Спецможливості
Новини

«Ми стукали у всі двері — і нам їх відчинили»

04.06.2014
668
«Ми стукали у всі двері — і нам їх відчинили» фото, ілюстрація

Голова СОК «Липівський» Василь Савіцький поділився секретом, як йому вдалося об’єднати півтори сотні сільгоспвиробників-одноосібників. А також — де кооперативу відшукати гроші, якщо їх не дає держава.  

Голова СОК «Липівський» Василь Савіцький поділився секретом, як йому вдалося об’єднати півтори сотні сільгоспвиробників-одноосібників. А також — де кооперативу відшукати гроші, якщо їх не дає держава.  

Ва­силь Са­віць­кий, 61 рік.
  Освіта — аг­ро­номічний фа­куль­тет Львівсько­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го інсти­ту­ту.
  З 2009 р. очо­лює сільсько­го­с­по­дарсь­кий ко­о­пе­ра­тив «Липівський».
  Нині має 16 га землі, на яких ви­ро­щує: кар­топ­лю — 4 га, пше­ни­цю — 8, інші куль­ту­ри (овес, ко­ню­ши­на) — 4 га.

Се­ред відо­мих на Іва­но-Франківщині сільсько­го­с­по­дарсь­ких ко­о­пе­ра­тивів один із найбільших — «Липівський» (с. Липівка, Ро­га­тинсь­кий р-н), який функціонує вже по­над п’ять років. Пра­цю­ють за прин­ци­пом: до­по­мог­ли тобі — до­по­мо­жи іншо­му. По­чи­на­ли з цілко­ви­то­го «ну­ля», коштів не бу­ло, але «сту­ка­ли у всі двері». І їм відчи­ни­ли! Го­ло­вною особ­ливістю ко­о­пе­ра­ти­ву є те, що тут ви­ро­щу­ють еко­логічно чи­с­ту кар­топ­лю. Очо­лює «Липівський» Ва­силь Са­віць­кий, який роз­повів нам — як усе роз­по­чи­на­ло­ся і як вдається до­ся­га­ти успіху.

Ва­си­лю Фе­до­ро­ви­чу, роз­кажіть історію ство­рен­ня ко­о­пе­ра­ти­ву. Ко­ли і чо­му ви­ник­ла ідея
об’єдна­ти­ся?
— До 1996 р. я пра­цю­вав аг­ро­но­мом у місце­во­му кол­госпі «Рідна зем­ля». Ко­ли гос­по­дар­ст­во роз­па­ло­ся, ко­жен із нас за­ду­мав­ся, як за­роб­ля­ти гроші. Все, що бу­ло у моєї ро­ди­ни, — це паї. Ми скла­ли їх до­ку­пи і за­га­лом вий­ш­ло 2 га ор­ної землі. На цій площі виріши­ли по­са­ди­ти ран­ню кар­топ­лю, оскільки во­на завжди ко­ри­с­тується по­пи­том — про­дав і маєш гроші. Посівний ма­теріал я за­ку­пив у НДІ кар­топ­ляр­ст­ва в Дуб­ля­нах. Пер­шо­го ро­ку кар­топ­ля вро­ди­ла до­б­ре, про­да­ва­ти її во­зи­ли у мішках, сум­ках до Льво­ва, Бур­ш­ти­на, Ро­га­ти­на. І так із ро­ку в рік пра­цю­ва­ли і я, і мої од­но­сельці.   
Ко­о­пе­ра­тив за­реєстру­ва­ли 7 квітня 2009 р., тоді у ньо­му бу­ло шість членів. Скла­ли­ся, хто скільки мав гро­шей, і ку­пи­ли про­сап­ний трак­тор, кар­топ­ле­са­д­жал­ку, кар­топ­ле­ко­пач­ та де­я­ке інше спо­ря­д­жен­ня, по­пер­вах найбільш не­обхідне. Потім нам по­ща­с­ти­ло, ми, так би мо­ви­ти, по­тра­пи­ли у струмінь: вий­ш­ла по­ста­но­ва Кабміну про на­дан­ня ко­о­пе­ра­ти­вам техніки на пільго­вих умо­вах. Тре­ба бу­ло ли­ше за­пла­ти­ти ПДВ і 10% вар­тості техніки, інші ко­ш­ти ком­пен­су­ва­ла дер­жа­ва. Ми взя­ли банківський кре­дит (під 40% — банк фак­тич­но по­гра­бу­вав, але іншо­го ви­хо­ду не бу­ло) і прид­ба­ли  кілька оди­ниць техніки: трак­тор з при­че­пом, дис­ко­ву бо­ро­ну, сівал­ку, кар­топ­ле­са­д­жал­ку, куль­ти­ва­тор — за­га­лом на су­му по­над 250 тис. грн. До цьо­го у ко­о­пе­ра­тив всту­пи­ло вже 42 осо­би. Лю­дей при­ваб­лю­ва­ли пільга­ми: на­при­клад, як­що оран­ка ко­ш­ту­ва­ла 10 грн, то її вартість для членів ко­о­пе­ра­ти­ву бу­ла знач­но ниж­чою  — оп­ла­чу­ва­ла­ся ли­ше вартість паль­но-ма­с­тиль­них ма­теріалів. По­сту­по­во наш ко­о­пе­ра­тив роз­ши­рив­ся і на сьо­годні налічує 149 членів.

