Спецможливості
Новини

«Ми стукали у всі двері — і нам їх відчинили»

04.06.2014
493
«Ми стукали у всі двері — і нам їх відчинили» фото, ілюстрація

Голова СОК «Липівський» Василь Савіцький поділився секретом, як йому вдалося об’єднати півтори сотні сільгоспвиробників-одноосібників. А також — де кооперативу відшукати гроші, якщо їх не дає держава.  

Голова СОК «Липівський» Василь Савіцький поділився секретом, як йому вдалося об’єднати півтори сотні сільгоспвиробників-одноосібників. А також — де кооперативу відшукати гроші, якщо їх не дає держава.  

Ва­силь Са­віць­кий, 61 рік.
  Освіта — аг­ро­номічний фа­куль­тет Львівсько­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го інсти­ту­ту.
  З 2009 р. очо­лює сільсько­го­с­по­дарсь­кий ко­о­пе­ра­тив «Липівський».
  Нині має 16 га землі, на яких ви­ро­щує: кар­топ­лю — 4 га, пше­ни­цю — 8, інші куль­ту­ри (овес, ко­ню­ши­на) — 4 га.

Се­ред відо­мих на Іва­но-Франківщині сільсько­го­с­по­дарсь­ких ко­о­пе­ра­тивів один із найбільших — «Липівський» (с. Липівка, Ро­га­тинсь­кий р-н), який функціонує вже по­над п’ять років. Пра­цю­ють за прин­ци­пом: до­по­мог­ли тобі — до­по­мо­жи іншо­му. По­чи­на­ли з цілко­ви­то­го «ну­ля», коштів не бу­ло, але «сту­ка­ли у всі двері». І їм відчи­ни­ли! Го­ло­вною особ­ливістю ко­о­пе­ра­ти­ву є те, що тут ви­ро­щу­ють еко­логічно чи­с­ту кар­топ­лю. Очо­лює «Липівський» Ва­силь Са­віць­кий, який роз­повів нам — як усе роз­по­чи­на­ло­ся і як вдається до­ся­га­ти успіху.

Ва­си­лю Фе­до­ро­ви­чу, роз­кажіть історію ство­рен­ня ко­о­пе­ра­ти­ву. Ко­ли і чо­му ви­ник­ла ідея
об’єдна­ти­ся?
— До 1996 р. я пра­цю­вав аг­ро­но­мом у місце­во­му кол­госпі «Рідна зем­ля». Ко­ли гос­по­дар­ст­во роз­па­ло­ся, ко­жен із нас за­ду­мав­ся, як за­роб­ля­ти гроші. Все, що бу­ло у моєї ро­ди­ни, — це паї. Ми скла­ли їх до­ку­пи і за­га­лом вий­ш­ло 2 га ор­ної землі. На цій площі виріши­ли по­са­ди­ти ран­ню кар­топ­лю, оскільки во­на завжди ко­ри­с­тується по­пи­том — про­дав і маєш гроші. Посівний ма­теріал я за­ку­пив у НДІ кар­топ­ляр­ст­ва в Дуб­ля­нах. Пер­шо­го ро­ку кар­топ­ля вро­ди­ла до­б­ре, про­да­ва­ти її во­зи­ли у мішках, сум­ках до Льво­ва, Бур­ш­ти­на, Ро­га­ти­на. І так із ро­ку в рік пра­цю­ва­ли і я, і мої од­но­сельці.   
Ко­о­пе­ра­тив за­реєстру­ва­ли 7 квітня 2009 р., тоді у ньо­му бу­ло шість членів. Скла­ли­ся, хто скільки мав гро­шей, і ку­пи­ли про­сап­ний трак­тор, кар­топ­ле­са­д­жал­ку, кар­топ­ле­ко­пач­ та де­я­ке інше спо­ря­д­жен­ня, по­пер­вах найбільш не­обхідне. Потім нам по­ща­с­ти­ло, ми, так би мо­ви­ти, по­тра­пи­ли у струмінь: вий­ш­ла по­ста­но­ва Кабміну про на­дан­ня ко­о­пе­ра­ти­вам техніки на пільго­вих умо­вах. Тре­ба бу­ло ли­ше за­пла­ти­ти ПДВ і 10% вар­тості техніки, інші ко­ш­ти ком­пен­су­ва­ла дер­жа­ва. Ми взя­ли банківський кре­дит (під 40% — банк фак­тич­но по­гра­бу­вав, але іншо­го ви­хо­ду не бу­ло) і прид­ба­ли  кілька оди­ниць техніки: трак­тор з при­че­пом, дис­ко­ву бо­ро­ну, сівал­ку, кар­топ­ле­са­д­жал­ку, куль­ти­ва­тор — за­га­лом на су­му по­над 250 тис. грн. До цьо­го у ко­о­пе­ра­тив всту­пи­ло вже 42 осо­би. Лю­дей при­ваб­лю­ва­ли пільга­ми: на­при­клад, як­що оран­ка ко­ш­ту­ва­ла 10 грн, то її вартість для членів ко­о­пе­ра­ти­ву бу­ла знач­но ниж­чою  — оп­ла­чу­ва­ла­ся ли­ше вартість паль­но-ма­с­тиль­них ма­теріалів. По­сту­по­во наш ко­о­пе­ра­тив роз­ши­рив­ся і на сьо­годні налічує 149 членів.

