Нариси з центра Європи

Виявляється, що саме в Закарпатті міститься географічний центр Європи. Довідавшись, що в Ужгороді й понині є італійський, чеський, єврейський квартали, — в це охоче віриться. Найбільш відомі з перших засновників міста — слов’яни. У 903 р. угорські племена, під керівництвом свого вождя Альоша, штурмували фортецю Гунгвар і захопили її. В 1241–1242 рр. татари хана Батия спалили поселення. З 1318 р. господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним упродовж 360 років. Філіп Другет звів нову кам’яну фортецю на місці сучасного замку. 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки. Ужгород став адміністративним центром краю. За Віденським арбітражем 1938 р., Ужгород було передано Угорщині. І тільки з 1945 р. Ужгород як столиця Закарпатської України увійшов до складу СРСР. Тому тепер у глухому селі можна зустріти Івана Петровича Бертолуччі, нащадка італійців, які володіли містом Ужгород 600 років тому.

Край садів та виноградників
Можливо, дух і традиції згаданих культур стали причиною особливого, проєвропейського бачення бізнесу. Це стосується й сільського господарства, де переважає інтенсивне садівництво, виноградарство, ягідництво, потужно розвивається овочівництво та тваринництво. Детальніше про сільське господарство краю розповів начальник головного управління агропромислового розвитку області Іван Федорович Паук.
— Трохи статистики. 2006 року в Закарпатській області вироблено валової продукції сільського господарства на суму 1432,1 млн грн, або на 2,2% більше, ніж у попередньому році.
Якщо сільськогосподарські підприємства зменшили виробництво на 17,7%, то особисті селянські господарства працювали краще й виробили продукції на 3,3% більше.
Частка продуктів тваринництва становить, відповідно, 46,3, а рослинництва — 53,7%. Усього вирощено 94 тис. т пшениці, 157,1 — кукурудзи, 565 — картоплі, 229 — овочів, зібрано 62,5 тис. т плодів та ягід, 24,8 — винограду. Сільськогосподарські підприємства виростили тільки п’яту частину зерна; картоплі — 1,5%; овочів — близько 2%. До речі, в особистих селянських господарствах утримують 95,2% поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі 97,3% корів, 93,0 — свиней, 99,1% — птиці.
Оскільки Закарпатська область займає три зони — низинну, передгірську та гірську, — спеціалізація сільгосппідприємств та фермерських господарств змінюється. Так, чотири низинних райони вирощують 90% зернових області, п’ять гірських районів — займаються тваринництвом. Земель сільгосппризначення небагато — близько 413 тис. га, з них 196 тис. — рілля, 26 тис. — багаторічні насадження, 6 тис. — виноградники, решта — пасовища, укоси. Сільгосппідприємства, в основному, невеликі. Всього зареєстровано 1621 підприємство, з яких 1500 — фермерські господарства на 10 га. Хоча є й великі господарства, де обробляють майже 2 000 га. Середні підприємства мають 500–1000 га. Багато продукції виробляють господарства населення. В області утримують близько 178 тис. голів ВРХ, 300 свиней, 132 тис. голів овець.
Клімат краю вельми сприятливий для виноградарства та садівництва. Закарпатські вина, ще за часів Петра І, возили до Санкт-Петербурга. Та й тепер традиції виноробства підтримують 17 підприємств. Із загального обсягу виробництва 96% припадає на підприємства, чиї виробничі потужності розміщено на Берегівщині. Таких підприємств тут чотири.
Фінансова підтримка за бюджетною програмою “Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками” на розвиток виноградарства в розмірі 70%, садівництва — 30%, яку надають суб’єктам господарювання (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності), що займаються виноградарством та садівництвом, для компенсації їхніх витрат на проектні роботи, підготовку грунту, висаджування, догляд за багаторічними насадженнями, на спорудження шпалери та крапельне зрошення відповідно до нормативів витрат на 1 гектар (їх визначають залежно від зон закладення молодих багаторічних насаджень, схем посадок, а також з урахуванням витрат на складові відповідних робіт) зіграла неабияку роль у розвитку цих галузей на Закарпатті.
За останній рік площі виноградників зросли на 350 га та на 300 га стало більше садів. 2007 року тут планують збільшити площу під виноградниками ще на 1000, а під садами — на 500 га. У 2006 році з бюджету одержали 47% коштів. Звичайно, це неабияке підгрунтя, але ж першого врожаю треба чекати чотири роки. Щоб вийти на окупність вкладень, потрібно сім років. Повністю виноградник окупиться лише через 10 років. Тому вчасна державна підтримка не завадить.
Закарпатські винороби вели роботу з розвитку власної сировинної бази. Уже посаджено 97 гектарів виноградників. Усього використано майже 3 млн грн, з яких 1,8 мільйона — це державні кошти на розвиток виноградарства.
А сорти, які тут вирощують, знову нагадують про центр Європи різноманіттям свого походження. Так, серед столових сортів з Угорщини — Перлина Саба. Надранній сорт Кардинал виведено в Каліфорнії. Шасла — дуже поширений високоврожайний, приємний на смак столовий сорт. На Закарпатті та в інших виноградарських районах країни — це основний столовий сорт. Виведено в Єгипті. Чауш — ранній столовий сорт, його завезли з Туреччини.
Серед технічних сортів вирізняється Трамінер рожевий, що походить із Південного Тироля. Використовують для виготовлення марочного столового вина “Променисте” та десертного вина “Троянда Закарпаття”. Відмінний виноматеріал для шампанського. Відомий усім Каберне Совіньйон — один із кращих червоних сортів світового сортименту. Виведено у Франції. Використовується для виготовлення марочного червоного столового вина “Оксамит України”, а також червоних десертних вин. Бастардо магарацький — його недавно вивели в Інституті виноробства й виноградарства “Магарач” шляхом схрещування Бастардо із Сапераві. Використовують для виготовлення марочних десертних і столових вин. Рислінг рейнський — один із кращих технічних сортів винограду. Його батьківщина — Німеччина. Використовують для одержання марочних столових вин. Сорт належить до шампанських виноматеріалів. Білий технічний сорт Леанка — з Угорщини, а на Закарпатті займає значні площі. Використовують для виробництва столового марочного вина та шампанських вино матеріалів. Фурмінт — сорт угорського походження (Токай).
У виноградних насадженнях краю ізабельні сорти займають близько 70%. Це сорти, які належать до виду Лабруска або гібридів Лабруска з іншими видами винограду. Вони мають специфічний “ізабельний” чи “лисиний” присмак. Більшість американських гібридів, які культивують на Закарпатті, вирізняються практичною стійкістю проти морозів, філоксери та мільдью. Серед них — сорти, які заслуговують на увагу за якість винограду. Це Делавар рожевий, Делавар білий. Ізабелла (Вільдер) — низькоякісний американський сорт, його культивують у всіх господарствах області. Ягоди чорні із синім нальотом. М’яка слизиста із характерним ароматом полуниці. В домашніх умовах з нього виготовляють вино з оригінальним полуничним ароматом.
Швидко розвивається овочівництво відкритого грунту. Плодоовочеву продукцію вирощують 200 фермерських господарств. Приватні селянські господарства, яких в області близько 330 тисяч, дають 97–98% овочів, плодів та картоплі. Добре реалізується свіжа продукція, чимало йде на консервні заводи. Рання капуста та рання картопля можуть іти на експорт до Росії, країн Балтії і Білорусі. Хоча щодо капусти виникають труднощі з дотриманням вимог якості. Дуже ранню продукцію (квітень) успішно продають на українському ринку. Щоправда, останніми роками вирощування ранньої картоплі через несприятливі погодні умови, підтоплення зон вирощування та брак ефективної системи осушення земель стало не таким популярним.
Серед проблем — нестача робочих рук, адже багато хто працює за кордоном. За три роки Мукачівський державний аграрний коледж випустив 977 спеціалістів (із них 78% — за держзамовленням). А рівень працевлаштування цих випускників у сільському господарстві — 1,8%.

