Літня сівба овочевих

До недавнього часу літня сівба овочевих культур найчастіше практикувалась на півдні країни, де вегетація триває до листопада включно, та зараз клімат змінюється. Фахівці відділу агрометеорології гідрометцентру України підтверджують, що зона Степу поширюється на північ зі швидкістю 100–150 км за 10 років. Нині кліматична зона Північного Степу вже досягла Черкаської й Полтавської областей, тоді як у Херсонській (Південний степ) спостерігається опустелювання.

Метеорологи припускають, що у найближчі роки вся країна буде зоною нестійкого зволоження, і посухи та суховії стануть нормою не тільки на Півдні й Сході. Однак вони роблять і оптимістичний висновок: два врожаї на рік теж стануть для України нормою. Якщо це стосується основних сільськогосподарських культур, то овочевих і поготів. Після збирання ранніх овочів у червні — липні залишається ще кілька місяців теплої погоди. Щоб зрошувані площі не простоювали, застосовують повторні посіви.

Проте літня сівба співпадає з періодом найбільш високих температур і низької вологості повітря, тож за нинішніх умов нерегулярності й дефіциту опадів отримати повноцінні сходи і зберегти проростки неможливо без штучного зрошення. Перевагу слід віддати краплинному поливу, за якого, на відміну від дощування, практично не утворюється ґрунтова кірка, котра значно ускладнює як появу сходів, так і їх збереження під час суховію. До того ж, з’являється можливість провести стимулюючий сходи полив не до сівби, а після посіву сухим насінням у сухий ґрунт. Безпечними стають і поливи, які підтримують сходи у спекотний період.

Літня сівба як агроприйом потрібна, щоб ефективно використовувати зрошувані землі впродовж усього періоду, придатного для вирощування овочевих у відкритому ґрунті. Та це не єдиний плюс вирощування рослин у другій половині літа. Про які ще можливості йдеться?

Фотоперіодична реакція рослин

За літньої сівби розвиток рослин відбувається в умовах скорочення тривалості світлого періоду доби. Ця обставина дуже важлива для фотоперіодичнозалежних рослин, особливо для так званих рослин довгого дня. До них належать усі види капусти, шпинат, пастернак, петрушка, щавель, кріп, селера, бруква, редиска, редька, морква, столовий і листковий буряк, ріпа, цибуля, салат та низка інших культур.

У переважної більшості з них продуктивні органи вегетативні, тобто представлені листям, стеблом, коренеплодом, цибулиною або качаном. Якщо вони починають цвісти, їх товарне використання припиняється, тож урожай знижується й погіршується його якість. А цвітіння ініціюється подовженням світлої частини доби понад 13–14 годин. Саме тому листові овочі й редис не рекомендується висівати з середини травня до середини липня.

У другій половині літа здатність нарощувати після сівби велику листкову масу відновляється у коріандру, кропу, крес-салату, листової гірчиці, листової капусти та інших зеленних овочів. Вони дають пишну соковиту зелень, а шкодочинна фаза стрілкування (цвітушності) до кінця вегетації так і не настає. Редиска знову має здатність нарощувати коренеплоди, і вони можуть вирости значно більшого розміру, ніж за весняної сівбі, зберігаючи щільність і соковитість.

Для сівби у середині літа вибирають ранньостиглі сорти кропу і коріандру. Їх збирають вже через 30–50 днів після сходів, тому сіяти можна у кілька строків з інтервалом у 2 тижні. Втім, слід зауважити, що насіння цих рослин, як і інших з родини Селерові, насичене ефірними оліями, які стримують набухання, тому проростання відбувається дуже повільно — 15–18 днів за самих сприятливих умов. Влітку за цей час поле заросте бур'яном.

Щоб прискорити появу сходів, треба вимити олії з покривів насінин. Для цього насіння протягом 1–2 діб замочують у воді, періодично помішуючи, щоб дати доступ повітрю, котре необхідне для дихання зародків, що «прокидаються». Воду, в яку повільно вимиваються олії, міняють 4–6 разів. Оброблене насіння просушують до сипкості й висівають у вологий ґрунт. Якщо розпочати таке замочування з занурення у гарячу воду (50 °С) протягом 20–30 хвилин, вимивання олій пришвидшиться. Крім того, обробка гарячою водою знезаражує насіння від поверхневої інфекції. Корисно замінити просте замочування й барботуванням протягом 18–24 годин.

З середини літа і восени можна кілька разів висівати редис і скоростиглі листові овочі, такі як салат-латук, руккола, кресс-салат, капуста пак-чой, листкова гірчиця, шпинат, базилік тощо. Встигнуть утворити товарний урожай і посіяні влітку мангольд, скоростиглі сорти цвітної капусти, броколі, кольрабі, пекінська капуста, качанні та цикорні салати. А якщо не встигнуть, їх можна доростити у парнику, теплиці чи погребі навіть без освітлення.

Придатність коренеплодів до для тривалого зберігання

Коренеплоди моркви і столового буряка, отримані від літнього посіву, на 2–3 місяці молодші, ніж отримані від посіву рано навесні, тож під час зимового зберігання вони «прокидаються» набагато пізніше і зберігаються значно краще. А коренеплоди зимової редьки, ріпи, лоби і дайкону для тривалого зберігання отримують тільки від літньої сівби — зазвичай їх висівають з кінця червня (у Поліссі) до початку серпня (в Степу).