Лю­дей у вас більше, ніж ко­лись у кол­госпі. Як вдається з усіма знай­ти спільну мо­ву?
— Ко­ли ви­ко­нуєш ро­бо­ту із по­зи­тив­ним на­ст­роєм, то завжди маєш до­б­рий ре­зуль­тат. Зви­чай­но, всі лю­ди — різні. У нас, мож­на ска­за­ти, та­кий собі не­при­му­со­вий кол­госп. То­му всьо­го бу­ває: і чо­го мені орють ос­тан­нь­о­му, а йо­му — пер­шо­му, і чо­го у ньо­го кар­топ­ля кра­ща, а у ме­не — гірша, і т. д. У та­ких ви­пад­ках ка­жу: да­вай­те пра­цю­ва­ти ра­зом і тоді не бу­де ані пер­шо­го, ані ос­тан­нь­о­го. А як­що ко­мусь і до­во­дить­ся в чо­мусь відмов­ля­ти, то це тре­ба ро­би­ти у такій формі, аби не об­ра­зи­ти лю­ди­ну. Я ча­с­то бе­ру участь у ро­боті різних міжна­род­них семінарів. Там ніхто ніко­го не кри­ти­кує й, окрім тех­но­логії ви­роб­ництва про­дукції, на­вча­ють спілку­ван­ню. Ад­же по­кри­ти­ку­ва­ти ко­гось лег­ко, а от на­да­ти до­по­мо­гу — зовсім інша річ. 
Сьо­годні ми вже навіть маємо спільне (на вісім гос­по­дарів) кар­топ­ля­не по­ле. На своїх 25 сот­ках ко­жен має власні ряд­ки. По­сад­ка, об­робіток — все це ро­би­мо ра­зом, а от зби­рається про­дукція ок­ре­мо. 
А чо­му виріши­ли ви­ро­щу­ва­ти са­ме ор­ганічну кар­топ­лю? Ад­же ви­роб­ництво еко­логічно чи­с­тої про­дукції є ду­же за­трат­ним. 
— Об’єднав­шись у ко­о­пе­ра­тив, ми по­ча­ли ду­ма­ти, де взя­ти ко­ш­ти. Про­чи­та­ли в Інтер­неті, що Міжна­род­на бла­годійна фун­дація «Хай­фер Про­джект Інтер­не­шенл» (ук­раїнська версія на­зви ор­ганізації — МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад») ого­ло­си­ла кон­курс на здо­бут­тя гран­ту на ви­ро­щу­ван­ня ор­ганічної про­дукції (кар­топлі). Ми по­ду­ма­ли — а  чо­му б не спро­бу­ва­ти? Скла­ли бізнес-план, відісла­ли йо­го за вка­за­ною ад­ре­сою і зго­дом прий­ш­ло повідо­млен­ня, що ми ви­г­ра­ли кон­курс. У рам­ках про­ек­ту ро­ди­ни членів ко­о­пе­ра­ти­ву от­ри­му­ють насіннєву кар­топ­лю, біологічні за­со­би за­хи­с­ту рос­лин та до­б­ри­ва. Окрім насіння і коштів для за­купівлі біоп­ре­па­ратів та еко­до­б­рив, Міжна­род­ний бла­годійний фонд «До­б­ро­бут Гро­мад» та­кож профінан­су­вав по­ло­ви­ну вар­тості кар­топ­ле­ком­бай­на і кар­топ­ле­ко­пач­а. Ми на­вчи­ли лю­дей, як ви­ро­щу­ва­ти ор­ганічну кар­топ­лю, і ро­би­мо це вже уп­ро­довж чо­ти­рь­ох років.
Як відо­мо, ви­мо­ги до ви­роб­ництва «ор­ганіки» ду­же су­ворі. Не­вже ва­ша кар­топ­ля повністю еко­логічно чи­с­та?
— За умо­ва­ми про­ек­ту, що­ро­ку відправ­ляємо кар­топ­лю до ла­бо­ра­торії. Після досліджен­ня там завжди ви­да­ва­ли за­клю­чен­ня, що про­дукція якісна. Од­но­го ра­зу при­вез­ли кар­топ­лю зда­ва­ти в ово­че­вий ма­га­зин у Ро­га­тині, пе­ревіри­ли на рівень радіації, так по­каз­ни­ки бу­ли май­же ут­ричі ниж­чи­ми за до­пу­с­тимі. А ще ор­ганічна кар­топ­ля — ду­же смач­на. В Іва­но-Франківську був ви­па­док: жіноч­ки у ме­не ку­пи­ли кілька кіло­г­рамів кар­топлі, по­нес­ли до­до­му, зва­ри­ли,  з’їли. А потім по­вер­ну­ли­ся і прид­ба­ли кілька мішків.
  
