Спецможливості
Статті

Лімузин з курорту

10.01.2014
354
Лімузин  з курорту  фото, ілюстрація

Серед фахівців, які починають розводити м’ясну худобу, часто точаться дискусії: яка порода краща? Бо щодо французьких, як і англійських та українських, порід у кожного є свої улюбленці. У пошуках відповіді скотарі виїздять до ферм, що відзначилися конкретними досягненнями у цій сфері та залюбки діляться своїм досвідом із колегами.

Серед фахівців, які починають розводити м’ясну худобу, часто точаться дискусії: яка порода краща? Бо щодо французьких, як і англійських та українських, порід у кожного є свої улюбленці. У пошуках відповіді скотарі виїздять до ферм, що відзначилися конкретними досягненнями у цій сфері та залюбки діляться своїм досвідом із колегами.

А. Назаренко
a.nazarenko@univest-media.com

В Україні поки що таких зразкових господарств можна перерахувати на пальцях однієї руки. Інша справа — закордонні ферми. Вони ще довго слугуватимуть орієнтиром нашим тваринникам у тонкощах вирощування м’ясної худоби. Тож прихильники «м’ясної справи» виїздять на фахові екскурсії подивитися, як воно там… в Європі чи Америці. Ось і група наших фахівців-тваринників із агрохолдингів МХП та Укрлендфармінг, ФГ «СІМ» та науковців Луганського НАУ восени минулого року відвідала французьке фермерське господарство «ГАЕК РУСЕ», що розводить лімузинів.
Господарство розташоване у регіоні Овернь — Центральний масив, що неподалік славнозвісного курорту Віші, термальні джерела якого були відкриті ще древніми галло-римлянами. Можна тільки позаздрити коровам, які мають змогу безкоштовно щодня споживати цілющу воду, певно, почуваючись при цьому немов би курортники королівської крові.
«Зреклися» голштинів
«ГАЕК» — це юридична форма підприємства. Здебільшого його засновують родини. Тож і ферма «РУСЕ» — таке собі родинне підприємство, де працюють старі батьки, їхні син та донька з родиною. Цю ферму родина купила у 1997 р. Традиційно батьки-фермери займалися виробництвом молока — вирощували голштинів. Так було протягом декількох років. Та одного разу настав час, коли взятися за кермо ферми дійшла черга Сірілю — теперішньому керівникові господарства. Спочатку, як і його батьки, він хотів займатися голштинами. Однак вирішив розвідати, що ж коїться в інших господарствах. Виявилося, що виробляти молоко у регіоні — не така вже й вигідна справа: конкурентів багато, витрати на корми зростають, та й самі тварини не різняться відмінним здоров’ям. Тож було вирішено взяти інший курс.
Радикально змінювати своє виробництво фермер не схотів: вирішив залишитися у скотарстві та зайнятися м’ясною худобою — лімузинами. Ця худоба «підкупила» своїми відгодівельними якостями та міцним здоров’ям. Хоча й кажуть, що лімузини — тварини з характером, проте корів ферми «РУСЕ» таке твердження не стосується. Адже умови, які сам фермер створив для своїх підопічних, і сформували спокійний та навіть лагідний темперамент тварин.
Наразі господарство утримує 200 голів корів основного стада, що за французькими мірками є показником вище середнього.
«Гараж» для лімузина
Усім тваринникам добре відомо, що традиції утримання м’ясної худоби відрізняються від таких щодо молочної. Худоба нагулює вагу на пасовищах, а для її «техогляду» в господарстві наявні приміщення.
Так, тут є «гараж» — виробниче приміщення із декількома відділеннями. У відділення для отелень корів із пасовища переводять за декілька днів до отелення. Трапляються й такі випадки, коли корова телиться на пасовищі, в такому разі, якщо воно розміщене недалеко від «гаража», корову з телям переводять у бокс для отелення. Теля після народження залишається з матір’ю — на підсосі. Вони разом залишаються у боксі із глибокою підстилкою протягом двох-трьох днів, потім їх переводять на два-три дні на пасовище для корів, які вже розтелилися, а після цього — на загальне пасовище. 80% отелень проходять у період з вересня по листопад.
Половину корів та абсолютно всіх телиць запліднюють штучно (у господарство приїздить технік штучного осіменіння), для іншої половини корів у стаді «працює» бугай-плідник. Використання штучного осіменіння дає можливість звузити міжотельний період, планувати сезонні отелення та проводити генетичне поліпшення стада. А для телиць — дає можливість отримувати на фермі легкі отелення, оскільки для їхнього осіменіння добирають спермопродукцію за критерієм «легкість отелення» (до того ж у телиць ефективність запліднення за штучного осіменіння набагато вища, ніж за парування). Корови приходять в охоту самі, адже для м’ясної худоби застосування стимуляції — рідкість.
Плодотворне запліднення однієї телиці обходиться фермі у 50 євро.
Наступним підрозділом «станції техогляду» є відділення для утримання худоби на продаж та вибракуваних тварин. У групових загонах із глибокою солом’яною підстилкою відгодовують молодняк віком до 1 року (бугайців та теличок).
Тут же, під дахом, розміщено і відділення для карантину, куди потрапляють хворі тварини. Позаяк послуги ветеринарного лікаря коштують дорого, основний акцент фермер ставить на превентивних заходах. Так, перед відлученням телят їм проводять планову вакцинацію: від діареї (для телят, які народилися в грудні-січні) та респіраторних захворювань. Трапляються у стаді і поодинокі випадки захворювань органів відтворення корів — тоді вже звертаються до ветеринара.
Чим «заправляють» лімузина?
Зазвичай телята харчуються молоком матері, поступово переходячи на годівлю на паші. На пасовищі, окрім для дорослих тварин, обладнані годівниці, де малеча може поласувати зерновою сумішкою.
Та господарство має і свою «фішку» у годівлі телят. Тут їх підгодовують три норманські корови, які дають молоко високої жирності. Телята, вирощені «з додаванням» норманського молока, більш скоростиглі та вгодовані, вони готові до реалізації вже у віці п’яти місяців, адже важать майже 200 кг. Така практика утримання корів-годувальниць молочних порід у м’ясному стаді тут не поширена, та господарству пощастило, бо поряд із фермою є приватна м’ясна лавка із власним забійним цехом, яка замовляє у фермера саме таких тварин. Інколи, у 2% випадків, корови народжують двійню. Тут також у нагоді стають корови-годувальниці, тож телята не мають проблем із годівлею.
Решта телят залишається біля матері до восьми-дев’яти місяців, на той час вони досягають ваги 350 кг. Потім їх розподіляють на групи та утримують на окремих пасовищах. Спочатку теличок та бугайців до 10-місячного віку утримують разом, адже телички приходять у першу охоту у віці приблизно 15 місяців. Бугайців реалізують, а теличок запліднюють та після підтвердження тільності переводять на пасовище до тільних корів або формують окрему групу тварин на продаж.
Увесь теплий період із квітня по листопад тварин утримують на пасовищах. А луки у господарстві використовують, так би мовити, подвійно: спочатку туди заходять корови — вони з’їдають молоду траву перед вегетацією — такий собі «передпасовищний період». Потім тварин переводять на пасовища, а трава відростає вже для заготівлі на сіно. Таким чином корови стимулюють ріст рослин. Такий передпасовищний період триває з 10 квітня по 1 травня. Сіно затюковують, частину зеленої маси також закладають на сінаж. Усі пасовища забезпечено груповими напувалками та годівницями із зерном.
Для годівлі дорослого поголів’я взимку в господарстві розроблено спеціальний раціон.

