Спецможливості
Статті

Мелітопольський метал для крапельного зрошення

05.06.2008
671
Мелітопольський метал для крапельного зрошення фото, ілюстрація
Мелітопольський метал для крапельного зрошення

Місто Мелітополь славне своїм машинобудуванням, зокрема і аграрним, а також профільною науково-навчальною базою: Таврійською державною агротехнічною академією (ТДАТА). Викладачі Академії не лише сіють в головах студентів розумне, добре й вічне, а й намагаються втілювати власні технічні напрацювання у життя. Зокрема, професор кафедри сільськогосподарських машин доктор технічних наук Володимир Тарасенко у перервах між начитуванням теоретичного курсу і керуванням радою ВАК із захисту дисертацій ТДАТА успішно очолює приватне підприємство “Науково-виробнича компанія “Роста””. Компанія цілеспрямовано працює на ниві технологічного піднесення вітчизняного овочівництва, пропонуючи різноманітні засоби механізації та обладнання для крапельного поливу. Саме з приводу останнього напряму виробничої діяльності “Роста” і відбулася розмова кореспондента “Пропозиції” Павла Коротича з Володимиром Тарасенком.

Виробничий пiдроздiл компанії створює доволі нестандартні, як для України, вироби — фільтростанції для систем крапельного зрошення. Що було поштовхом для початку цього виробництва?

— Системи крапельного поливу почали впроваджуватися в Україні 6–7 років тому. Першою прийшла сюди американська фірма “Ті-тейп”, потім з’явилися ізраїльська “Нетафім”, грецька “Євродрип”, ще кілька фірм, а останнім часом — ізраїльська АІК, яка навіть збудувала в Криму завод з виробництва зрошувальної трубки.

Спочатку крапельний полив розвивався в Україні повільно, і фірми-піонери мали проблеми зі збутом своєї продукції. Але тепер ситуація кардинально змінилася: попит настільки великий, що, наприклад, останнього сезону імпортери крапельних систем продали геть усе, що ввезли: товару навіть не вистачило.

Однак устаткування для систем крапельного поливу є доволі різноплановим. Воно включає багато складових: фітинги, трубку, регулятори тиску, різні види фільтрів, піщано-гравійні суміші, магістральні труби, з’єднувачі тощо. І іноземні експортери почали схилятися до того, що громіздкі, великогабаритні і металоємні складові краще було б виготовляти десь усередині країни. Зокрема, фірма “Євродрип” років зо три тому запропонувала нам виготовляти те, що возити здалеку їй не вигідно. Мова йшла про гравійні фільтри. Уявіть собі: грецька фірма за заявкою покупця з України має привезти з Америки метал! А це і час, і вартість. Тож ми за це взялися.

Але чому ми з’явилися на ринку лише тепер? Нам був потрібен час, щоб вийти на нормальний європейський рівень якості. Ми з’ясовували системи зварювання, фарбування, нанесення антикорозійних покриттів, технологічний супровід виробництва. І щойно ми вийшли на потрібний рівень якості, а також визначилися з ціновою політикою, то зрозуміли, що це вигідно для фермерів. Нині ведуться переговори з усіма імпортерами в країнах СНД про те, щоб сполучити продукцію нашого підприємства й ті комплектуючі, які вони ввозять. Певних успіхів на цьому шляху ми досягли, бо експорт нашої продукції уже пішов.

Отож, ідея виробляти фільтростанції виникла не в результаті маркетингових пошуків “Роста”, а “по наводці” іноземного партнера?

— Так. Проте ми зрозуміли, що не створимо конкуренції фірмам, які займаються пластмасовими комплектуючими. З іншого боку, у нас в Україні дуже швидко розвиваються інтенсивні технології в овочівництві, баштанництві, садівництві, тому треба було вирішувати проблему ціни з одночасним збереженням якості.

Якщо вже вдаватися в тонкощі, то я можу навести такий приклад. Коли ми почали вивчати це питання, то зрозуміли, що днище до гравійного фільтра повинне мати спеціальну поверхню і бути правильно привареним. Його можна виготовити кількома способами, з-поміж яких є і доволі енергоємні: тоді днище стає дуже дорогим. Тому ми знайшли свою, більш економічну, технологію його виготовлення.

Наше виробництво патентомістке: досягнувши чогось, ми спочатку захищаємося і лише потім починаємо випуск продукції. Скажімо, на будь-якій іншій фільтростанції такого типу, як наш “Марс”, має бути три шви: треба зварити обичайку і приварити дві кришки. У нас — один шов.

