Менеджмент селекційного процесу в молочному скотарстві на сучасному етапі розвитку галузі

Розглядаючи менеджмент як систему раціонального способу управління тваринництвом в умовах переходу до ринкових відносин, — слід зазначити, що у провідній його галузі — молочному скотарстві — за останні роки відбулися суттєві зміни. Зокрема, формуються нові елементи і форми управління селекційним процесом, що пов’язано зі зменшенням поголів’я корів та їх питомої ваги в кооперативних господарствах і збільшенням їх кількості в фермерських та індивідуальних господарствах.
Так, в Одеській області чисельність корів у приватному секторі, за статистичними даними, за 10 років зросла з 58,8 до 144,3 тис. голів. Традиційна переробна галузь — районні молокозаводи в своїй більшості втратили сировинну базу, а її відродження йде дуже повільними темпами. З урахуванням цього немало господарств області створили власну переробну інфраструктуру, знайшли свою нішу в ринку щодо реалізації молочно-кислої продукції, що забезпечує рентабельне ведення галузі.
Як відомо, багаторічний породоутворювальний процес у скотарстві України завершився створенням, апробацією та затвердженням двох нових молочних порід інтенсивного типу, які вже завезені в регіон і позитивно себе зарекомендували. Продовжується робота з удосконалення червоної степової породи, найбільш розповсюдженої на Півдні.

Враховуючи викладені вище та інші обставини, протягом 2001 року вченими Одеського ДАУ разом з фахівцями облплемоб’єднання та облсільгоспуправління під загальним керівництвом заступника голови облдержадміністрації А. М. Мірошнікова опрацьовані та видані програми розвитку молочного і м’ясного скотарства на 2001–2004 рр., при цьому визначені не тільки концептуальні положення, які сприятимуть збільшенню виробництва молока в перспективі, але й основні напрями селекційної і технологічної політики, реалізація якої забезпечить поступове відродження галузі. Зокрема, стратегічним завданням селекції в найближчі роки буде збільшення вмісту білка в молоці та інших тваринницьких продуктах. Тому його визначення повинно бути обов’язковим елементом зоотехнічного обліку в молочному скотарстві. Як відомо, в новому Держстандарті на молоко коров’яче (ДСТУ-3662–97) введена вимога щодо вмісту білка під час заготівлі молока. Кількість його повинна відповідати базисній нормі, яку затверджує Кабінет Міністрів у встановленому порядку.
Координаційним центром селекції в тваринництві області виступає облплемоб’єднання, яке забезпечує пункти штучного осіменіння населених пунктів сіменем високоякісних бугаїв-плідників, а працівники районних філій ведуть роботу безпосередньо на фермах сучасних агроформувань та частково в приватному секторі.
З урахуванням реалій сьогодення Мінагрополітики та УААН затвердили нове положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи. Тепер, наприклад, для племінного заводу мінімальні вимоги до кількості корів молочних порід встановлені на рівні 100 голів, а для племрепродукторів — 30 голів.
Сучасний стан у молочному скотарстві вирізняється концентрацією племінної справи лише в активній частині популяції червоної степової, української чорно-рябої та української червоно-рябої порід, яку ведуть найпрофесійніші фахівці.
До речі, для задоволення зростаючих потреб господарств регіону в фахівцях-селекціонерах на зооінженерному факультеті Одеського державного аграрного університету з 1 вересня ц. р. започаткована підготовка зооінженерів за спеціалізацією “Племінна справа” в тваринництві. Розроблені навчальні робочі програми, створена відповідна матеріально-технічна база, методичне забезпечення.
У другій половинні минулого року облсільгоспуправлінням і племоб’єднанням за активної участі науковців ОДАУ проведена значна робота з підготовки суб’єктів племінної справи до атестації на включення до Державного реєстру. За поданням райдержадміністрацій була розглянута значна кількість пропозицій окремих господарств, але вже на обласному рівні відібрані лише найкращі та найперспективніші з них, документація на яких була оформлена відповідним чином та подана в експертну комісію Мінагрополітики.
У кінці лютого 2002 року видано наказ Мінагрополітики і УААН про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві. По Одеській області до Державного реєстру ввійшли 43 суб’єкти із розведення молочних порід, серед них 5 одержали статус племзаводів, які разом з 38 племрепродукторами будуть вирощувати племінний молодняк молочних порід для поліпшення стад неатестованих ферм. Звичайно, що найбільше затверджено племінних господарств (20), де розводять червону степову та голштинізований тип червоної молочної породи (що створюється), 19 — українську чорно-рябу молочну та 4 — українську червоно-рябу молочну породи. Остання є порівняно новою породою для нашого регіону, але, як показала практика, в умовах високого рівня годівлі відзначається досить доброю молочною продуктивністю.
На жаль, в Ренійському, Кодимському і Тарутинському районах на цьому етапі жодне господарство не отримало статусу племінного із розведення молочних порід. Тому зоотехнічній службі цих районів слід зробити відповідні висновки та рішучі практичні кроки щодо створення племінних стад і значного підвищення їх продуктивності.