Сінаж складається з райграсу, конюшини та інших видів трав, загалом він містить 15% бобових культур. Перший укіс трав проводять у травні, після прив’ялювання та подрібнення маси до часток розміром 4 см її закладають у траншеї. Другий укіс — у липні, тоді подрібнену листостеблову масу завдовжки 6 см закладають у поліетиленові рулони. Власний досвід засвідчив, що тварини охоче споживають сінаж, подрібнений до часток розміром 6 см.
Молодняку на відгодівлі (бугайці віком чотири-дев’ять місяців), вибракуваним коровам та телицям до одного року додатково у раціон вводять горіхову макуху із вмістом білка 35%, дають разом із зерновими. Макуха дуже приємно пахне, проте визначити, із якого саме виду горіхів вона зроблена, нам так і не вдалося. Та головне, що тваринам вона дуже смакує.

Інтерв'ю
Наскільки важливо дбати про якість зерна? Що таке нотифікації і чому їх варто боятися Україні? Які хвороби зернових є загрозою для іміджу української сільгосппродкції propozitsiya.com розповів 
Володимир Шульмейстер. Народився в Миколаєві. Закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С. О. Макарова за спеціальністю «турбінобудування», інженер-механік. Захистив докторську дисертацію з матеріалознавства. З 24 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року обіймав посаду першого заступника міністра інфраструктури України
Український інститут майбутнього - незалежний аналітичний центр, який прогнозує зміни і моделює різноманітні сценарії розвитку подій в Україні, пропонує альтернативні рішення. Основні напрямки

1
0