Які сор­ти ви­ро­щуєте, яка вро­жайність і, го­ло­вне, як бо­ре­те­ся із ко­ло­радсь­ким жу­ком?
— Уже маємо цілу ко­лекцію сортів кар­топлі. З них ви­про­бу­вані — Слов’ян­ка, Явір, Во­ля, Спо­ку­са, Бер­на­дет. Кілька років поспіль во­ни най­кра­ще з усіх «уро­жа­ять­ся» не ли­ше на те­ре­нах Липівки, а й у сусідніх се­лах Ро­га­тин­щи­ни. Роз­во­ди­мо та­кож Ве­с­ту, Лілею, Палітру та ін. Уро­жайність — по­над 400 ц/га, навіть у не­вро­жа­ний рік — не мен­ше 300.
По­пе­ред­ник — завжди ози­ма пше­ни­ця. Та­кож висіваємо си­де­ра­ти — гірчи­цю, ріпак, редь­ку. Під час по­сад­ки вно­си­мо Аг­ро­лайф (ор­ганічне до­б­ри­во на ос­нові ку­ря­чо­го посліду). Об­роб­ляємо насіння кар­топлі біокомп­лек­са­ми 
Азо­тофіт (піджив­лен­ня) і Фіто­цид («вби­ває» хво­ро­би). Най­важ­че — зни­щи­ти ко­ло­радсь­ко­го жу­ка. З цією ме­тою ви­ко­ри­с­то­вуємо Біток­си­ба­циллін (щоб зни­щи­ти усіх жуків, об­роб­ку слід про­во­ди­ти 3–4 ра­зи за се­зон). Під ози­му пше­ни­цю «хімії» та­кож не вно­си­мо.
 
Ор­ганічна про­дукція має ко­ш­ту­ва­ти ду­же до­ро­го. Ку­ди і за якою ціною ре­алізуєте кар­топ­лю? 
— Ми ще не го­тові са­мостійно шу­ка­ти рин­ки збу­ту, то­му віддаємо про­дукцію по­се­ред­ни­кам. На жаль, про­даємо як зви­чай­ну кар­топ­лю. Ад­же пе­ре­куп­ни­кам все од­но — еко­логічно чи­с­та во­на чи ні, ли­ше б за­пла­ти­ти мен­шу ціну. Ми­ну­ло­го ро­ку кар­топ­лю вза­галі прий­ма­ли по 50 коп., але свою ми не відда­ли за та­кою ціною, їзди­ли, шу­ка­ли тих, хто за­пла­тить більше. Пам’ятаю, ко­ли я був у Києві, зай­шов у су­пер­мар­кет, див­люсь — геть по­га­на кар­топ­ля ле­жить по 6 грн. А я свою на­пря­му не мо­жу зда­ти у ма­га­зин навіть по 1,20 грн. Про­даємо по­се­ред­ни­кам за­зви­чай по 2–2,50 грн. За собівар­тості у 1,50 грн для нас і це не­по­га­но.
 
