Спецможливості
Статті

Неконтрольована «голштинізація» української чорно-рябої молочної породи: очікування та реалії...

15.09.2014
1359
Неконтрольована «голштинізація»  української чорно-рябої молочної породи:  очікування та реалії... фото, ілюстрація

Для поліпшення молочної продуктивності корів у ба­гатьох країнах світу широко використовують голштинів, які мають найвищий потенціал молочності. Але неконтрольоване «поглинання» чорно-рябої худоби голштинською по­­родою, окрім підвищення удоїв, має серйозні недоліки, пов’язані з погіршенням якісних показників молока (% жиру і білка), значним зниженням показників відтворення, зменшенням тривалості довічного використання корів та підвищенням витрат на ветеринарне обслуговування.

Для поліпшення молочної продуктивності корів у ба­гатьох країнах світу широко використовують голштинів, які мають найвищий потенціал молочності. Але неконтрольоване «поглинання» чорно-рябої худоби голштинською по­­родою, окрім підвищення удоїв, має серйозні недоліки, пов’язані з погіршенням якісних показників молока (% жиру і білка), значним зниженням показників відтворення, зменшенням тривалості довічного використання корів та підвищенням витрат на ветеринарне обслуговування.

М. Єфіменко, д-р с.-г. наук, чл.-кор. НААН,
Б. Подоба, д-р с.-г. наук,
Р. Братушка, канд. с.-г. наук,
Інститут розведення і генетики тварин НААН

У 2003 р. було розроблено програму селекції породи на десять подальших років. Вона передбачала вдосконалення популяції в напрямі підвищення молочної продуктивності та консолідацію за основними селекційними ознаками (табл. 1). Як видно із даних таблиці, поголів’я активної (племінної) частини української чорно-рябої молочної породи збільшилось на 13,509 тис. корів порівняно із показником 2003 р., проте це на 29,196 тис. менше, ніж заплановано попередньою програмою.
Досить гострою є проблема підвищення частки спадковості за голштинською породою у стадах української чорно-рябої породи, що можна пояснити дещо вищою племінною цінністю бугаїв-плідників за молочною продуктивністю. Якщо у 2003 р. відсоток спадковості за голштинською породою був у межах 71–84%, то на сьогодні він становить 90% і більше.

А що в господарствах…
 Молочна продуктивність корів ТОВ «АФ "Матюші"», що розводить висококровних за голштином тварин, за першу лактацію становила 7133 кг молока із вмістом жиру в ньому 3,49%, білка – 3,01%, тривалість лактації – 370 днів, сервіс-період – 155 днів (табл. 2). Але тривалість лактації корів, що мають у своєму генотипі 100% спадковості за голштинською породою (довша на 93 дні за оптимальне значення), не компенсується високим удоєм і супроводжується суттєвими втратами молока і приплоду, що свідчить про неефективне використання корів.
 Найчіткіше можна прослідкувати зміну продуктивності із підвищенням кровності за голштином на прикладі племзаводу «Чайка» (відділок «Лісове»), де облік протягом 30 років проводять під контролем спеціалістів господарства та наукових співробітників Інституту розведення і генетики тварин НААН (табл. 3). У 1990 р. у стаді були корови комбінованого голландського типу із досить високим удоєм і вмістом жиру та білка в молоці, у 2003 р. стадо, в основному, складалося із тварин 5/8 –3/4 за голштинською породою.
Спостерігається загальна тенденція: вміст жиру знижується із подальшим поглинанням, зменшується удій, значно погіршується плодючість корів (вихід телят) та скорочується тривалість їхнього господарського використання (до 1,8–2 лактацій).
Тобто по­­дальше підвищення кровності за голштином не дає позитивного результату.
Тож потрібно дотримуватися Про­грами створення породи (1980 р.), тобто одержувати оптимально синтезований матеріал за використання обох вихідних порід. Для цього у банку генофонду Інституту розведення і генетики тварин НААН є відповідний матеріал у вигляді сперми, ДНК тощо.

