Михайло Амосов, експерт із землекористування ГО «Екодія»: «Ринок землі навряд чи вирішить питання підходів до використання земель аграріями»

Питанням свідомого ведення агробізнесу приділяється все більше уваги. Центр екологічних ініціатив «Екодія» — це громадська організація, яка об’єднує експертів та активістів навколо ідеї збереження довкілля через вплив на прийняття рішень. Активісти ведуть боротьбу за енергоефективність, відновлювану енергетику, протидію зміні клімату, за чисте повітря для всіх, розвиток сталого сільського господарства України. «Пропозиція» спілкувалася з Михайлом Амосовим, керівником відділу з екологізації промисловості, експертом із землекористування ГО «Екодія».

Захист ґрунтів - справа комплексна

Який загальний стан ґрунтів сільськогосподарських земель в Україні? Які основні проблеми в цьому контексті можна виокремити? Якщо підхід сільгоспвиробників залишиться без змін, то які можливі наслідки? 

— Загальний стан і тенденції стану ґрунтів в Україні можна оцінити як поганий чи незадовільний. Насамперед йдеться про швидкі темпи деградації різних типів ґрунтів через їхній неправильний обробіток та зміну клімату.

Варто виокремити декілька основних проблем: зменшення біорізноманіття через сільськогосподарську діяльність  та деградація земель і безпосередньо зміни у довкіллі — зміна клімату.

Тобто ґрунти стають біднішими на поживні речовини. Рівень біорізноманіття також падає, оскільки вносяться неймовірної сили агрохімікати, після яких може вирости лише конкретна сільськогосподарська культура. І це спостерігається не тільки на удобрюваних полях, а й поруч з ними.

Тому агровиробникам варто змінити підходи ведення бізнесу. Наприклад, перейти на органічне землеробство. Але цілком ймовірно, що для великих землекористувачів це буде дуже важко зробити на 100%, бо площі гігантські. Також варто впроваджувати технології, які спрямовані на зменшення використання хімікатів.

Окреме запитання по ущільненню — як з цим можна боротися? 

Це, схоже, вже буденна проблема всіх землекористувачів. Ущільнення і переущільнення зумовлюється високою частотою обробітку ґрунту і полів у цілому, а також габаритами техніки, яка нині зазвичай працює на полях.

Щоб уникнути ущільнення, варто вживати комплекс заходів від планування руху техніки полем протягом року до технічних характеристик самої техніки. Свою роль тут могли б зіграти і сільськогосподарські культури за рахунок кореневої системи. 

Ступінь розораності у порівнянні з європейськими країнами зараз, як вона змінювалася за роки Незалежності? 

— Від 55 до 59% території України — рілля. Такий високий показник — справжня катастрофа для біорізноманіття країни. Більше половини території країни щороку вбирає у себе сотні тисяч агрохімікатів.

Щодо динаміки за часи незалежності, то цікавий факт, що площа ріллі загалом по країні зменшується. Тут є певна суперечність. У 2019 році ми провели дослідження динаміки площі ріллі у різних регіонах країни, і виявили, що площа ріллі у них зростає. І зростає за рахунок земель природно-заповідних територій та земель, які були виведені свого часу з користування через те, що знаходяться на крутих схилах.

Водночас усі рівні державної влади мають цілі зі зменшення площ ріллі за рахунок виведення їх з обігу, у першу чергу малопродуктивних та деградованих. Але я не бачу жодного досягнення у цьому напрямку. Бачу лише, що громади отримують у власність землю, яка десятки років не оброблялася і там з'явилися, наприклад, ліси чи відновився степ, потім передають її у приватну власність, а нові власники передають в оренду аграріям. Тобто, ніхто не думає про альтернативи використання землі, крім як розорати її і посіяти щось.

Хочу підняти питання збереження лісосмуг. У гонитві за земельні активи багато землевласників самовільно розорюють їх. Які наслідки цих дій? Як реагує держава, і хто зараз відповідає за лісосмуги? 

— Знищення лісосмуг — це жахлива реальність України. Особливо гостро проблема відчувається на півдні країни. Бо якщо ми вирізали цілу лісосмугу, якій 30–50 років, у південних широтах, то ми більше ніколи не зможемо побачити там дерева. Зміна клімату просто не дозволить цього зробити. Хіба що це буде якийсь неймовірний проект із заліснення з поливом, на який ми витратимо мільярди гривень.

