На часі — “Сільський час”

Ось уже десять років поспіль щонеділі зранку в ефірі Першого Національного - програма "Сільський час". Це свого роду феномен, адже похвалитися таким творчим довголіттям на українському телебаченні можуть хіба що "Новини" або "Прогноз погоди". Про програму, про секрети її популярності, про її історію, сьогодення та майбутнє розповідає "мати" програми, її незмінний керівник та ведуча, заслужений журналіст України, Катерина Вороненко.

Почнемо з історії створення
 програми. З чого все починалось? Якою є ваша глядацька аудиторія? Це здебільшого керівники та спеціалісти агроформувань, пересічні жителі села, сільська інтелігенція?
- ...І керівники, і спеціалісти сільськогосподарських підприємств - це 50% аудиторії програми, як свідчать результати досліджень. А крім того, - і пересічні жителі села, і сільська інтелігенція, і чиновники різних рівнів, і колеги-журналісти, і городяни - усі, кому небайдуже, що саме відбувається в селі. Думаю, це далеко ще не повний спектр глядачів програми "Сільський час"... Компанії, що працюють на аграрному ринку, також проводять власні дослідження, і їхні дані підтверджують, що "Сільський час" не тільки дивляться - нам довіряють, і саме довіра наших глядачів для нас - найбільша честь і найвище досягнення.
Ці десять років ми пройшли разом з нашим селом, ми разом боролися з тими, хто заважав сільськогосподарським підприємствам розвиватися, а селянам - сповна користуватися перевагами, які дала їм аграрна реформа. Ми боролися, використовуючи єдину зброю, яку мають журналісти, - слово. Але на власному досвіді і на досвіді селян, що зверталися до нас за допомогою, переконалися: якщо вміти використовувати цю зброю, життя тисяч людей можна змінити на краще! За ці роки маємо чимало прикладів того, як після нашого втручання вдавалося вирішити проблему, яку селяни не могли вирішити самотужки. До програми інколи за допомогою зверталися навіть голови райдержадміністрацій!
А починалося все з того ж, з чого починались і реформи на селі: 3 грудня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки України". І знадобилася освітня програма для селян, щоб роз'яснювати зміст і спрямованість реформ, адже спротив змінам був шаленим! Тепер навіть важко уявити, чого тільки не вигадували ті голови колгоспів, хто хотів і надалі не господарювати, а панувати, ошукуючи селян і тримаючи їх навіть не за кріпаків, а гірше, ніж худобу!.. Такі горе-керівники звикли висмоктувати з бюджету гроші, а з селян - сили і душу, намагалися будь-що зберегти такий стан і надалі. Селяни ж і не знали своїх прав, а коли знали - боялися не те щоби "на камеру" поскаржитись на свого гнобителя, - навіть підпис під скаргою поставити стереглися! Тож насамперед нам необхідно було здолати психологічний опір з боку селян, переконати їх не тільки у необхідності, а й можливості відстоювати свої права, пояснювати їм на конкретних прикладах: аграрна реформа спрямована на їхню користь! І ми це робили, виїжджаючи за скаргами селян у всі куточки України. Інколи - по кілька разів, поки не вирішували проблему. Часто для допомоги селянам вистачало одного сюжету, інколи - навіть телефонного дзвінка з повідомленням про приїзд групи, інколи ми приїжджали в село без жодних попереджень, щоб керівник не встиг залякати селян... Різне бувало, головним же залишалося одне - зарадити людській біді, допомогти селянам відстояти свої права. І ми робили це і тоді, коли техніки виділяли вдесятеро менше, ніж потрібно, або зовсім не виділяли, і коли не оплачували відрядження... Ми ніколи не скаржились, але можу сказати, що з початку виходу програми "Сільський час" в ефір і впродовж восьми років, коли програма виходила на державному каналі і нібито державним коштом, на її виробництво не було виділено жодної касети! З 2006 року перестали взагалі виділяти техніку, потім почалося відверте знищення програми... Було і нам непросто, інколи здавалося - край, більше не витримаємо! Але, завдяки друзям, нам вдалося спочатку протриматися, а потім перейти навіть на кращий час виходу, щоправда, вже на приватному каналі. Тож на власному досвіді перевірили аксіому: хто хоче працювати - шукає можливість... Від себе можу додати: і обов'язково знайде, як знаходили і досі знаходять можливість працювати ефективно і ті - вже колишні - голови колгоспів, які зуміли не тільки зберегти, а й, завдяки реформам, примножити капітал очолюваного господарства, перейти на сучасні технології, зберегти робочі місця, підвищивши заробітну й орендну плату, і керівники сільськогосподарських підприємств нової формації, що навіть за нинішніх, дуже непростих, умов демонструють позитивні результати...