Треба підкреслити, що в молочному скотарстві області, крім раніше відомих, з’явилися нові суб’єкти племінної справи, які вирізняються наявністю племінного маточного поголів’я з високим генетичним потенціалом та підвищеною продуктивністю. Серед них: “Вільне козацтво”, ДГ “Покровське”, АФ “Новодолинське”, ЗСАТ “Авангард”, СВК “Ягарлик” та інші.
На якісно новий рівень вийшла молочна ферма, а тепер племзавод СТОВ “Комінтернівська птахофабрика”, в якій надій молока за рік становить 5729 кг, а АСГВ “Прогрес” Ізмаїльського району одержало найбільший надій на корову за всю історію Одеської області — 7200 кг.
До речі, проведення щорічних обласних виставок — аукціонів племінних тварин демонструє зростання якісних показників та продуктивності молочної худоби в багатьох господарствах області.
Але вважаємо, що визначення статусу суб’єкта племінної справи — це тільки стартова умова, початок великої роботи. Вирішення потребує ціла низка актуальних питань менеджменту селекційного процесу.
Перш за все, необхідно створити власну стабільну кормову базу в кожному господарстві шляхом підвищення питомої ваги кормових культур до 35–40% та збільшення посівів багаторічних трав до 50% (у тому числі люцерни та еспарцету). Це дасть змогу організувати повноцінну годівлю всіх статево-вікових груп та на її основі досягти повнішої реалізації селекційно-генетичного потенціалу, накопиченого в більшості стад.
Друге: необхідно продовжувати роботу з удосконалення технології вирощування ремонтного молодняку як важливої складової в системі племінної роботи, забезпечивши досягнення телицями живої ваги не менше 350 кг у 16–18-місячному віці.
Третє: удосконалити координаційну та управлінську діяльність створених в області асоціацій з племінної справи (щодо видів і порід тварин), пов’язавши в єдиний технологічний процес племінні та товарні господарства.
Четверте: посилити увагу до ведення первинного та племінного обліку в повному обсязі з поступовою його комп’ютеризацією. Суб’єкти племінної справи зобов’язані відновити регулярне визначення вмісту жиру і білка в молоці корів, що відібрані до селекційних груп. До речі, напрям селекції на збільшення вмісту цих основних компонентів у молоці відповідає європейській моделі корови третього тисячоліття.
П’яте: глибокий аналіз попередньої племінної роботи та науково обгрунтоване опрацювання селекційних програм і організаційних заходів з дальшого удосконалення продуктивних і племінних якостей стад та підвищення надоїв молока. Як показала практика, ці програми на рівні сучасних вимог можуть бути складені лише за методичною допомогою та участю науковців-селекціонерів.
Шосте: удосконалення рівня роботи облплемоб’єднання. Зокрема, для прискорення прогресу стад необхідно значно поширити застосування штучного осіменіння в молочному скотарстві сіменем плідників-поліпшувачів, а також роботу з оцінки плідників за якістю потомства на рівні сучасних вимог.
Сьоме: зміцнення кадрового складу господарств за рахунок введення до штату посад зоотехніків-селекціонерів і племобліковців та їх постійне навчання в процесі виробничої діяльності та на курсах підвищення кваліфікації при Одеському державному аграрному університеті.
Восьме: розробка уніфікованих сучасних форм первинного і племінного обліку та надання їх для використання в племзаводах і племрепродукторах.
Дев’яте: за прикладом інших країн, на нашу думку, Мінагрополітики доцільно щорічно визначати та публікувати в галузевих журналах рейтинг племінних господарств України, що розводять молочну худобу. Це буде сприяти своєчасній інформованості зоотехнічної громадськості, дасть змогу порівнювати рівень роботи свого господарства з досягненнями колег. Крім того, це буде також однією з форм реклами кращої племінної продукції, що в умовах ринку має важливе значення.
Підсумки минулого року засвідчили, що в частині новосформованих господарств є складнощі на шляху відновлення та розвитку тваринництва: диспропорція між чисельністю поголів’я, створеним селекційно-генетичним потенціалом і рівнем кормовиробництва та якістю кормів. Без усунення цієї диспропорції молочне скотарство не буде високорентабельним і конкурентоспроможним.
Таким чином, підсумовуючи викладене, слід підкреслити, що менеджмент селекційного процесу повинен раціонально поєднувати теорію і практику управління зі станом окремих популяцій с.-г. тварин при динамічній зміні зовнішніх умов виробництва.
При цьому пріоритети розвитку окремих складових визначаються на кожному етапі досягнення стратегічної мети. Менеджмент перетворює можливість в реальну дійсність, мету — в конкретні результати завдяки розумним методам співпраці фахівців суб’єктів племінної справи, галузі кормовиробництва та технологів і організаторів виробництва.
В. Іванов,
доцент, Одеський ДАУ,
В. Федоряка,
професор, облплемоб’єднання