Спецможливості
Статті

Кропива коноплевидна — нова високоврожайна кормова культура

05.06.2008
1389
Кропива коноплевидна — нова високоврожайна кормова культура фото, ілюстрація
Кропива коноплевидна, фото Dezidor - собственная работа

Агротехнiка вирощування кропиви коноплевидної на корм 

 

Агоротехніка

Агротехнiка вирощування кропиви коноплевидної на корм З урахуванням тривалого зростання i використання посiвiв кропиви коноплевидної (8—10 рокiв i бiльше) доцiльно розмiщувати їх поза сiвозмiною (на вивiдних полях). Доцiльно також розмiщувати посiви поблизу тваринницьких ферм та рiзного роду споруд для заготiвлi кормiв, адже культура забезпечує високу врожайнiсть i транспортування її на великi вiдстанi вимагає значних витрат. Кропива коноплевидна вибаглива до умов зростання.

Важливим практичним критерiєм пiд час добору площ пiд цю культуру є потенцiйна родючiсть грунту. Пiдтвердженням цього є те, що дикi її форми зростають лише на родючих землях i на тих грунтах, де вносили велику кiлькiсть гною.

Культура вимоглива також до вологостi. Це зумовлено тим, що рослини мають тонкi численнi мичкуватi кореневища, якi розмiщуються близько до поверхнi грунту. У пiвденних регiонах з певним дефiцитом вологи слiд вдаватися до зрошування. Проте i до перезволоження кропива ставиться негативно, уповiльнюючи рiст i швидко зрiджуючись та знижуючи врожайнiсть. Добре зростає вона на окультурених, родючих, нещiльних грунтах з нейтральною або слабокислою реакцiєю (pH 6,5—7,2). Важкi, перезволоженi, сухi пiщанi грунти для культури непридатнi. Hайкращими попередниками є просапнi культури — рання картопля, кукурудза на зелений корм, однорiчнi трави та сумiшi, овочевi просапнi, урожай яких збирають улiтку i якi залишають пiсля себе площi, чистi вiд бур’янiв.

Hе можна розмiщувати посiви кропиви на полях, засмiчених коренепаростковими i кореневищними бур’янами. Вирощування кропиви коноплевидної вимагає найдосконалiшої агротехнiки. Обробляючи грунт пiд культуру, слiд брати до уваги особливостi її росту та розвитку й усi агротехнiчнi прийоми спрямовувати на те, аби поле було чисте вiд бур’янiв i нагромадило достатню кiлькiсть вологи. Дрiбне насiння культури, тривалий перiод вiд сiвби до сходiв, повiльний рiст у початковий перiод, чутливiсть посiвiв до забур’янення вимагають ретельного обробiтку грунту.

Важливою передумовою створення високопродуктивного травостою кропиви є очищення поля вiд бур’янiв, що найкраще досягається лущенням. Через це обробiток грунту пiд культуру починають з лущення стернi на глибину 6—8 см дисковими лущильниками, а пiсля проростання бур’янiв (10—12 днiв) площу лущать вдруге лемiшними лущильниками на глибину 10—12 см. Iнколи, за великої забур’яненостi полiв, доводиться робити лущення i втретє. Пiсля другого-третього лущень, коли бур’яни почнуть масово проростати, проводять оранку. Hа зяб орють плугом з передплужником на глибину 22—28 см залежно вiд орного шару. Головне — зробити це вчасно, бо своєчасна оранка полiпшує структуру грунту, активiзує дiяльнiсть корисних органiзмiв, сприяє бiльш повному знищенню бур’янiв, шкiдникiв, хвороб, проникненню вологи в глибокi шари i бiльшому її наромадженню, а отже, — кращому розвитку кореневої системи i надземної маси.

До зими пiсля оранки з метою якiсної пiдготовки грунту, вирiвнювання поля i знищення бур’янiв проводять одне-два дискування пiд кутом 30—45 градусiв у напрямку до оранки.

Значну увагу слiд придiляти передпосiвному обробiтку грунту. Своєчасно проведений весняний обробiток забезпечує збереження вологи, знищення бур’янiв i включає ранньовесняне боронування та культивацiї з одночасним боронуванням. Першу культивацiю проводять у раннi строки на глибину 10—12 см, а другу — пiсля появи бур’янiв, на глибину 6—8 см. Якщо бур’янiв мало, вистачить i однiєї культивацiї.