Лю­дей у вас більше, ніж ко­лись у кол­госпі. Як вдається з усіма знай­ти спільну мо­ву?
— Ко­ли ви­ко­нуєш ро­бо­ту із по­зи­тив­ним на­ст­роєм, то завжди маєш до­б­рий ре­зуль­тат. Зви­чай­но, всі лю­ди — різні. У нас, мож­на ска­за­ти, та­кий собі не­при­му­со­вий кол­госп. То­му всьо­го бу­ває: і чо­го мені орють ос­тан­нь­о­му, а йо­му — пер­шо­му, і чо­го у ньо­го кар­топ­ля кра­ща, а у ме­не — гірша, і т. д. У та­ких ви­пад­ках ка­жу: да­вай­те пра­цю­ва­ти ра­зом і тоді не бу­де ані пер­шо­го, ані ос­тан­нь­о­го. А як­що ко­мусь і до­во­дить­ся в чо­мусь відмов­ля­ти, то це тре­ба ро­би­ти у такій формі, аби не об­ра­зи­ти лю­ди­ну. Я ча­с­то бе­ру участь у ро­боті різних міжна­род­них семінарів. Там ніхто ніко­го не кри­ти­кує й, окрім тех­но­логії ви­роб­ництва про­дукції, на­вча­ють спілку­ван­ню. Ад­же по­кри­ти­ку­ва­ти ко­гось лег­ко, а от на­да­ти до­по­мо­гу — зовсім інша річ. 
Сьо­годні ми вже навіть маємо спільне (на вісім гос­по­дарів) кар­топ­ля­не по­ле. На своїх 25 сот­ках ко­жен має власні ряд­ки. По­сад­ка, об­робіток — все це ро­би­мо ра­зом, а от зби­рається про­дукція ок­ре­мо. 
А чо­му виріши­ли ви­ро­щу­ва­ти са­ме ор­ганічну кар­топ­лю? Ад­же ви­роб­ництво еко­логічно чи­с­тої про­дукції є ду­же за­трат­ним. 
— Об’єднав­шись у ко­о­пе­ра­тив, ми по­ча­ли ду­ма­ти, де взя­ти ко­ш­ти. Про­чи­та­ли в Інтер­неті, що Міжна­род­на бла­годійна фун­дація «Хай­фер Про­джект Інтер­не­шенл» (ук­раїнська версія на­зви ор­ганізації — МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад») ого­ло­си­ла кон­курс на здо­бут­тя гран­ту на ви­ро­щу­ван­ня ор­ганічної про­дукції (кар­топлі). Ми по­ду­ма­ли — а  чо­му б не спро­бу­ва­ти? Скла­ли бізнес-план, відісла­ли йо­го за вка­за­ною ад­ре­сою і зго­дом прий­ш­ло повідо­млен­ня, що ми ви­г­ра­ли кон­курс. У рам­ках про­ек­ту ро­ди­ни членів ко­о­пе­ра­ти­ву от­ри­му­ють насіннєву кар­топ­лю, біологічні за­со­би за­хи­с­ту рос­лин та до­б­ри­ва. Окрім насіння і коштів для за­купівлі біоп­ре­па­ратів та еко­до­б­рив, Міжна­род­ний бла­годійний фонд «До­б­ро­бут Гро­мад» та­кож профінан­су­вав по­ло­ви­ну вар­тості кар­топ­ле­ком­бай­на і кар­топ­ле­ко­пач­а. Ми на­вчи­ли лю­дей, як ви­ро­щу­ва­ти ор­ганічну кар­топ­лю, і ро­би­мо це вже уп­ро­довж чо­ти­рь­ох років.
Як відо­мо, ви­мо­ги до ви­роб­ництва «ор­ганіки» ду­же су­ворі. Не­вже ва­ша кар­топ­ля повністю еко­логічно чи­с­та?
— За умо­ва­ми про­ек­ту, що­ро­ку відправ­ляємо кар­топ­лю до ла­бо­ра­торії. Після досліджен­ня там завжди ви­да­ва­ли за­клю­чен­ня, що про­дукція якісна. Од­но­го ра­зу при­вез­ли кар­топ­лю зда­ва­ти в ово­че­вий ма­га­зин у Ро­га­тині, пе­ревіри­ли на рівень радіації, так по­каз­ни­ки бу­ли май­же ут­ричі ниж­чи­ми за до­пу­с­тимі. А ще ор­ганічна кар­топ­ля — ду­же смач­на. В Іва­но-Франківську був ви­па­док: жіноч­ки у ме­не ку­пи­ли кілька кіло­г­рамів кар­топлі, по­нес­ли до­до­му, зва­ри­ли,  з’їли. А потім по­вер­ну­ли­ся і прид­ба­ли кілька мішків.
  
