Найвищий надій на Вінниччині — 7003 кг

ЗАТ ПК “Поділля”, зокрема його філія “Колос”, що в селі Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, відоме вагомими здобутками, працьовитими людьми й умілим керівником господарства Ігорем Стащуком.

Тваринництво в господарстві належить до інтенсивної галузі: щільність поголів’я великої рогатої худоби, з розрахунку на 100 га, становить 32,5 голови, а виробництво молока на 100 га — 1020 ц. Забезпечення тварин повноцінними кормами стало основою формування високопродуктивного стада. Торік надій на корову становив 7003 кг за жирності молока 3,68 відсотка.
Для інтенсивного відтворення стада в господарстві щороку на кожних 100 корів отримують по 96–98 телят і вводять по 32–33 нетелей, оцінених за власною продуктивністю. За період лактації корови-первістки дали понад 6000 кг молока. Нині господарство утримує 570 голів великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи Подільського типу, в тому числі 240 корів.
Завдяки чому підприємство має високі надої? Важливі кілька чинників:
n міцна кормова база та економне витрачання кормів;
n якісне вирощування ремонтного молодняку — 730–750 г середньодобового приросту;
n чітка селекційно-племінна робота, спрямована на створення високопродуктивного стада корів;
n активізація людського фактора, висока трудова дисципліна та якісна організація праці.
У господарстві з власного досвіду знають, що надій — дзеркало годівлі. І ніщо так не впливає на підвищення молочної продуктивності, як корми. Годівля, достатня за енергією і повноцінна за органічними та мінеральними речовинами, є основою високих надоїв, виявлення ефективності селекції та збереження здоров’я корів. Тому для створення міцної кормової бази було обрано таку структуру посівних площ, яка дає змогу щорічно отримати 65–68 ц кормових одиниць з 1 га. Широко використовують багатокомпонентні суміші, в практику увійшли поживні посіви кукурудзи з соєю, що дає можливість збирати не лише 440–450 ц зеленої маси, а й накопичити протеїну з кожного гектара більше ніж у 1,5–2 рази. Тварини на зимово-стійловий період 2007–2008 рр. були забезпечені кормами власного виробництва по 32,8 ц к. о. на умовну голову.
Щоб мати від корови 7000 кг молока за рік і 740–760 г середньодобового приросту, в господарстві згодовують таку кількість кормових одиниць за день:
n Коровам — 18,1–19 к. о.
n Телятам до шести місяців —     3,64 к. о.
n Телятам у віці шести-дванадцяти місяців — 5,8 к. о.
n Телицям у віці: 12–18 місяців    — 6,6 к. о., 18–24 місяці — 7,8 к. о.
n Нетелям — 8,6–9 к. о.
Особливу увагу в господарстві приділяють сухостійним коровам, адже нагромадження в організмі запасів поживних речовин у сухостійний період є однією з найголовніших умов подальшої високої продуктивності лактуючих корів. У структурі раціону сухостійних корів грубі корми становлять 40–45%, соковиті — 20–25, концентрати — 28 відсотків.
Одразу ж після запуску коровам дають близько 70–80% середньої норми енергетичного рівня раціону. До кінця другої декади сухостою поживність раціону доводять до 110–120% норми. Раціон годівлі такий: сіно — 3 кг, силос кукурудзяний — 20, сінаж — 5, комбікорм — 2, патока — 0,5 кг. Раціон містить 12,4 к. о., 1113 г перетравного протеїну, 69,55 кальцію, 36,5 фосфору, 765 цукру, 627 г каротину.
На одну кормову одиницю припадає 90 г перетравного протеїну, концентрація енергії — 0,88, співвідношення кальцію до фосфору — 1,9:1, цукру до протеїну — 1: 0,7.
Під час годівлі лактуючих корів враховують три періоди лактації: перший — до 100 днів, другий — 101–200 і третій — 201–305 днів. Лактуючі корови здатні до високих надоїв і реалізують свій генетичний потенціал лише тоді, коли їхня потреба після отелення забезпечується достатньою кількістю доброякісних кормів. Молодим коровам додатково до раціону дають 1,5–2 к. о. на голову на ріст (див. схему функціонального стану корів). Згодовуючи коровам 70–73 ц к. о. доброякісного корму (на кожну кормову одиницю 1,1 кг сухої речовини), 110–115 г перетравного протеїну, у господарстві за рік надоюють 7000 кг молока.
Раціон годівлі головний зоотехнік складає щодекади залежно від фізіологічного стану тварин і молочної продуктивності; постійно стежить за процесом приготування кормів до згодовування, бо знає: якісна підготовка кормів підвищує надій на 11–12 відсотків.
