Молочна кислота, пробіотики та консервування кормів сучасними методами

На корми в тваринництві чи птахівництві припадає близько 70% собівартості готової продукції, тому кожен господар, зацікавлений у високорентабельному веденні господарства, дбає про них найперше.

Ні для кого не є новиною той факт, що корми не лише потрібно виростити чи своєчасно зібрати з поля, а ще й правильно заготувати про запас.
Сіно (солому) зберігають у скиртах, тюках або сіносховищах. Для деяких соковитих (коренеплоди) потрібні теплі сховища або добре утеплені кагати (бурти). Для концентрованих кормів треба склади або елеватори. Найскладнішою є проблема приготування й зберігання соковитих кормів — силосу та сінажу.
Слід враховувати, що ці два види корму становлять понад 50% поживності зимового раціону жуйних тварин. А в інтенсивному тваринництві, за переходу на поточне годування тварин однотипним раціоном, ці корми стають головною складовою раціону цілий рік. Тому якість силосу й сінажу — це якість і ефективність годівлі тварин у цілому.
Закладання силосу або сінажу — процес, що обумовлюється багатьма чинниками, взаємодія яких і визначає поживну якість готового корму. Складність полягає в тому, що ступінь поживної якості можна визначити лише тоді, коли відкрили яму з силосом та сінажем, і щось змінити (з початку використання й до повного споживання) вже неможливо. Ось і виходить, що часто-густо в окремих господарствах заготовляють 5–6 тис. тонн низькоякісного силосу або сінажу. А скільки грошей і зусиль на це потрачено! І вся ця робота може стати марною або майже марною, якщо не забезпечити якість і стабільність мікробіологічного процесу силосування.
Де криється головна помилка, що робить заготовлений силос неякісним?
Людина, яка займається питаннями технології силосування, має пам’ятати, що визначальною умовою високої якості силосу є забезпечення швидкості та ефективності молочнокислого бродіння й значне перешкоджання будь-якому іншому мікробіологічному процесу в силосній масі.
Вищої якості силосу можна досягнути виключно за рахунок штучного управління процесами бродіння з допомогою сучасних бактеріологічних заквасок. Поживність силосу, виготовленого традиційним методом за участю тільки епіфітної мікрофлори, що попадає в яму з рослинами, на 30–40% нижча за контрольований процес, який створюється в разі додавання заквасок. Причому питома ціна таких заквасок у собівартості якісного силосу зовсім невелика.
Справа тільки в тому, що треба ретельно підійти до вибору консервувального агента, витримати дозу й технологію внесення.
Сьогодні мікробіологічна промисловість України, країн СНД і далекого зарубіжжя пропонує досить багато різноманітних заквасок для консервування зерна, соковитих кормів та відходів рослинництва. Кожний із таких препаратів містить одну або кілька культур мікроорганізмів, які, потрапляючи в середовище, багате на поживні речовини, починають розмножуватися, виділяти певний продукт своєї життєдіяльності і в такий спосіб створюють ефект консервування сировини. Але, слід зазначити, що не кожна культура бактерій виділяє потрібну консервувальну речовину, незважаючи на те, що рослинній сировині треба їх не так уже й багато.
 Для успішного перебігу процесу консервування силосу, сінажу, вологого чи подрібненого зерна потрібно лише дві органічні кислоти — молочна та, меншою мірою, пропіонова. Тільки ці кислоти (в комплексі) є запорукою правильного, направленого молочнокислого бродіння. Зазвичай, їх виробляють молочнокислі бактерії та стрептококи — культури, які знайшли широке застосування в харчовій промисловості (кисломолочні продукти) і які поступово підкорюють галузь сільськогосподарського виробництва. Решта мікроорганізмів виділяє різноманітні продукти життєдіяльності, які “консервують” сировину лише тим, що пригнічують розвиток інших мікроорганізмів, у тому числі й патогенних. Наприклад, усім відома сінна паличка bacillus subtilis, розвиваючись, пригнічує всі наявні мікроби, виділяючи продукти життєдіяльності (антибіотичні речовини), які “дозволяють жити” в сировині лише їй. Але чи правильне це консервування? За суттю — це просто гальмування процесів псування сировини; такий ефект має й звичайна кухонна сіль, від якої поступово відмовляються як від консерванту для кормів. За такого способу консервування цитоплазма рослинної клітини блокується, що призводить до порушення транспортування поживних речовин клітини та до її загибелі. Є також способи консервування рослинної сировини та зерна напряму, органічними кислотами (мурашина, оцтова, лимонна, янтарна тощо). Вони, у невеликих кількостях, не отруйні для живих організмів, їх легко додавати в сировину, їм властиві фунгіцидна та бактерицидна дії. Але водночас ці кислоти спричинюють поступове псування обладнання, бо вони належать до летких жирних кислот, які з часом просто випаровуються і, найголовніше, вони не впливають так позитивно на організм, як молочна.