Але я хочу звернути увагу ось на що. Україна має певні відмінності від Європи. Якщо наш фермер має, скажімо, 10 га, то це не означає, що йому вистачить коштів установити на всіх цих 10 га крапельний полив. Він починає, зазвичай, з 2–3 га. І ось цим початківцям ми можемо дати те, чого іноземні експортери не можуть: можливість почати з 3 га, з перспективою дійти до 10. Наша нова система “Марс” дає змогу почати з малого і з часом, мірою фінансових можливостей, приєднувати нові модулі. І цей мінімум коштуватиме фермерові лише 400 доларів.

У західних виробників просто немає таких маленьких проектів. Італійському фермерові, наприклад, для ефективного початку потрібно щонайменше 30 га. А в нас, скажімо, у Кам’янці-Дніпровській в усіх овочівників по 10 соток теплиць, а їх там — тисячі. До речі, у Росії, крім Астраханської області, також дрібні системи нікому не потрібні. Тобто, якщо вже говорити про маркетинг, то наша продукція відповідає саме специфіці українського фермерства.

Якою є питома вага фільтростанції у загальній вартості системи крапельного зрошення?

— Це залежить від різних чинників. Наприклад, від вирощуваної культури. Якщо це томати, то міжряддя в них — 1,4 м і трубки, відповідно, знадобиться на гектар 7142 м. Якщо ж це цибуля, то міжряддя матимемо 20 см, і трубки потрібно набагато більше. Звідси й розрахунок. Але найчастіше в Україні на крапельне зрошення іде томат, дещо менше — огірки і гібридна цибуля. Отож, пересічно фільтростанції у системах крапельного зрошення “тягнуть” відсотків до 10–15. Хоча раніше було набагато більше.

Наскільки здешевлюється система крапельного зрошення, якщо “метал” виробляти в Україні, а “пластмасу” завозити?

— Наприклад, якщо раніше система фільтростанції на 10 га коштувала 2200 доларів, то тепер — 1000, за однакової вартості трубки. Отож, навіть з урахуванням останнього подорожчання металу в Україні на таких проектах можна мати рентабельність.

Наскільки просунулося в Україні внутрішнє виробництво фільтростанцій та інших елементів систем крапельного зрошення?

— Нині в Україні працюють здебільшого імпортери та продавці західних виробів. Але з’являються вже і вітчизняні виробники пластмасових фітингів: при великих заводах, що займаються виробництвом труб і плівки. Хоча, на мою думку, ці фітинги ще не мають належної якості.

Що ж до нашого напряму виробництва, то хтось, мабуть, намагається робити аналогічні речі теж. Це помітно за тим, що де-інде фільтростанції у полях не витримують тиску води і виходять з ладу.

Якими є схеми реалізації імпортних систем крапельного зрошення в Україні?

— Схеми в усіх однакові. Кожен з іноземних експортерів знаходить українську фірму — імпортера. Скажімо, “Ті-тейп” знайшов одеську “Терра лтд”, “Євродрип” — каховську “Уніфермаг”, а ті вже через свої мережі продають товар. Наше підприємство, до речі, веде аналогічні переговори з А.І.К. щодо реалізації трубки, яка виробляється на новому заводі цієї фірми в Криму.

Які обсяги реалізації ваших фільтростанцій?

— Десь 15–20 на місяць: для внутрішнього споживання і на експорт у цілому. Цьогорічну потребу України у фільтростанціях можна визначити цифрою 50–100 штук. Але цей обсяг не відображає темпів збільшення площ під крапельним зрошенням у країні. Адже відбувається не лише установка нових, а й заміна старих фільтростанцій.
Найактивніші продажі тривають з січня до квітня. З травня починається спад, а в другій половині року підприємство працює на склад.

Інтерв'ю
Щороку дистриб’юторам українського аграрного ринку стає дедалі важче працювати. Вони вимушені переглядати своє ставлення до процесу дистриб’юції, трансформуватися із просто продавців матеріально-технічних цінностей (МТЦ) у постачальників... Подробнее
Ірина Кухтіна
Про необхідність об’єднання виробників ягід, левова частка яких в Україні вирощується одноосібниками й домогосподарствами, говорять уже давно. Минулого року така асоціація – «Ягідництво України» - була зареєстрована. Редакція вирішила... Подробнее

1
0