Мак — культура вибаглива

Мак — однорічна рослина з родини макових (Papaveraceae), яку вирощують для отримання насіння — сировини харчової і переробної промисловості. Насіння маку містить 30–55% олії. Залежно від способу пресування (холодного або гарячого), отримують світлу харчову олію або технічну, яка йде на виготовлення оліфи, високоякісних фарб, мила. Макуха є цінним високобілковим кормом для худоби. Саме насіння використовується у хлібопекарській промисловості. Секрет спеціальних залоз у стінках коробочок маку — латекс, до складу якого входять понад 20 алкалоїдів (морфін, папаверин, кодеїн тощо), з яких виготовляють лікарські препарати. Культура маку вимоглива до грунтів, температури і вологості довкілля, наявності поживних речовин. За кліматичними умовами для нього більш придатні країни зі спекотним, сонячним літом: Індія, Іран, Китай, Туреччина. Найкращі грунти — пухкі чорноземи, які легко просочуються вологою, малопридатні — важкі, глинисті, запливаючі, з високим рівнем грунтовних вод, значною концентрацією солей.

Мак сіють рано, одночасно з ранніми зерновими культурами (він має довгий період вегетації). Насіння проростає за температури 2–3°С, поглинаючи при цьому вологи до 90% своєї ваги. Сходи досить холодостійкі, витримують весняні зниження температури повітря до -5°С. Ранні строки сівби дають змогу уникнути можливих посушливих умов весни, а також пошкодження сходів блішками, іншими шкідниками.

Найкращими попередниками для маку вважаються озима пшениця, просапні, зернобобові культури, коренеплоди, картопля. Поля розташовують на відстані 500–1000 м від минулорічних маковищ.

Мак добре реагує на внесення органічних і мінеральних, особливо фосфорних добрив. Органічні (20 т/га) вносять восени під глибоку оранку. У зоні недостатнього зволоження річну дозу мінеральних добрив (N30P60K30) вносять у два строки — восени під глибоку оранку (70–80% річної дози) та весною під час сівби у рядки.

Основний обробіток грунту — загальноприйнятий для конкретної зони. Весняний включає розпушування верхнього шару грунту, вирівнювання поверхні ріллі (шлейфування). У разі нестачі вологи в грунті перед сівбою доцільне коткування. Добре відсортоване, з високою схожістю насіння висівають нормою 3–4 кг/га широкорядним способом (ширина міжрядь — 45 см) на глибину 1–2 см.

Після сівби рекомендується коткування. За визначення рядків міжряддя розпушують на глибину 3–5 см. У фазі 2–3 листків сходи проривають, залишаючи 7–10 рослин на одному погонному метрі.

Протягом вегетації необхідні ще 2–3 культивації (обов’язково у період виплодження личинок макового кореневого прихованохоботника). Збирають мак олійний після побуріння коробочок (насіння торохкотить під час струшування).

Середній урожай насіння становить 8–10, за виконання всіх вимог технології — 15–20 ц/га. Олійний мак збирають, коли маківки починають змінювати колір з яскраво-зеленого на жовтуватий, а за розміром не перевищують 2/3 величини стиглих коробочок. З одного гектара збирають близько 15 кг опію (отримують його із затверділого латексу). Відразу після збирання культури проводять ранню оранку на зяб. Післязбиральні рештки обов’язково знищують.

В Україні зареєстровано 62 види комах та інших шкідників маку, з яких 18 — особливо шкодочинні. З багатоїдних видів поширені дротяники, личинки чорнишів, хрущів, підгризаючі і листогризучі совки, лучний метелик, піщаний мідляк, сірий буряковий і чорний довгоносики, люцерновий скосар, клопи, капустянка.

Спеціалізованими шкідниками маку є макові довгоносики: кореневий, одноплямистий, дрібнозубчастий, чотирьохплямистий, макова та квіткова галиці. Спорадично маку шкодять попелиці, кліщі, трипси, бронзівки, кобилки, сарана тощо. Для сходів маку дуже небезпечні личинки травневого і червневого хрущів, коваликів, чорнишів, які за сприятливих умов сильно зріджують посіви. Личинки кореневого макового довгоносика вигризають у коренях маку (переважно стрижньового) ямки, порожнини. Рослини затримуються у рості і розвитку, пригнічуються, їх урожайність і вміст цінних речовин знижуються. Надземні частини рослин пошкоджуються блішками, маковими прихованохоботниками, бобовою попелицею, іншими зазначеними вище комахами. Шкідники обгризають листки, перегризають стебельця, знищуючи точку росту. Через нанесену шкоду знижується врожайність, вихід алкалоїдів.

