Кримська картопля

Екологiчне сортовипробування картоплi рiзних груп стиглостi
в умовах степової зони Криму

Останнiми роками в Криму виникла проблема з виробництвом насiннєвої та продовольчої картоплi. Так, за даними Мiнiстерства аграрної політики АР Крим, якщо у 1988 роцi вирощуванням картоплi в Криму займалися 25 господарств, якi на площi 2000 га одержали 40 тис. т, то в 1998-му — лише два, якi одержали 2 тис. т на площi 198 га за середньої врожайностi 100 ц/га.
Зазначимо, що нинi в Криму немає якiсного насiннєвого матерiалу, а також немає жодних даних iз вивчення у грунтово-клiматичних умовах Криму сортiв картоплi, районованих в Українi; хоча згiдно з “Реєстром сортiв” за 1997 рiк в Українi районовано 59 сортiв рiзних груп стиглостi.
У зв’язку з актуальнiстю цiєї проблеми в 1999—2000 рр. на Кримськiй державнiй сiльськогосподарськiй дослiднiй станцiї проводилося екологiчне сортовипробування 10 сортiв картоплi рiзних груп стиглостi, одержаних з Iнституту картоплярства УААH, у тому числi ранньостиглих: Кобза, Бородянська рожева, Посвiт; середньораннiх: Hевський, Доброчин, Свiтанок Київський, Купава, Слов’янка; середньостиглих: Луговський, Дачна.
Загальна й облiкова площа дiлянки за сортами становила 98 м2. Схема посадки — 70 х 35 см. За час вегетацiї провели 4 поливи нормою 700 м3. По вiдродженнi колорадського жука проводили обробку Золоном нормою 2 кг/га.
Дослiдження проводили у типових умовах степового, помiрно-жаркого клiматичного району Криму. Клiмат посушливий, з м’якою нестiйкою зимою зi значними перепадами температур, що зумовлюють вiдсутнiсть стiйкого снiгового покриву й багаторазову змiну стану грунту — вiд замерзання до повного його вiдтавання. Середньобагаторiчна кiлькiсть опадiв — 403 мм, середньобагаторiчна температура повiтря за рiк — +10,2°С (табл. 1).
Грунт дослiдної дiлянки — чорнозем пiвденний, слабогумусний, товщина гумусного горизонту в середньому становить 28 см. Вмiст гумусу в орному шарi (0—20 см) коливається в межах 2,1—2,5% (за Тюрiним). Валовий вмiст азоту — 0,18—0,20%, фосфору — 0,12—0,14%, калiю — 2,1—2,4%. Кiлькiсть гiдролiзованого азоту — 3,4—4,0 мг/100 г грунту, рухомого фосфору — 3,5—4,0 мг/100 г грунту (за Мачигiним), обмiнного калiю — 32—36 мг/100 г грунту.
Аналiзуючи одержанi данi щодо врожайностi, ми встановили, що сорти рiзних груп стиглостi по-рiзному реагували не грунто-клiматичнi умови зони.
Висока температура грунту й повiтря в перiод вегетацiї негативно впливала на розвиток рослин, а це, своєю чергою, вплинуло на рiвень їх урожайностi. Так, у 1999 роцi у бiльшостi дослiджуваних сортiв вона перебувала в межах 90—100 ц/га. Таку врожайнiсть показали переважно сорти середньораннi — Доброчин, Свiтанок Київський, Купава, Hевський, Слов’янка. У сортiв середньостиглої групи — Луговський, Дачна — урожайнiсть була найменшою: 44 i 42 ц/га, вiдповiдно (табл. 2).
Hайвищу врожайнiсть показали сорти, що належать до ранньостиглої групи: Кобза — 132 ц/га i Посвiт — 168 ц/га.
Середня врожайнiсть по сортах у 1999 роцi становила 98,6 ц/га.
Водночас добре простежувалася залежнiсть урожайностi сортiв картоплi вiд групи стиглостi. Так, середня врожайнiсть ранньостиглої групи становила 133 ц/га, середньоранньої — 100 ц/га, середньостиглої — 43 ц/га
У 2000 роцi ми продовжили вивчати цi сорти, заклавши досвiд насiнням, одержаним на нашiй дiлянцi у 1999 роцi. Однак пiсля облiку врожаю ми вiдзначили рiзке зниження його рiвня порiвняно з 1999 роком. Так, середня врожайнiсть по сортах ранньостиглої групи становила 41, середньоранньої — 51 i середньостиглої — 26 ц/га; середня врожайнiсть по сортах у 2000 роцi перебувала на рiвнi 42,7 ц/га, тобто як по групах стиглостi, так i в середньому по сортах вiдбулося зниження врожайностi у 2—3 рази.
Ми можемо пояснити це виродженням картоплi, яке вiдбулося пiд впливом високих температур повiтря i грунту в перiод вегетацiї.
За даними Iнституту сiльськогосподарської мiкробiологiї УААH, клiматичнi умови Криму мають свої особливостi, що вимагають спецiального пiдходу до технологiї вирощування картоплi в цiй зонi, оскiльки це культура широт помiрного клiмату i у процесi вирощування в умовах характерних для Криму високих температур повiтря й грунту вiдбувається дуже швидке виродження матерiалу й зниження його врожайностi. Так, за температури грунту бiльш як 23°С прирiст бульб рiзко зменшується, а за температури повiтря 26—29°С формування бульб припиняється.
Отже, ми можемо зробити попереднi висновки стосовно того, що:
l для вирощування картоплi у степовiй зонi Криму слiд використати раннi сорти, здатнi “уникати” високих лiтнiх температур;
l оновлення насiннєвого матерiалу проводити якщо не щороку, то принаймнi через рiк.

С. Вожегов, канд. с.-г. наук