Спецможливості
Архів

Наші грунти: бажані, під загрозою й охороною

05.10.2010
668
Наші грунти: бажані, під загрозою й охороною фото, ілюстрація

Земля - основа нашої життєдіяльності й найважливіший виробничий фактор - перебуває під дедалі більшим тиском на неї. Але не тому, що ми їздимо по ній дедалі важчою технікою. У небезпеці перебувають тонкі шари грунту в усьому світі, але зовсім з інших причин.

Земля - основа нашої життєдіяльності й найважливіший виробничий фактор - перебуває під дедалі більшим тиском на неї. Але не тому, що ми їздимо по ній дедалі важчою технікою. У небезпеці перебувають тонкі шари грунту в усьому світі, але зовсім з інших причин.
Високошанована багатьма "матінка земля" для інших є лише "просто грязюкою". Хоча фактично, життя без землі не можливе. Ось лише деякі з її найважливіших функцій:
- земля забезпечує видобуток (виробництво) 98% продуктів харчування;
- захищає й фільтрує нашу питну воду;
- значно впливає на атмосферу за допомогою виділення різноманітних газів (наприклад, метану, СО2), виділенням водяної пари, пилу;
- переробляє поживні речовини, зокрема вуглець, від чого мають вигоду рослини, люди й тварини.
Жменька землі, що складається з мінералів, гумусу, повітря, води й мільярдів живих організмів, - це щось більше, ніж просто "якась грязюка". От тільки наша планета не володіє великою кількістю родючої землі. Із загальної площі земель (14 млрд га) для сільськогосподарських потреб можна використати всього близько 1,5 млрд га. Тож і маємо мізерні 11% із загальної можливої кількості (див. табл.1). Переважна ж частина земель є занадто плоскою, вологою чи сухою, занадто забрудненою або в стані вічної мерзлоти.
Нарівні з водою, земля стане одним із найдефіцитніших товарів XXI століття, прогнозує журналіст і викладач сільськогосподарських наук д-р Вільфрід Боммерт (Wilfried Bommert) у своїй новій книзі "Немає хліба для всього світу" ("Kein Brot fur die Welt"). Це відбувається через безліч причин. І все ж, які основні чинники збільшення дефіциту грунту?
Чинник №1. Щотижня людей стає більше на 1,5 мільйона
Те, що людство в майбутньому зуміє вирішити питання обмеженості орних земель у світі й виробництва достатньої кількості продовольства для швидко зростаючого населення земної кулі, є сумнівним. Нині на Землі проживає 6,7 млрд людей. Щотижня людство збільшується на 1,5 млн осіб. Це означає щорічне збільшення населення на 80 млн осіб. Така загальна кількість населення на сьогодні в Німеччині. За оцінками експертів ООН, до 2050 року на Землі буде 9,2 млрд людей. Щоб нагодувати всіх, виробництво продовольства треба збільшити на 70 відсотків.
А це вдасться зробити тільки в тому разі, якщо в наявності буде достатня кількість родючих земель для вирощування пшениці, кукурудзи, рису, сої та їнших культур. Кожний гектар орної землі має прогодовувати дедалі більше людей. У 1950 році з одного гектара харчувалося 1,5 особи, в 2000 цей показник виріс до 4,2, а до 2050 року прогнозують уже 7 осіб (див. табл. 2). Це означає, що тільки через зростання кількості людей на планеті уже скорочується площа орних земель на душу населення.
За даними ФАО, для того, щоб прогодувати одну людину, потрібно, принаймні, 1400 м2 орних земель. Теоретично, навіть в умовах збільшення кількості населення планети, до середини XXI століття на Землі все ще буде досить орних земель на душу населення (див. табл. 3). Однак проблема полягає в тому, що родючі грунти розподілені на земній кулі дуже неоднорідно. Найменша їхня площа припадає на найбідніші регіони планети, такі як Африка й Азія, де населення зростає найбільшими темпами. Уже тепер понад 1 млрд людей у світі голодує. Однією з причин є проблема розподілу ресурсів.
Навіть у такій країні, як Китай, що швидко розвивається, вже немає достатньої кількості родючих земель, щоб прогодувати власне населення. Китай має потребу в 180 млн га орних земель, але реально для вирощування продуктів харчування на сьогодні він може використати максимум 130 млн га. Таким чином, Китаю доводиться імпортувати близько 50 млн т зерна щорічно. В інших країнах, наприклад, у Південній, Центральній і Північній Америці, доступних орних земель на душу населення значно більше (див. табл. 4).
Щоденний раціон, який змінився в зв'язку зі зростанням добробуту населення країн, що розвиваються, таких як Індія й Китай, водночас із демографічним вибухом збільшили попит на м'ясо, а, отже, й потребу в родючих землях. Оскільки виробнича площа для виробництва м'ясної продукції потрібна значно більша, ніж для виробництва рослинних продуктів. Хоча, зрозуміло, що необхідна виробнича площа різниться залежно від породи (виду) вирощуваних тварин: для виробництва однієї тонни яловичини треба 1,53 га, для свинини - 0,82, а для птиці - 0,45 гектара.