Генеративні органи маку потерпають від одноплямистого макового прихованохоботника, галиці, квіткоїдів, трипсів. Личинки і дорослі комахи обгризають бутони, виїдають маточки і пильники, продірявлюють маківки, забруднюють і з’їдають насіння. Унаслідок цього знижується врожай коробочок, вміст олії у насінні, схожість його.

Найпоширенішими хворобами маку є пероноспороз, борошниста роса, гельмінтоспоріоз, альтернаріоз, сажка, гнилі сходів, плямистості листків, стебел і коробочок. Пероноспороз уражує сходи і розвинуті рослини. Краї уражених листків загинаються донизу, пластинки їх поступово засихають, стебла рослин викривлюються, коробочки не достигають.

Гельмінтоспоріозні плями з’являються на розеткових листках, а згодом уражується провідна судинна система рослини, розвиток якої затримується, бутони засихають, коробочки розтріскуються.

Борошниста роса спочатку утворює на листках і стеблах маку білий павутинний наліт, пізніше — суцільну темно-сіру плівку. Уражені органи стають крихкими, передчасно засихають. Альтернаріоз поширюється за рясних опадів під час достигання маківок, насіння у яких пліснявіє і втрачає схожість.

Сажкові плями на листках спочатку сірі, згодом темнішають, засихають і випадають. Збудники зазначених та інших хвороб зберігаються у післязбиральних рослинних рештках культури, насінні. Захист маку, як і інших сільськогосподарських культур, неможливий без грамотного проведення обстежень посівів, виявлення і обліку шкідливих об’єктів визначення ступеня загрози від них. За даними цих обстежень, приймаються рішення про доцільність застосування хімічних або інших заходів боротьби. Фахівцям сільгосппідприємств, фермерам, іншим землевласникам стане у нагоді методика обстеження посівів маку, розроблена колишнім союзним Інститутом олійних культур (Косов, Поляков, 1958).

Ступінь пошкодження (ураження) рослин визначається візуально за шкалою: слабкий, середній, сильний, загибель рослини. Кількісна характеристика шкідників визначається середніми показниками їх чисельності на 1 погонний метр рядка, 1 м2 поверхні поля (з 5–8 обліків у різних місцях плантації), на 1 рослину, коробочку (з загального числа оглянутих згідно з методикою) залежно від фази розвитку рослини або стадії розвитку комахи. Контроль фітосанітарного стану посівів маку забезпечує своєчасне виявлення загрози від шкідників і хвороб, обгрунтовує застосування захисних заходів, попереджує можливі втрати урожаю і якості сировини. У комплексі заходів захисту маку від шкідливих організмів важливими є:

• передпосівна обробка кондиційного насіння;
• перед появою сходів — розкладання отруєних принад проти сірого і чорного двогоносиків, піщаного мідляка (за чисельності шкідників вище економічного порога шкодочинності);
• у фазі повних сходів — міжрядне розпушування (зменшує чисельність жуків кореневого макового довгоносика);
• у фазі 2–3 листків — обробка фунгіцидами в разі виявлення ознак пероноспорозу, інших хвороб;
• у фазі розетки — культивація міжрядь (зменшує чисельність личинок зазначеного вище довгоносика). За необхідності — друга обробка проти хвороб;
• у період бутонізації проти одноплямистого макового прихованохоботника (в разі перевищення чисельності ЕПШ) застосовують Золон, 35% к.е., у нормі 1,2–1,8 л/га;
• під час масового льоту озимої, капустяної, інших совок випускають трихограму згідно з рекомендаціями;
• у період вегетації знищують вогнища хвороб, викликані підвищеною чисельністю шкідливих комах.

Зрозуміло, що викладені матеріали не можуть задовольнити всіх запитів щодо технології вирощування маку. Існує нагальна потреба в сучасних наукових розробках зазначених питань, у визначенні економічних порогів шкідочинності хвороб і шкідників культури, в удосконаленні та оптимізації методик обстеження посівів та обліку шкідливих організмів, у спрямованих на культуру випробуваннях пестицидів, державній реєстрації ефективних препаратів, регламентів і нормативів їх застосування, оперативному вирішенні інших питань, які неодмінно виникатимуть за подальшого впровадження культури у виробництво.

С. Струкова, Головдержзахист