Спецможливості
Статті

Локомотив на полі

05.06.2008
583
Локомотив на полі фото, ілюстрація
В Україні вирощування й переробка коренеплодів цукрових буряків давно вже стали традиційним заняттям мільйонів працівників. Для такої традиції є вагомі причини: бурякоцукровий комплекс уже понад 150 років — один із найпотужніших фінансових локомотивів аграрного сектору економіки країни взагалі.

Цукрові буряки — Beta vulgaris L. — культура дуже своєрідна і в певних якостях унікальна. Жодна культурна рослина в помірному поясі планети (в якому розміщена й наша Батьківщина) не здатна зрівнятися за показниками біологічної продуктивності фотосинтезу з буряками. Для порівняння: посіви ярого ячменю здатні формувати за вегетаційний період до 14, озима пшениця — до 16, кукурудза — до 26, а цукрові буряки — до 28 т/га сухої речовини. Якщо оперувати не показниками сухої речовини, а більш звичними натуральними показниками продуктивності посівів цукрових буряків, то це становитиме 95–105 т/га коренеплодів і 30–35 т/га гички. Звичайно, таку продуктивність можна отримати лише за створення оптимальних умов вегетації для рослин культури.
Урожайність коренеплодів торік у середньому по країні була 23,6 т/га, тобто фактично було реалізовано біологічний потенціал культури близько 25% від максимального. Виникає закономірне і банально просте запитання: чому врожайність така мала? Відповідь двома словами не задовольнить шановного читача, тому зупинимося на цьому питанні докладніше.
Мета всякої технології вирощування — оптимізація умов життя і максимальна реалізація потенціалу продуктивності культурних рослин.
Буряки — культура специфічна, і протягом тисячоліть її вирощували як типову городню. Лише після того, як понад 200 років тому людина вивела цукрову форму і почалась промислова її переробка, цукрові буряки перетворили на польову технічну культуру.
Вирощування цукрових буряків — це своєрідний “вищий пілотаж” у польовому землеробстві, тобто це найпродуктивніша і водночас — ніжна і дуже вибаглива до умов вирощування культура.