Акцент передачі - діловий,
  практичний, культурно-просвітницький?
- Акценти програми впродовж десяти років змінювались, адже змінювалось село, змінювалася ситуація в країні... Думаю, на початку "Сільський час" можна було охарактеризувати як інформаційно-просвітницьку програму, потім настав час більш практичного спрямування, наразі - більше діловий, адже саме від економічного стану сільськогосподарських підприємств залежить рівень життя кожної сільської родини і розвиток сільської місцевості. Спочатку це був телевізійний журнал, нині - соціально-економічне ток-шоу, єдине у вітчизняному ефірному просторі, що надає можливість висловитись тим, від кого безпосередньо залежить продовольча безпека нашої держави, - керівникам сільськогосподарських підприємств, чиїми здобутками часто вихваляються можновладці, що не мають до тих успіхів жодного відношення ( в кращому разі) і про чиї проблеми ті ж таки можновладці ані слухати, ані чути не хочуть!
Назва програми - данина
  традиції, констатація того факту, що в Україні справді настає "Сільський час", зростає роль агросектору в економіці країни? Як складаються ваші взаємини з колегами: аграрними телевізійниками, російським "Сельским часом", іншими спеціалізованими програмами тощо?
- "Сільський час" уже настав - десять років тому! Якщо ж серйозно, то роль аграрного сектору в економіці України справді зростає, і це підтверджують результати господарювання наших аграріїв навіть за підсумками 2009 року: за практично повної відсутності впродовж двох останніх років фінансування державних програм в аграрному секторі, навіть тих, що були закладені до Держбюджету, це - єдиний сектор економіки України, що демонструє бодай невелике, але зростання обсягів виробництва внутрішнього валового продукту! І це, на моє глибоке переконання, завдяки виключно тим керівникам сільськогосподарських підприємств і тим селянам, які вміють і можуть працювати ефективно вже за будь-яких умов!
Перспективи розвитку, збіль-
 шення ефірного часу. Чи є реальним в Україні запуск спеціалізованого телеканалу, орієнтованого на селян, агробізнесменів, зернотрейдерів?
- Над цим питанням - збільшенням ефірного часу - ми нині працюємо. Все залежить від обсягу коштів, які ми зможемо залучити. Адже виробництво телевізійної програми - справа дуже не дешева... Зараз маємо кілька пропозицій, але мусимо ретельно співвідносити власні бажання з власними ж можливостями. До речі, користуючись нагодою, можу порекомендувати хоча б у подальшому співвідносити бажання з можливостями пану Зайцеву, генеральному директору агрофірми "Сади України", який, на превеликий жаль чималої кількості наших з вами колег, схоже, досі цього так і не навчився... Шкода, адже хороші господарі здавна добре знають, яке значення має ділова репутація! Ми це також знаємо, тому поки обіцяти нічого не буду, краще спочатку зробимо, якщо вдасться.
Що ж до спеціалізованого телевізійного каналу - думаю, поки його створення малореальне. Адже телебачення - це теж бізнес, і досить прибутковий. Але віддачі в цьому бізнесі треба чекати не раніше ніж через 5-7 років після перших інвестицій, сума яких може сягнути не одного десятка мільйонів, причому - не гривень... Навряд чи хтось саме зараз захоче так ризикнути. А на державне фінансування, принаймні найближчими роками, може розраховувати хіба що ну дуже наївна людина.
Крім того, мало створити канал, треба вміти враховувати специфіку та потреби аудиторії, а це поки не вдавалося зробити навіть на рівні окремих телевізійних програм, з яких жодна не протрималася досі більше двох - у кращому разі! - років... Бо мало створити продукт - він має користуватися попитом. Тобто програмне наповнення такого телеканалу має повністю відповідати потребам та уподобанням його аудиторії. І ще одна проблема: ефірні частоти у нашій державі практично всі вже розподілено, до переходу "на цифру", схоже, - як куцому до зайця, а супутникових антен на сільських хатах досі небагато... Хоча, щиро кажучи, я, що називається, "бачу" цей канал, його програмне наповнення, мережу мовлення на початку створення і в процесі розвитку... Бо, на моє глибоке переконання, про село, його проблеми й успіхи, а головне - про людей, що живуть і працюють у селі або для села, в Україні треба говорити 24 години на добу сім днів на тиждень - і того буде мало! І я хочу мати якомога більше підстав розповідати саме про успіхи наших селян і робитиму все, що зможу, щоб у наших селах люди жили гідно і заможно - так, як вони на те заслуговують!