Крім цього, лісосмуги — це часто буквально єдина смуга життя на величезних сільськогосподарських просторах. Там можуть проживати цілі популяції тварин, комах, рослин. Тобто життя там буяє. Знаю, що часто лісосмуги використовуються як рекреаційні зони, бо у степу власне немає де заховатися від спеки.

Тож лісосмуги варто оберігати та підтримувати. Думаю, що в ідеалі їх збереженням та підтримкою мають займатися місцева влада разом із землекористувачами. Це має бути спільна відповідальність.

Є громадська організація,  яка працює над збереженням лісосмуг. Це PeliCanLive (https://pelicanlive.com/uk/project/lisosmugy-zhyttya/).

Якою має бути ідеальна сівозміна для збереження здоров’я ґрунту? Який вплив енергетичних культур (верба, тополя, міскантус) на стан грунтів? 

Існують загальні правила щодо формування сівозмін. Вони науково обґрунтовані та затверджені Кабінетом Міністрів України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-%D0%BF#Text). Тож ідеальна сівозміна — це та, яка сформована згідно цих правил та впроваджена всіма землекористувачами.

З впливом конкретних культур, які ви згадали, не знайомий. Знаю, що це дуже перспективний напрямок. Особливо для північних регіонів країни.

Я б сфокусувався на наявних відходах агропромислового виробництва, які ніяк не утилізуються чи утилізуються з очевидною шкодою для довкілля. Мається на увазі спалювання рослинних решток прямо на полях та зберігання і поводження з гноївкою. Думаю, що з усіх наявних відходів АПК можна виробити електроенергії два-три відсотки у загальному енергобалансі.

Контроль внесення добрив: є думки, що на добривах економлять, виснажуючи землю. Ви погоджуєтеся чи спростовуєте цю думку? 

На добривах і ЗЗР не економлять. Це можна побачити по наших річках, ставках щоліта.

Власне в «Екодії» ми над цим і працюємо, щоб аграрії впроваджували енерго- та ресурсозберігаючі новітні технології на всіх етапах своєї діяльності, а уряд їх підтримував та підштовхував до швидшої екологізації агросектору.

Тому зараз важливо, щоб Мінагро якомога швидше затвердило наказ про Правила щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів, який «висить» у Міністерстві з 2017 року (https://minagro.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-pravil-shchodo-zabezpechennya-rodyuchosti-gruntiv-i-zastosuvannya-okremih-agrohimikativ).

Водночас Міндовкілля має розпочати процес визначення зон, вразливих до накопичення нітратів, згідно Методики (https://www.kmu.gov.ua/news/mindovkillya-zapuskaye-proces-viznachennya-zon-vrazlivih-do-nakopichennya-nitrativ ), яку міністерство затвердило у квітні цього року.

У цих зонах аграрії матимуть вести свою діяльність з певними обмеженнями, наприклад, у часі та кількості внесення добрив. Це дозволить серйозно зменшити надходження азотовмісних сполук до водойм.

Ваше ставлення до органічного виробництва: чи може воно реально покращити стан ґрунтів чи це просто маркетинг? 

Органічне виробництво точно краще, ніж інтенсивне сільське господарство, яке зараз практикують більшість аграріїв. Технології органічного виробництва можуть покращити і стан ґрунтів і довкілля загалом, але за наявної динаміки зростання площ органічних земель якихось кардинальних змін найближчим часом не варто очікувати.

Водні ресурси

Який стан водних ресурсів нашої країни, наскільки обміліли українські річки та озера за останні роки? Чи можливо відновлення?

Важко сказати, наскільки вже обміліли водойми України, але ми нещодавно публікували дослідження про те як зміна клімату вплине на водність річок.

Для річок більшості досліджуваних басейнів очікується суттєве зниження стоку до кінця століття. Найбільші величини зниження стоку очікуються для Прип’яті, Південного Бугу та Дністра і можуть досягти 30% у кінці століття.