Які сор­ти ви­ро­щуєте, яка вро­жайність і, го­ло­вне, як бо­ре­те­ся із ко­ло­радсь­ким жу­ком?
— Уже маємо цілу ко­лекцію сортів кар­топлі. З них ви­про­бу­вані — Слов’ян­ка, Явір, Во­ля, Спо­ку­са, Бер­на­дет. Кілька років поспіль во­ни най­кра­ще з усіх «уро­жа­ять­ся» не ли­ше на те­ре­нах Липівки, а й у сусідніх се­лах Ро­га­тин­щи­ни. Роз­во­ди­мо та­кож Ве­с­ту, Лілею, Палітру та ін. Уро­жайність — по­над 400 ц/га, навіть у не­вро­жа­ний рік — не мен­ше 300.
По­пе­ред­ник — завжди ози­ма пше­ни­ця. Та­кож висіваємо си­де­ра­ти — гірчи­цю, ріпак, редь­ку. Під час по­сад­ки вно­си­мо Аг­ро­лайф (ор­ганічне до­б­ри­во на ос­нові ку­ря­чо­го посліду). Об­роб­ляємо насіння кар­топлі біокомп­лек­са­ми 
Азо­тофіт (піджив­лен­ня) і Фіто­цид («вби­ває» хво­ро­би). Най­важ­че — зни­щи­ти ко­ло­радсь­ко­го жу­ка. З цією ме­тою ви­ко­ри­с­то­вуємо Біток­си­ба­циллін (щоб зни­щи­ти усіх жуків, об­роб­ку слід про­во­ди­ти 3–4 ра­зи за се­зон). Під ози­му пше­ни­цю «хімії» та­кож не вно­си­мо.
 