Для відносно повної реалізації свого потужного продуктивного потенціалу рослини цукрових буряків потребують доволі довгого — 180–220 днів — вегетаційного періоду. В умовах України реальним є вегетаційний період у межах 160–180 днів (від другої декади квітня — до другої декади жовтня). Тобто вегетаційний період для посівів цукрових буряків в умовах України на 30–60 днів коротший, ніж у Франції.
Не менш важливим чинником, який обмежує продуктивність посівів цукрових буряків, є запаси продуктивної вологи в грунті. На полях України випадає істотно менша кількість опадів, ніж на полях Німеччини або Франції, але і їх цілком достатньо для вирощування добрих урожаїв коренеплодів. У зоні недостатнього зволоження за ощадливого ставлення до запасів вологи реальними можуть бути врожаї в межах 30–35 т/га, у зоні нестійкого зволоження — 35–50 т/га і в зоні достатнього зволоження — 50–60 т/га і більше коренеплодів.
Названі природні чинники не можна змінити за бажанням людини, на них слід зважати.
На рівень продуктивності практично всіх видів сільгоспкультур, і на цукрові буряки в тому числі, істотно впливають і чинники, які можна і конче потрібно змінювати позитивно.
До таких чинників належать генетичний потенціал рослин цукрових буряків і можливості його вдосконалення. Нині галузь буряківництва має в своєму розпорядженні перспективні та високопродуктивні гібриди цукрових буряків, які цілком конкурентоспроможні порівняно з кращими гібридами зарубіжної селекції. За цілою низкою важливих показників вони істотно перевершують зарубіжні аналоги: вітчизняні гібриди стійкі проти кореневих гнилей, краще зберігаються, зручніші для переробки на цукрових заводах. За створення потрібних умов інтенсивного вирощування такі вітчизняні гібриди, як ЧС Шевченківський тощо, формують урожай у 55–75 т/га коренеплодів і цукристістю 17,5–17,7%.
Чому ж в умовах виробництва нині врожайність і цукристість коренеплодів набагато нижча? Насамперед, на ринку насіння цукрових буряків разом із справді якісним насінням, яке бере свій початок із наукових лабораторій Інституту цукрових буряків УААН, масово пропонують насіння фальшиве, яке спритні комерсанти реалізують як якісне під назвами відомих і перспективних гібридів. Виробничника приваблює передусім нижча ціна, і він купує таке “насіння”.
Посіви цукрових буряків, які виростають із такого “підпільного насіння”, не здатні забезпечити високих показників продуктивності та якості. У таких рослин не проявляється бажаний ефект гетерозису, їх цукристість низька і наближається до рівня кормових буряків. Водночас відбувається масова дискредитація справжнього та якісного насіння вітчизняної селекції і виробництва.
Цукрові буряки — культура інтенсивного землеробства. Вона здатна позитивно реагувати на оптимізацію умов вирощування і сторицею повертати землеробу вкладені кошти вагомим урожаєм коренеплодів. Для формування кожних 10 т коренеплодів і відповідної кількості листя рослини цукрових буряків мають засвоїти з грунту 50–60 кг азоту (N), 22–25 кг фосфору (P2O5), і 60–70 кг калію (K2O) (залежно від грунтово-кліматичних умов вирощування). Тобто під час планування врожаю коренеплодів визначеного рівня слід враховувати як наявні в грунті доступні запаси поживних речовин, так і потрібні обсяги додаткового внесення мінеральних та органічних добрив із відповідними коефіцієнтами їх засвоєння рослинами культури.
Не менш важливим є дотримання відповідного співвідношення елементів мінерального живлення. Для отримання високої продуктивності посівів і якості (насамперед потрібного рівня цукристості коренеплодів) треба, щоб рослини в грунті мали на кожну одиницю (1кг) азоту (N) не менш як 1,1–1,2 кг фосфору (Р2О5), і 1,2–1,4 кг калію (К2О).
В умовах виробництва рівень мінерального живлення посівів цукрових буряків — недостатній. Обмежені обсяги наявних обігових коштів більшості господарств і висока ціна на добрива, особливо фосфорні та калійні, роблять їх малодоступними для буряківництва в цілому. Оптимізація режиму мінерального живлення рослин цукрових буряків здатна підвищити продуктивність посівів до межі можливого забезпечення культурних рослин вологою в конкретній зоні вирощування.
Останні 10 років аграрний сектор економіки, і бурякоцукровий комплекс у тому числі, здебільшого існують завдяки природній родючості грунтів в Україні. Урожайність посівів цукрових буряків у країні в цілому реально забезпечена лише рівнем природної родючості чорноземних і сірих лісових грунтів.
 Ті мізерні норми внесення мінеральних добрив (органічних добрив дуже мало через масове знищення поголів’я худоби в господарствах), які нині потрапляють на бурякові поля, істотно ситуацію не змінюють. Наприклад, під час вирощування врожаю коренеплодів цукрових буряків у 2004 році було використано пересічно на 1 гектар посівів 69 кг діючих речовин азоту, який міг забезпечити (з урахуванням коефіцієнтів засвоєння рослинами культури) формування врожаю максимум 8,7 т коренеплодів.
Внесення фосфорних добрив становило значно меншу величину: близько 23 кг/га. Такої кількості діючих речовин було достатньо для формування врожаю коренеплодів максимум 2,5 т/га. Найменше було використано в господарствах калійних добрив — усього близько 16 кг/га в діючій речовині. Такої кількості було достатньо для формування максимум 1,7 т/га коренеплодів.
Про баланс поживних речовин у грунті на орних землях нині не може йтися. Відбувається пряме обкрадання майбутніх поколінь, тому що наші сучасники, через різні причини, нині розтринькують недоторканний запас природної родючості грунтів, який годував і, за розумного ставлення до землі, здатний годувати в майбутньому багато поколінь нашого народу. Ті невеликі внесення мінеральних добрив здебільшого складаються з аміачної селітри (азотні добрива) й лише погіршують технологічні якості коренеплодів, позаяк співвідношення між величиною внесення макроелементів є явно не оптимальним.
Цукрові буряки — культура, яка потребує надійного комплексного захисту від шкідників, хвороб і бур’янів. В умовах виробництва такі питання стоять нині дуже гостро. Складно захистити насіння й проростки рослин цукрових буряків від хвороб. Як ніяка інша культура, цукрові буряки мають великий асортимент шкідників, особливо в період появи сходів.
Складність захисту цієї культури можна оцінити в простому порівнянні: для надійного захисту посівів озимої пшениці від бур’янів достатньо провести одне обприскування гербіцидом вартістю близько 50 гривень на гектар; для захисту від бур’янів 1 га посівів кукурудзи теж достатньо одного обприскування гербіцидом, і коштуватиме це близько 150 гривень; для надійного захисту 1 га посівів цукрових буряків від бур’янів потрібно провести як мінімум 3 послідовні обприскування, застосувати кілька гербіцидів, такий захист коштуватиме від 630 до 1300 гривень (залежно від особливостей забур’янення).
У цілому бур’яни є однією з найгостріших проблем вирощування цукрових буряків в усіх зонах бурякосіяння. На виробництві й у наші дні поширений ручний догляд за посівами цукрових буряків — або в класичному вигляді, або у поєднанні з використанням гербіцидів (насамперед грунтової дії). Часто таке вирішення проблеми керівники господарств вважають найдешевшим і економічно прийнятним.