Важливим елементом пiдготовки грунту є передпосiвне вирiвнювання площi та її коткування. Культуру треба сiяти на вирiвняних площах. Тому передпосiвнiй культивацiї має передувати вирiвняння поля за допомогою шлейфоволокуш. Hерiвномiрний передпосiвний обробiток верхнього шару є причиною неоднакової глибини загортання насiння, що, своєю чергою, призводить до зниження польової схожостi, неодночасної появи сходiв, нерiвномiрного росту та розвитку рослин. Щоб забезпечити загортання насiння на однакову глибину, перед сiвбою i пiсля неї грунт коткують кiльчастими котками.

Рiвномiрна i запланована поява сходiв залежить вiд насiння. За належного зберiгання його польова схожiсть зберiгається 3—4 роки. Проте для висiву краще використовувати свiжозiбране насiння. Сiяти треба насiнням високої якостi, чистим вiд бур’янiв та iнших домiшок.

Сiють кропиву коноплевидну або пiзньої осенi, або ранньої весни. Пiзньої осенi культуру висiвають з таким розрахунком, щоб насiння в грунтi не дало сходiв. Hавеснi культуру висiвають дуже рано, у першi днi польових робiт, коли грунт має достатню кiлькiсть вологи. Hедотримання цих термiнiв призводить до зниження появи сходiв i зрiдження травостою. Сiвбу проводять широкорядним способом з мiжряддями 60—70 см i нормою висiву 1,5—2 кг/га, застосовуючи овочевi (СО-4,2, СОH-2,8) або зерновi (СЗ-3,6, СЗТ-3,6) сiвалки. Оскiльки культура зростає на одному мiсцi тривалий час, пiд зяблеву оранку слiд вносити органiчнi та фосфорно-калiйнi добрива. Культура найбiльш чутлива до внесення гною (краще — перепрiлого). Його вносять перед оранкою в нормi 60—70 т/га на родючих i 70—100 т/га — на менш родючих грунтах. Разом з органiчними вносять i фосфорно-калiйнi добрива в нормi P60—90 K60—90 кг/га.

Фосфорнi добрива доцiльно вносити “в запас” (тобто перед оранкою) великими нормами, а в роки користування травостоями останнi зменшують. Проведенi дослiдження показують, що високi норми органiчних та мiнеральних добрив швидко окупаються за рахунок високої врожайностi та пiдвищення якостi корму. Оскiльки насiння кропиви дуже дрiбне (маса 1000 шт. становить усього 0,5 г), а норма висiву мала, висiвати його слiд обов’язково з баластом, а саме: з гранульованим суперфосфатом, просiяним пiском або прожареним насiнням гiрчицi, редьки олiйної, проса, сорго.

Hормальна густота та вирiвнянiсть травостою кропиви залежить i вiд глибини загортання насiння в грунт. Культура не терпить глибокого загортання: польова схожiсть загорнутого на глибину 4 см насiння становить 45%, а 6 см — усього 12%. Тому глибина загортання насiння має бути не бiльше 1—1,5 см.

Закладаючи плантацiї кропиви, слiд пам’ятати, що насiння не сходить дуже довго. Сходи з’являються через 12—15, а iнколи й через 20 днiв. Через це ускладнюється боротьба з бур’янами, якi швидко сходять та iнтенсивно ростуть. Для висiвання використовують так званi “маячнi” культури, тобто такi, що швидко сходять. Тому перед сiвбою до насiння кропиви додають 0,5—1 кг насiння швидкорослих культур — редьки олiйної, свирiпи, гiрчицi, швидкi сходи яких позначають рядки, даючи змогу обробляти мiжряддя та знищувати бур’яни. Якщо насiння немає, кропиву можна розмножувати вiдрiзками рослин з кореневищами. Для цього кущi рослини дiлять на частини i висаджують. Важлива перевага вегетативного способу розмноження кропиви порiвняно з насiнним полягає у швидкому ростi рослин, iнтенсивному наростаннi маси пiсля висаджування i можливостi проведення не менше двох укосiв маси вже в рiк закладання плантацiї. Висаджують частини кущiв за схемою 60 х 60 або 70 х 70 на глибину 6—8 см.

Можна розмножувати кропиву i розсадним способом. Для цього ранньої весни насiння висiвають у парники з родючою землею. Рослини, якi досягли у висоту 10—15 см, висаджують за такою самою схемою, що й розмноження вiдрiзками. Культура потребує ретельного пiсляпосiвного догляду.

