Круп’яні культури: сучасні аспекти технології вирощування

 ГРЕЧКА
Попередники. Гречка слабо реагує на попередники, але досить чутлива до гербіцидів, які вносили під них. Озима пшениця, овес, горох та інші зернобобові культури, цукрові буряки, картопля й кукурудза - це рівноцінні для неї попередники.
Кращими для гречки є легкі грунти, достатньо забезпечені поживними речовинами, з реакцією грунтового розчину (рН) 5,5-6. У разі застосування інтенсивної технології вирощування гречка формує високі врожаї на чорноземах і сірих лісових грунтах, вирощують її і на дерново-підзолистих.
Гречка - фітосанітарна культура. Вона сприяє поліпшенню агрофізичних властивостей грунту, значно знижуючи його щільність, тому є добрим попередником для інших культур сівозміни.
Обробіток грунту. Систему обробітку грунту під гречку застосовують таку, яка здатна створювати сприятливі водно-фізичні властивості в посівному шарі та спрямована на інтенсивну боротьбу з бур'янами.
Після стерньового попередника (з використанням побічної продукції) обробіток грунту розпочинають із лущення стерні дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Якщо поле забур'янене кореневищними бур'янами, лущення здійснюють на глибину 12 см у двох напрямках. Лущення поля мінімізує випаровування води, знищує бур'яни й поліпшує оранку. Велике значення для накопичення вологи та в боротьбі з бур'янами має своєчасна зяблева оранка. Після масової появи сходів бур'янів поле орють на глибину 20-22 см, перевагу краще надавати оранці плугами з передплужниками.
Після збирання просапних культур здійснюють дискування боронами в двох напрямках, а оранку - на глибину орного шару або вдаються до плоскорізного обробітку культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину 15-18 сантиметрів.
Гречка - культура пізнього строку сівби. Тому період від початку весняних польових робіт до висівання використовують для створення оптимальних умов для сівби й проростання насіння. Весняний обробіток грунту розпочинають із закриття вологи важкими боронами у два сліди, коли грунт досягає фізичної стиглості. Якщо грунт перезволожений, тоді, у міру появи сходів бур'янів, потрібно провести культивацію на глибину 10-12 сантиметрів.
Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння агрегатами РВК-3,6, УСМК-5,4 або типу "Європак".
Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, здійснюють додаткову культивацію, у посушливі весни - з прикотковуванням поля. За такого обробітку в грунті зберігається волога, і після прогрівання верхнього шару грунту бур'яни проростають до початку висівання гречки.
Удобрення. На утворення 1 ц зерна рослинам гречки треба 4-5 кг азоту, 2-3 кг - фосфору та 7-8 кг - калію.
Гречка добре реагує на післядію добрив. Після попередника, під який вносили органічні та мінеральні добрива, під гречку доцільно вносити мінеральні добрива в рядки одночасно з висіванням із розрахунку N20Р20К20 та провести підживлення рослин азотними добривами на IХ етапі органогенезу (фаза повного цвітіння - початок плодоутворення) в дозі 20 кг/га. На полях із достатнім рівнем забезпечення поживними речовинами можна обмежитися лише підживленням рослин азотом на цьому етапі органогенезу.
На грунтах із недостатнім забезпеченням поживними речовинами вносять N45Р45К45 під весняну культивацію та N15Р15К15 - під час посівної в рядки. Основне підживлення рослин азотом здійснюють у фазі повного цвітіння - на початку плодоутворення.
На чорноземних грунтах урожайність значно підвищують фосфорні добрива (суперфосфат), внесені в рядки одночасно з висівом у дозі Р15.
Позитивно впливають на розвиток гречки біологічні добрива. Обробка насіння перед сівбою азотфіксуючими і фосформобілізуючими бактеріями (100 г/т), діазобактерином (200 г/га) підвищує врожайність культури.
Після стерньового попередника залишають у полі подрібнену солому. Для прискорення її мінералізації вносять азот із розрахунку 10 кг/т соломи.
Щодо форм добрив, то з азотних краще вносити аміачну селітру, із фосфорних - суперфосфат, а з калійних - ті, що не містять хлору.
Вибір сортів. В Україні районовано 22 сорти гречки. Серед них найпоширенішими є Оранта, Антарія, Любава, Українка, Єлєна, Рубра, Слобожанка, Крупинка, Сумчанка (два останні - з детермінантним типом росту). Вони стійкі до осипання та вилягання, забезпечують високий вихід крупи.
Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують виповнене насіння, яке за посівними кондиціями відповідає І-ІІ класу. Для кращого розвитку рослин перед висіванням насіння обробляють мікроелементами (марганець, цинк, мідь, бор - у рекомендованих дозах) і стимулятором росту Емістим С (20 мг/т насіння).
Строки сівби. Висівають гречку після прогрівання грунту на глибині 8-10 см до 10...12°С. Такі температурні параметри будуть у першій або другій декаді травня.
Способи сівби. Гречку сіють двома способами: широкорядним із міжряддям 45 см та звичайним рядковим із міжряддям 15 см. Вибір способу висівання зумовлений ступенем окультурення грунту, його забур'яненістю та технічним оснащенням господарства.
Широкорядний спосіб висіву найбільше відповідає біології культури. Крім того, в цьому разі з бур'янами можна боротися агротехнічним методом, не застосовуючи гербіцидів, зменшується також щільність грунту, можна підживлювати рослини.
Перевага звичайного рядкового способу сівби проявляється на малородючих грунтах, чистих від бур'янів, за сівби скоростиглих сортів із меншим габітусом рослин.
Норма висіву залежить від способу сівби. Оптимальними нормами за широкорядного способу сівби є 2-2,5, а за звичайного рядкового - 3-3,5 млн шт./га схожих насінин.
Глибина загортання насіння. Глибина загортання насіння залежить від гранулометричного складу грунту, запасів продуктивної вологи та температури.
На сірих лісових грунтах оптимальною є глибина 3-4 см, на структурних чорноземних - 4-5 см. За недостатнього зволоження посівного шару грунту її збільшують до 5-6 сантиметрів.
Сіяти гречку найкраще сівалками з анкерним типом сошників, бо вони формують посівну борозну зі щільним ложем, рівномірно загортають насіння. Дискові сошники не ущільнюють дна посівної борозенки.
Широкорядним способом краще сіяти гречку буряковою сівалкою ССТ-12А, обладнаною пристосуванням СТЯ-27000, або сівалкою типу СЗА-3,6.
Догляд за посівами. Якщо сіяли сівалкою СЗ-3,6 у роки з недостатньою кількістю вологи в посівному шарі грунту, тоді треба вдатися до післяпосівного прикотковування кільчасто-шпоровим або кільчасто-зубчастим котком, що поліпшує контакт насіння з грунтом і сприяє надходженню вологи з нижніх шарів до поверхні.
Для боротьби з бур'янами, а також для знищення грунтової кірки до появи сходів посіви боронують середніми боронами упоперек або по діагоналі до напрямку сівби.
На посівах гречки звичайним рядковим способом для знищення бур'янів здійснюють післясходове боронування у фазі першого справжнього листочка. Боронують по сходах легкими чи середніми боронами упоперек рядків або по діагоналі зі швидкістю руху агрегату 4-5 км за годину.
Перше розпушування міжрядь у широкорядних посівах здійснюють, коли чітко з'являться рядки, культиватором із лапами-лезами або фрезою на глибину 4-5 см. Друге, через сім-десять днів після першого, - культиватором на глибину 8-10 см із одночасним підгортанням рослин у рядках. Третє розпушування грунту в міжряддях та підживлення рослин азотними добривами з повторним підгортанням здійснюють перед змиканням рядків.
Для поліпшення перехресного запилення квіток гречки до початку цвітіння на посіви вивозять вулики з розрахунку три-чотири бджолосім'ї на один гектар. Оскільки гречана крупа є продуктом дієтичного й дитячого харчування, бажано не застосовувати на її посівах хімічних засобів захисту рослин.
 У насіннєвих посівах для боротьби з бур'янами застосовують грунтові гербіциди групи 2,4-Д.
Збирання врожаю. Основний спосіб збирання гречки - роздільний. Збирання розпочинають, коли побуріє 75-80% плодів. Скошують гречку в ранні або вечірні години на висоті 15-20 см жаткою ЖВН-6А. Виляглу культуру бажано косити жаткою ЖРБ-4,2. За таких умов маса краще утримується на стерні, швидше просихає, добре підбирається під час обмолоту валків, що зменшує втрати врожаю. Валки обмолочують на п'ятий-сьомий день після скошування, коли маса підсохне й вологість зерна становитиме 15-17%, зменшивши частоту обертів барабана молотильного апарата до 500-600 за хвилину. Після обмолоту зерно пропускають через очисні машини й підсушують до вологості 14 відсотків.

М. Драган,
Р.Грищенко,
О. Любчич,
канд-ти с.-г. наук,
Національний науковий центр
"Інститут землеробства УААН"