На жаль, це аж ніяк не так. Дуже важка і дуже дешева ручна праця людей зовсім не така дешева для господарства, якщо її оцінювати не як окремий прийом на полі, а за результатами вирощування культури. Традиційно, в разі ручного догляду, на посівах проводять два послідовні обробітки. Рослини бур’янів, які доводиться знищувати сапами, вже завдали певної шкоди посівам.
 Наприклад, від появи сходів (перші числа травня до 20 червня) бур’яни (змішаний тип забур’янення) здатні поглинати з грунту таку кількість найбільш легкодоступних сполук мінерального живлення, якої цілком достатньо для формування врожаю коренеплодів цукрових буряків: за азотом (N) на 10 т/га, за фосфором (Р2О5) — на 11 т/га, за калієм (К2О) — на 14 т/га. Тобто на час виконання повторного ручного догляду (перевірки) істотна частина діючих речовин таких дорогих для господарств добрив уже буде використана не за призначенням, а на ріст і формування рослин бур’янів.
Навіть після дуже старанного просапування посіви цукрових буряків залишаються не лише вільними від бур’янів, а й зрідженими. У цілому по країні густота посівів цукрових буряків перед збиранням урожаю фактично становить від 56 до 78 тис. шт./га (близько трьох рослин культури на 1м рядка).
 Дослідженнями вчених Інституту цукрових буряків УААН доведено, що оптимальна густота рослин на час проведення збирання врожаю коренеплодів має бути: в зоні недостатнього зволоження — 90–95 тис. шт./га, в зоні нестійкого зволоження — 95–105 тис. шт./га  і в зоні достатнього зволоження — від 105 до 120 тис. шт./га.
 Очищені від бур’янів у другій половині червня після ручного догляду зріджені посіви вже наприкінці липня заростають новими бур’янами. Традиційно на такі бур’яни особливої уваги в господарствах не звертають. Застосовувати ручний догляд у цей період складно (дуже багато листя цукрових буряків за такого догляду обламується).
 Повторне забур’янення в другій половині вегетації цукрових буряків на посівах здатне знижувати продуктивність рослин культури до 40% від рівня можливого. Якщо такі втрати врожаю коренеплодів оцінити за вартістю закупівельних цін та приплюсувати їх до вартості проведеного ручного догляду, то такий “догляд” дуже дорого коштуватиме господарству. Проте такі втрати мало помітні й на них не завжди звертають серйозну увагу, хоча вони існують цілком реально.
Чи знають наші виробники про інший альтернативний шлях захисту посівів за допомогою гербіцидів? Зазвичай, знають. Економічно міцні господарства застосовують інтенсивні технології вирощування цукрових буряків, які розроблено в Інституті цукрових буряків УААН, і без затрат ручної праці стабільно одержують високі врожаї коренеплодів.
Але переважна більшість господарств часто нічого іншого, крім ручного догляду за посівами, реально застосувати не може. Для забезпечення реалізації інтенсивної технології вирощування в повному обсязі, в тому числі й потужної системи захисту від бур’янів за допомогою проведення системи послідовних обприскувань сходів, на кожний гектар посівів цукрових буряків слід вкласти 4,0–4,5 тисячі гривень затрат на насіння, добрива, пестициди, паливо тощо. Більшість господарств наразі просто неспроможні фінансово піти на такі капіталовкладення у виробництво коренеплодів цукрових буряків.
Значних втрат продуктивності посівів завдають і хвороби листя рослин цукрових буряків у “критичні місяці” — липень-серпень, коли відбувається формування основної частини майбутнього врожаю коренеплодів. Найбільшої шкоди завдає насамперед церкоспороз.
За сприятливих погодних умов хвороба дуже швидко поширюється, і вже за 2–3 тижні розвитку збудника рослини культури втрачають значну частину, а інколи майже всю листкову поверхню. Як наслідок, значно знижуються обсяги фотосинтезу, гальмується або припиняється зовсім ріст коренеплодів. На жаль, негативний вплив хвороби на цьому не закінчується. Після випадання дощів рослини цукрових буряків починають інтенсивно формувати, замість втраченого, новий листковий апарат, на який витрачають запаси пластичних речовин (здебільшого цукрів), що вже були раніше відкладені в коренеплодах. Зниження цукристості коренеплодів, за наявності хвороби, може коливатися в значних межах і становити від 0,3 до 2,0% і більше.