Чинник №2. Зменшення прибавки врожайності
Процес скорочення площі орних земель на душу населення погіршується тим, що врожайність основних сільськогосподарських культур збільшується повільно. Наприклад, урожайність такої культури, як пшениця, в період з 1961 до 1989 року, за даними ФАО, щороку в середньому збільшувалася на 3,8%, а з 1989 до 1999 року зростання сповільнилося майже вдвічі, і ця тенденція зберігається й донині. Ситуація з рисом породжує ще більшу тривогу: тут прибавка врожайності скоротилася навіть більше ніж удвічі. Як наслідок, продуктивність грунтів залишається на колишньому рівні або взагалі зменшується.

Чинник №3. Ерозія щорічно забирає 10 млн га земель
У всьому світі втрата земель через ерозії є величезною проблемою. "99,7% наших продовольчих продуктів вирощується на сільськогосподарських землях, і саме 10 млн га цих земель ми щорічно втрачаємо в усьому світі через дію ерозії, - сказав професор Девід Піментел (David Pimentel), учений-агроном Корнельського університету (Cornell Universitat), США.- Сильні дощі вимивають близько 1 мм грунту. Може здатися, що це небагато. Але на одному гектарі це виходить близько 13 тонн верхніх шарів грунту, і для його відновлення за допомогою природних процесів знадобиться 20 років".
За словами Піментела, через ерозію грунтів за останні 40 років близько 30% орних земель стали неродючими. Щороку через заливні дощі й повені в світі втрачається приблизно 130 млн т сільськогосподарських угідь. За даними ФАО, темпи втрати земель збільшуються. Так, наприклад, через водну ерозію, Китай втратив значні сільськогосподарські землі в районі річки Хуанхе. Цінніша лесова глина безперешкодно змивається течією ріки, бо земля засаджена нецілорічно. Так само зовсім беззахисні перед ерозією, спричиненою тропічними зливами, землі в басейні річки Амазонка в Бразилії. Протягом кількох років були осушені й змиті сантиметри грунтового покриву.
Легендарною є потужна вітрова ерозія, характерна для середнього заходу США в середині 30-тих років минулого століття: район пилових буранів Оклахоми (Oklahoma Dust Bowl). Тоді близько 40 млн родючих земель протягом кількох днів були висушені внаслідок сильних пилових буревіїв. Особливо сильно від вітрової ерозії страждають Азія й Африка. Там цілі райони й поселення потрапляють у зону дії рухливих дюн.
Ерозія є проблемою і для нас. У середньому землі, підвладні ерозії, щорічно втрачають від 8 до 10 т родючого грунту з гектара. І тільки близько 2-3 т землі/га заміщуються завдяки процесам грунтоутворення. У ЄС ерозії піддається понад 16% суші, з яких 12% припадає на водну й 4,4 - на вітрову ерозії. Це становить 157 млн га, правда, не тільки сільськогосподарських земель. За оцінками комісії ЄС, щорічно витрати, пов'язані з деградацією земель унаслідок ерозії, сягають 14 млрд євро.
Чинник №4. Засмічення солями руйнує 3 га за хвилину
Засолення грунтів особливо характерне для районів із сухим і спекотним кліматом. Почасти причиною цього є, звичайно ж, солоні грунтові води. І тому засолення грунту часто обумовлено діяльністю людини, зокрема через використання систем штучного зрошення й дощування. Тому що після поливання значна частина води випаровується, а на поверхні грунту накопичуються солі (особливо солі натрію, магнію й кальцію). А це, своєю чергою, умертвляє родючі орні землі. Щохвилини через засолення в світі безповоротно втрачається близько 3 га сільськогосподарських земель. Це найпоширеніша причина спустошення родючих грунтів.
Нині загрозі засолення грунту піддається близько третини сільськогосподарських угідь світу. В Австралії засолено вже майже 2,5 млн га грунтів, що становить 5% загальної площі сільськогосподарських земель. Ще 15 млн га перебувають під загрозою від так званого Soil Cancer - "раку грунту", - так австралійці називають засолення землі.
Навіть у Європі близько 3,8 млн га земель перебувають під загрозою. Найбільше засолення проявляє себе на півдні, наприклад, в Італії, Іспанії та Португалії, а також у Франції, Австрії й Словаччині. Витрати, пов'язані з проблемами засолення й деградації грунтів тільки останніх трьох країн (щодо інших країн даних немає), за оцінками ЄС, щорічно становлять від 158 до 321 млн євро.
Чинник № 5. Зміна клімату погіршує стан землі
У процесі зміни клімату земля є як винуватцем, так і потерпілим. Органічні речовини грунту - другі після океану накопичувачі вуглецю на Землі. Вуглець впливає на вміст вуглекислого газу в атмосфері, що, своєю чергою, призводить до нагрівання землі, отже, - до зміни клімату. Грунт є також джерелом виділення шкідливого для клімату метану.
Політики Євросоюзу вже розробили план з інструкціями дій для фермерів, які займаються обробітком землі (наприклад, заборона на орання луків, зменшення інтенсивності обробітку грунту, цілорічне озеленення тощо), щоб зберегти землю як акумулятор вуглекислого газу. Тому що під час ведення господарства такі заходи, як обробіток грунту, обробіток проміжних культур, сівозміна, складування/залишення рослинного сміття на полях тощо впливають на склад і розкладення перегною в грунті.
Також, згідно з прогнозами, Земля сама постраждає через потепління клімату. Зміниться розподіл випадання опадів, і багато регіонів постраждають через посуху. А якщо грунт тривалий строк залишатиметься без води, то з часом він стане не придатним для обробітку.
Водночас у багатьох інших регіонах планети спостерігатиметься надзвичайне випадання опадів, що призведе до затоплень та ерозії грунту. А ще - в світі відбуватиметься дедалі більше екстремальних погодних явищ, таких як посухи або повені.