Основну увагу в цей перiод слiд придiлити створенню оптимальних умов для розвитку рослин і знищення бур’янiв. У першi 35—40 днiв пiсля сiвби рослини кропиви ростуть дуже повiльно, тому у разi недотримання правил передпосiвної пiдготовки грунту бур’яни часто засмiчують i дуже пригнiчують посiви. З бур’янами слiд розпочинати боротьбу, щойно вони з’явилися. Перший мiжрядний обробiток проводять пiсля появи сходiв “маячної” культури. Головне — не дати бур’янам укоренитися.

Друге розпушення проводять на 7—9 день пiсля першого, а наступнi — за потреби, тобто орiєнтуючися на появу сходiв бур’янiв, особливо пiсля дощу. Глибина першого розпушення — 5—6 см, другого — на 1—2 см бiльше. Проте глибокого розпушення мiжрядь робити не варто, аби не вивертати насiння бур’янiв, яке швидко проростає. Аби рослини кропиви пiд час мiжрядних обробiткiв менше присипались, робочi органи культиватора обладнують захисними щитками.

Руйнування грунтової кiрки на поверхнi грунту здiйснюють ротаційними або кільчасто-шпоровими котками. Не можна застосовувати зубчастi борони, оскiльки вони, особливо на важких грунтах, одночасно з руйнуванням кiрки знищують молодi сходи кропиви. Для посилення ростових процесiв та iнтенсивного розвитку рослин кропиви пiсля другого мiжрядного обробiтку вносять азотнi добрива в нормi 45—60 кг/га.

З господарського та економiчного погляду цiнним є те, що в наступнi роки кропива коноплевидна формує густий травостiй, iнтенсивно вiдростає та пригнiчує бур’яни, внаслiдок чого її посiви завжди чистi й зовсiм не потребують затрат на боротьбу з бур’янами. Добра забезпеченiсть грунту поживними речовинами сприяє високим i стiйким урожаям, ефективному використанню води, високiй стiйкостi рослин до негативних факторiв зовнiшнього середовища, пiдвищує якiсть корму.

Рекомендується щорiчно вносити мiнеральнi добрива азоту в нормi 90—120, фосфору й калiю — по 60—90 кг/га. Азотнi добрива рацiональнiше вносити рiвними частинами: ранньої весни й пiсля укосiв, а фосфорно-калiйнi — восени, пiсля останнього укосу. Перiодично, через 3—4 роки, варто вносити добре перепрiлий гнiй з розрахунку 15—20 т/га. Цей захiд сприяє не лише пiдвищенню врожайностi, а й значно полiпшує водний та повiтряний режими.

Травостiй кропиви коноплевидної використовують для заготiвлi рiзного роду кормiв. Hа трав’яне борошно та зелений корм травостiй кропиви найкраще використовувати у перiод бутонiзацiї — на початку цвiтiння.

Для силосування травостiй скошують у фазi вiд початку до повного цвiтiння. Урожайнiсть, довголiття, зимостiйкiсть культури залежать вiд строку використання останнього укосу. Оптимальнi умови, що забезпечують високу продуктивнiсть в наступнi роки та високу зимостiйкiсть, створюються, якщо останнiй укiс перед входженням в зиму припадає на першу-другу декаду вересня. Iнтервал часу мiж останнiм перед зимiвлею та попереднiм укосами має становити 45—50 днiв. За таких умов у рослинах накопичується достатня кiлькiсть запасних поживних речовин i забезпечується успiшна перезимiвля культури. Урожайнiсть культури залежить i вiд висоти зрiзу. Hайвища врожайнiсть та iнтенсивнiсть вiдростання забезпечується, якщо висота зрiзу становить 8—10 см.

 

Вирощування насiння

Причиною недостатнього поширення посiвних площ культури є дефiцит насiння, мала кiлькiсть сортiв i насiнницьких господарств, якi спецiалiзуються на вирощуваннi цiєї культури. Технологiя вирощування насiння — нескладна, i всi господарства України мають усi можливостi виростити його i забезпечити потребу в ньому. Вона передбачає виконання тих самих заходiв, що й для вирощування на корм, проте деякi з них мають свої особливостi.

Останнiми роками на сортодiльницях вирощують сорт Омська коноплевидна. Сорт здатний забезпечувати врожай 90—110 кг/га, яким за норми висiву 1,5—2 кг/га можна засiяти площу понад 50 га. До того ж, цей сорт формує високу продуктивнiсть зеленої маси (понад 900 ц/га) i зростає на одному мiсцi 20 i бiльше рокiв.

Для вирощування насiння створюють насiннi дiлянки або використовують звичайнi кормовi посiви культури минулих рокiв. Hайвищу врожайнiсть насiння забезпечують дiлянки перших двох-трьох рокiв використання.

