Спецможливості
Архів

Найважливіше — зберегти породу в чистоті

05.10.2010
360
Найважливіше — зберегти породу в чистоті фото, ілюстрація

На виставці "Агро'2010" багатотисячну армію українських кролівників представляли молоді власники першої, та поки що єдиної, в країні приватної племінної кролеферми - Інна та Віктор Томницькі з міста Бровари поблизу Києва. 

На виставці "Агро'2010" багатотисячну армію українських кролівників представляли молоді власники першої, та поки що єдиної, в країні приватної племінної кролеферми - Інна та Віктор Томницькі з міста Бровари поблизу Києва. 

На виставці й відбулося моє знайомство з подружжям Томницьких, які запросили мене до себе в гості.
На кролефермі - вона розмістилася на звичайнісінькій присадибній ділянці  у приватному секторі Броварів - пані Інна та пан Віктор розповіли про становлення, проблеми та перспективи свого незвичайного бізнесу.
Вікторе Валерійовичу, як у вашій сім'ї з'явилася ідея створення племінної кролеферми?
- Я родом із села на Житомирщині, тож кролів знаю з дитинства. Інна ж у мене - броварська, раніше жила в міській квартирі. Кролів ми почали розводити півтора роки тому, коли перебралися жити в приватну садибу. Відразу скажу, що сама ідея створення нашої ферми належить дружині. Спочатку кролі в нас були прості, потім поступово ми зайнялися племінним вирощуванням на продаж високопородних тварин.
Питання до Інни Юріївни: чи багато у вас тепер підопічних?
- На сьогодні наше стадо кролів налічує 60 голів дорослих тварин, а з молодняком буде понад 120 голів. Вважають, що на одного кроля має бути вісім самиць, і ми намагаємося дотримуватися такої пропорції. У стаді налічується 10 спеціально відібраних м'ясо-хутрових порід кролів.
На яких засадах побудовано ваш бізнес?
Відповідає Віктор:
- Вирощуємо тварин лише на продаж як племінних. Звичайно, періодично  вибраковуємо кролів, вибракуваних ставимо на відгодівлю. Бракуємо за такими критеріями: молодняк має бути рухливим, активним, добре набирати вагу, відповідати забарвленню та стандарту породи.
Відповідь чоловіка доповнює Інна:
- До кролематок маємо ще й додаткові вимоги (до речі, самиць купують у нас більше). Гарна кроляча мама спокійна, турбується про приплід ще до його народження, лаштує гніздо з власного пуху. Якщо ж кролиця нервова, не зробить до ладу гнізда, розкидає приплід по клітці, не вилизує новонароджених кроленят, а ще й може поїсти їх - на плем'я ми її не тримаємо.
Напевно, племінна робота завдає вам найбільше клопотів?
Віктор:
- Звичайно, в цьому й особливість нашої ферми. Доводиться постійно турбуватися про оновлення стада, закуповувати породних кролів для його ремонту. Бо ж по селах у людей племінної роботи ніхто не веде, а без цього породи кролів здебільшого доволі швидко вироджуються. Наприклад, кріль фландрської породи сягає ваги 14 кілограмів, а якщо ж не підтримувати породу, вироджується в звичайного "простяка" й ніколи не матиме такої ваги, притаманної лише цій породі. Тому для нас дуже важливо зберегти породу в чистоті. Ми й паруємо кролів лише на плем'я: три-чотири рази за рік, тоді як на кролефермах отримують по сім-дев'ять окролів за рік.
Як ви розподіляєте обов'язки з догляду за кролями?
Віктор:
- Найбільшу частину роботи доводиться виконувати дружині. Я за фахом інженер-будівельник, працюю в Києві, а кролями займаюся вранці, ввечері та у вихідні.
Інна:
- Хоча наші кролі нас обох упізнають, але виділяють все ж мене, бо я більше за чоловіка пораюсь біля них.
Племінна робота потребує суворого обліку. Чи ведете ви документовані родоводи ваших кролів?
Віктор:
- Ми вже відчуваємо потребу в такому обліку. Поки що всі основні дані про тварину (кличку, назву породи, дату народження, відомості про батьків) заносимо в картку, прикріплену на клітці. Під час продажу ми показуємо покупцеві самого кроля та його батьків: вважаємо, що досвідченому кролівникові цього достатньо. Хоча вже  починаємо й створення повноцінної документальної бази своїх тварин. У найближчих наших планах - придбати клейматор, щоб ставити номер кролеві на вухо.
Розкажіть про систему годівлі кролів на вашій фермі.
Віктор:
-  Раціон наших кролів складається із сіна, зерна, комбікормів, овочів; улітку даємо ще й  багато зелені. Сіно я заготовляю сам - воно пахне, як чай, а треба ж його на зиму аж три тонни! Нині якраз завершуємо будівництво спеціального сховища для сіна, бо на горищі нашого будинку воно вже не вміщається. Додаємо кролям до корму також вітаміни, сіль, кальцій. Комбікорми доводиться купувати готові, а вони недешеві. Ми з радістю готували б комбікорми самотужки - це було б удвічі дешевше. Але в продажу є лише промислові агрегати для виготовлення комбікормів, вони завеликі та й дорогуваті, до того ж, їх складно підключити до електромережі в умовах садиби. Для потреб нашого стада нам достатньо було б мати невелику машину, продуктивністю до 50 кг і потужністю у 2 кВт, але на ринку такої техніки немає.
Колись і наша родина мала хату в селі й вирощувала кролів. Пам'ятаю, тварин у нас часто "косили" інфекційні захворювання. Як вам вдається зберегти здоров'я свого стада?  
Віктор:
- З усієї свійської худоби кролі - це найніжніші створіння. Вони справді дуже чутливі до різного роду інфекцій, збудників яких можна принести в двір на одязі чи навіть на руках. До того ж, різні збудники здатні мутувати, пристосовуючись навіть до дезінфікуючих розчинів. Було, що й ми втрачали тварин лише через контакт із чужими кролями під час спаровування. Тому нині намагаємося дбати про чистоту кліток (помешкання для кролів у садибі Томницьких справді вражають своєю ідеальною чистотою, тут не вловлюєш щонайменшого традиційного "кролячого" запаху. - Прим. автора). Ніколи не підійдемо до кліток у вуличному одязі чи з немитими руками. Оце вже запланували собі придбати білі халати для догляду за кролями.
На жаль, у селах люди зазвичай не завдають собі з того клопоту: захворіла тварина - давай її хутчіше в борщ! Не раз я чув, як господар казав: "Дешевше кроля забити, аніж лікувати!".
До ветклініки носимо своїх кролів лише ми. Якось казав мені наш районний ветлікар: "Валерійовичу, у мене таке враження, що в усьому районі хворіють лише ваші кролі!". На що я йому відповів: "Правильно, у нас вони хворіють, а у людей - гинуть". Своїм ветлікарям ми довіряємо, але щеплення кролям уже навчилися робити самі.
Інна:
- Коли звільняється від кроля якась клітка, я її дезінфікую полум'ям паяльної лампи.
А питну воду для кролів знезаражуємо срібленням.
Цього літа стояла небувала спека. Як кролі її витримали? Чим можна їм зарадити?
Віктор:
- Спеку кролі витримують важко. Для посилення вентиляції у серпні ми тримали дверцята кліток відчиненими, притінювали клітки. Але критична температура для кролів становить 37°С, тож за час спеки ми втратили кількох кроленят від перегрівання. Я планую збудувати новий комплекс кліток для тварин і встановити там кондиціонер.
Інна:
- У спеку я регулярно обходила клітки й контролювала тварин. Якщо у якоїсь бачила ознаки теплового удару, відразу заносила до будинку, де працював кондиціонер, або занурювала кроля у прохолодну воду.
А як почуваються кролі морозної зими?
Віктор:
- Добре почуваються: взимку в нас не пропав жоден кріль. На зиму тварини вдягаються в пишне хутро, а ми ще й клітки їхні утеплюємо, то їм і не холодно - головне, щоб корм був добрий і щоб протягів не було.
Які ще небезпеки слід передбачувати, вирощуючи кролів?
Віктор:
- Загалом, небезпек чимало, назву лиш одну, не дуже відому. До складу раціону кролів входить зерно. А де у садибі зерно - там і щури. Вони здатні загризти кроленят, а дорослих тварин можуть заразити небезпечними хворобами. Цікаво, що на нашій фермі ця небезпечна проблема вирішилася ще до того, як ми її вповні усвідомили. Річ у тім, що попід клітками з кролями у нас цілий день ходять кури, а з ними - великий і сильний півень. Він, напевно, вважає себе справжнім господарем садиби. То цей півень заклював на смерть уже двох великих щурів, які пробиралися до кліток!
Інна:
- А ось ще одна проблема, яку ми випадково вирішили - і теж в оригінальний спосіб. У кроленят, коли вони переходять на власний корм, буває небезпека переїдання, від чого нерухоме в клітці маля може навіть загинути. Одного разу ми випустили такого хворого від переїдання кролика на город, щоб побігав і розробив собі шлуночок. Та малий сидів нерухомо, тільки важко дихав. Тоді на город якось вирвалася наша мала собачка Ляля породи пекінес - і ну ганяти його по грядках! Звісно, жодної шкоди Ляля кроленяті на могла завдати, для неї воно було тільки об'єктом гри. А в малого від цього бігу шлуночок пішов у рух, і небезпека минула.
Потім ми не раз вдавалися до такого заходу, і наша Ляля врятувала не одне маля!
Як вам вдається реалізувати вирощених кролів?
Віктор:
- На жаль, у нас, в Україні, поки що немає культури споживання продуктів кролівництва. Хутро кролів чомусь вважають другосортним, хоча в західних країнах кроляче хутро залюбки використовують в одязі. Кролятину споживачі купують неохоче через високу ціну, але ж це м'ясо ніколи не буде дешевшим за свинину! Між тим, кролятина є найдієтичнішим м'ясом, і я вважаю, що саме її треба найпершою з м'яса давати їсти малим дітям. Кролятина ніколи не буває жирною, а  якщо й є якийсь жирок, то він без холестерину. Погляньте на французів, які найбільше в Європі їдять кролятини: вони - одна з найздоровіших націй! У нас же через нестабільність cпоживчого попиту немає й системи закупівлі кролів, їхнього м'яса та шкурок. Щоправда, останнім часом я спостерігаю певне прозрівання людей щодо корисності кролів, та цей процес просувається доволі повільно. Ми часто виїжджаємо зі своїми кролями на базари Броварів і Борисполя й бачимо, що інтерес до наших вуханів у людей зростає.  Вже маємо наперед замовлення на кролів певної породи.
Наскільки прибутковим є ваш племінний бізнес?
Віктор:
- Загалом, особисте підсобне господарство не може бути збитковим за визначенням. Якщо, звичайно, ви не останній на світі лінюх. А племінне кролівництво має бути прибутковим бізнесом, бо ж один породистий кріль коштує до 250 євро, тоді як протягом року навіть наше стадо може давати близько 12 тисяч кролів!
Отже, резюмуємо: які умови гарантують успіх кролівницькому бізнесу?
Віктор:
- Щоб бути успішним у кролівницькому бізнесі, слід виконати такі три умови.
1. Треба мати велике бажання цим займатися.
2. Вкрай важливо мати певні знання з цієї сфери. Слава Богу, тепер є повно всілякої потрібної літератури та ще й Інтернет.
3. Успіху дуже важко досягти без спілкування з колегами-кролівниками.
Але, повторюся, найголовніше - створити для кролів належні санітарні умови та забезпечити постійний контроль за кожною твариною.
Участь в "Агро'2010" була першим "виходом на люди" і для вас, і для ваших "вихованців". Як ви оцінюєте його результат?
Віктор:
- Нам було дуже цікаво. На виставці біля наших кролів відбулося справді професійне спілкування з колегами-кролівниками. Після виставки ми одразу відчули зростання інтересу до нашої кролеферми. Тому, звичайно, плануємо й надалі брати участь у таких акціях - ось і мікроавтобус-фургон нещодавно купили для цих поїздок.
Фото автора

Інтерв'ю вів
Сергій Іваницький

Advertisement

Інтерв'ю
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних

1
0