Ор­ганічна про­дукція має ко­ш­ту­ва­ти ду­же до­ро­го. Ку­ди і за якою ціною ре­алізуєте кар­топ­лю? 
— Ми ще не го­тові са­мостійно шу­ка­ти рин­ки збу­ту, то­му віддаємо про­дукцію по­се­ред­ни­кам. На жаль, про­даємо як зви­чай­ну кар­топ­лю. Ад­же пе­ре­куп­ни­кам все од­но — еко­логічно чи­с­та во­на чи ні, ли­ше б за­пла­ти­ти мен­шу ціну. Ми­ну­ло­го ро­ку кар­топ­лю вза­галі прий­ма­ли по 50 коп., але свою ми не відда­ли за та­кою ціною, їзди­ли, шу­ка­ли тих, хто за­пла­тить більше. Пам’ятаю, ко­ли я був у Києві, зай­шов у су­пер­мар­кет, див­люсь — геть по­га­на кар­топ­ля ле­жить по 6 грн. А я свою на­пря­му не мо­жу зда­ти у ма­га­зин навіть по 1,20 грн. Про­даємо по­се­ред­ни­кам за­зви­чай по 2–2,50 грн. За собівар­тості у 1,50 грн для нас і це не­по­га­но.
 
А чо­му на рин­ку (на­при­клад, у Львові чи Іва­но-Франківську) самі кар­топ­лю не про­даєте? 
— Та­кий варіант був би ду­же не­по­га­ним, але він є не­мож­ли­вим. Ко­лись я во­зив кар­топ­лю до Льво­ва: тільки ста­ну десь на рин­ку, відра­зу при­хо­дять — за­би­рай­ся геть. Раніше ри­нок справді був сільсько­го­с­по­дарсь­ким, а за­раз від ньо­го за­ли­ши­ла­ся тільки од­на на­зва. Сьо­годні там сто­ять одні ли­ше по­се­ред­ни­ки, а се­ля­ни­на не до­пу­с­ка­ють. Ми мо­же­мо ли­ше во­се­ни во­зи­ти про­дукцію на яр­мар­ки, які ор­ганізо­вує об­лас­на вла­да. Там вже нас ніхто не чіпає.
 
Ка­жуть, ор­ганічна про­дукція ду­же за­тре­бу­ва­на в Європі. Чи не про­бу­ва­ли знайти вихід на євро­пейсь­кий ри­нок?
— Для Євро­пи на­ша про­дукція підхо­дить за всіма стан­дар­та­ми. Але як вий­ти на євро­пейсь­кий ри­нок, по­ки що не знаємо. Од­но­го ра­зу хотіли відпра­ви­ти партію кар­топлі че­рез Поль­щу в При­бал­ти­ку. Але не вий­ш­ло, оскільки ви­ник­ли про­бле­ми із пе­ре­ве­зен­ням то­ва­ру на мит­ниці. То­му, як­би вда­ло­ся відшу­ка­ти шлях у Євро­пу, це бу­ло б про­сто чу­до­во. Ад­же у пер­спек­тиві хо­че­мо ви­пу­с­ка­ти ще й ор­ганічні чип­си. У цьо­му на­прямі пра­цю­ва­ли із МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад» і вже маємо про­гра­му. Про­бле­ма — за фінан­су­ван­ням. Як­що вдасть­ся знай­ти ко­ш­ти, то в Ук­раїні з’яв­лять­ся перші чип­си із еко­логічно чи­с­тої кар­топлі.

Як мені відо­мо, ви ви­г­ра­ли грант не тільки у МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад», а і без­ко­ш­тов­но от­ри­ма­ли техніку від Про­ек­ту USAID «Аг­роІнвест». Роз­кажіть, як вий­ш­ли на цю ор­ганізацію.
— Про­чи­та­ли в Інтер­неті про кон­курс на участь у про­грамі Про­ек­ту USAID «Аг­роІнвест» із підго­тов­ки сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції до ре­алізації. Надісла­ли до­ку­мен­ти і нам по­ща­с­ти­ло увійти в чис­ло пе­ре­можців. У ре­зуль­таті отримали кар­топ­ле­сор­ту­вал­ку, се­па­ра­тор очи­щен­ня зер­на, су­шил­ку і дро­бар­ку. Вва­жаю, хто хо­че пра­цю­ва­ти, той не скар­жить­ся на ма­теріальні труд­нощі, а шу­кає, які відкри­ти двері, де змо­жуть до­по­мог­ти.

Інтерв'ю
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та

1
0