“Курячий парадокс”, або Вирощування м’яса на балконі

У харківському Інституті птахівництва УААН виведено популяцію міні-курей м’ясо-яєчного напряму продуктивності

Згідно з даними Держкомстату України, нині в нашій державі налічується близько 200,0 млн голів усіх видів сільськогосподарської птиці, яку утримують як на спеціалізованих підприємствах, так і в присадибних господарствах населення. При цьому останніми роками спостерігається стійка тенденція до зростання поголів’я, а, відповідно, й виробництва м’яса птиці в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах (рис. 1, 2).
Разом з тим, здебільшого у валовому виробництві переважає м’ясо курчат-бройлерів, частка якого в м’ясі, одержаному в спеціалізованих господарствах, сягає 85–90%, а в господарствах населення — близько 30–40% (рис. 3).
Якщо в першому разі більшість виробленого м’яса отримують завдяки використанню генетичного матеріалу імпортної селекції курчат-бройлерів відомих світових фірм, яких вивели внаслідок міжпородного схрещування двох порід курей: корніш та плімутрок, то в другому — спектр генетичного матеріалу значно ширший, насамперед, завдяки використанню різних порід, популяцій і кросів курей яєчного та м’ ясо-яєчного напряму продуктивності вітчизняної селекції.

Фото 1. Півень бірківської м’ясо-яєчної популяції з блакитним оперенням

До великої кількості наявних різновидів курей (близько 1,5 тис. порід) належать і міні-кури. Краса та оригінальний екстер’єр цієї птиці посприяли її популярності серед птахівників-аматорів.
Ще 1860 року в Європі з’явилися маленькі курочки породи шабо (батьківщина — Японія). Це одна з найдавніших порід на Землі. Першу вістку про цю дивовижну птицю привіз до Європи Марко Поло і назвав її “курячим парадоксом”: “...на маленькому тілі шабо непропорційно велика голова, довгий хвіст та дуже короткі ноги. Коли вона рухається, здається, що пливе...”.
У Німеччині та Англії наприкінці XIX століття з’явилася карликова форма породи брама. За формою вона подібна до великих брама. Маса півня — 1,3 кг, курки — 1,1 кг; несучість — 80 яєць світло-коричневого забарвлення. Колір оперення — світлий, темний, жовтий колумбійський.
Завдяки чіткому успадкуванню та добрим біологічним показникам, мутація карликовості (dw) зацікавила генетиків. Карликовість вивчали на різному генетичному фоні, тобто впроваджували ген dw у різні породи. Дослідники зосереджували свою увагу на проявах цього гена, бо він має економічне значення.
Так, м’ясні кури типів “міні” широко використовують у бройлерному птахівництві в Росії (птахофабрика “Роскар” у Ленінградській області працює з м’сним кросом ІСА Ведетт). Із яєць міні-курей виводять курчат для відгодівлі, які в процесі вирощування набирають звичайну масу тіла. Батьківські стада бройлерів на фермах Франції, Голландії, Китаю більше ніж на 50% складаються з курей-носіїв гена карликовості (dw).
Результати міжнародних конкурсних випробувань птиці в 1997 році свідчать про те, що карликові кури характеризуються високими племінними якостями. За період 168–448 днів (64 тижні) їхня продуктивність була така сама, як у курей звичайної живої маси сучасних

Фото 2. Півень міні-м’ясо-яєчної популяції з блакитним оперенням

кросів Кобб-500, Росс-298, Шейвер Старбро.
Пересадка гена карликовості (dw) курям високопродуктивних кросів дає змогу зекономити 10–12 кг корму для кожної несучки батьківського стада, завдяки чому собівартість добових бройлерів зменшується на 12–15 відсотків.
Деякі передові фірми Європи та Америки мають у своєму активі кроси, материнською формою яких є міні-кури: Ведетта-міні (Франція), Росс ПМ-3 (Англія), Хаббард Мініпек (США), Гібро-міні (Нідерланди), Шейвер Мінібро (Канада), Тетра-міні (Угорщина).
Розведення курей — носіїв гена карликовості в екстенсивних умовах — це другий напрям їхнього використання, до того ж, присадибне птахівництво в Україні є надійним джерелом збільшення виробництва яєць та м’яса в державі. А м’ясні міні кури щонайкраще придатні для розведення в приватних дворах, оскільки вони пристосовані до будь-яких умов вирощування.
Враховуючи значний інтерес до міні-курей, особливо в м’ясному птахівництві, вчені харківського Інституту птахівництва УААН вивели популяцію міні-курей м’ясо-яєчного напряму продуктивності. Популяцію було створено із застосуванням міжпородного цілеспрямованого схрещування місцевих та зарубіжних порід за спеціально розробленою селекційно-генетичною програмою.
За формою тіла ця птиця близька до курей м’ясо-яєчного напряму продуктивності (фото 1, 2). Так, попри малу масштабність у наведених фото, можна побачити різницю лише в довжині цівки (в довжині лапи).
Птиця має компактне тіло, добре розвинуті груди та короткі ноги; оперення щільне, гладеньке, різнокольорове (біле, чорне, блакитне, смугасте, золотисте тощо); гребінь листкоподібний, прямостоячий, правильно зазубрений, червоного кольору (інколи буває трояндоподібний); вушні мочки овальні, рожевого кольору; сережки невеликі, червоні; дзьоб та ноги жовті (у карликів із чорним

Фото 3. Півень міні-м’ясо-яєчної популяції із зозулястим оперенням

оперенням дзьоб та ноги чорного кольору) — фото 3–5.
За середньої несучості за рік близько 220 яєць (табл.), яйця з дефектами в міні-курей  трапляються значно рідше, ніж у птиці звичайного розміру.
Жива маса ремонтного молодняку (в 20-тижневому віці) перебуває в межах 1,5–2,2 кг, відповідно, у самок та самців. У віці 52 тижні півні мають живу масу близько 3,1–3,3, кури — 2,4–2,5 кг. У разі відгодівлі на м’ясо ця птиця досягає маси 2,5–3,0 кг у тримісячному віці.
Високі життєздатність і адаптаційні якості цієї птиці забезпечують їй значне збереження під час вирощування молодняку та в продуктивний період.
Корму міні-птиця споживає на 25–30% менше, ніж кури із звичайною живою масою. При цьому значно підвищується економічна ефективність використання площі підлоги за рахунок щільності посадки курей, економії палива, електроенергії та води.
Більшість згаданих переваг “карликової” птиці дає можливість використовувати її на нашому подвір’ї або в сучасному високотехнологічному господарстві як материнську форму для виведення високопродуктивних гібридів. Наші дослідження засвідчують це. Так, жива маса гібридів, виведених унаслідок схрещування півнів бірківської м’ясо-яєчної птиці з курочками —носіями гену “dw”, на 8,8–11,2% перевищує батьківську форму (рис. 4).
Проведення подальших розрахунків, пов’язаних із складанням і множенням показників несучості, виводимості та збережуваності молодняку, дасть вам магічну цифру — близько 7,0 тонн у живій масі. І

Фото 4. Курка міні-м’ясо-яєчної популяції білого кольору	Фото 5. Курка міні-м’ясо-яєчної популяції із зозулястим оперенням

цю величезну кількість м’яса можна отримати безпосередньо на звичайному міському балконі.
А якщо до цього додати легкість пристосування цієї птиці до різних умов: як за утримання на підлозі, так і в клітці, — то стає зрозумілою вся глибина цього “пташиного парадоксу”.

О. Катеринич
О. Терещенко
С. Руда,
Інститут птахівництва УААН