 Чому саме молочнокислі бактерії такі цінні? Перед тим, як відповісти на це запитання, пригадаймо, що таке молочна кислота і яке її значення для тваринного організму.
Нормофлора травного тракту здорової тварини захищає його організм від патогенних збудників. Крім того, деякі види корисних бактерій мають здатність продукувати антимікробні субстанції (які ще називають бактеріоцинами) і які пригнічують розвиток інших мікроорганізмів. Нормофлора стимулює імунні реакції у тварини, слаборозвинені в молодняку. Але в період стресу в тварин може відбутися (і в більшості випадків, так і буває) зміна мікробного балансу на користь патогенних бактерій, які збільшують ризик виникнення діареї, закрепів, газоутворення тощо. Наприклад, у поросят період відлучення є критичною точкою, оскільки перехід від молока свиноматки до сухого корму — це справжнє випробовування для їхньої травної системи. Сучасне інтенсивне тваринництво базується на високоефективній годівлі та трудовому менеджменті, що означає утримання великої кількості тварин одного віку й генетичного потенціалу на відносно малій території. Однак це, своєю чергою, спричиняє виникнення в тварин масового стресу разом із імуносупресією, інфекційними захворюваннями та шлунково-кишковими розладами, такими як діарея, поствідлучальний колібактеріоз або неспецифічна дизентерія. Тепер здоров’я травного тракту, пов’язане із збалансованою мікрофлорою кишківника, вважається основною умовою низькозатратного та сприятливого для навколишнього середовища тваринництва. Стало відомо, що здоровий кишківник тварини — найважливіша умова для трансформування поживних речовин корму в продукцію.
Останнім часом спостерігається значне занепокоєння суспільства щодо ризику виникнення бактеріальної резистентності, якій сприяє регулярне використання в тваринництві антибіотичних стимуляторів росту. Ситуація й справді є дуже серйозною проблемою, оскільки бактерії можуть чинити опір антибіотикам, і така резистентність може достатньо швидко передаватися різним видам бактерій, що, безперечно, призводить до неефективності антибіотичної терапії в разі інфекційних захворювань людей та тварин. У зв’язку з цим, антибіотичні стимулятори росту з 2006 року було офіційно заборонено в країнах Європейського Союзу. Виробники кормових добавок теж вдалися до пошуку продуктів, які можуть стати альтернативою антибіотикам. Серед них натуральні стимулятори росту — органічні кислоти, імуномодулятори (імуностимулятори), пробіотики, пребіотики, кормові ферменти тощо. Всі ці продукти мають величезний потенціал сприятливої дії на травний тракт, ріст та продуктивність тварин.
Органічні кислоти, наприклад, молочна, є досить перспективною альтернативою антибіотикам у годівлі тварин. Вони являють собою натуральні компоненти рослинної і тваринної тканини, які широко використовують як кормові добавки. Крім того, вони виробляються в процесі мікробної ферментації вуглеводів у кишківнику тварин. Підкислення раціону органічними кислотами та їхніми солями використовують для консервації кормів. У разі їхнього застосування спостерігався ефект стимуляції росту в свиней та птиці. Але, оскільки такі консерванти можуть дозволити собі не всі категорії господарств, цей спосіб не набув широкого застосування. Внесення бактеріальних заквасок молочнокислих бактерій дає можливість отримати максимум прибутку за найменших витрат на них завдяки наявності в готовому кормі органічних кислот, насамперед молочної.
Молочна кислота — натуральний та високоефективний, абсолютно безпечний засіб. У ветеринарії її застосовують як препарат широкого спектру дії. Найчастіше молочну кислоту використовують як протибродильний засіб для передшлунку жуйних та шлунку коней; у вигляді аерозолів — для дезінфекції повітря, обладнання й інвентарю на тваринницьких і птахокомплексах, а в комплексі з такою речовиною, як йодтриетиленгліколь, — для профілактики захворювань органів дихання в телят та респіраторних інфекцій у курчат. За дотримання дози й правил застосування молочна кислота не спричиняє побічної дії на тварин та птицю, і продукцію від них можна використовувати без будь-яких обмежень. Ця речовина має досить низьку токсичність. Молочна кислота не шкідлива навіть у дозах, які у вісім разів перевищують рекомендовані.