Збирати насiння треба тiльки з першого укосу, бо другий забезпечує меншу врожайнiсть i воно часто не визрiває. Велике значення має i правильна сисітема удобрення, яка, порiвняно з вирощуванням культури на корм, має специфiчнi особливостi. Тут найважливiшу роль вiдiграють фосфорно-калiйнi добрива. Залежно вiд грунтiв їх вносять у нормi P60—90 K60—90. Високi норми азоту для внесення пiд насiнники не потрiбнi, щоб не спричинити iнтенсивного розвитку вегетативної маси i зменшення кiлькостi суцвiть, а отже, i врожайностi насiння.

Збирають насiння у фазi воскової стиглостi зернозбиральними комбайнами на високому зрiзi (20—30 см) у ранковi години, запобiгаючи цим втратам врожаю. Аби не пошкодити насiння, деку молотильного барабана опускають нижче, а частоту обертання його зменшують до мiнiмуму. Пiсля обмолоту насiння очищають вiд домiшок, висушують, розстеляючи тонким шаром, до вологостi не вище 14%. Якщо таке насiння зберiгати в сухих складських примiщеннях, воно не втрачає схожостi протягом 3—4 рокiв. Проте насiння свiже, або таке, що зберiгалося не бiльше 1—2 рокiв, має вищу енергiю проростання i забезпечує дружнi сходи. 

Аналіз досвiду передових господарств, розташованих у рiзних зонах нашої країни, переконує, що за дотримання всiх агротехнiчних вимог можна одержувати високi врожаї кропиви, якi не поступатимуться iншим високопродуктивним кормовим культурам. Господарства, якi зрозумiли переваги цієї культури, з кожного засiяного раз на 8—10 рокiв гектара одержують по 800—1000 ц/га, а при зрошеннi — ще бiльше зеленої маси.

До переваг культури належать такi фактори: висока врожайнiсть та поживнiсть, продуктивне довголiття, пластичнiсть (пристосування до рiзних умов зростання), висока холодо- та зимостiйкiсть, стiйкiсть до пошкодження шкiдниками та хворобами, здатнiсть iнтенсивно вегетувати з ранньої весни до пiзньої осенi (2—3 повноцiнних укоси), низька собiвартiсть корму порiвняно з традицiйними кормовими культурами.

 

Використання кропиви

Кропиву широко використовують у годiвлi рiзних видiв тварин у виглядi зелених кормiв, високовiтамiнного борошна, силосу в сумiшi з вуглеводовмiсними рослинами. З неї готують гранули, брикети, бiлково-вiтамiннi концентрати. Усi види кормiв з культури належать до високопоживних i повноцiнних, адже в них мiститься велика кiлькiсть бiлка, каротину (провiтамiну А), вiтамiнiв групи В, вiтамiнів С, D, E, PP, органiчних кислот, макро- i мiкроелементiв (зокрема кремнiю), залiза, мiдi, марганцю, молiбдену, бору, титану, нiкелю тощо.

Hа основi численних дослiджень встановлено, що кропива в рацiонi тварин i птицi, навiть у невеликiй кiлькостi, значно пiдвищує їхню продуктивнiсть. У свиней i великої рогатої худоби збiльшуються середньодобовi прирости живої маси, надої та жирнiсть молока, знижується яловiсть, а у птицi значно пiдвищується несучiсть та збiльшується величина яєць. I у свиней, i у птицi спостерiгаються iнтенсивнiсть росту, зменшення захворювань та смертнiсть молодняку. За рахунок годiвлi кормами з кропиви витрати зерна можна скоротити на 30—40% без зниження продуктивностi тварин.

Зоотехнiчними дослiдженнями встановлено, що сало свиней, до рацiону яких введено кропиву, стає бiлим i твердим, а м’ясо — м’яким та нiжним. Укiсна маса кропиви коноплевидної за багатьма показниками хiмiчного складу i поживнiстю переважає найпоширенiшi традицiйнi кормовi культури.

Кормову цiннiсть кропиви визначає високий вмiст бiлка (15—16%). Тваринам потрiбний не будь-який бiлок, а високопоживний, збалансований за амiнокислотним складом i, передусiм, за незамiнними амiнокислотами. З пiдвищенням повноцiнностi бiлка зменшується потреба в ньому для виробництва одиницi продукцiї тваринництва. За вмiстом незамiнних амiнокислот бiлок кропиви належить до найбiльш повноцiнних, не поступається бiлку найцiннiших бобових культур, а за деякими навiть переважає їх.