Чинник № 6. Конкуренція від поновлювальних джерел енергії
Протягом кількох наступних років ми спостерігатимемо нову ситуацію на земельному ринку: збільшується виробництво поновлювальних джерел енергії як альтернатива нафти, тому що, крім їжі, зростаючому людству потрібна також дедалі більша кількість енергії. В умовах скорочення родовищ нафти виробництво відновлювальних джерел енергії дедалі більше піддаватиме землю навантаженню. Уже тепер тільки в Німеччині 17% орних земель використовують для виробництва відтвореної сировини, а до 2020 року, за оцінками експертів, ця цифра сягне 43%.
Крім того, "убивцею землі" є вироблення електроенергії за допомогою сонячної й вітрової енергії. Дедалі більше родючих земель від Фленсбурга до Гармиша й від Аахена до Дрездена використовують для обслуговування вітрових і сонячних електростанцій.
Чинник № 7. За добу бетонують 120 га землі
Щодня в Німеччині близько 110 га родючої землі зникають під шаром бетону й асфальту. Ці землі назавжди втрачені для землеробства. Незважаючи на скорочення населення, цей процес не припиняється. За загального зростання добробуту збільшується необхідність у території для житлових, комерційних (виробничих) і транспортних потреб населення. Якщо 1960 року середня житлова площа на одного жителя Німеччини становила 15 м2, то сьогодні - понад 40. Особливо велике житлове використання земель у багатих приміських зонах.
Мета німецької федеральної влади - до 2020 року зменшити закупорювання (бетонування) земель до 30 га за день, але до досягнення цього показника ще далеко (див. табл. 5). Фермери й хлібороби із земель Шлезвиг-Гольштейна більше не хочуть мовчки терпіти втрату земель. Місцеві фермери протестують проти використання землі для втілення в життя будівельних проектів у рамках ініціативи www.wertvollesland.de.
"Земля не піддається збільшенню. Ми маємо захищати цей обмежений природний ресурс, тому що це основа нашого існування на цій планеті", - попереджає Дітріх Прічау (Dietrich Pritschau), голова фермерського союзу в районі Зегеберга. Це на його заклик торік була організована захисна ініціатива. Він критикує проектувальників, керуючих і політиків.
Не краща ситуація і в світі. Демографічний вибух, індустріалізація й урбанізація збільшують потребу в землях для забудови. На думку експертів ФАО, до 2030 року тільки для роботи й проживання населення буде потрібно 100 млн га землі. Лише в одному Китаї за останні десять років, у рамках будівельних проектів, було вирівняно й забетоноване 8 млн га сільськогосподарських земель.