Молочна кислота утворюється внаслідок збродження вуглеводовмісної сировини молочнокислими бактеріями. Це сироподібна безколірна чи злегка жовтувата рідина, кисла на смак, із слабким специфічним запахом. У разі внутрішнього застосування молочна кислота діє як протибродильний, антисептичний і подразнювальний засоби; сприяє розслабленню шлункових та кишкових сфінктерів, покращує перистальтику кишківника, запобігаючи таким чином тимпанії та метеоризму. Крім того, пригнічує ріст та розвиток умовно патогенної і гнилісної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, завдяки чому в організмі знижується утворення токсичних продуктів розпаду органічних речовин (індол, скатол, кадаверин, путресцин тощо). Відомо також, що молочна кислота поліпшує обмінні процеси, збуджує діяльність травних залоз та підвищує статеву активність. У ветеринарії препарати молочної кислоти застосовують для лікування ентеритів, гастритів, тимпанії, метеоризму, гострого розширення шлунка ВРХ, трихомонозу, шкірних захворювань. У птахівництві, за введення в раціон молочної кислоти, можна досягти підвищення середньодобового приросту бройлерів, яйценосності несучок, виводимості курчат та міцності шкаралупи.
Завдяки своїм хімічним властивостям молочна кислота запобігає процесам псування кормів на відкритих ділянках, знижуючи бактеріальну забрудненість; не впливає негативно на органолептичні показники продукту в процесі зберігання, а навпаки, покращує їх. Молочна кислота — природний метаболіт обміну речовин. Виконавши всі свої вкрай потрібні для живого організму функції, вона безслідно асимілюється й теж дає додаткову енергію. Завдячуючи цим властивостям, вона є засобом, який найчастіше застосовують у тваринництві та птахівництві. Вже понад півстоліття для консервування й зберігання заготовлених кормів до їхнього складу вводять бактеріальні закваски, які продукують молочну кислоту. Саме тому в кормах практично повністю знищуються кампілобактерії, бактерії роду Сальмонела та Псевдомона, зменшується навантаження на імунну систему й стабілізується діяльність травлення тварин, що, своєю чергою, сприяє підвищенню їхньої продуктивності.
Усі перелічені вище якості можна з упевненістю зарахувати до властивостей молочнокислих бактерій. Адже вони, за суттю, і є тими натуральними стимуляторами росту — пробіотиками — корисними живими мікроорганізмами, основними складовими нормофлори здорового тваринного організму, що призначені для корекції мікрофлори травного тракту. Найчастіше — це біфідо- або лактобактерії. Пробіотики вступають у антагоністичні “стосунки” зі шкідливою мікрофлорою, породжуючи тим самим сприятливі метаболічні зміни в травному тракті: краще засвоюються поживні речовини корму, підвищується опірність (резистентність) організму. На відміну від антибіотиків, тривале застосування бактеріальних препаратів не знижує їхньої ефективності.
В усіх теплокровних тварин є мікробні популяції, котрі заселяють травний тракт незабаром після народження. І лише штами Lactobacillus мають здатність виробляти велику кількість молочної кислоти з простих вуглеводів та можуть існувати за високої кислотності, яка створює бар’єр для патогенних мікроорганізмів.
Отже, застосовуючи біологічні консерванти — закваски лактобацил для заготівлі соковитих кормів, відходів рослинництва, вологого та подрібненого зерна, господарства мають потрійну вигоду. По-перше, заготовлені корми краще та довше зберігаються, не псуються; за хімічним складом вони нагадують свіжу сировину; мають приємний запах. По-друге, такі корми тварини поїдають охочіше, вони збуджують апетит, стимулюють краще виділення травних соків в організмі. І, нарешті, по-третє, споживаючи корми, заготовлені із молочнокислими заквасками, тварини, можна сказати, заселяють травний тракт пробіотиками, а це, своєю чергою, сприяє поліпшенню процесів травлення, підвищенню рівня засвоюваності поживних речовин, збільшенню продуктивності та збереженості поголів’я.
Чи ж не це потрібно нині кожному тваринницькому підприємству для досягнення високих показників?  

Л. Подобєд,
д-р с.-г. наук, професор, Інститут тваринництва УААН,
В. Неживенко,
науковий консультант ТД “Ензим”