовнішній палець, на грудних — більше навантажений внутрішній палець. Тому слід починати обрізування з менш навантажених пальців, що зберегли природню форму, та за їхнім зразком розчищають більш на­­вантажені.
Профілактичне обрізування поліпшує стан копитець і збільшує ресурс корів, подовжує їхній продуктивний вік. Найкращий менеджмент з метою раннього виявлення та ліквідації патології пе­­редбачає обрізування копитець ще й до отелення корів, і через два-три місяці після нього.

Розчищення копит раз у рік — ніяк не «золоте правило»:
нинішня норма — не менше п’яти разів на два роки!

Регулярна функціональна обробка копитець є важливим елементом підтримки їхнього здоров’я. Порушенням загальноприйнятих правил санітарно-гігієнічної та ортопедичної обробки копит чи взагалі їхнім нехтуванням  господар власноруч «відкриває ворота» господарства хворобам копитець.

— Ніхто інший не знає корів краще, ніж обслуговуючий персонал. Тому вчасна ортопедична диспансеризація  значною мірою залежить саме від нього, і найзручніший час для проведення щоденного огляду — період доїння. Іншим беззаперечним фактом забезпення здоров’я копитець є систематичний догляд за ними.
 Так, загальноприйнятою нормою для багатьох тваринників є функціональна обробка копитець що п’ять місяців. Однак деякі спеціалісти рекомендують обрізати копитний ріг кожні чотири місяці. Це пов’язано з високою інтенсивністю росту рогу у високопродуктивних корів, що вже через 3–4 місяці створює всі передумови для початку розвитку деформації. Насамперед це стосується тих високопродуктивних стад, які не мають достатнього моціону, а також ферм, обладнаних гумовим покриттям стійл. Тому в сучасних умовах одноразове розчищення копитець у рік — ніяк не «золоте правило»: нинішні вимоги високопродуктивного молочного тваринництва — п’ять разів на два роки, тобто кожні 4–4,5 місяці (не менше!).
 І не варто забувати, що до регулярної обробки слід додати так само належне  прибирання підлоги від гною, а також забезпечення підстилкою, що зберігатиме відносну  її сухість та чистоту. Це, з одного боку,  збільшить час відпочинку корів, а з другого — зменшить навантаження на копитця.
 Окрім цього, не менш важливим елементом підтримки здоров’я копит є санація ділянки пальців, яку проводять шляхом прогону тварин через дезванни. Для санації найчастіше використовують 10%-й сульфат міді, рідше — 5%-й формалін або ж поширений серед спеціалістів засіб для обробки копит Педисан. Обробку кінцівок у копитних ваннах краще проводити один раз у тиждень. Головне — вчасно міняти розчин (після проходження через неї 150–200 корів).
Слід пам’ятати, що використання копитної ванни буде ефективним, якщо вона задовольнятиме такі вимоги:
   відповідна конструкція: завдовжки 2,5–3 м, завширшки 1 м і завглибшки до 15 см;
   правильне місцезнаходження — у зоні регулярного руху ВРХ (наприклад, на виході із доїльної зали);
   грамотна організація процедури її проходження (перед гігієнічною ванною бажано встановити додаткову — із чистою водою та витримати відстань між ними від 1,8 до 2,4 м).
Така система ортопедичного сервісу дає змо­гу знизити захворюваність ко­­питець на 25– 37%, що, своєю чергою, допомагає підвищити на­­дої на 7–8% у рік.

Місцеве лікування некробактеріозу ВРХ
Œ   Фіксація тварини у станку або накладання шини (за відсутності станка у господарстві) для фіксації кінцівки
   Розчищення та огляд ураженої ділянки
Ž   Точне визначення діагнозу для призначення адекватного лікування
   Очищення та санація місця ураження одним із дезінфікувальних засобів: 3–5%-м розчином перекису водню, 0,5%-м розчином хлораміну, етиловим спиртом тощо (до речі, на вітчизняному ринку представлено готові розчини деззасобів багатьох компаній, зокрема ВетОкс-1000, 4Hooves тощо)
   Зупинка кровотечі (ті ж самі засоби)
   За потреби — видалення копитним ножем рогової підошви та стінки, що відшарувалася
   Застосування присипки для ран із йодоформом із подальшим нанесенням лікувальної мазі: лініменту Вишне­вського, 10%-ї цинкової мазі або суспензії власного виробництва із додаванням антибіотиків
   Циркулярна блокада 0,5%-м розчином новокаїну (необов’язково)
   Накладання бинтової пов’язки (зміна пов’язки — один раз у п’ять-сім днів і більше залежно від перебігу патологічного процесу)
  Закріплення пов’язки копитним скотчем, носком тощо
    Накладання колодки на здоровий палець або спеціального капця (не довше ніж на чотири тижні)

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее

1
0