Чинник № 8. Глобальне полювання за орними землями
Скорочення сільськогосподарських земель за зростаючого попиту на продукти харчування в світі призводить до стрімкого збільшення ажіотажу навколо родючих земель. Активність у гігантських масштабах почалася кілька років тому. Уряди, приватні інвестори й спекулянти почали скуповувати мільйони гектарів родючих сільськогосподарських земель у всьому світі. Натхненні тим, що тоді почалося стрімке зростання цін на сільськогосподарську продукцію, вони сподівалися, що ціни на землю теж зростатимуть. Про масштаби земельної монополізації свідчать такі факти:
n південнокорейський концерн Daewoo планує взяти під оренду на 99 років близько 1,3 млн га сільськогосподарські землі - це майже половина всього острова. Вироблені й зібрані на цих землях кукурудзу й пальмову олію планують експортувати до Південної Кореї, тоді як понад півмільйона місцевих жителів залежать від гуманітарної допомоги ООН. Поки що через серйозні протести місцевого населення проект заморожено, але концерн має серйозні наміри реалізувати його;
n Лаос, одна з найбідніших у світі країн, уже здала в оренду від 2-х до 3-х млн га землі на 70 років. Це становить близько 15% території країни. На півдні компанії з Таїланду, В'єтнаму й Малайзії викупили й насадили плантації каучуку, цукрового очерету й маніоку. На півночі китайці вирощують рис і каучукові дерева - зрозуміло, для власних потреб;
n великі нафтовидобувні країни: Йорданія, Кувейт й Об'єднані Арабські Емірати - нещодавно оголосили про укладення договорів, які забезпечують їх орними землями в Судані. Тоді як більша частина населення Судану голодує, їхній уряд продав найродючіші грунти біля р. Ніл.
n німецькі підприємці теж тепер займаються пошуком орних земель, наприклад, у Румунії. Так, інвестиційна компанія Ackerboden планує скупити землі, а потім здавати їх в оренду тим фермерам, які хочуть розширити свої сільськогосподарські угіддя. Гроші на цю операцію надходять від приватних осіб, які розраховують на пристойний дохід. У Румунії гектар землі коштує в десять разів менше, ніж у Німеччині.
Критики називають такі процеси "захватом землі" або навіть "новою колонізацією". Проте причини менш політизовані, тут відіграє роль просте побоювання скорочення продовольчих запасів у світі. Так, наприклад Китай, має прогодувати п'яту частину населення земної кулі, маючи в своєму розпорядженні всього близько 7% сільськогосподарських земель у світі. Водночас навіть ці орні землі в Китаї скорочуються через занадто швидке зростання міст, розширення площі пустель, а також забруднення навколишнього середовища.
Гарантуванням власної продовольчої безпеки стурбовані також такі країни, як Саудівська Аравія, Лівія та Японія. Тому вони заохочують своїх приватних інвесторів до купівлі або взяття в довгострокову оренду земель за рубежем. На земельному ринку цих країн нині відбувається інвестиційний бум.
Нестача грунтів і глобальне полювання за орними землями не оминули і нас [німців]. Нестачу земель відчувають і німецькі фермери. Погіршання ситуації на земельному ринку призводить до подорожчання цін на придбання й оренду земель; підсилюється й конкурентна боротьба між господарствами за землю.
 
Євросоюз і держава посилюють своє втручання
Іншою обтяжливою проблемою для фермерів є збільшення бюрократії й державного втручання в керування земельними ресурсами, які перебувають у приватній власності фермерів. Значною мірою це стосується запланованої Євросоюзом резолюції щодо захисту землі. Основні положення пропонованої директиви такі:
- Брюссель хоче занести в земельний кадастр суцільно всі 420 млн га земель, щоб виявити всі грунти, що перебувають у зоні ризику: ерозії, ущільнення й засолення;
- у визначених зонах ризику буде вироблено спеціальні норми керування господарством, наприклад, заборона використання плуга або використання важких машин.

Фермери стають дбайливішими до землі
У Німеччині бюрократичний монстр - "Ерозійний кадастр" - з усіма нормативами мав бути прийнятий до 30 червня 2010 року. Та держава своє домашнє завдання щодо захисту грунтів не виконує. Протягом багатьох років політики обговорюють питання стримування надмірного використання землі. Але дотепер змін у цьому напрямі сталося мало.
Самі фермери теж зобов'язані приділити своїй власній землі більше уваги. Порівняно з усім світом, у Німеччині одні з найродючіших грунтів і дуже помірний клімат. Тому німецькі фермери мають дуже високу продуктивність урожаю з поверхні. Це стало можливим завдяки родючим грунтам та ефективному виробництву. Тому німці несуть особливу відповідальність за збереження й захист своєї землі.

Проблеми с.-г. земель - глобальні. Гострі вони й в Україні. Проте вони мають національний "присмак". Про це ми й поговоримо у наступних публікаціях.

Інтерв'ю
заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Швартау
Щойно збирання озимини повністю завершилося, сайт «Пропозиція» звернувся до заступника директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктора біологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України... Подробнее
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0