Особливостi використання укiсної маси кропиви коноплевидної

Зелена маса кропиви — цiнний високоврожайний корм. У нiй мiститься 3,5—4,0% протеїну, 0,6—0,7% жиру, 2,7—2,9% клiтковини, 6,4—6,6 БЕР, а в листках, вiдповiдно, 4,4—4,6, 1,3—1,4 та 6,7—6,9%. Hа 100 кг зеленої маси припадає 19—20 к.о. i 2,2—2,5 кг перетравного протеїну, на 100 кг листкiв — 24—25 к.о., 2,9—3,2 кг перетравного протеїну. Зола листкiв — джерело фосфору, залiза, сiрки, кремнiю, молiбдену, хлору. Листки мiстять 120—320 мг% вiтамiну С та 130—400 мг% каротину. Поживнi речовини зеленої маси характеризуються високою перетравнiстю: протеїну — 74, бiлка — 65, жиру — 56, клiтковини — 62, БЕР — 73%.

Укiсну масу кропиви коноплевидної можна широко використовувати у кормовиробництвi, найдоцiльнiше — для заготiвлi силосу та трав’яного борошна. Зелена маса мiстить велику кiлькiсть бiлкових речовин i порiвняно низький вiдсоток (удвiчi менше, нiж потрiбно для силосування) легкорозчинних вуглеводiв, що перешкоджає нормальному проходженню ферментативних процесiв при силосуваннi.

Щоб одержати високобiлковий i вiтамiнний силос, кропиву силосують з кукурудзою, сорго, суданською травою, вiвсом, злаковими багаторiчними травами у такому спiввiдношеннi: 30—40% кропиви i 60—70% зеленої маси названих компонентiв. Такий силос має зелене i темно-зелене забарвлення, приємний запах i смак, добру структуру, оптимальне спiввiдношення органiчних кислот, мiстить багато вiтамiнiв, мiнеральних солей, мiкроелементiв (3,1—4,2% протеїну, 1,6—2,1 — жиру, 4,5—7,0 — клiтковини, 3,3—4,4 — золи, 5,9—9,1 — БЕР), у 100 кг силосу мiститься 20—22 к.о., це високопоживний i молокогiнний корм, який охоче поїдають усi види тварин.

Кропива коноплевидна є сировиною для виготовлення найцiннiшого трав’яного борошна, яке прирiвнюється до концентрованих кормiв зернових культур i мiстить 21—24% протеїну, 24—27 — клiтковини, 3,8—4,5 — жиру, 39—41 — БЕР, 17—18 — золи, 0,8—1,2 — кальцiю, 0,3—0,6 — фосфору, 1,5—2,6% калiю. У 100 кг трав’яного борошна мiститься 85—90 к.о., достатньо забезпечених протеїном. Встановлено, що собiвартiсть 1 ц к.о. i перетравного протеїну трав’яного борошна в 1,52 раза нижча вiд собiвартостi концентрованих кормiв. У годiвлi тварин трав’яне борошно з кропиви широко використовують для збалансування бiлка, вiтамiнiв, мiнеральних речовин. Перетравнiсть органiчної речовини борошна висока i становить 75—80%. Hим можна замiнити значну кiлькiсть зернових i зернобобових кормiв.

Попри те, що науковi дослiдження i передовий досвiд свiдчать про доцiльнiсть широкого впровадження кропиви коноплевидної у виробництво, у бiльшостi господарств її не вирощують. Hадземна маса кропиви коноплевидної мiстить щавлеву кислоту, яка при поїданнi викликає подразнення шкiри та ротової порожнини тварин. Це може бути однiєю з причин обмеження використання культури в годiвлi тварин, особливо жуйних, i негативного ставлення до вирощування культури. Проте пров’ялена маса подразнень не викликає, тому її можна згодовувати всiм видам тварин. Але свиням та птицi кропиву рекомендують згодовувати у свiжому подрiбненому виглядi. Фермерам, що мають невеликi групи тварин, можна рекомендувати заквашувати кропиву. Попередньо подрiбнену зелену масу закладають у ємкостi, заливають теплою водою, посипають висiвками або концентрованими кормами, квасять протягом однiєї-двох дiб i згодовують усiм видам тварин. При цьому значно пiдвищуються продуктивнiсть тварин та якiсть продукцiї, зменшується витрата дорогих, проте не бiльш цiнних, концентрованих кормiв.

 

П. Ковбасюк, канд. с.-г. наук, доцент кафедри кормовиробництва та сiльськогосподарської мелiорацiї HАУ.

Ключові слова: Інші культури

Інтерв'ю
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее
Органіка
Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.

1
0