Ми можемо сповільнити зміну клімату за рахунок зменшення викидів парникових газів, цим самим ми сповільнимо і зменшення стоку. Сільське господарство може тут зіграти помітну роль, адже зараз понад 12% всіх парникових газів в Україні продукується сільським господарством, і цей обʼєм зростає. Зменшити викиди можна виведенням з обробітку (консервацією) деградованих та малопродуктивних земель, яких в Україні вистачає.

Говорячи про те, що вода забруднена, про які показники можна говорити конкретно, яка динаміка, і порівняння з європейськими країнами?

Репрезентативних даних для України наразі немає, бо немає практики контролю за дифузним (площинним забрудненням), яке якраз є найбільш властивим в агросекторі. Попри відсутність точних даних, в Україні не може не бути впливу, зважаючи на масштаби агровиробництва і, відверто кажучи, часто відсутність адекватних практик поводження з агрохімікатами, гноєм про які я вже згадував.

Цього року ми спробували заповнити прогалину з інформацією про забруднення води від сільського господарства і здійснили неймовірну експедицію «У пошуках чистої води». Ми проїхали майже половину регіонів країни. Побували у 14 громадах і перевірили десятки водойм та криниць. Ми виявили, що перевищення вмісту і забруднення різними формами азоту та фосфору є повсюдним для підземних вод. Часто таке забруднення має ознаки хронічного, воно має багато передумов, адже у більшості випадків значна територія громад — орні землі, куди вносяться агрохімікати. Частина цих речовин просочується у товщу ґрунту, або ж стікає у водойми, забруднюючи їх. Іншими джерелами подібного забруднення виступають неналежні практики поводження із відходи тваринницьких комплексів, побутовими стоками та іншими відходами домогосподарств. Детальніше — https://ecoaction.org.ua/brudna-voda-u-gromadah-mif-chy-realnist.html. 

Меліорація з точки зору екології — це добре чи погано? 

З точки зору природи будь-яке втручання у її функціонування — це погано. Ми можемо лише мінімізувати негативні наслідки для природи. А меліорація — це серйозне втручання у природні процеси, коли ми повністю змінюємо кругообіг води.

Також зараз багато холдингів на Півночі проводять розліснення ділянок. Чи впливає це на стан річок? 

Повернення земельних ділянок, де виросли ліси, в обробіток впливатиме на всю екосистему. Поновиться внесення добрив і ЗЗР, які зі стоком потраплять до місцевих річок.

Зараз МінАП впроваджує план з розвитку іригації. Чи передбачена там екологічна складова? Якою вона має бути? Чи має бути обмеження по водовикористанню? 

На даний час я не бачу екологічної складової у цьому проекті. «Екодія» подавала свої пропозиції до законопроекту про організації водокористувачів. Вони стосуються моніторингу споживання та якості води, а також впливу на довкілля систем зрошення. 

Ми стурбовані тим, що в Україні погано ведеться моніторинг водокористування. Ми фактично не знаємо, скільки води використовує сільське господарство та у якому вигляді вона скидається. Частина аграріїв взагалі звільнена від звітування про те, скільки води вони забирають та яку скидають.

Також нас хвилює аспект оплати за користування водою. Чи готові аграрії платити за воду її реальну вартість? Тож зрошення не може бути єдиним рішенням. Варто звернути увагу на альтернативи. Наприклад, чому не розглядалася така альтернатива, як розвиток пасовищного скотарства з використанням угідь екстенсивного використання (пасовищ), що є стійкими до аридизації клімату? Це точно більш дружня технологія до довкілля, яка не вимагає втручання і докорінної зміни природних екосистем.

І якщо вже обирати зрошення, то це 100% має бути за найновітнішими технологіями доступними у цій сфері. Тут варто згадати про Міндовкілля, яке у межах проекту технічної допомоги визначили найкращі технології, які можна використовувати з мінімальною шкодою для довкілля. Це кліматично оптимізоване розумне зрошення, краплинне зрошення у поєднанні із ґрунтозахисними практиками, точне землеробство. Тут детальніше про технології — https://mepr.gov.ua/news/33450.html. 

Законодавство

Чи враховує нинішнє екологічне законодавство потреби дня? Які зміни варто було б внести? 

Сучасна Держекоінспекція неефективна, корумпована і так далі. Шансом все змінити є реформування системи державного екоконтролю, яка має розпочатися з прийняттям проекту Закону України №3091 «Про державний екологічний контроль» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68186).