З чого все розпочалося…
До кінця 70-х років XX ст. в Україні (в основному, в зонах Лісостепу і Полісся) розводили худобу чорно-рябої масті, в основі селекції якої — білоголова українська і симентальська породи (була створена методом «поглинання» цих порід за схрещування з бугаями голландської породи молочно-м’ясного типу).
Наприкінці 70-х років було розроблено Програму створення української чорно-рябої молочної породи, яка передбачала одержання проміжного типу між поліпшувальною (голштинською) та вітчизняною голландизованою породами, що синтезує високий удій, технологічність голштинської, жирномолочність та задовільні м’ясні якості вітчизняної породи.
Як нове селекційне досягнення українську чорно-рябу молочну породу було затверджено наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби» від 26 квітня 1996 р. № 127. Так, у 24 базових племінних господарствах налічувалось 40 750 голів маточного поголів’я, у т. ч. 16 305 корів.
Із даних таблиці видно, що як за кількісними, так і за якісними показниками нова порода та її внутрішньопородні формування значно перевершували вимоги «Положення про апробацію селекційних досягнень у тваринництві».
 Бугайці не втратили задовільних м’ясних якостей, притаманних материн­ській голландизованій худобі. Серед­ньодобовий приріст становив 975–1029 г, і до 18-місячного віку їхня маса досягала 560–588 кг за забійного виходу 58–60%.
 Корови мали форму вимені, притаманну молочному типу голштинської породи.
 Тварини української чорно-рябої молочної породи мали задовільну відтворювальну здатність і за створення належних умов годівлі та утримання лактували протягом п’яти-шести і більше лактацій на достатньо високому рівні продуктивності.

Анатолій Нечипоренко,
головний зоотехнік СВК ім. Щорса:

— Загалом у нашому господарстві утримують близько 1200 голів ВРХ, із них – 560 дійних корів. Торішній надій молока на одну корову становив 8 тис. л. Не секрет, що більше молока, ніж голштинська, не дає жодна інша порода у світі. Тому «голштинізація» української чорно-рябої породи сприяла підвищенню в останньої саме молочної продуктивності. Однак, разом з «молочними» перевагами, «в доважку» отримали і недоліки «голштинізації». Відтак ці тварини стали «ніжними», адже, як відомо, голштини самі по собі досить вибагливі до утримання, годівлі і взагалі потребують підвищеної уваги до себе. Чого не скажеш про звичайну українську чорно-рябу породу, яка більш витривала на фоні своїх «голштинізованих» родичів.
Одна з найбільших проблем, з якою ми стикаємося в господарстві, – це зменшення стійкості корів до копитних захворювань. Однак за проведення відповідних маніпуляцій тварини досить непогано себе почувають. Тому своїм підопічним ми регулярно робимо розчищення копит (як мінімум двічі на рік), організувавши для цього спеціальну «копитну бригаду», а також проводимо профілактичне миття копит у ваннах.

За результатами ана­­­лізу су­­часного ста­ну української чорно-рябої молочної породи поголів’я корів у загальній структурі порід займає понад 43%, у т. ч. у племінних господарствах — близько 70 тис. (53,7%). За показником поголів’я корів ця порода займає перше місце серед усіх інших!
За даними бонітування 2011 р., поголів’я потенційних матерів бугаїв (удій — 8001–11 000 тис. кг) налічувало 6100 корів, тобто цієї кількості достатньо для якісного відбору від них ремонтних бугайців для випробування за потомством (розрахунки подано  у «Програмі селекції української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби на 2013–2020 роки», Київ, 2014). У каталог допущених до використання для відтворення у 2013 р. включено 79 бугаїв цієї породи, запас сперми від них становив 1106,9 тис. спермодоз, що достатньо для розвитку активної частини породи.

Серед допущених для відтворення плідників на особливу увагу заслуговують представники апробованих у породі ліній Ельбруса і Суддина, які адптовані до місцевих умов. Племінний матеріал деяких із них у вигляді кріоконсервованої сперми зберігається в банку генетичних ресурсів тварин Інституту розведення і генетики тварин НААН (Ельбрус 897 і його сини Реєстр 250, Міракл 2729, Лазар 4401, лінії Суддина — Нектар 7381).
Зокрема, становить підвищену запліднювальну цінність сперма цих плідників, оскільки вони мають імуногенетичні маркери бажаної інформації спадковості у лініях Ельбруса і Суддина, що визначені в спеціальних дослідженнях на племзаводі «Плосківський» (рис. 1).
Маркером лінії Ельбруса є алель OJ'K'O', носії якого мали середній удій за кращу лактацію 6351 кг, що на 379 кг вище, ніж у носіїв поширеного в голштинській породі алелю GYE'Q' (рис. 2).
Метою селекції української чорно-рябої молочної породи є підвищення удою корів до 7–8 тис. кг за лактацію за одночасного підтримання якості молока: вміст жиру — на рівні 3,7–3,9, білка — 3,3–3,5%, подальша консолідація цих ознак; створення тварин із живою масою корів 600–700 кг, молочного міцного типу, терміном господарського використання 5–7 лактацій (табл. 4, фото).

Інтерв'ю
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0