Особливу увагу в господарстві приділяють підготовці нетелей до розтелення. Починаючи з п’ятого-шостого місяця тільності, нетелей комплектують в окремі групи, закріпляють за доярками, годують згідно з раціоном для сухостійних корів з добавкою 1,5–2 к. о. на ріст. Протягом трьох місяців організовують таку годівлю, яка гарантувала б збільшення живої маси кожної нетелі на 60–70 кг. Починаючи з шести місяців тільності, нетелям двічі на день роблять масаж вимені по 5–6 хв. Така процедура сприяє підвищенню надоїв корів-первісток на 500–600 кг і поліпшенню їхньої придатності до машинного доїння. На дев’ятому місяці тільності прогнозують продуктивність корів-первісток, яка залежить від живої маси та лінійних промірів (висоти в холці й косої довжини тулуба).
 Важливим у збільшенні надоїв є роздоювання новотільних корів. Основа — авансована годівля протягом трьох-чотирьох місяців лактації після отелення. Її здійснюють за спеціально розробленою шкалою з урахуванням віку корови та продуктивності (табл. 2).
Роздоюють корів у господарстві так: на десятий день після розтелення на основі контрольного надою визначають добовий надій, відповідно до нього призначають аванс кормів і доводять план надою на 30–35% більший за рівень продуктивності протягом попередньої лактації.
 Щодекади здійснюють контрольний надій і корегують аванс кормів. Корів роздоюють доти, доки вони реагують збільшенням надою молока на додаткову кількість кормів. Застосування в господарстві індивідуального й масового роздоювання корів дає змогу за перші чотири місяці лактації одержати 40–45% річного надою молока, збільшити кількість високопродуктивних корів та виявити генетичний потенціал стада.
Багаторічна практика ведення тваринництва в господарстві засвідчила, що між інтенсивністю росту молодняку і молочною продуктивністю корів існує тісний зв’язок: що вищий приріст у ремонтних телиць, то вища молочна продуктивність корів-первісток.
Для ремонту стада залишають теличок від високопродуктивних корів. Малюків від народження до місяця утримують в індивідуальних будиночках надворі. Після закінчення профілактичного періоду телят переводять у приміщення, де утримують групами в клітках по шість-вісім голів. Протягом вирощування контролюють ріст і розвиток теличок за мінімальними показниками вагового й лінійного росту (табл. 3). Телиць, які не відповідають даним вимогам, вилучають із племінних і переводять в інше приміщення.
Уперше осіменяють телиць у 16–18-місячному віці за досягнення живої маси понад 400 кілограмів.
Генетичне поліпшення стада в господарстві здійснюють з допомогою сперми бугаїв-поліпшувачів, оцінених за якістю нащадків, вітчизняної та зарубіжної селекцій (канадійської, американської та голландської), таких ліній як Анас Адема Валіанта 30587 і Чіфа 1927381. Як наслідок, молочна продуктивність і класність тварин значно зросли. Усе маточне поголів’я належить до класів еліта рекорд та еліта.
Джерело покращання генетичного потенціалу — корови-рекордистки. Їх у стаді понад десять, із продуктивністю понад 9000 кг молока за лактацію. Ці корови є родоначальницями високопродуктивних родин. Так, корова Циганка 3345 (жива маса — 630 кг) під час четвертої лактації за 300 днів дала 10832 кг молока жирністю 3,75%, 406 кг молочного жиру. В її родині є три дочки, чотири внучки й дві правнучки, які наслідують високу продуктивність рекордистки. Родина корови Чуйної 3425 (жива маса — 605 кг) за третю лактацію (305 днів) дала 8916 кг молока жирністю 3,76%. Має дві дочки, продуктивність однієї з них — Чудової 6342 — за першу лактацію, або 305 днів, становила 6996 кг молока жирністю 3,72%; друга дочка — Чарівна 3389 — за тих самих умов дала 6632 кг молока жирністю 3,76 відсотка.
Застосувавши правильну технологію машинного доїння корів, можна з такими самими кормами мати від кожної корови додатково 1–1,5 кг молока з підвищеною жирністю. Обов’язковий масаж до та після доїння й машинне додоювання корів теж підвищують надій молока до 25%, а жирність його зростає вдвічі.
У господарстві дбають не лише про високі надої, а й про рентабельність молока. Одним із шляхів її підвищення є планування розтелення корів на квартали. Найвищу продуктивність мають корови, що розтелилися в осінньо-зимовий період, адже в цей час ціна молока вища. А відтак, дві третини молока в господарстві одержують у четвертому та першому кварталі. 

С. Коваль,
канд. с.-г. наук,
засл. працівник сільського господарства України