Спецможливості
Новини

Насінництво України сьогодні та подальші його перспективи

24.09.2008
741
Насінництво України сьогодні та подальші його перспективи фото, ілюстрація

Якщо ми беремо до уваги вузьке питання “забезпечення насінням”, то через цю призму можна вийти на цілу низку складових векторів, і воно виходить так, що, хоч би як ми “танцювали”, однак “танцюватимемо” навколо рослини та землі, бо вони — унікальне творіння природи, яке перетворює енергію сонця на те, що ми з вами споживаємо.

Якщо ми беремо до уваги вузьке питання “забезпечення насінням”, то через цю призму можна вийти на цілу низку складових векторів, і воно виходить так, що, хоч би як ми “танцювали”, однак “танцюватимемо” навколо рослини та землі, бо вони — унікальне творіння природи, яке перетворює енергію сонця на те, що ми з вами споживаємо.

Підготовка до весняно-польових робіт, зокрема забезпечення якісним посівним матеріалом українського сільгоспвиробника під урожай 2008 року — саме це питання обговорювали на нараді, яка відбулася 24 січня 2008 року в смт Чабани Київської області в приміщенні Інституту землеробства УААН.
Протягом останніх двох місяців служби МінАПК, насіннєві інспекції працювали в обласних центрах над забезпеченням господарств насінням, і на сьогодні виробництво та забезпеченість насіннєвим зерном ярих зернових культур у всіх регіонах України становить 99,9%, і тільки три області забезпечені неповністю: Херсонська — 67%, Миколаївська — 82, та Одеська — 79%. У цілому, на весь комплекс весняно-польових робіт потрібно близько 18 млрд грн. Що тут робитиме держава? Буде виділено 4,95 млрд грн, 1,08 млрд буде виділено для дотації на 1 га, 90 млн буде виділено на селекцію, 100 млн — на здешевлення вартості техніки, на фінансову підтримку фермерським господарствам — 115 млн. Проаналізовано також і стан посівів озимих культур: на 18 січня в доброму стані було 63%, в задовільному — 29, у слабкому та зрідженому — 7,6 відсотка.
Уже створено робочу групу, яка займається розробкою концептуальних підходів до реформування всієї системи насінництва в Україні, адже міра відповідальності в того, хто виростив насіння, досить серйозна. Наразі наш принцип — не насіння, а “посівний матеріал”, адже 20%-ми посівного матеріалу господар удобрює землю. Але ж платив він за цей посівний матеріал, як за такий, що 1000 насінин мали дати 100% польової схожості. Сьогодні система насінництва в провідних країн світу працює інакше: є посівна норма на кожну культуру, згідно з нею насіння пакують, воно має відповідний сертифікат якості. І все ж, коли ми платимо за 1 млн схожих насінин, гарантовано отримаємо 99,9% польової схожості за умови виконання всіх технологічних рекомендацій.
Нині насіннєві іноземні компанії вирощують на нашій землі насіння різних культур, вивозять його в свої країни, наклеюють сертифікат якості і по всій Європі продають наше, українське, насіння, тільки під торговими марками зовсім інших компаній. Ці компанії “оселяються” переважно в центральній частині України (Київська, Полтавська, Черкаська та ін обл.), тобто в регіонах, де сприятливі погодно-кліматичні умови вирощування і де транспортна логістична складова до Європи досить близько.
У нас не дотримуються стандартів ВОС (вирівняність, однорідність, стабільність); існують сорти ярих культур, які було створено понад 20 років тому, і нового нічого немає. Сьогодні змінюється політика підтримки селекції первинного насінництва. Свого часу, з певних причин, якісь культури були неконкурентоспроможними, не стимулювали наукову думку, а отже, — й насінництво, і тепер ми маємо проблемні нюанси в групі круп’яних культур — а це продовольча безпека держави. Науковці більше захоплені кукурудзою, пшеницею, але ж є ще овес, ячмінь, гречка, просо, рис; ми забули про селекцію сидеральних культур, які б сприяли відновленню родючості грунтів; завмерла селекція багаторічних і однорічних трав, бобових культур або тих, що поширені лише в окремих конкретних зонах, наприклад, баштанні.
На ринку України склалася чи не найкраща картина використання вітчизняних сортів. Добре йдуть справи із зерновими озимими, ярими, бобовими культурам, а от із технічними та овочевими культурами — незадовільно. Близько 22 сортів і гібридів цукрових буряків записано в Реєстр сортів в Україні на 2007 рік, із них 20–21 сорт і гібрид іноземного походження. Така сама ситуація і в галузі овочевих культур. Через те, що наші овочі нетранспортабельні і в них досить короткі строки зберігання, сільгоспвиробники надають перевагу зарубіжним сортам селекції, внаслідок чого вітчизняні сорти — неконкурентоспроможні.
Головні пріоритети розширення сільського господарства, а також системи насінництва, на яких сконцентрувала увагу прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, такі:
n перший — земля, використання землі та охорона. Сюди входять структури посівних площ, як ми контролюємо їх, як ми впливаємо на раціональне використання землі, її родючість, відтворення, вапнування, гіпсування. В нас є два базові закони, які спрямовані на відтворення та охорону грунтів, але їх, на жаль, Держгрунтохорона використовує малоефективно. В Сполучених Штатах Америки, Канаді та інших країнах давно працюють такі служби, і землевласники вважають їх найсуворішими, бо, якщо фермер працює на землі і при цьому погіршуються її родючість та якість, на нього накладають адміністративну, фінансову та інші відповідальності;
n другий — залучення інвестицій та інвесторів, які працюватимуть на землі (внутрішні, зовнішні). При цьому правила виписати так, щоб були захищені як права власника землі та майна, так і права інвестора, який вкладатиме кошти (щоб не було ставлення до землі, як до хижацького ресурсу);
n третій — селекція. Хоч як це дивно, але прем’єр говорила й про селекцію в рослинництві, тваринництві, про захист прав селекціонерів, про наші досягнення й конкурентоспроможність. Це — одне з глобальних питань. Нині в Україні посівного матеріалу не нижче третьої репродукції маємо 94,5%, через два роки матимемо не нижче другої репродукції, через п’ять років плануємо мати не нижче першої репродукції — так, як це роблять Франція, Німеччина та ін. країни. Завдяки цьому ми стимулюватимемо збільшення виробництва зерна, (тому що за рахунок репродукції можна збільшити вал до 25%), зацікавимо вітчизняних селекціонерів працювати над виведенням нових сортів, які буде адаптовано до сучасних змін глобального клімату, вони задовольнять потребу планети в якісному харчуванні, створенні енергетичних сортів, з яких вироблятимуть нові альтернативні джерела енергії (біодизель, етанол, біогаз).

Геннадій Жолобецький

Інтерв'ю
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для

1
0