Важливо, що фаза росту й інтенсивного накоплення поживних речовин у висіяних влітку коренеплодів припадає на серпень — жовтень, коли температура ґрунту й повітря поступово знижується. Оптимальна температура повітря для цієї фази — 23…25 °С, ґрунту — 18…21 °С. У літні місяці в Україні зараз спекотніше, а відомо ж, що за температури вище 30°С продукційні процеси у коренеплодах сповільнюються, а з подальшим підвищенням зовсім зупиняються. Це призводить до різкого зниження їх якості і здатності до тривалого зберігання.

Вибір сорту

Літній посів коренеплідних овочевих здебільшого застосовують задля отримання продукції для переробки та тривалого зимового зберігання. Для переробки з економічних міркувань частіше вирощують скоростиглі сорти, а для тривалого зберігання більш придатні середньо- та пізньостиглі, котрі краще накопичують поживні речовини, зокрема цукор. Якщо ранній сорт не перевірений у зберіганні, або у характеристиці нового сорту не зазначена його придатність до тривалого зберігання, слід віддати перевагу середньо- чи пізньостиглому.

Вибираючи сорт, важливо враховувати, що від сходів до збирання ранньостиглої моркви має пройти 70–100 діб, середньої — 100–120, пізньостиглої — 120–150 діб. Для буряка столового це, відповідно, 60–80, 80–100 та 100–140 діб. Виходячи з цих даних та ймовірного строку збирання врожаю, можна розрахувати граничний строк літньої сівби. Зазвичай коренеплоди літнього посіву збирають у жовтні.

Підготовка ґрунту й сівба

Сіяти коренеплідні влітку слід у пухкий дрібногрудкуватий ґрунт. Якщо вони вирощуються другою культурою за сезон, простіше і якісніше розпушити ділянку фрезеруванням. Для вирощування сортів моркви з довгими коренеплодами рекомендується сформувати трапецієподібні гребені.

І знову про переваги краплинного поливу. Дослідним шляхом встановлено, що польова схожість насіння моркви у літньому посіві за передпосівного дощування становить 15–2 %, а за краплинного зрошення — 30–45 %. Відповідно, норма висіву насіння за краплинного зрошення має бути удвічі менша.

З тих же причин, що й для листових овочів, насіння бажано підготувати так, щоб отримати сходи якнайшвидше. Особливо це стосується насіння моркви, що сходить досить довго.

Улітку, коли погода суха й вітряна, насіння загортають глибше, ніж ранньою весною, коли ґрунтова волога випаровується повільніше.

Сухе насіння моркви висівають на глибину не більше 3 см, буряка — 4 см. Глибина загортання намоченого насіння може бути на 1 см менша. Якщо сівалка не укомплектоване катками, після посіву рекомендується провести коткування.

Особливості догляду і збирання

Влітку для молодих рослин моркви найбільш небезпечна попелиця, для буряка і редьок — блішки. Формування врожаю проходить за підвищення вологості повітря і подовження темного періоду доби, що призводить до того, що рослини довше змочені росою вночі та вранці. Такі умови сприяють поширенню хвороб. Їх перші ознаки можуть з’явитися на листі вже у другій половині серпня. У зв’язку з цим спеціалісти із захисту рослин рекомендують проводити превентивні обробки універсальними фунгіцидами з інтервалом 15–20 днів. Остання обробка проводиться не пізніше, ніж за 30 днів до збирання.

За 20–25 діб до збирання припиняють і поливи, а викопують коренеплоди до початку стійких заморозків. Для зимового зберігання коренеплоди слід збирати не раніше того часу, коли денна температура знизиться до 10…12 °С. Тоді вони менше випаровують вологу, а всі ми знаємо, що зів’ялі коренеплоди зберігаються погано. Навіть незначні ознаки в’янення є прогнозом несприятливого зберігання. Відновити втрачений тургор коренеплодів і одночасно зберегти їх придатність до тривалого зберігання практично неможливо.

Огірки для засолювання

У першій половині літа висівають також огірки для засолювання. У вологому теплому ґрунті насіння з високою енергією проростання дасть сходи за 3–5 днів, а вже з серпня молоді рослини почнуть давати високотоварний урожай корнішонів. На цей час огірки весняного посіву вже завершують вегетацію чи дають переважно нестандартну продукцію.

Сучасні фітосанітарні умови щодо гарбузових непрості, тому не варто розміщувати літній посів огірка поряд з весняним. Також важливо правильно підібрати сорт: він має бути одночасно як засолювальним або універсальним, так і ранньостиглим або середньораннім, зі стійкістю до борошнистої роси, кладоспоріозу й вірусних хвороб та толерантністю не нижче середньої до пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси). Таким вимогам відповідають деякі сучасні сорти та гібриди, у т. ч. вітчизняні Водограй F1, Трой F1, Льоша F1.

Умова технології вирощування

Для деяких овочевих культур сівба влітку є умовою технології їх вирощування. Щоб наступної весни отримати повноцінний урожай щавлю, багаторічних цибуль, петрушки кореневої і листкової, їх насіння висівають саме у липні — серпні.

Щавель, цибуля-батун, цибуля слизун, багатоярусна цибуля, черемша, або левурда, цибуля запашна, або джусай, шніт-цибуля, або скорода — багаторічні рослини. Закладені ними влітку грядки чи плантації вже наступної весни дадуть ранню вітамінну зелень. Зазвичай їх експлуатують 3–5 років.

Петрушка — дворічна рослина. Висіяна влітку, вона встигне дати зелену масу восени, перезимує, а навесні знову дасть рясну ранню зелень.

Тільки від літньої сівби можна отримати й овочевий матеріал для дорощування. У цей же час сіють цикорний салат вітлуф, китайську і цвітну капусту, броколі, салат ромен з метою отримати посадковий матеріал для осінньо-зимового дорощування у захищеному ґрунті.

Є. Непорожна, селекціонер