А чо­му на рин­ку (на­при­клад, у Львові чи Іва­но-Франківську) самі кар­топ­лю не про­даєте? 
— Та­кий варіант був би ду­же не­по­га­ним, але він є не­мож­ли­вим. Ко­лись я во­зив кар­топ­лю до Льво­ва: тільки ста­ну десь на рин­ку, відра­зу при­хо­дять — за­би­рай­ся геть. Раніше ри­нок справді був сільсько­го­с­по­дарсь­ким, а за­раз від ньо­го за­ли­ши­ла­ся тільки од­на на­зва. Сьо­годні там сто­ять одні ли­ше по­се­ред­ни­ки, а се­ля­ни­на не до­пу­с­ка­ють. Ми мо­же­мо ли­ше во­се­ни во­зи­ти про­дукцію на яр­мар­ки, які ор­ганізо­вує об­лас­на вла­да. Там вже нас ніхто не чіпає.
 
Ка­жуть, ор­ганічна про­дукція ду­же за­тре­бу­ва­на в Європі. Чи не про­бу­ва­ли знайти вихід на євро­пейсь­кий ри­нок?
— Для Євро­пи на­ша про­дукція підхо­дить за всіма стан­дар­та­ми. Але як вий­ти на євро­пейсь­кий ри­нок, по­ки що не знаємо. Од­но­го ра­зу хотіли відпра­ви­ти партію кар­топлі че­рез Поль­щу в При­бал­ти­ку. Але не вий­ш­ло, оскільки ви­ник­ли про­бле­ми із пе­ре­ве­зен­ням то­ва­ру на мит­ниці. То­му, як­би вда­ло­ся відшу­ка­ти шлях у Євро­пу, це бу­ло б про­сто чу­до­во. Ад­же у пер­спек­тиві хо­че­мо ви­пу­с­ка­ти ще й ор­ганічні чип­си. У цьо­му на­прямі пра­цю­ва­ли із МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад» і вже маємо про­гра­му. Про­бле­ма — за фінан­су­ван­ням. Як­що вдасть­ся знай­ти ко­ш­ти, то в Ук­раїні з’яв­лять­ся перші чип­си із еко­логічно чи­с­тої кар­топлі.

Як мені відо­мо, ви ви­г­ра­ли грант не тільки у МБФ «До­б­ро­бут Гро­мад», а і без­ко­ш­тов­но от­ри­ма­ли техніку від Про­ек­ту USAID «Аг­роІнвест». Роз­кажіть, як вий­ш­ли на цю ор­ганізацію.
— Про­чи­та­ли в Інтер­неті про кон­курс на участь у про­грамі Про­ек­ту USAID «Аг­роІнвест» із підго­тов­ки сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції до ре­алізації. Надісла­ли до­ку­мен­ти і нам по­ща­с­ти­ло увійти в чис­ло пе­ре­можців. У ре­зуль­таті отримали кар­топ­ле­сор­ту­вал­ку, се­па­ра­тор очи­щен­ня зер­на, су­шил­ку і дро­бар­ку. Вва­жаю, хто хо­че пра­цю­ва­ти, той не скар­жить­ся на ма­теріальні труд­нощі, а шу­кає, які відкри­ти двері, де змо­жуть до­по­мог­ти.

Інтерв'ю
У Нідерландах існує сумна приказка: «Фермерові належать тільки його жінка й діти, все інше на фермі належить банку». Тобто, банки понавидавали всім фермерам аж до найменших стільки кредитів, скільки
Український агрокомплекс відзначає експортна орієнтованість. Тому логістична складова для аграріїв має не менше значення, ніж власно агровиробництво. Зокрема, протягом врожайного минулого року обсяги перевалки зерна в українських портах... Подробнее

1
0