Якщо його прийме ВРУ і реформа вдасться, ми матимемо класну екологічну службу та чисте довкілля. Зрозуміло, це не настане одразу, але ми точно рухатимемося у цьому напрямку.

Які можливі наслідки зняття мораторію на купівлю-продаж земель для екології в цілому і стану ґрунтів зокрема? 

Вільний ринок чи ринок земель з обмеженнями навряд чи вирішить питання підходів до  використання земель аграріями. Теоретично так: якщо ти власник землі, то ти будеш більше про неї дбати. Але я не думаю, що це спрацює. Крім того варто не забувати, що ведення сільського господарства не обмежується земельними угіддями.

Чи достатня обізнаність українських сільгоспвиробників у сфері ґрунтозбереження? Напевно, дорадчі служби були б корисними. Чи є приклади дієвих дорадчих служб в Україні/за кордоном? 

Обізнаність українських сільгоспвиробників у сфері ґрунтозбереження у середньому по країні є низькою. Деградація земель прогресує, а аграрії приділяють цьому недостатньо уваги.

Дорадчі служби справді можуть з цим допомогти, але поки вони малодієві. Хоча варто визнати, що у деяких регіонах вони справді класно працюють. Я чув про професійних дорадників на Львівщині та Дніпропетровщині.

Щоб заповнити прогалину у знаннях про заходи збереження ґрунтів і як мінімізувати шкоду сільського господарства для довкілля загалом, «Екодія» разом з партнерами почала готувати освітній онлайн-курс. Він буде доступний безкоштовно для представників дорадчих служб і аграріїв вже у січні.

Про «Екодію»

Яка кількість учасників в об'єднанні нині? Які реальні зрушення відбулися завдяки «Екодії»?

«Екодія» — це членська організація, і зараз у нас більше 30 членів організації. Така ж кількість і співробітників.

Завдяки нам була прийнята Методика визначення зон вразливих до забруднення нітратами. Ми просували її з 2019 року.

Також ми співпрацювали з Мінекономіки, а потім з Мінагро щодо прийняття наказу про затвердження Правил щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів.

Визначною подією для нас була Експедиція «У пошуках чистої води». Це була унікальна кампанія, яка привернула увагу посадовців до проблеми питної води у сільській місцевості і що вагому роль у забрудненні води відіграє сільське господарство.

Вважаю перемогою прийняття законопроекту №3091 у першому читанні. З третього разу нарешті це вдалося.

Щодо інших тем, то найперше, що спадає на думку це декларація України про відмову від вугілля до 2035 року. Ми рухали цей процес теж. Також цього року вийшов наш перший освітній курс про відновлювану енергетику.

Чи звертаються до «Екодії» сільгоспвиробники і з якими питаннями?

Аграрії до нас звертаються рідко. Більше співпрацюємо з представниками дорадчих служб. Частіше до нас звертаються представники сільських громад за допомогою проконсультувати, підтримати їх у боротьбі за право на чисте довкілля. Основні проблеми виникають саме через високу інтенсивність сільгоспвиробництва поблизу їх домівок.

Чому Ви зацікавилися сферою екології? Що надихає в роботі, які труднощі доводиться долати? 

Під час навчання в університеті на географічному факультеті я став волонтером в екологічній організації і з того моменту став поступово занурюватися у тему захисту довкілля. Особливо впливу сільського господарства на довкілля. Думаю, що це була у певному роді природна зацікавленість у сільському господарстві і сільському розвитку у цілому, оскільки я народився та виріс у селі.

У роботі найбільше надихає те, що я можу своїми силами хоч трішки зберегти природу недоторканою для свого сина. Найбільшим викликом є те, що потрібно постійно переконувати людей в очевидних для мене речах. Наприклад, щоб без чистого довкілля не може бути здорового і якісного життя. 

Біографія

Амосов Михайло, керівник відділу екологізації промисловості в ГО «Екодія»:

З 2009 по 2015 рік навчався на географічному факультеті у КНУ імені Тараса Шевченка.

У 2016 році почав координувати проект Land Matrix Initiative, який займається моніторингом масштабних інвестицій у сільське господарство.

У 2021 році почав координувати роботу відділу з екологізації промисловості у ГО «Екодія».

Світлана Цибульська