У сучасних умовах виробництва не завжди вчасно вживають захисних заходів проти хвороб. Обприскування фунгіцидами часто проводять із запізненням або з недостатньою кратністю. Через таку “економію” господарство знову недобирає конче потрібний урожай коренеплодів і втрачає якість цукрової сировини.
Невирівняність посівів, недостатня густота рослин у рядках, великі перепади за висотою рослин цукрових буряків у рядку, значна забур’яненість, погане регулювання спрацьованої збиральної техніки призводять до значних втрат уже вирощених коренеплодів під час “зелених жнив”.
До всіх названих проблем ще варто додати колізії, які часто виникають у господарств із цукровими заводами під час приймання сировини та оцінки якості коренеплодів, щоб зрозуміти, що вирощувати солодкі та білі кристали цукру на полях — не просто і затратно.
Який вихід із ситуації, що склалася?
Він відомий усім трудівникам, які зайняті в роботі буряко-цукрового комплексу. 
  Потрібні чітке законодавче забезпечення і регламентація роботи бурякоцукрового комплексу в цілому.
     Виробник сировини і завод-переробник мають бути партнерами та працювати на єдиний кінцевий результат, а не займатися “перетягуванням канату”.
      Необхідні доступні банківські кредити господарствам і можливість оренди потрібної сучасної техніки для роботи на бурякових посівах.
       Застосування лише інтенсивних технологій вирощування цукрових буряків, які здатні забезпечити рентабельне виробництво коренеплодів з належними технологічними якостями.
     Налагодження вітчизняного виробництва потрібних форм мінеральних добрив у відповідному асортименті, особливо фосфорних і калійних.
      Введення прямих дотацій на проведення вапнування орних земель, закупівлю добрив, пестицидів, палива господарствами — виробниками цукрових буряків.
       Налагодження серійного виробництва сучасних вітчизняних тракторів, комбайнів і всього шлейфу грунтообробних машин для галузі.
     Систематичне навчання і підвищення рівня професійної підготовки агрономів, інженерів, механізаторів, які зайняті на вирощуванні найпродуктивнішої сільгоспкультури — цукрових буряків.
     Зниження втрат сировини та цукру під час переробки коренеплодів на цукрових заводах. Модернізація цукрових заводів, зниження затрат енергії на процес переробки сировини.
     Регулювання ринку цукру ринковими важелями, оптимальна маркетингова зовнішня політика.
Названі напрями далеко не вичерпують всього того, що слід зробити у бурякоцукровій галузі нашої країни. Оцінки на підставі реальних науково обгрунтованих розрахунків і наша власна історія переконливо доводять: цукрові буряки для нашої країни були й будуть культурою-локомотивом.


 За правильної організації виробництва, належного ресурсного забезпечення і комплексного впровадження інтенсивних технологій вирощування, якісної переробки отриманої сировини на модернізованих цукрових заводах Україна здатна щороку одержувати достатньо цукру та інших продуктів комплексної переробки коренеплодів цукрових буряків для того, щоб грошові надходження в аграрний сектор не лише витягли українське село з кризи, а й зробили його сучасним і заможним.


О. Іващенко, д-р. с.-г. наук,
проф., членкор УААН

Інтерв'ю
Міністерство аграрної політики, Ярослав Краснопольський
Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого
Новообрана Верховна Рада за швидкістю прийняття законів змагається з Верховною Радою УРСР комуністичних часів, коли будь-яке питання голосувалося за хвилину: «Хто за? Хто проти? Хто утримався? — Одноголосно». Блискавично розробили і внесли... Подробнее

1
0