Угорські ідеї в українському агробізнесі
Якщо згадати про інвестиції, то вони йдуть не лише в туристично-оздоровчий бізнес. Хоча в горах будівництво кипить, як на Оболоні в Києві. На щастя, є приклади вкладення грошей і в сільське господарство. Ференц Бубряк, угорський інвестор, розповідає, що починав бізнес в Україні з продуктових магазинів, потім почав займатися реалізацією засобів захисту рослин та насіння. Відтоді, як відкрили офіційне представництво торгової марки “Зелений світ” компанії “Байєр” у Закарпатській області, почали розширювати асортимент: елітне імпортне насіння компаній “Нунемс”, “Бейо” та “Рейкцваан”, насіння української селекції від компаній “Світязь”, “Земледар”, угорської “Кертіма”. Великим попитом користується газонна трава чотирьох видів: лучна, для спорту, гольфу та альпійські луки. Як на мене, то остання, з маленькими ромашками, найпривабливіша. Пан Бубряк реалізує трави в магазинах системи “Зелений світ” , “Метро”. Також у його господарстві є інструменти, сітка для овочів, декоративна сітка, плівка. Тут можна придбати добрива, грунт, пакувальний матеріал і, звичайно ж, засоби захисту рослин. Великим попитом користуються саджанці плодових дерев на прищепі М9 та М106 Угорської дослідної станції садівництва.
Саме ці саджанці й підштовхнули пана Ференца до рішення закласти на 15 га власний інтенсивний сад. На прищепі М9 представлено сорти Айдаред, Гала, Голден Делішес, Фуджі. Причому є один секрет: густота насаджень — 3200 саджанців на 1 га замість 2800, як звичайно. Висота шпалери — 2,5 м. Відстань між саджанцями — 1,20 х 4 м, а не 1 х 3,70 м. Таким способом плануємо одержати додатково 2 т яблук. Інтенсивний сад потребує крапельного зрошування, а воно є. Ще один секрет: яблука вкладатимуть у тару просто в саду, щоб за повторного перекладання не травмувати. Перший рік плоди реалізуватимуть на місцевих ринках, потім (коли виробництво з 15–20 т зросте разів у 10) яблука повезуть до Києва та Донецька.
Крім саду, ТОВ “Стефанія” має близько 100 га ріллі під цибулею Універсо Сабросо (“Нунемс”) та картоплею голландських і німецьких сортів Аграрія, Бела Роза.
Оскільки період реалізації овочів та яблук досить тривалий, постало питання їхнього зберігання. Тому сьогодні відбудовують спеціальні холодильники.
Звичайно, реалізація овочів дає добрий прибуток, але однією з ідей було спочатку попробувати сорти самим, а потім рекомендувати клієнтам. Тому цю частину бізнесу можна назвати своєрідним полігоном.
Наостанок. Перед від’їздом до Києва ще раз переcвідчилася в гостинності й талановитості закарпатців у незвичайній корчмі під назвою “Деца у нотаря”. Її власник — поет і сільський голова с. Баранинці, що під Ужгородом. Так от, тамтешнє меню — це “перелік усіх напоїв і страв, які були в корчмі до того, як ви прийшли, сіли і, замість того, щоб їсти й пити, далі критикуєте ситуацію в державі”. Тож, під час очікування замовлення подумалось, може, й справді, досить критикувати? Пора вже щось робити.

Ольга Сидоренко